Рішення № 10006597, 09.06.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

09.06.2010                                                             Справа № 3/66

За позовом торгово –комерційного підприємства „Глорія”, м. Свалява

до товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат”, м. Свалява

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Бурч Лідії Дмитрівни, м. Свалява та Баратей Антоніни Антонівни, м. Свалява.

про визнання недійсним договору купівлі –продажу приміщення магазину, що знаходиться за адресою: вул. Духновича, 4, м. Свалява, укладеного 30.12.1997 року між торгово –комерційним підприємством „Глорія” та товариством з обмеженою відповідальністю „Квадрат”,

Суддя господарського суду –В.В.Мокану

представники:

Позивача – Кекіс І.В.,

Букович О.Д., довіреність від 07.10.2009 року

Відповідача –не з’явився

Третя особа Бурч Л.Д. – не з’явилася

Третя особа Баратей А.А.–не з’явилася

СУТЬ СПОРУ: торгово –комерційним підприємством „Глорія”, м. Свалява заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат”, м. Свалява про визнання недійсним договору купівлі –продажу приміщення магазину, що знаходиться за адресою: вул. Духновича, 4, м. Свалява, укладеного 30.12.1997 року між торгово –комерційним підприємством „Глорія” та товариством з обмеженою відповідальністю „Квадрат”. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.09.2009 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Бурч Лідію Дмитрівну, м. Свалява та Баратей Антоніну Антонівну, м. Свалява.

За клопотанням представників сторін розгляд справи відбувся протягом терміну, визначеного відповідно до ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В зв’язку з призначенням у справі судової почеркознавчої експертизи підпису сторони у оспорюваному договорі розгляд справи зупинявся на час проведення експертизи.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, стверджують про незаконність оспорюваного договору як такого, що укладений з порушенням норм ст.ст. 20, 30 Закону України „Про власність”, який діяв на час укладення договору, оскільки вирішення питання щодо відчуження приміщення магазину відповідно до п. 6.1 статуту підприємства належало до виключної компетенції зборів учасників як вищого органу управління. Наголошують, що до складу учасників станом на 30.12.1997 року належали Бурч А.І., Кекіс І.В., Лізанець І.М., Овраменко М.Б. і саме

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.06.2010 року у справі № 3/66

за їхньої участі мало прийматися рішення щодо відчуження приміщення магазину; відповідно до норми ст. 16 Закону України „Про підприємства в Україні”, що діяла на той час, керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком питань, віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства, якщо інше не передбачено законодавством України. Крім того, підставою для визнання договору недійсним вважають факт підписання договору від імені ТКП „Глорія” не директором підприємства, а іншою невстановленою особою, оскільки колишній директор ТКП „Глорія” Лізанець М.І. заперечує участь у підписанні спірного договору; на спірному договорі міститься відтиск печатки ТКП „Глорія” нового взірця, яка з’явилася в кінці травня 1998 року; виконання підпису від імені І.М.Лізанця іншою особою підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи. Спростовуючи твердження представників відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, стверджують, що про існування спірного договору позивач дізнався лише після звернення до нього громадянки Бурч Л.Д. в лютому 2009 року з вимогою про звільнення спірного приміщення, доказами володіння та користування позивачем спірним приміщенням є документи бухгалтерського обліку, акти перевірок контролюючих органів, правочини про передачу в оренду, що вчинялися позивачем стосовно спірного приміщення.

Відповідач письмових пояснень по суті позову не подав, листом від 12.10.2009 року інформував суд про факт укладення договору з засновниками ТКП „Глорія” Бурч Антонієм Івановичем та Жиганською Ганною Іванівною та надання ним згоди залишити приміщення на балансі ТКП „Глорія” без укладення договору оренди, а також про наступний продаж приміщення магазину Бурч Лідії Дмитрівні по договору від 26.11.2008 року. Представники відповідача в судовому засіданні заявили про пропуск позивачем строку позовної давності; посилаючись на наявну у них копію листа Свалявського ДВПТІ від 24.12.1999 року, адресованого директору ТКП „Глорія” Кекіс І.В., стверджують про поінформованість позивача про факт укладення спірного договору з зазначеної у листі дати.

Під час перебування справи у зупиненому провадженні на адресу господарського суду Закарпатської області надійшла заява торгово –комерційного підприємства „Глорія” № 3 від 29.04.2010 року про відмову від позову, якою позивач повідомив, що відкликає позовну заяву та просить суд припинити провадження у справі. Зважаючи на те, що питання прийняття заяви позивача про відмову від позову відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України вимагає певних процесуальних дій (перевірки повноважень представника, роз’яснення наслідків), заяву призначено до розгляду після поновлення провадження у справі.

Заявою від 12.05.2010 року позивач пояснив суду, що заява від 29.04.2010 року про відмову від позову подана позивачем помилково та не повинна прийматися судом до розгляду. Стверджує, що позивач надалі підтримує позовні вимоги повністю та наполягає на їх задоволенні. У зв’язку з наведеним, заява позивача від 29.04.2010 року про відмову від позову судом залишена без розгляду.

