Рішення № 10005841, 01.06.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

01.06.2010 р.                                                                                 Справа № 19/116

За позовом Закритого акціонерного товариства „Автокард”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронов”, м. Ужгород

про стягнення 24 007 грн. 62 коп., в тому числі 23427 грн. 76 коп. основного боргу, 534 грн. 77 коп. пені та 45 грн. 09 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Прокопенко О.В., довіреність № 9-ЮР від 01.09.2009 року

Відповідача – Плахотник О.М., довіреність б/н від 30.11.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Закритим акціонерним товариством „Автокард”, м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронов”, м. Ужгород про стягнення 32 796 грн. 61 коп., в тому числі 32271 грн. 58 коп. основного боргу, 479 грн. 94 коп. пені та 45 грн. 09 коп. три проценти річних. Представником позивача в судовому засіданні 01.12.2009 року подано заяву б/н від 01.12.2009 року в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 29 579 грн. 86 коп., в тому числі 29000 грн. основного боргу, 534 грн. 77 коп. пені та 45 грн. 09 коп. три проценти річних, а також судові витрати. У судовому засіданні 06.04.2010 року представником позивача подано заяву б/н від 06.04.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 24 007 грн. 62 коп., в тому числі 23427 грн. 76 коп. основного боргу, 534 грн. 77 коп. пені та 45 грн. 09 коп. три проценти річних, а також судові витрати.

За клопотанням сторін справу розглянуто у термін, визначений відповідно до ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.05.2010 року брали участь представники: від позивача – Панасенко Р.О., довіреність № 7-ЮР від 01.09.2009 року, від відповідача – Пономаренко А.П., директор та Плахотник О.М., довіреність б/н від 30.11.2009 року, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 01.06.2010 року до 10 год. 00 хв.

Представник позивача просить задоволити позов з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору № АК 3220 від 04.09.2006 року, а саме не оплатив вартість поставленого йому товару (ПММ) в розмірі 23427 грн. 76 коп., що підтверджується надісланими на адресу ТОВ „Кронов” відповідно до п.п. 2.6. та 5.2. договору № АК 3220 від 04.09.2006 року актами прийому – передачі товарів і послуг і звірки розрахунків за нафтопродукти і послуги.

Відповідач в письмових поясненнях № 02/003 від 01.02.2010 року просить суд у разі ненадання позивачем суду доказів відправки, підтверджуючих поставку паливно –мастильних матеріалів, документів на адресу відповідача, відмовити позивачу в позові в частині, що не підтверджена документально.

Письмовими поясненнями, поданими в судовому засіданні 06.04.2010 року, відповідач заперечив проти позову, пославшись на те, що поставка ПММ не підтверджена позивачем належними доказами – чеками. Посилається на те, що даний вид документів прямо передбачений договором № АК 3220. Крім того, стверджує про відсутність поставок ПММ в серпні місяці 2009 року на території Російської Федерації шляхом заправки автотранспорту останнього. На підтвердження вказаного вище факту подав суду ряд документів, а саме: Акт перевірки ДПІ м. Ужгорода від 22.02.2010 року № 371; Акти виконаних робіт по перевезенню вантажів, зокрема від 31.08.2009 року по двом перевезенням у серпні місяці 2009 року; Акт технічного огляду колісних транспортних засобів від 28.11.2009 року та первинні документи про перевезення в міжнародному сполученні в період до 16.08.2009 року.

Неодноразово усно в судових засіданнях стверджував про те, що ним не було отриманого жодного акту прийому – передачі товарів і послуг і звірки розрахунків за нафтопродукти і послуги по договору № АК 3220 від 04.09.2006 року, а саме акту за серпень місяць 2009 року. Що стосується вищевказаних актів за червень та липень 2009 року, то в нього претензій по цих актах не має і він їх визнає в повному обсязі, в зв’язку з чим здійснив по них проплати після пред’явлення позову, а що стосується акту за серпень 2009 року, то в серпні місяці 2009 року ним ПММ не отримувались, так як картки знаходились у стоп-листі, в зв’язку з чим суму вказану в акті за серпень 2009 рік, а в свою чергу і суму позову не визнає в повному обсязі. Крім того, також стверджував в судових засіданнях те, що позивачем не подано належних доказів відпуску відповідачу ПММ, а саме чеків, сліпів.

