Постанова № 10007423, 07.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 червня 2010 р. № 21/84

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)

Демидової А.М.

розглянувши касаційну скаргуНаціонального банку України в особі Центрального сховища Національного банку України

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2010р.

у справі№21/84

за позовомНаціонального банку України в особі Центрального сховища Національного банку України

до1. Головного Управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

2. КП "Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

провизнання права власності

В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: Мурована О.М. дов. б/н від 18.06.2009р.

-          відповідача-1: Онисимчук О.О. дов. №042/13/1-2266 від 07.04.2010р.

- відповідача-2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року Національний банк України в особі Центрального сховища Національного банку України (далі –позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач 1), Комунального підприємства „Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” (далі-відповідач 2) про визнання права власності на нерухоме майно (виробнича база Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ-Пасажирський за адресою: м.Київ, вул.Уманська, 8 у місті Києві (адміністративно-побутовий корпус (літ.”А”), склад вугілля та дров (літ. “Б”) будівля для вантажо-розвантажувальних робіт (літ.”В”)) загальною площею 1497,3 кв.м за державою із перебуванням його у повному господарському віданні Національного банку України (м.Київ, вул.Інституцька, 9, код 00032106); зобов’язання відповідача 1 оформити та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (виробнича база Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ-Пасажирський за адресою: м. Київ, вул.. Уманська, 8 у місті Києві); зобов’язання відповідача 2 здійснити державну реєстрацію права власності та видати витяг із Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2009 (суддя Шевченко Е.О.) у справі №21/84 позов задоволено частково, визнано право власності на нерухоме майно - виробничої бази Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ–Пасажирський загальною площею 1497,3кв.м за Державою із перебуванням його у повному господарському віданні Національного банку України, зобов’язано відповідача 1 оформити та видати свідоцтво на право власності на нерухоме майно-виробничої бази Національного банку України по перевезенню цінних вантажів на станції Київ–Пасажирський, склад вугілля та дров (літ. “Б”), будівля для вантажо–розвантажувальних робіт (літ. “В”) загальною площею 1497,3 кв.м, стягнуто з відповідача 1 в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 85,00грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн. В іншій частини позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010р. (у складі головуючого Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О., Моторного О.А.) вказане рішення суду в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат скасовано, в задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з позивача на користь відповідача-1 42 грн. державного мита, доручено видати відповідний наказ.

Не погоджуючись з прийнятими у справі постановою та рішенням (частково) Національний банк України в особі Центрального сховища Національного банку України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірну юридичну оцінку обставин справи судом апеляційної інстанції, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010р. повністю, а рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2009р. у справі №21/84 скасувати частково в частині пунктів 3, 4; пункти 1, 2 –залишити без змін.

Відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Відповідач-2 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно рішення Київської міської ради від 03.04.2001р. № 250/1227 та договору №к-1808 від 13.12.2001р. Національному банку України була надана у тимчасове довгострокове користування земельна ділянка, строком на 15 років загальною площею 7641 кв. м.

Пунктом 1.2 договору №к-1808 визначено, що земельна ділянка надається для реконструкції та обслуговування виробничої бази по перевезенню цінних вантажів на станції Київ-Пасажирський: вул.Уманська,8 у Залізничному районі міста Києва.

29.05.2001р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції виробничої бази по перевезенню цінних вантажів, відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням архітектури та містобудування міста Києва (№0167 від 02.08.2000р).

Відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №172 від 20.02.2003, затвердженого наказом Національного банку України "Про затвердження акта приймальної комісії" від 05.03.2003р. та зареєстрованим Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю №131 від 05.03.2003р. виробнича база була прийнята в експлуатацію та знаходилася на балансі Господарсько-експлуатаційного управління Національного банку України.

Постановою Національного банку України № 125 від 31.06.2006р. "Про перерозподіл функцій між структурними одиницями Національного банку України" було ліквідовано Департамент перевезення цінностей та організації інкасації, виробничу базу 01.04.2006р. передано Центральному сховищу Національного банку України на баланс.