В судові засідання 26.05.2010 року та 09.06.2010 року, призначені після поновлення провадження у справі, відповідач явку свого представника не забезпечив, витребуваних судом документів не подав. Надіслав на адресу суду телеграму від 08.06.2010 року з клопотанням про відкладення розгляду справи до 01.07.2010 року в зв’язку з відсутністю представника Бурч Л.Д. Клопотання залишено судом без задоволення, зважаючи на заяву представника позивача, який заперечив проти подальшого розгляду справи за межами встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України строку, оскільки вбачає у діях відповідача безпідставне затягування розгляду справи,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.06.2010 року у справі № 3/66

з огляду на необґрунтованість причин неявки в судове засідання іншого повноважного представника, який брав участь у розгляді даної справи, або керівника товариства. Крім того, ухвалою від 26.05.2010 року явка сторін обов’язковою не визнавалась; у заявленому клопотанні не наведено обставини, які, на думку відповідача, унеможливлюють вирішення спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників

учасників спору,

суд встановив:

За оспорюваним у даній справі договором купівлі –продажу від 30.12.1997 року між комерційно –торговим підприємством „Глорія” в особі директора Лізанець Івана Михайловича та товариством з обмеженою відповідальністю „Квадрат” в особі директора Кошун Володимира Семеновича здійснено відчуження приміщення магазину площею 16,2 кв. м, яке знаходиться в м. Свалява, вул. Жовтнева, 4 на користь відповідача. У договорі зазначено, що продаж вчинено за 4980 грн., які продавець отримав від покупця до підписання договору. Доказів проведення між сторонами розрахунків за об’єкт купівлі –продажу до матеріалів справи не подано.

На підставі зазначеного договору Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації 31.12.1997 року проведено реєстрацію приміщення магазину за ТОВ „Квадрат”, про що здійснено відповідний напис на зворотній стороні договору.

В наступному предмет оспорюваного у даній справі договору –приміщення магазину по вул. Духновича (Жовтневій), 4 було двічі відчужено: за договором купівлі –продажу від 26.11.2008 року ТОВ „Квадрат” продало приміщення Бурч Лідії Дмитрівні, яка за договором від 02.12.2008 року подарувала приміщення Баратей Антоніні Антонівні.

Дослідивши аргументи позивача щодо наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Торгово –комерційне підприємство „Глорія” створено 03.01.1993 року двома фізичними особами –засновниками: Бурч Антонієм Івановичем та Жиганською Ганною Іванівною, зареєстровано розпорядженням представника Президента України в Свалявському районі № 5 від 15.01.1993 року. В наступному до установчого договору та статуту підприємства вносились зміни в частині складу учасників. Так, згідно протоколу загальних зборів засновників від 22.12.1995 року склад засновників доповнено, до нього включено: Лізанець Івана Михайловича, Павліченко Юрія Кузьміча, Кекіс Ігоря Васильовича, Овраменко Миколая Борисовича, зазначені зміни зареєстровано розпорядженням голови Свалявської райдержадміністрації від 29.12.1995 року. Змінами до установчого договору та статуту підприємства, затвердженими протоколом загальних зборів учасників підприємства № 3 від 21.12.1997 року, зареєстрованими розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.12.1997 року № 418, визначено наступний склад учасників підприємства: Бурч А.І., Кекіс І.В., Лізанець І.М., Овраменко М.Б. Згідно діючої редакції статуту ТКП „Глорія”, затвердженого загальними зборами засновників 10.11.2003 року, зареєстрованого розпорядженням голови Свалявської райдержадміністрації від 30.06.2004 року № 336, засновниками підприємства є Бурч А.І та Кекіс І.В.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.06.2010 року у справі № 3/66

Приміщення, що є предметом оспорюваного договору, придбано КТП „Глорія” за договором купівлі –продажу від 02.11.1995 року, укладеним з Представництвом Фонду державного майна України по Свалявському району.

Як вбачається з довідки № 1173 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Закарпатським обласним управлінням статистики 22.05.1998 року, станом на час укладення спірного договору торгово –комерційне підприємство „Глорія” було зареєстровано як юридичну особу з організаційно –правовою формою господарювання –колективне підприємство та колективної форми власності.

Порядок здійснення колективної власності на час укладення спірного договору було унормовано Законом України „Про власність”, ст. 20 якого визначалось, що колективні підприємства є суб’єктами права колективної власності. Статтею 30 Закону України „Про власність” передбачалось, що колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об’єктами власності, які йому належать; право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з’їзди тощо).

