Рішення № 10005844, 27.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

27.05.2010 р.                                                                                 Справа № 19/32

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 12 (м. Хуст) Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Хуст

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Демоз”, с. Іза Хустського району

про стягнення 5613 грн. 42 коп., в тому числі 4 894 грн. 47 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку, 146 грн. 10 коп. пені, 432 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань та 140 грн. 11 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –Туряниця Л.В., довіреність № 2419 від 28.12.2009 року

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” заявлено позов в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 12 (м. Хуст) Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Хуст до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Демоз”, с. Іза Хустського району про стягнення 5613 грн. 42 коп., в тому числі 4 894 грн. 47 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку, 146 грн. 10 коп. пені, 432 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань та 140 грн. 11 коп. три проценти річних.

Представник позивача в судовому засіданні повідомила суд про погашення відповідачем в добровільному порядку, після подання позову до суду, суми основного боргу та пені за надані послуги електрозв’язку та подала суду платіжне доручення № 49 від 29.03.2010 року. Однак, просить стягнути з відповідача суму 432 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань та 140 грн. 11 коп. три проценти річних.

          Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 06.04.2010 року, 21.04.2010 року та 12.05.2010 року, які були надіслані відповідачу рекомендованими листами з повідомленням на адресу: Хустський район, с. Іза, вул. Учительська, 57 повернуті у зв’язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – підприємців учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. Позивачем на вимогу суду надано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, в якій зазначено, що станом на 25.05.2010 року ТОВ „Демоз” зареєстроване як юридична особа, яке знаходиться за адресою: Хустський район, с. Іза, вул. Учительська, 57), у судові засідання 21 квітня 2010 року, 12 травня 2010 року та 27 травня 2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача

суд встановив:

Між сторонами спору 30.05.2007 року був укладений типовий договір № 1195 про надання послуг електрозв’язку, відповідно до якого підприємство зв’язку (позивач) взяло на себе зобов’язання надавати послуги електрозв’язку, перераховані в додатку № 1, та безоплатні послуги, перераховані в додатку № 2 до даного договору. Відповідно до розділу 4 договору послуги, які надаються підприємством зв’язку (позивачем), оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Пунктом 4.2. договору зазначено, що споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою кредитною та авансовою системою оплати з поданням рахунків. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем (відповідачем) протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 – го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5. договору). У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно до 20 – го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 – го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами відноситься до договірних зобов’язань по наданню послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” № 1280-IV від 18.11.2003 року, з наступними змінами та доповненнями, встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами є надання послуг електрозв’язку. Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг електрозв’язку є безспірним.

Відповідно до типового договору № 1195 від 30.05.2007 року та рахунків за телекомунікаційні послуги (арк. спр. 40 – 48), за період з лютого 2009 року по грудень 2009 року включно позивачем було надано відповідачу послуги електрозв’язку на загальну суму 7 616 грн. 79 коп. Однак, за надані послуги електрозв’язку відповідач розрахувався тільки частково.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за надані послуги електрозв’язку за відповідачем за даними позивача, станом на день подання позовної заяви до суду існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 4 894 грн. 47 коп.

В судовому засіданні представник позивача повідомила про те, що після надіслання позовної заяви відповідачу, останнім було здійснено повне погашення основної суми заборгованості за надані послуги електрозв’язку в розмірі 4 894 грн. 47 коп. та суми 146 грн. 10 коп. пені, на підтвердження чого подала суду платіжне доручення № 49 від 29.03.2010 року.

Провадження у справі в частині стягнення 4 894 грн. 47 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку та 146 грн. 10 коп. пені належить припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки дана сума основного боргу за надані послуги електрозв’язку та пені погашені відповідачем після пред’явлення позову до суду.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Зважаючи на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування відповідачеві інфляційних нарахувань та три проценти річних за неналежне виконання зобов’язання, оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора в разі прострочення виконання грошового зобов’язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Нараховані позивачем сума 432 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань та сума 140 грн. 11 коп. три проценти річних, підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 509, 526, 599, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 901 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. ст. 193, 202, Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Демоз”, Хустський район, с. Іза, вул. Учительська, 57 (код ЄДРПОУ 33309744) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 12 (м. Хуст) Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Хуст, вул. Корятовича, 13 (код ЄДРПОУ 25438186) суму 432 (Чотириста тридцять дві гривень) грн. 71 коп. інфляційних нарахувань та 140 (Сто сорок гривень) грн. 11 коп. три проценти річних, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за надані послуги електрозв’язку в розмірі 4 894 грн. 47 коп. та 146 грн. 10 коп. пені припинити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.