Ухвала суду № 100061598, 01.10.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/2034/21

Номер провадження 1-кп/237/778/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.21 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

слідчого судді Ліпчанського С. М.

при секретарі судового засідання Бахтіяровій Н. В.,

прокурора Корнієнко К. С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Пономарьова Р. О.,

захисника Слєпова Д. Ю.,

представника потерпілого Полковникова Е. О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури Корнієнко К. С. про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_2 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових рослідувань за № 12021050690000025 від 15.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2021 року до Мар?їнського районного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , за матеріалами кримінального провадження № 12021050690000025 від 15.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч.1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ головуючим суддею визначено Ліпчанського С. М.

Ухвалою від 14.06.2021 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

03.09.2021 року до суду надійшло клопотання прокурора Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури Корнієнко К. про обрання запобіжного заходу у вигляді Домашнього арешту ОСОБА_2 .

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Прокурор вказує, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність можливих намірів переховуватися від органів досудового розслідування та/або сулу, незаконно впливати на потерпілого та свідків, продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ст. 177 КПК України.

Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечував.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Суддя дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, заслухавши думки учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Приписами ч. 1 ст. 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України домашній арешт є одним із видів запобіжного заходу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 177 КПК України виключною та єдиною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 184 КПК України та містить необхідні відомості, які є обов`язковими в розумінні Закону.

Згідно вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри суддею враховується практика ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Суд, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_2 , виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, доданих до клопотання, приходить до висновку, що сукупність вищенаведених матеріалів дають підстави вважати, що твердження про можливу причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення є обґрунтованим.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 судом також встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливості переховування ОСОБА_2 від суду встановлений судом з врахуванням того, що ОСОБА_2 під страхом суворого покарання за вчинений злочин може спробувати переховуватися на території Мар`їнського району Донецької області, або у іншому населеному пункті, як на території України, так і за її межами від органів досудового розслідування та суду, оскільки суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у найближчій перспективі, виключно у випадку доведеності вини обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах, доводять, що цей ризик є наявним.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення волі, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").

При цьому судом враховується правова позиція в справі ЄСПЛ «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Відповідно до п. 62 рішення «Боротюк проти України» ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. Аналогічні висновки ЄСПЛ прийшов у рішеннях «Смірнова проти Росії», «Вренчев проти Сербії».

Окрім цього, слід враховувати п. 63 рішення ЄСПЛ «Свєршов проти України» також щодо правозастосування ст.5 Конвенції:«Із пункту 3 статті 5 Конвенції випливає, що зі спливом певного часу саме тільки подальше існування обґрунтованої підозри неможе виправдовувати позбавлення свободи і що судові органи зобов`язані навести інші підстави для подовження строку тримання під вартою (див. справи "Яблонський проти Польщі" (Jablonski v. Poland), N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та "І.А. проти Франції" (I.A. v. France), N 28213/95, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VII, п. 102).

При цьому, у п.52 рішенні Європейського суду з прав людини у справі Ливада проти України від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 Суд вказує, що аргументи за і проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належ здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватись не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (рішення у справі Доронін проти України' 63-64, рішення у справах Осипенко проти України, заява № 4634/04, пп. 76-80, від 09.11.2010 та Харченко проти України, заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10.02.2011 р.).

Таким чином суд приходить до висновку про те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України дійсно є наявним, однак прокурором не доведено, що ступінь вірогідності настання вказаного ризику є настільки високою, що які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає правило поваги до особистої свободи.

Стосовно ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України то судом при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу враховується той факт, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів, що обвинувачений впродовж всього строку досудового розслідування та судового провадження намагався або ж здійснював спроби вчинення тиску на свідків та потерпілих, водночас ступінь кожного ризику повинна мати не абстрактний характер, а має бути належним чином конкретизовано у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що, наявність вказаного ризику судом не доведено.

Ризик щодо можливості вчинити новий злочин, або продовжити той, у вчиненні якого обвинувачуєтсяь ОСОБА_2 , суд оцінює з критичного боку, оскільки його існування можливе лише тоді, коли є певна інформація про даний факт та яка повинна мати процесуальне закріплення у виді доказу; однак таких доказів прокурором під час судового розгляду надано не було.

Також, суд приймає до уваги відсутність будь-яких відомостей порушення ОСОБА_2 умов перебування під домашнім арештом, що був застосований до обвинуваченого на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 травня 2021 року, зокрема відсутність фактів залишення місця свого проживання та порушення встановленої відносно обвинуваченого заборони спілкування зі свідками та потерпілими, що свідчить про зменшення ступеня вірогідності заявленого прокурору ризику ухилення від суду та відсутність ризику впливу на свідків та потерпілих

Крім того, відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінує в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі, вік та стан здоров`я ОСОБА_2 , міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими доводи захисту, що такий запобіжний захід як особисте зобов`язання забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_2 процесуальних обов`язків під час подальшого судового розгляду кримінального провадження, а також нівелює ризик, визначений п. ч. 1 ст. 177 КПК України, тому суд вважає доцільним обрати обвинуваченому запобіжний захід з у вигляді особистого зобов`язання, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури Корнієнко К. С. про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на два місяця, тобто до 03.11.2021 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

- з`являтися до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні.

В решті вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Повний такст ухвали виготовлено 06.09.2021 року

Суддя С.М. Ліпчанський