Рішення № 100072764, 22.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 вересня 2021 р. №520/7048/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар`єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Рєзнік Е.О.,

за участю: представника позивача - Вітер Г.Р., представника відповідача - Гавриленко Я.С.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд, враховуючи заяву про уточнення:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 02.02.2021 року про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 07.05.2008 року прийняте за результатом розгляду заяви від 27.01.2021 року;

- зобов`язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 27.01.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 07.05.2008 року прийняте за результатом розгляду заяви від 27.01.2021 року, оскільки жодної норми закону, якою б передбачалась можливість відмови позивачу у видачі посвідки на постійне проживання, відповідачем не зазначено.

Від представника відповідача через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України, та посилаючись на правомірність винесеного рішення.

Від представника позивача, через канцелярію суду, надана відповідь на відзив, в якій зазначено про обґрунтованість доводів відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням ГУ МВС України в Харківській області від 07.05.2008 року №332954, на підставі п.1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію, як матері громадянина України.

Рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківський області від 07.05.2008 позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , терміном дії безстроково.

Московським РВ у м. Харків ГУ ДМС України в Харківській області 09.04.2013 року зареєстровано позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2021 року громадянка В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №321 від 25.04.2018 року звернулася до Центру Обслуговування громадян «Паспортний сервіс» Державного підприємства «Документ» по вулиці Сумській, 10 у м. Харкові із заявою про оформленні нової посвідки на постійне проживання в Україні у вигляді картки, що містить безконтактний електронний носій, замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 07.05.2008 року у зв`язку із її непридатністю.

Відповідачем у ході вивчення матеріалів справи позивача виявлено відсутність запису прізвища дитини, матері та батька у відповідній графі свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого відділом РАЦС Комінтернівського районного управління юстиції м. Харкова.

Рішенням Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 02.02.2021 року відмовлено в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 з посиланням на п.п. 11 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №321.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" - іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" - іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, на час видачі посвідки позивачу) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 25.04.2018 р. затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок № 321).

Згідно п. 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно п.п. 5 п. 7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється, зокрема, у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Відповідно до п.п. 16-18 Порядку №321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні.

У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі коли у зв`язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

За змістом п. 40 Порядку №321, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні заяви для обміну посвідки надано визначені Порядком № 321 документи. Відповідач доказів протилежного не надав.

За змістом п. 21 Порядку №321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

Згідно п. 22 Порядку № 321, у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей (п. 23 Порядку № 321).

Згідно п. 5 Порядку №321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Згідно п. 63 Порядку №321 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не видане позивачу в строки передбачені п.63 Порядку №321, про що доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно змісту рішення, підставою для відмови в обміні посвідки відповідачем зазначено п.п. 11 п.62 Порядку № 321.

Відповідно до пп. 11 п. 62 Порядку №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а визначив, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Проте, оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування, оскільки суб`єктом владних повноважень вказано лише пп. 11 п. 62 Порядку №321, який визначає в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд бере до уваги п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

До того ж, на законодавчому рівні розмежовуються поняття обмін посвідки та її оформлення. Під різне нормативне регулювання підпадає як порядок розгляду заяви, так і підстави для прийняття рішення і кінцевий результат розгляду заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача з заявою саме про обмін посвідки на постійне проживання, додавши до заяви перелік документів, визначений п. 40 цього Порядку.

Суд зазначає, що приписи Порядку № 321 не надають право відповідачу при розгляді заяви про обмін посвідки перевіряти обґрунтованість підстав її оформлення.

Згідно п.73 Порядку № 321, у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку, посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Матеріали справи не містять доказів проведення службової перевірки за фактом безпідставного оформлення та видачі позивачу посвідки на постійне проживання; визнання недійсною посвідки на постійне проживання позивача.

Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права.

Відповідно до ст.ст. 2 ч. 3 п. 1 КАС України верховенство права є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно д ост. 6 ч. ч. 1, 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "належного урядування". У рішенні по справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). З іншого боку, потреба виправити помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки". Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 02.02.2021 року №63012300006580 прийнято протиправно та підлягає скасуванню, як наслідок, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 27.01.2021 року, також підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул.Римарська, м.Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 02.02.2021 року про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 07.05.2008 року прийняте за результатом розгляду заяви від 27.01.2021 року.

Зобов`язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 27.01.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 908,0 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 04.10.2021 року.

Суддя Мар`єнко Л.М.