Рішення № 100055666, 22.09.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/60/21

заочне рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

22 вересня 2021 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Заверюха В.О., при секретарі - Червинській І.В.,

за участю: представника позивача - адвоката Ієговської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичних осіб, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», в якому просить стягнути:

- 100 152,00 грн. - страхового відшкодування заподіяною моральної шкоди, внаслідок смерті двох синів;

- 102 000,00 грн. - страхового відшкодування понесених позивачем витрат на поховання двох синів.

Стислий виклад позиції сторони позивача у позовній заяві

09.12.2019 року на автодорозі «Одеса - Білгород-Дністровський - Монаші», М-15 відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобіля «Renault Kangoo», д/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка здійснила зіткнення з автомобілем «Mitsubishi L 300", д/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажири транспортного засобу «Renault Kangoo», д/з НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли. Оскільки позивачу ОСОБА_1 , як батьку у звязку зі смертю померлих синів спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді та витратах на їх поховання. Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №185478010 ТДВ "СК"Ю.Ес.Ай.", який діяв на момент настання ДТП, станом на 09.12.2019 року. За вищевказаним фактом слідчим СУ ГУНП в Одеській області було внесено відомості до ЄРДР під №12019160000001110 та розпочате досудове розслідування. Відповідно до листа СУ ГУНП в Одеській області, 29.07.2020 року прокурор прокуратури Одеської області Трофимовим B.C. прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12019160000001110 на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України. 13.10.2020 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси постанову про закриття кримінального провадження №12019160000001110 на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України від 29.07.2020 року було скасовано та продовжено проведення досудового розслідування та виконання слідчих дій, необхідних для правильного і повного встановлення обставин кримінального провадження. З 04.12.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області розглядається справа №495/7374/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 . В ході проведення розслідування страхового випадку відповідачем не здобуто, відповідно не надано позивачу жодних доказів, які б підтверджували той факт, що позивачу спричинена шкода внаслідок непереборної сили або внаслідок умислу потерпілого. Також підтвердженням того, що шкода не заподіяна внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого є той факт, що кримінальне провадження розслідується за статтею 286 КК України, як дорожньо-транспортна пригода, і жодних підстав для перекваліфікації немає. Вказане свідчить, що позивач має всі підстави для відновлення свого порушеного права і одержання грошової компенсації за спричинену йому шкоду. Оскільки відповідальність водія за спричинену шкоду третім особам є застрахована, позивач вирішив відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричини шкоду у вигляді страхового відшкодування саме від відповідача. 29.05.2020 року відповідно до вимог ст.ст.33, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником позивача за довіреністю було надіслано на поштову адресу ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ." повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами щодо загиблого ОСОБА_5 . Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились: - 50 076,00 грн. - страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 ; - 51 000,00 грн. - страхового відшкодування понесених позивачем витрат на поховання ОСОБА_5 17.06.2020 року відповідно до вимог ст.ст.33, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником позивача за довіреністю було надіслано на поштову адресу ТДВ "СК Ю.ЕС.АЙ." повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами щодо загиблого ОСОБА_4 . Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились: - 50 076,00 грн. - страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 ; - 51 000,00 грн. - страхового відшкодування понесених позивачем витрат на поховання ОСОБА_4 15.12.2020 року відповідач повідомив представника позивача про те, що у страховика відсутні підстави для здійснення виплати страхового відшкодування на підставі п.37.1.2 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є вчинення осбою, відповідальність якої застрахована, водієм транспортного засобі умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку. Оскільки, така відмова ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ." суперечить вимогам чинного законодавства України, то позивачем прийнято рішення звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Таким чином, на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування заподіяної шкоди відповідач наводить п.37.1.2 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте страховик довільно тлумачить дану норму законодавства, оскільки позивач взагалі не звертається до відповідача з вимогою отримання страхового відшкодування за загиблу ОСОБА_2 .. Позивач вимагає одержання належного йому страхового відшкодування за потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які були пасажирами транспортного засобу, а не водіями. Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст.ст.1166, 1187 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди. Дорожньо-транспортна пригода трапилась 09.12.2019 році, згідно ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" - мінімальний місячний розмір заробітної плати становить 4 173,00 грн.. Оскільки у загиблих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 єдиним близьким родичем є батько - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та свідоцтвом про смерть їх матері ОСОБА_2 , то позивачу належить страхове відшкодування заподіяної моральної шкоди за кожного померлого сина у розмірі 100 152,00 грн. (4 173 х 12 = 50076 х 2 = 100 152,00). До того ж, загибель двох синів призвела до порушення звичного порядку життя, душевних страждань позивачу. Внаслідок пережитого стресу погіршився його стан здоров`я, він став відлюдним, неврівноваженим, що призвело до тривалої депресії, втрати сну і апетиту, виникнення відчуття самотності та втрати сенсу свого життя, оскільки це були єдині сини позивача. Враховуючи вищевикладене, відповідач зобов`язаний здійснити страхове відшкодування, заподіяної моральної шкоди у розмірі 100 152,00 грн.. Крім того, позивач поніс витрати на поховання загиблих у ДТП синів ОСОБА_5 у розмірі 51 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком №1409 від 20.12.2019 року; договором-замовлення №1409 від 20.12.2019 року та ОСОБА_4 у розмірі 51 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком №1408 від 20.12.2019 року; договором-замовлення №1408 від 20.12.2019 року. Таким чином, загальний розмір відшкодування витрат позивача на поховання двох синів становить 102 000,00 грн., що не перевищує 24 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку на двох померлих.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач скористався своїм правом та на підставі ст.178 ЦПК України на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що по факту ДТП, яке сталося 09.12.2019 року за участі автомобіля «Renault Kangoo», д/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Mitsubishi L 300", д/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 було порушено кримінальне провадження №12019160000001110 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України. 09.09.2020 року товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» отримало постанову про закриття кримінального провадження від 29.07.2020 року. Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортними засобами, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та спричинили загибель кількох осіб. За результатами розгляду справи, кримінальне провадження №12019160000001110 від 09.12.2020 року відносно підозрюваної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.3 ст.286 КК України закрито, у зв`язку із смертю підозрюваної. Таким чином, відповідно до вищезазначеного, слід зазначити, що в момент настання дорожньо- транспортної пригоди водій забезпеченого транспортного засобу «Renault Kangoo», д/з НОМЕР_1 ОСОБА_2 усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, оскільки свідомо приступила до експлуатації автомобіля «Renault Kangoo», д/з НОМЕР_1 , який відповідно до його технічної характеристики є вантажним; передбачала суспільно небезпечні наслідки своїх дій, оскільки ОСОБА_2 розуміла пряму заборону експлуатації транспортних засобів у разі їх переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів танехтуючи особистою безпекою та безпекою дітей ймовірно не хотіла, але за сукупності обставин встановлених постановою вбачається, що свідомо припускала настання дорожньо-транспортної пригоди. В звязку з чим у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 .. На підставі вказаного, представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.01.2021 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.01.2021 року з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області витребувані належним чином завірені: копія постанови про закриття кримінального провадження №1201916000001110 від 29.07.2020 року; копія висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в справі №495/7374/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 286 ч.3 КК України та копія висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в справі №495/7374/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.286 ч.3 КК України.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.02.2021 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лабик Р.Р. про витребування доказів з СУ ГУНП в Одеській області належним чином завіреної копії постанови про закриття кримінального провадження №12019160000001110 від 29.07.2020 року - відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.02.2021 року підготовче провадження по цивільній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.03.2021 року з СУ ГУНП в Одеській області витребувана належним чином завірена копія постанови про закриття кримінального провадження №12019160000001110 від 29.07.2020 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2021 року в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Ієговської А.О. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції - відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.05.2021 року клопотання представника позивача - адвоката Ієговської А.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «Easy Con» - задовольнено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2021 року клопотання представника позивача - адвоката Ієговської А.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «Easy Con» - задовольнено.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, посилаючись на обставини справи та просила задовольнити в повному обсязі.