Представником позивача через канцелярію суду подано супровідний лист б/н від 01.06.2010 року про долучення до матеріалів справи № 19/116 завірених копій сторінок 17 та 34 „Книги реєстрації вихідної документації”, рахунків – фактур № СФ – 0006339 від 11.06.2009 року, № СФ – 0006754 від 09.07.2009 року, № СФ – 0006932 від 22.07.2009 року, № СФ – 0006966 від 23.07.2009 року, № СФ – 0007059 від 30.07.2009 року та № СФ – 0007590 від 07.09.2009 року. Окрім того, усно в засіданні пояснила те, що в рахунку – фактурі № СФ – 0007590 від 07.09.2009 року, який був надісланий на адресу ТОВ „Кронов”, зазначена сума в розмірі 32271 грн. 58 коп., що включає в себе суму заборгованості за липень та серпень місяці 2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні ні письмових, ні усних пояснень стосовно наданих позивачем додаткових документальних доказів не висловив.

Вивчивши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

4 вересня 2006 року між Закритим акціонерним товариством „Автокард”, м. Київ (компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кронов”, м. Ужгород (клієнт) укладено договір № АК 3220. Згідно умов даного договору компанія (позивач) від свого імені, за дорученням і за рахунок клієнта (відповідача), за винагороду купує в торгових точках нафтопродукти, інші товари та послуги для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів клієнта на території України та за межами митної території України. Згідно п. 1.3. договору компанія (позивач) доручає клієнту

(відповідачу) отримувати товари в торгових точках, які входять до торгово – сервісної мережі „Автокард” на території України, а також послуги в торгових точках, що входять до торгово –сервісної мережі за межами митної території України. Клієнт (відповідач) перераховує на розрахунковий рахунок компанії (позивача) грошові кошти в розмірі і на умовах, передбачених сторонами в додатку № 2 до договору. Вартість отриманих клієнтом (відповідачем) товарів і послуг враховується компанією (позивачем) на підставі отриманої від торгових точок документальної і технологічної (блоковані суми) інформації по операціям клієнта (відповідача) (п.2.2. договору).

За своєю природою укладений між сторонами договір є договір комісії, а тому правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Главою 69 Цивільного кодексу України.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

          Пунктом 2.6. договору № АК 3220 від 04.09.2006 року сторони щомісячно здійснюють передачу товарів і послуг, а також звірку взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту. При відсутності протягом 5 – ти робочих днів з моменту отримання акту письмової заяви клієнта (відповідача) із зазначенням причин неможливості підписання акту, товари та послуги по договору вважаються прийнятими клієнтом (відповідачем) в повному обсязі і без зауважень. На кожного клієнта заводиться Реєстр Операцій, в якому фіксуються об’єми отриманих товарів та послуг, рівень тижневого споживання товарів та послуг і розрахункової планової передоплати у вартісному виразі. Компанія несе відповідальність за інформацію, вказану в Реєстрі Операцій клієнта. Стан Реєстру Операцій змінюється на дату отримання інформації (в тому числі сліпів, чеків, блокованих сум) компанії. Показники Реєстру Операцій являються підставою для визначення взаємної заборгованості і проведення фінансових взаєморозрахунків між сторонами (п. 2.8. договору). Згідно п. 7.18. договору № АК 3220 від 04.09.2006 року Реєстр Операцій являється звітом комісіонера відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 4.1. вище вказаного договору компанія (позивач) щомісячно надає клієнту виписку із Реєстру Операцій клієнта за поточний звітний період. Оригінал Реєстру Операцій і інші необхідні документи клієнт (відповідач) вправі отримати в офісі компанії самостійно. Дані Реєстру Операцій клієнта формуються на основі фактично отриманих із торгових точок первинної інформації про отримання клієнтом товарів та послуг (в тому числі блокованих сум (п. 7.16.)), а також платежів, що поступили на розрахунковий рахунок компанії від клієнта.

Розділом 5 договору сторони, встановили, що в разі виникнення заборгованості перед компанією (позивачем), клієнт (відповідач) гарантує її погашення в п’ятиденний термін з моменту фактичного отримання підтверджуючих документів (акту прийому – передачі товарів та послуг і звірки розрахунків).

Протягом червня, липня та серпня місяців 2009 року відповідачем від позивача були отримані нафтопродукти та послуги відповідно до договору № АК 3220 від 04.09.2006 року на загальну суму 104014 грн. 16 коп.

