Рішення № 10006001, 27.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.2010 Справа № 2/35

За позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Берегово

ДО Берегівської центральної районної лікарні, м. Берегово

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу управління обєктами спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району Берегівської районної ради, м. Берегово

ПРО зобов'язання відповідача передати обєкт оренди нежитлове приміщення площею 30,8кв.м., що розміщене в м. Берегово, вул. Мужайська, 32, у користування позивача в натурі шляхом складання акту прийому-передачі обєкта оренди та

-визнання вимог Берегівської центральної районної лікарні, м. Берегово сплатити кошти за відповідними рахунками незаконними,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 підприємець та

ОСОБА_2 представник за довіреністю від 19.04.2010р.

від відповідача Ясінська Я.М. представник за довіреністю №21/2 від

17.05.2010р.

від третьої особи ОСОБА_4 представник за довіреністю №02-13/107 від

31.05.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Представники позивача просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. У підтвердження своєї позиції також подали суду письмове пояснення по суті заперечень відповідача та просять суд взяти до уваги те, що матеріалами справи підтверджується факт ухилення відповідача від передачі орендованого позивачем майна за відповідним актом приймання-передачі. Вказують, що предявлення відповідних рахунків на оплату орендних платежів почали надходити від орендодавця тільки після звернення позивача з вимогою підписання акту приймання-передачі орендованого майна з метою його використання за призначенням. З огляду на це, просить також суд визнати незаконними вимоги відповідача провести розрахунок по орендній платі за користування орендованим майном з моменту підписання договору оренди до сьогоднішнього дня, і вказує на те, що предявлення даної вимоги відповідає нормам статті 12 Господарського процесуального кодексу України та така спрямована на відновлення порушених відповідачем прав та інтересів позивача.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2010 року по справі № 2/35

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з мотивів, наведених у поданому суду письмовому поясненні та просить взяти до уваги те, що умовами договору оренди, який укладено на конкурсній основі, не передбачено обовязку підписання акту приймання-передачі орендованого майна та передачі майна за таким документом.

Також у підтвердження своєї позиції вказує на те, що позивач до 25.03.2010р. не звертався до відповідача з вимогою підписання акту приймання-передачі орендованого майна, а відтак, неможливістю його використання з цих підстав. Відтак, вважає, що обовязок по сплаті орендних платежів виник у позивача з моменту підписання договору оренди, а не з моменту підписання акту приймання-передачі майна, що на його думку, повністю відповідає вимогам пункту .1 договору оренди від 01.06.2009р.

Вважає, що позивач не надав суду жодного доказу, який би засвідчував перешкоджання йому відповідачем у користуванні ним орендованим майном

Представник третьої особи письмового пояснення по суті заявлених позовних вимог не подав, однак, в засідання суду вказав на те, що за загальним правилом вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, який в даному випадку є основним з огляду на статус орендованого майна, зокрема, ст. 13 цього Закону, законодавцем визначено необхідність підписання сторонами договору оренди акту приймання-передачі орендованого майна, оскільки такий документ містить відомості про стан переданого та отриманого майна, його особливості, а також дає орендодавцю можливість вимагати від орендаря повернення майна в тому ж стані, в якому його було передано.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

1 червня 2009 р. між Берегівською центральною районною лікарнею (Орендодавець), в особі головного лікаря ОСОБА_5, що діяв на підставі Статуту та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір) площею 30,8 кв. м., розміщене за адресою: м. Берегово, вул. Мужайська, 32.

Укладення даного договору відбулось у відповідності до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на конкурсній умові з метою забезпечення підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Умовами даного договору, зокрема, п.1.1. Договору, сторонами визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування строком від 3 червня 2009 р. по 3 травня 2012 р. майно, площею 30,8 кв. м., розміщене за адресою: м. Берегово, вул. Мужайська 32, вартість якого визначена згідно звіту про експертну оцінку станом на 31 березня 2009 р. в сумі 69200, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, передача орендованого майна не була проведена, у звязку з чим, в лютому місяці 2010р. позивачем було підписано акт приймання-передачі орендованого майна та передано його для підписання із боку орендодавця, однак, такий не було підписано відповідачем. Відтак, 26.03.2010р. позивач надав відповідачу письмову

вимогу з проханням підписання акту приймання-передачі та забезпечення орендаря доступу до орендованого за договором від 01.06.2009р. майна.

