Рішення № 10006972, 19.05.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.10 Справа № 26/132/10

Суддя

за позовом – Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району (юрид.адреса: б-р Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091; факт.адреса: вул. Щаслива, 2а, м. Запоріжжя, 69065)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліна, Лтд»(вул. Кияшка, 32, м. Запоріжжя, 69015)

про стягнення 4072,72грн.

                     Суддя Юлдашев О.О.

Представники:

Позивача –Костенко С.Г., довір. №24 від 04.01.10.

Відповідача – Литвиненко Н.О., довір. №31 від 18.05.10.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 4072,72 грн., з них: 3697,14грн. основного боргу, 183,50грн. –пені, 29,85грн. –3% річних, 162,23грн. –сума інфляції за договором №413 від 01.10.2002. про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Ухвалою суду від 13.04.2010 р. порушено провадження у справі № 26/132/10, судове засідання призначено на 19.05.2010 р.

У судовому засіданні відповідачем надано платіжні доручення, відповідно до яких, відповідачем сплачено суму 3697,14грн. основного боргу.

У зв’язку з цим, позивач просить про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 3697,14 грн. у зв’язку з погашенням боргу.

Заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача не заперечив проти позову.

За письмовим клопотанням представників сторін судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 25.11.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном „Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліна, Лтд» (відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №413 від 01.10. 2002 року.

Відповідно до розділу 1.2. договору позивач зобов'язався відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни, встановленими умовами договору про постачання теплової енергії № 413 від 01.10.2002р.

Концерн „МТМ" в період з травня 2009 року по січень 2010 року включно, поставив відповідачу теплову енергію згідно актів приймання - передачі теплової енергії на загальну суму 3697,14грн.

Згідно п. 6.2. договору розрахунковим періодом - є календарний місяць.

На підставі п. 6.6. споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію і передоплату.

Відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії.

Станом на 01.02.2010 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3697,14 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії (копії залучено до матеріалів справи).

Заборгованість за відпущену теплову енергію відповідно до зазначеного договору виникла за період з травня 2009 року по січень 2010 року (розрахунок суми боргу додано до позовної заяви). Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем були направлені супровідний лист №702 від 22.02.2010. з попередженням та з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 7621,26грн., акти приймання - передачі теплової енергії за вищезазначений період. Даний факт підтверджується поштовою квитанцією з описом поштового вкладення у конверт (копії доказів відправлення залучено до матеріалів справи).

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином згідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін згідно з умовами договору.

Згідно зі ст.276 ГК України відповідач зобов'язаний був оплатити поставлену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №413 від 01.10.2002 року.

Відповідач свої обов’язки по оплаті, згідно умов договору, не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 3697,14 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…           

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 19.05.2010р. позивачем заявлено усне клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідачем після порушення провадження у справі заборгованість погашена.

На підставі п. 1-1.ч.1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі у разі, якщо відсутній предмет спору. Судові витрати в цій частині покладаються на відповідача, оскільки погашення боргу відбулося після звернення позивача до суду.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 3697,14 грн. підлягає припиненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 183,50 грн., 29,85грн. –3% річних, 162,23 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до п. 7.2.3. договору –несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня у розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до вимог п.7.2.3. договору позивачем нараховано пеню в розмірі 183,50грн., яка підлягає задоволенню.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, стягненню підлягає сума 29,85грн. –3% річних та 162,23грн. –інфляційних збитків.

За приписами ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліна, Лтд»(вул. Кияшка, 32, м. Запоріжжя, 69015; код ЄДРПОУ 20472579, р/р 26007321901 ЗФ АБ «Енергобанк», МФО 313850) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а; р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, ЄДРПОУ 32121458) 183 (сто вісімдесят три) грн. 50 коп. пені, 29 (двадцять дев’ять) грн. 85коп. –3% річних, 162 (сто шістдесят дві)грн. 23коп. –інфляційних збитків, 102 ( сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3697,14 грн. провадження у справі припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.О. Юлдашев