В якості доказів направлення відповідачеві передбачених п.п. 2.6. та 5.2. договору актів прийому – передачі та звірки розрахунків, звіту комісіонера, податкової накладної та рахунку, як підстав для здійснення останнім розрахунку, позивачем суду надані належним чином засвідчені копії поштових квитанцій та надані підприємством зв’язку списки відправлених рекомендованих листів на адресу ТОВ „Кронов” від 09.07.2009 року, 11.08.2009 року та 11.09.2009 року та витягів із Книги реєстрації вихідної документації.

Згідно п. 5 додатку № 2 до договору № АК 3220 від 04.09.2006 року оплата клієнтом (відповідачем) отриманого товару та послуг здійснюється на підставі виставлених компанією (позивачем) рахунків. Позивачем був виставлений відповідачу рахунок – фактура № СФ-0007590 від 07.09.2009 року на загальну суму 32271 грн. 58 коп. (який включає в себе за твердженням позивача, заборгованість за липень та серпень місяці 2009 року; а також в акті прийому – передачі товарів і послуг і звірки розрахунків за нафтопродукти і послуги по договору № АК 3220 від 04.09.2006 року за 31.08.2009 року сума заборгованості клієнта компанії по договору становить 32271 грн. 58 коп.), який він оплатив частково на суму 3271 грн. 58 коп. (що підтверджується поданими відповідачем платіжними дорученнями № 207 від 24.09.2009 року та № 251 від 20.10.2009 року, в яких у призначенні платежу зазначено: „за нафтопродукти згідно рахунку № 7590 від 07.09.2009 року”), у зв’язку з чим станом на 01.12.2009 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем становила 29000 грн.

У судовому засіданні 06.04.2010 року представником позивача подано заяву б/н від 06.04.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 24 007 грн. 62 коп., в тому числі 23427 грн. 76 коп. основного боргу, 534 грн. 77 коп. пені та 45 грн. 09 коп. три проценти річних, а також судові витрати, враховуючи часткову оплату відповідачем суми основного боргу після пред’явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 23 427 грн. 76 коп.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 19552 грн. 48 коп. основного боргу.

Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 875 грн. 28 коп. суд залишає без розгляду, так як позивачем не подано належних доказів щодо отримання відповідачем ПММ на суму 3875 грн. 28 коп., а саме чеків по карткам 1070063423 від 09.08.2009 року на суму 824 грн. 15 коп. та 1070063431 від 01.08.2009 року на суму 3051 грн. 13 коп.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 534 грн. 77 коп.

Пунктом 5.2. договору сторони зазначили про те, що у випадку виникнення заборгованості перед компанією (позивачем), клієнт (відповідач) гарантує погашення заборгованості, що виникла в п’ятиденний термін з моменту отримання підтверджуючих документів (акту прийому – передачі товарів та послуг і звірки розрахунків). У випадку порушення вищевказаного строку оплати клієнт (відповідач) гарантує виплату компанії (позивачу) пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,

визначеної на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає 534 грн. 77 коп. У зв’язку із здійсненим судом перерахунком суми пені з врахуванням не подання позивачем доказів щодо стягнення з відповідача суми 3875 грн. 28 коп. як основного боргу, пеня складає суму 499 грн. 31 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму

боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Отже, нарахована позивачем сума трьох процентів річних, скорегована судом з врахуванням не подання позивачем доказів щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3875 грн. 28 коп., підлягає стягненню з відповідача в розмірі 39 грн. 67 коп.

Аргументи відповідача стосовно того, що ним не було отримано жодного акту прийому – передачі товарів і послуг і звірки розрахунків за нафтопродукти і послуги, звіту комісіонера саме за серпень місяць (акти за червень та липень 2009 року відповідачем визнані в повному обсязі та оплачені після пред’явлення позову) судом відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем відповідно до п. 2.6. договору № АК 3220 від 04.09.2006 року 11.09.2009 року на адресу ТОВ „Кронов” були надіслані акт прийому – передачі та звірки розрахунків, звіт комісіонера, податкова накладна та рахунок, що підтверджується засвідченою копією поштової квитанції та наданим підприємством зв’язку списком відправлених рекомендованих листів на адресу ТОВ „Кронов” за 11.09.2009 року, а також належним чином завіреною копією витягу із „Книги регистрации исходящей документации”, а саме стор. 51 вказаної книги, з якої вбачається про відправлення на адресу ТОВ „Кронов” 11.09.2009 року за серпень місяць 2009 року: звіту комісіонера, акту прийому – передачі та звірки розрахунків, податкової накладної та рахунку (Том 1, арк. спр. 29, Том 2 арк. спр. 19).