Відповідно до п. 6.1 статуту ТКП „Глорія” у редакції, яка діяла на час укладення спірного договору, вищим органом управління підприємства є збори учасників. Поточною діяльністю підприємства згідно п. 6.3 статуту керує директор, до повноважень якого не належало вирішення питання щодо відчуження приміщення магазину, оскільки такі повноваження статутом директору делеговані не були.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про підприємства в Україні”, який діяв на час укладення договору, керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком питань, віднесених статутом до компетенції інших органів управління підприємства і якщо інше не передбачено законодавством України. Доказів, які б підтверджували рішення зборів учасників про продаж приміщення магазину та уповноваження на це директора підприємства, відповідачем не подано. Долучена до матеріалів справи копія протоколу зборів учасників від 20.10.1997 року про продаж магазину за підписами Бурч А.І. та Жиганської Г.І. належним доказом з цього приводу не являється, оскільки станом на цю дату до складу учасників входили Бурч А.І., Жиганська Г.І., Лізанець І. М., Павліченко Ю.К., Кекіс І. В., Овраменко М. Б., а на дату укладення спірного договору –Бурч А.І., Кекіс І.В., Лізанець І.М., Овраменко М.Б. За наведених обставин не може бути визнаний належною підставою переходу права власності від ТКП „Глорія” до ТОВ „Квадрат” і рукописний варіант договору купівлі –продажу від 30.12.1997 року, підписаний від імені ТКП „Глорія” засновниками Бурч А.І. та Жиганською Г.І.

Отже, з наведеного слідує, що особа, яка на час укладення спірного договору займала посаду директора ТКП „Глорія”, Лізанець І.М. ні чинним законодавством, ні статутом підприємства не був наділений повноваженням розпоряджатися об’єктами власності підприємства.

З метою з’ясування обґрунтованості тверджень позивача про те, що спірний договір від імені ТКП „Глорія” підписано не колишнім директором Лізанцем І.М., а іншою особою, судом за клопотанням позивача призначалась у справі судово – почеркознавча експертиза.

Висновком № 461 судово –почеркознавчої експертизи, складеним 27.04.2010 року експертом Львівського науково –дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що підписи від імені І.М.Лізанця, розташовані в графі „Майно передав” після слова „Директор” на акті прийому – передачі приміщення магазину в м. Свалява, вул. Жовтнева № 4 від 30.12.1997 року та в графі „Продавець” після слів

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.06.2010 року у справі № 3/66

„Директор І.М.Лізанець” на договорі купівлі –продажу, укладеному між комерційно – торговим підприємством „Глорія” та ТОВ „Квадрат” від 30.12.1997 року, виконані не Лізанцем Іваном Михайловичем, а іншою особою.

Таким чином, матеріалами справи доведено факт підписання спірного договору від 30.12.1997 року від імені ТКП „Глорія” не уповноваженою на те особою, яка не мала права на розпорядження майном позивача, в порушення норм ст. 30 Закону України „Про власність” та ст. 16 Закону України „Про підприємства в Україні”.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Отже, невідповідність оспорюваного договору вищевказаним нормам Законів, які діяли на час його укладення, надає підстави для визнання договору купівлі –продажу від 30.12.1997 року недійсним. Наслідком недійсності такої угоди згідно ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР є двохстороння реституція, застосування якої в даному випадку неможливо, оскільки предмет договору набувачем відчужено.

Аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності судом досліджено, однак, належного підтвердження цього факту не виявлено. Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічно регламентує питання початку перебігу строку позовної давності ст. 261 Цивільного кодексу України. Твердження позивача про те, що про факт існування оспорюваного договору йому стало відомо на початку 2009 року після отримання вимоги про звільнення приміщення, відповідачем не спростовано. Факт одержання листа начальника ДВПТІ від 24.12.1999 року, копію якого відповідачем долучено до матеріалів справи (арк. справи 87, т. 1) та факт звернення до Свалявського виробничого підприємства технічної інвентаризації позивач заперечує, доказів надіслання або вручення цього листа суду не подано. Викликана в судове засідання за клопотанням відповідача посадова особа комунального унітарного підприємства „Свалявське районне бюро технічної інвентаризації” Валько М.І. пояснила, що надати інформацію про звернення директора ТКП „Глорія” Кекіс І.В. про видачу йому довідки про власність на приміщення магазину в м. Свалява, вул. Жовтнева (Духновича) № 4 за період з 1999 року по 2001 рік немає можливості в зв’язку з тим, що відсутні книги вхідної та вихідної кореспонденції за вищевказаний період; за спливом значного терміну часу про таку обставину вона не пам’ятає.

Таким чином, строк позовної давності позивачем дотримано.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у справі, пов’язані зі сплатою державного мита в сумі 85 грн., витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., а також витрат на оплату проведеної у справі судово –почеркознавчої експертизи в сумі 2151 грн., на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України належить віднести на відповідача.

Керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 20, 30 Закону України „Про власність”, ст.16 Закону України „Про підприємства в Україні”, ст.ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.06.2010 року у справі № 3/66

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі –продажу приміщення магазину площею 16,2 кв. м, що знаходиться в м. Свалява, вул. Жовтнева, 4, укладений 30.12.1997 року між комерційно –торговим підприємством „Глорія” та товариством з обмеженою відповідальністю „Квадрат”.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат” (м. Свалява, вул. Чехова, 55, код ЄДРПОУ 13588288) на користь торгово –комерційного підприємства „Глорія” (м. Свалява, вул. Духновича, 4, код ЄДРПОУ 19107918) суму 85 грн. на відшкодування державного мита, суму 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, суму 2 151 грн. витрат на оплату експертизи.

4.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В.Мокану

У зв’язку з оголошенням в судовому засіданні 09.06.2010 року лише вступної та резолютивної частини рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 16.06.2010 року.