Листом від 2 квітня 2010 р. відповідач заперечив наявність обов'язку сторін передавати орендоване майно шляхом підписання акту прийому - передачі і вказав

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2010 року по справі № 2/35

на те, що орендар отримав право користування орендованим майном з 3 червня 2009 р у відповідності до вимог п.1.1 договору оренди. Отже, відповідач вважає, що перебіг строків зі сплати коштів за Договором почався незважаючи на те, що об'єкт оренди так і не було передано орендарю у фактичне користування.

З огляду на це, відповідачем 14 квітня 2010 р. було виставлено позивачу рахунки на оплату за користування об'єктом оренди за №№ 94 (на 1582 грн. 81 коп.), 108 (на 7388 грн 89 коп.), 108 (на 2955 грн 72 коп.), 109 (на 4139 грн 46 коп.), 109 (на 1774 грн 05 коп.) 110 (на 1846 грн. 62 коп.).

Відповідач заперечує правомірність предявлення даних рахунків на оплату та вказує на те, що Договором визначено обов'язок Орендодавця передати майно (п.7.1. Договору), який Берегівською центральною районною лікарнею не виконано, чим на думку позивача порушено взяті на себе відповідні зобов'язання. Вважає, що у випадку не виконання Орендодавцем свого зобов'язання з передачі майна останній одночасно не вправі вимагати виконання обов'язку зі сплати коштів за користування ним.

Аналізуючи доводи та заперечення сторін з приводу спірних правовідносин за договором оренди, суд констатує наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Статтею 795 ЦК України в свою чергу передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач після звернення позивача з відповідною письмовою вимогою (лист від 25.03.2010р.) не погодився з такою та акт приймання-передачі орендованого майна не підписав, у звязку з чим орендар звернувся з вимогою в порядку ст. 766 ЦК України про виконання орендодавцем обовязку по передачі обєкту оренди в примусовому порядку.

За умовами пункту 1.1 договору оренди від 01.06.2009р. визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування строком від 3 червня 2009 р. по 3 травня 2012 р. майно, площею 30,8 кв. м., розміщене за адресою: м. Берегово, вул. Мужайська 32, вартість якого визначена згідно звіту про експертну оцінку станом на 31 березня 2009 р. в сумі 69200, 00 грн. Пунктом 7.1 договору також встановлено, що до обовязків орендодавця віднесено також передачу орендарю майна згідно з цим договором в належному стані.

Пунктом 6 статті 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. До таких випадків законодавцем віднесено також невиконання орендодавцем обовязку з передачі майна і забезпечення доступу орендаря до речі.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що не підписання сторонами

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2010 року по справі № 2/35

відповідного акту приймання-передачі орендованого майна, в якому було б відображено сторонами стан обєкту, його певні властивості та недоліки, позбавляє орендаря можливості приступити до використання обєкту на умовах, визначених договором оренди від 01.06.2009р., а відтак, звільняє орендаря від обовязку по здійсненню орендних платежів у відповідності до розділу 3 договору оренди.

Відповідно, вимога позивача про зобов'язання відповідача передати обєкт оренди нежитлове приміщення площею 30,8кв.м., що розміщене в м. Берегово, вул. Мужайська, 32, у користування позивача в натурі шляхом складання акту прийому-передачі обєкта оренди підлягає задоволенню.

Разом з тим, заявлена позивачем вимога про визнання вимог Берегівської центральної районної лікарні, м. Берегово сплатити кошти за відповідними рахунками незаконними задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України (аналогічні норми містяться у ст. 16 ЦК України) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди); визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

В даному випадку доводи позивача про обґрунтованість вимоги про визнання вимог Берегівської центральної районної лікарні, м. Берегово сплатити кошти за відповідними рахунками незаконними не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі позовні вимоги фактично є вимогами про встановлення юридичних фактів, тоді як ст. 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів як встановлення юридичного факту, а тому підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог відсутні. Позивач не врахував наведеної норми закону і не з'ясував чи відповідає пред'явлення

такого позову способу захисту права, чи не призведе прийняття та розгляд такого позову до порушення ст. 19 Конституції України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2010 року по справі № 2/35

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобовязати Берегівську центральну районну лікарню, м. Берегово, вул.. Ліннера, 2 (код ЄДРПОУ 01992430) у строк до 21.06.2010р. передати фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент код НОМЕР_1) обєкт оренди нежитлове приміщення площею 30,8кв.м., що розміщене в м. Берегово, вул. Мужайська, 32 шляхом складання та підписання відповідного акту прийому-передачі обєкта оренди.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Берегівської центральної районної лікарні, м. Берегово, вул.. Ліннера, 2 (код ЄДРПОУ 01992430) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент код НОМЕР_1) суму 200грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 185грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Секретар судового засідання В.В. Мазюта