03.12.2008 р. Центральне сховище Національного банку України звернулося до головного управління комунальної власності міста Києва з метою оформлення права власності на вищевказане майно.

Листом №042/13/1-121 від 13.01.2009р. Головне управління комунальної власності міста Києва відмовило в оформленні та реєстрації права власності у зв`язку з відсутністю необхідних документів, а саме: правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна на момент початку реконструкції, зареєстрований в БТІ; дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Управлінням Держархбудконтролю м.Києва; акт приймальної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію в установленому порядку, зареєстрований в Управлінні Держархбудконтролю м.Києва; документи, що підтверджують фінансування реконструкції об'єкта (платіжні доручення або інші документи); довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об'єкти нерухомого майна, на які оформляється право власності, перебувають на балансі Банку (із зазначенням їх адреси, літер та площі), не продані, не передані, не подаровані, не обтяжені; документи щодо закріплення об'єкта на праві оперативного управління або інші документи, що підтверджують балансову належність.

Відмова відповідача-1 обґрунтована тим, що виробнича база Національного банку України по перевезенню цінних вантажів є державним майном, знаходиться у господарському віданні позивача та перебуває на його балансі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Однак, позивач із таким рішенням відповідача-1 не погодився і звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Водночас, пунктом 1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (далі - Тимчасове положення) передбачено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснено Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.

Разом з тим, Додатком №1 до Тимчасового положення визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Згідно із пунктом 6 Додатку №1 до Положення одним з таких документів є свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Виходячи із наявних матеріалів справи, пояснень сторін, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на момент розгляду ним справи, майно, на яке позивач просить визнати право власності знаходиться у державній власності.

За таких обставин та враховуючи те, що дане нерухоме майно не вибуло з державної власності та знаходиться на балансі Центрального сховища Національного банку, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 8 у місті Києві (адміністративно-побутовий корпус (літ."А"), склад вугілля та дров (літ."Б"), будівля для вантажо-розвантажувальних робіт (літ."В")) загальною площею 1497, 3 кв.м. із перебуванням його у повному господарському віданні Національного банку України, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову щодо відповідача-1 та задовольнив його в цій частині.

Щодо позовних вимог до КП "Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права власності та видати витяг із Реєстру прав власності на нерухоме майно вказав на їх безпідставність з огляду на те, що на момент розгляду спору права позивача відповідачем-2 порушені не були.

Між тим, Київський апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову, оскільки в силу приписів ст. 15 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) позивач не довів факт порушення, оспорювання чи невизнання відповідачем-1 його права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

При цьому, дії відповідача-1, що стали підставою для звернення позивача до суду у даній справі були мотивовані не наданням позивачем повного пакету документів необхідного для здійснення оформлення права власності на майно, як це вимагається Положенням "Про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна".

Крім того, судова колегія суду апеляційної інстанції зазначила, що предметом доказування під час розгляду спору щодо права власності є встановлення юридичних фактів, які є підставою для набуття власності на спірне майно, а не дослідження законності дій відповідача 1 щодо його відмови оформити таке право, яке є похідним.

Отже, відповідачем у даному спорі може бути особа, яка може претендувати на таке право, а не особа, яка здійснює оформлення, тобто, фактично видає документ, що посвідчує факт належності такого права –свідоцтво про право власності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (№185-V від 21.09.2006р.) управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами. Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань:

погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об'єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

          Згідно ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд Державного майна України за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі; дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством; здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

А відтак, позивач звертаючись із зазначеним позовом повинен був довести, що він наділений відповідними державними органами правом на управління зазначеним майном, а також те, що він може бути позивачем у даній справі, оскільки перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Суд першої інстанції на це увагу не звернув, а тому припустився помилкового рішення.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, враховуючи необґрунтованість позову належними засобами доказування, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного банку України в особі Центрального сховища Національного банку України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010р. у справі №21/84 залишити без змін.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                             Кот О.В.

С у д д я                                                             Шевчук С.Р.

С у д д я                               Демидова А.М.