Згідно п. 2.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2008 року № 01-08/208, розрахунковий документ встановленої форми, що

підтверджує надання послуг поштового зв’язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги та інших.

Щодо заперечень відповідача про те, що останнім не отримувались паливно – мастильні матеріали і автомобільні транспорти ТОВ „Кронов” не здійснювали ніяких перевезень за межі території України та те, що чеки не є належними доказами отримання відповідачем ПММ, а доказами є сліпи спростовується наступним.

Позивачем на вимогу ухвали суду та клопотання відповідача подано чеки за 01.08.2009 року, 06.08.2009 року, 07.08.2009 року, 10.08.2009 року, 11.08.2009 року та 12.08.2009 року, відповідно до яких відповідачем було отримано нафтопродуктів та отримано послуг на загальну суму 19552 грн. 48 коп. (Том 1, арк. спр. 104 -105).

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливає на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем подано первинні документи, які місять у собі відомості про господарську операцію за період 01.08.2009 року, 06.08.2009 року, 07.08.2009 року, 10.08.2009 року, 11.08.2009 року та 12.08.2009 року, а саме належним чином завірені копії чеків від 01.08.2009 року, 06.08.2009 року, 07.08.2009 року, 10.08.2009 року, 11.08.2009 року та 12.08.2009 року про отримання ТОВ „Кронов” паливно – мастильних матеріалів на території Російської Федерації на загальну суму 19552 грн. 48 коп. Крім того, факт надання відповідачеві передбачених договором № АК 3220 від 04.09.2006 року послуг, придбання нафтопродуктів підтверджується наявними в матеріалах справи звітами комісіонера, в яких міститься інформація щодо кількості придбаної та переданої продукції і наданих послуг, а також інформація щодо платежів, які поступили від комітента на придбання товарів, послуг.

Що стосується того, що підтверджуючими документами про отримання відповідачем ПММ є сліпи та чеки фіскальні (так вважає відповідач), то п. 7.20. договору № АК 3220 від 04.09.2006 року, укладеного між сторонами спору, не конкретизує який саме чек мається на увазі фіскальний чи товарний, а також те, що обов’язково повинен бути і чек, і сліп. Крім того, відповідачем в своїх письмових поясненнях, а також неодноразово усно в судових засіданнях стверджувалось про те, що єдиним доказом того, що відповідачем отримано ПММ за серпень 2009 року є саме чеки, а не сліпи (відповідач в засіданні суду 18.05.2010 року вже стверджував про те, що доказом отримання ПММ є також і сліпи). В зв’язку з чим за клопотанням відповідача від позивача було витребувано саме чеки. Крім того, щодо твердження відповідача про те, що він не міг отримувати ПММ в серпні 2009 року, оскільки його картки знаходились у стоп – листі спростовується поданою позивачем на вимогу суду довідкою № 129 від 14.05.2010 року, підписаною Головою Правління ЗАТ „Автокард”, в якій вказується про офіційне підтвердження того, що в період з 01.08.2009 року по 13.08.2009 року картки, що знаходились в користуванні

ТОВ „Кронов” відповідно до договору № АК 3220 та додатків до нього, а саме ПК Роснефть № 1070063423, № 1070063424, № 1070063425, № 1070063423, № 1070063431 в стоп – листі не перебували. Інших доказів, які б спростовували вище викладене суду не подано.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач достатніх документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеній сумі у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 200 грн. 91 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 144 грн. 57 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронов”, м. Ужгород, вул. 8-го Березня, 7/18 (код ЄДРПОУ 22087415) на користь Закритого акціонерного товариства „Автокард”, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9 (код ЄДРПОУ 30056733) суму 20091 (Двадцять тисяч девяносто одна гривень) грн. 46 коп., в тому числі 19 552 (Дев’ятнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят дві гривень) грн. 48 коп. основного боргу, 499 (Чотириста девяносто дев’ять гривень) грн. 31 коп. пені та 39 (Тридцять дев’ять гривень) грн. 67 коп. три проценти річних, а також суму 200 (Двісті гривень) грн. 91 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 144 (Сто сорок чотири гривень) грн. 57 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Позовні вимоги в частині стягнення суми 3875 грн. 28 коп. основного боргу, 35 грн. 46 коп. пені та 5 грн. 42 коп. три проценти річних залишити без розгляду.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.