Рішення № 100070621, 04.10.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р. справа № 300/4410/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 926030146105 від 25.02.2021 про перерахунок позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в частині зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 відсотків від відповідних сум суддівської винагороди на 62 відсотки від відповідних сум суддівської винагороди; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за № 04-12/103-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 він з 16.12.2016 набув статусу судді у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У зв`язку із зміною з 01.01.2020 розміру складової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач 04.03.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 04-12/103-20 від 02.03.2020, виданої Івано-Франківським апеляційним судом. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило позивачу у проведенні такого перерахунку. ОСОБА_1 оскаржив таку відмову відповідача в судовому порядку. Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 300/1718/20 зобов`язано Головне управління ПФУ в області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за № 04-12/103-20, з урахуванням фактично виплачених сум. На виконання вказаного рішення суду від 17.12.2020 у справі № 300/1718/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки від 02.03.2020 за № 04-12/103-20 у розмірі 62% замість 90% розміру суддівської винагороди із врахуванням суддівського стажу 26 роки. Позивач вказав на відсутність будь-яких правових підстав для здійснення перерахунку грошового утримання виходячи із 62% розміру суддівської винагороди, оскільки у спірному випадку мало місце перерахунок, а не призначення довічного грошового утримання судді. Оскільки ОСОБА_1 вийшов у відставку до 30.09.2016, положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за № 1402-VIII на нього не поширюються. При цьому, на думку ОСОБА_1 , при перерахунку щомісячного довічного утримання змінною величиною є лише розмір грошового утримання/складових суддівської винагороди, натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного утримання, яке обчислювалося при його призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.08.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою від 06.09.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30.09.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.09.2021 № 0900-0803-7/35597 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 300/1718/20 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за № 04-12/103-20, після проведення якого розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача збільшився. При цьому, здійснюючи відповідний перерахунок довічного грошового утримання позивача, органом пенсійного фонду застосовано 62% розміру суддівської винагороди за правилами частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIІІ), чинними на час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача. Крім того відповідач заперечив щодо доводів позивача в частині обмеження його конституційних прав, зазначив, що внаслідок проведеного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 17.12.2020 у справі № 300/1718/20, розмір такого утримання, з урахуванням відсоткового розміру суддівської винагороди - 62% склав 121852,94 грн., тобто збільшився у порівнянні із розміром довічного грошового утримання позивача до проведення такого перерахунку. Представник відповідача також вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 на підставі рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 звільнений з посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначено стаж ОСОБА_1 : 26 років 6 місяців 1 день.

Позивач з 16.12.2016 отримує щомісячне довічне утримання судді у відставці. Відповідно до Закону № 2453-VI щомісячне довічне утримання судді визначено у розмірі 90% суддівської винагороди.

У зв`язку з ухваленням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII зі змінами, Івано-Франківський апеляційний суд видав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02.03.2020 за № 04-12/103-20. 04.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 04-12/103-20 від 02.03.2020, виданої Івано-Франківським апеляційним судом. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення від 15.05.2020 про відмову позивачу у проведенні такого перерахунку. Вважаючи рішення відповідача від 15.05.2020 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 300/1718/20 зобов`язано Головне управління ПФУ в області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за № 04-12/103-20, з урахуванням фактично виплачених сум (а.с. 26-31).

На виконання вказаного рішення суду від 17.12.2020 у справі № 300/1718/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 25.02.2021 прийнято рішення № 926030146105 про проведення перерахунку грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки від 02.03.2020 за № 04-12/103-20. Згідно наданого суду протоколу перерахунку від 25.02.2021, довічне грошове утримання ОСОБА_1 обраховано у розмірі 62% розміру суддівської винагороди - із врахуванням суддівського стажу 26 роки, що становить 121852,94 грн. (а.с. 42-43).

Вважаючи протиправним рішення відповідача від 25.02.2021 за № 926030146105 про перерахунок позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в частині зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% від відповідних сум суддівської винагороди до 62%, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за № 04-12/103-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Щодо процесуальних правовідносин, пов`язаних з дотримання строку звернення до суду з позовом:

Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Суд встановив, що ОСОБА_1 оскаржує рішення відповідача від 25.02.2021 в частині перерахунку його довічного грошового утримання. Цей позов подано до суду 17.08.2021, що підтверджується відбитком установи зв`язку на конверті (а.с. 33). Отже, позивачем дотримано встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовом для даної категорії спорів.

Щодо матеріальних правовідносин, пов`язаних з предметом спору:

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону № 1402-VI).

Що стосується поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, то Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .

Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).

Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.

З огляду на викладені положення, суд вважає, що до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

Як встановлено судом вище, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 300/1718/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 25.02.2021 провело перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки від 02.03.2020 за № 04-12/103-20, виходячи з 62% розміру суддівської винагороди діючого судді за відповідною посадою (а.с. 42-43).

Таким чином, відповідач під час перерахунку грошового утримання позивача застосував чинні норми частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щодо відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а не Закону № 2453-VI.

З огляду на те, що чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, відсутні правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.

Окрім цього, необхідно звернути увагу на те, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону № 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді. А отже, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення спірними діями відповідача при перерахунку його довічного грошового утримання гарантій незалежності суддів.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду, зазначеним в постанові від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20.

Щодо доводів позивача про необхідність врахування під час розгляду цієї справи висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 16.10.2019 в справі № 240/5401/18, про незмінність відсоткового співвідношення грошового забезпечення, яке визначено на день призначення пенсії, то суд вказує на таке.

Постанова від 16.10.2019 в справі № 240/5401/18 ухвалена Великою Палатою Верховного Суду за результатом розгляду апеляційної скарги на рішення Верховного Суду, постановленого у зразковій справі за позовною заявою Особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій територіального управління ПФУ щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії у основному розмірі 83% сум грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням проведених виплат.

Таким чином, спір в межах вказаної справи № 240/5401/18 виник у відносинах, що стосуються зменшення територіальним органом Пенсійного фонду України основного розміру пенсії до 70 відсотків відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб". При цьому, позивачем у зазначеній справі № 240/5401/18 є особа, якій призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб".

Водночас, у справі № 300/4410/21 спір стосується інших правовідносинах: а саме пов`язаних із прийняттям Закону № 1402-VIII та його застосуванням під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020.

Також суд вказує на безпідставність доводів позивача про те, що зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % відповідних сум суддівської винагороди на 62% відповідних сум суддівської винагороди є обмеженням його конституційних прав.

Так, внаслідок проведеного відповідачем перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 300/1718/20 розмір довічного грошового утримання позивача, з урахуванням 62% розміру суддівської винагороди, з якої обчислено довічне грошове утримання збільшився більш в декілька разів - до 121852,94 грн., у порівнянні із розміром довічного грошового утримання ОСОБА_1 , встановленого до проведення спірного перерахунку, виходячи із 90% суддівської винагороди - 26928,00 грн. Такого розміру довічного грошового утримання позивача більш ніж достатньо для забезпечення належного матеріального утримання ОСОБА_1 як судді у відставці. Як наслідок, на переконання суду в цій адміністративній справі, такий розмір довічного грошового утримання жодним чином не знизить рівень гарантій незалежності судді, його матеріального та соціального забезпечення.

Підсумовуючи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належить відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду в розмірі 908 грн. Відповідачем не подано доказів понесення судових витрат у справі.

З огляду на відмову в позові, судові витрати позивача по сплаті судового збору необхідно покласти на позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.02.2021 № 926030146105 в частині зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 відсотків від відповідних сум суддівської винагороди на 62 відсотки від відповідних сум суддівської винагороди та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за № 04-12/103-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.