Рішення № 10006568, 11.06.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.2010                                                             Справа № 17/50

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія ”Дженералі Гарант”, м. Київ в особі Закарпатської філії, м. Ужгород до відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Київ в особі Закарпатської обласної дирекції, м. Ужгород

за участю представників:

позивача –Коссей О.М., представник за довіреністю;

відповідача –Боримчук О.М., представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 41037,48 грн., включаючи: 29751,57 грн. - основного боргу, 7626,53 грн. - пені, 2766,84 –інфляційних втрат та 892,54 грн. - 3% річних

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення в порядку зворотної вимоги з відповідача сплаченого потерпілій особі страхового відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо–транспортної пригоди (ДТП), що сталася з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем. Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні зазначених вимог, що становлять предмет спору в частині основного боргу, та вимог в частині пені, інфляційних втрат та річних відсотків за прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань, посилаючись на обґрунтованість вимог долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач письмовим відзивом та представник його у судовому засіданні не заперечуючи та не спростовуючи фактичних обставин справи, заперечує проти позову, вважаючи, що позивач не набув права зворотної вимоги до відповідача. Посилається при цьому на те, що страхувальник, з вини якого сталася ДТП, не вчасно повідомив відповідача як страховика про ДТП.

У судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.10 для вивчення матеріалів справи та підготовки рішення

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду,

суд встановив:

Позивач за полісом добровільного страхування застрахував належний гр. Фейцарук Я.Б. транспортний засіб марки "ОРЕІ Astra", державний знак АО 0344 АК (далі –ТЗ-1).

11.05.08 сталася ДТП з участю ТЗ-!, яким на підставі запису в свідоцтві про реєстрацію ТЗ керував гр. Фейцарук О.Я., та транспортного засобу марки "ВАЗ-21074", державний знак АО 8076 АК (далі –ТЗ-2), яким керував гр. Лібра Є.В.

ДТП сталася з вини останнього, що встановлено постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 02.06.08р. Відповідальність гр. Лібри Є.В., пов'язана з експлуатацією ТЗ-2, застрахована у Перечинському районному відділенні Закарпатської обласної дирекції відповідача за полісом обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу.

Гр. Фейцарук Я.Б. звернулася до позивача як страховика із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження ТЗ-1 внаслідок ДТП, що відповідно до умов страхового полісу є страховим випадком.

18.06.08 позивач, відповідно до умов страхування та виходячи із фактичних документально обґрунтованих даних про оцінку вартості збитків завданих пошкодженням ТЗ-1, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 29751,57 грн., яку за заявою гр. Фейцарук О.Я. перерахував на користь ВАТ "Закарпаття-Авто".

28.11.08 позивач як страховик, який виплатив страхове відшкодування, звернувся до відповідача як страховика особи, відповідальної за завдані збитки зі зворотною вимогою про виплату зазначеної суми, яка відповідачем не виплачена, а звернення позивача залишено без відповіді.

Наведені фактичні обставини не заперечуються і не спростовуються відповідачем по справі та його представником у ході судового розгляду.

Спірні відносини сторін у даній справі регулюються приписами Цивільного кодексу України (ЦКУ) щодо права регресної вимоги та приписами Законів України „Про страхування”, „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон).

Так, відповідно до приписів ст.ст. 1187, 1191 ЦКУ, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

За приписами ст. 993 ЦКУ та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ст. 22, 28, 29, 35, 37 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП, зокрема, пов'язану з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо - транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. Відповідно за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

          За наведених фактичних обставин та з огляду на приписи чинного законодавства, що регулює спірні відносини, вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу сплаченого потерпілій особі страхового відшкодування підлягають задоволенню, як доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що водій, який спричинив ДТП, повідомив відповідача про ДТП лише 14.11.08, оскільки наведене не підтверджено документально. За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги в частині пені, інфляційних втрат та річних відсотків нараховані позивачем за прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань підлягають задоволенню частково за період з січня 2009р. по грудень 2010р. за приписами ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та становлять суми відповідно 6621,53 грн., 2766,84 грн., 892,54 грн. В іншій частині позовних вимог по пені належить відмовити, як нарахованих безпідставно. Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 40030,04 грн.

          За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача відповідно до розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 549, 625, 992, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, Законами України „Про страхування”, „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” (01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 0034186) на користь відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія ”Дженералі Гарант”, м. Київ в особі його Закарпатської філії (88000 м. Ужгород, вул. Берчені, 12, код 22100506) заборгованість на суму 40030,04 грн. (сорок тисяч тридцять грн. 04 коп.), включаючи основний борг, пеню, інфляційні нарахування, річні відсотки, та у відшкодування судових витрат – 630,05 грн. (шістсот тридцять грн. 05 коп.).

2. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

17.06.10

Суддя Ушак І.Г.