Предстаник відповідача у судове засідання з розгляду справи не з`явився, повідомлявся, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами та має підстави для здійснення заочного розгляду справи, передбачені п.3 ч.1 ст.280 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які є його синами та відшкодування понесених позивачем витрат на їх поховання.

Так, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 від 02.10.2007 року та свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_4 від 01.12.2011 року, батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 26.12.2019 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 11.12.2019 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що 09.12.2019 року на автодорозі «Одеса - Білгород-Дністровський - Монаші», М-15 відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобіля «Renault Kangoo», д/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка здійснила зіткнення з автомобілем «Mitsubishi L 300», д/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажири транспортного засобу «Renault Kangoo», д/з НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 померли.

За даним фактом слідчим СУ ГУНП в Одеській області було внесено відомості до ЄРДР під №12019160000001110 та розпочате досудове розслідування.

Відповідно до листа СУ ГУНП в Одеській області, 29.07.2020 року прокурор прокуратури Одеської області Трофимовим B.C. прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12019160000001110 на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України.

13.10.2020 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси постанову про закриття кримінального провадження №12019160000001110 на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України від 29.07.2020 року було скасовано та продовжено проведення досудового розслідування та виконання слідчих дій, необхідних для правильного і повного встановлення обставин кримінального провадження.

З 04.12.2020 року на розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває справа №495/7374/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 .

На дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 09.12.2019 року, відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Renault Kangoo», д/з НОМЕР_1 , була застрахована згідно полісу №185478010 у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.».

Спеціальний Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.23.1. ст.23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно положень ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

У відповідності до п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та визначені п. 35.2 цієї статті документи.

Відповідно до п.35.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються:а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди,- у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є)відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до пунктів 36.1., 36.2. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до пункту 37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

29.05.2020 року відповідно до вимог ст.ст.33, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником позивача за довіреністю було надіслано на поштову адресу ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ." повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами щодо загиблого ОСОБА_5 . Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились: - 50 076,00 грн. - страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 ; - 51 000,00 грн. - страхового відшкодування понесених позивачем витрат на поховання ОСОБА_5

17.06.2020 року відповідно до вимог ст.ст.33, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником позивача за довіреністю було надіслано на поштову адресу ТДВ "СК Ю.ЕС.АЙ." повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами щодо загиблого ОСОБА_4 . Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились: - 50 076,00 грн. - страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 ; - 51 000,00 грн. - страхового відшкодування понесених позивачем витрат на поховання ОСОБА_4 15.12.2020 року відповідач повідомив представника позивача про те, що у страховика відсутні підстави для здійснення виплати страхового відшкодування на підставі п.37.1.2 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

04.12.2020 року вих. №51-7599 ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на адресу позивача було направлено лист з якого вбачається, що у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на підставі пункту 37.1.2. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування на користь позивача.

Звернення потерпілого про виплату страхового відшкодування направлено у строки, встановлені законом, але станом на час розгляду справи у суді страхове відшкодування шкоди потерпілому страховиком не виплачено.

Таким чином, за встановлених обставин справи, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» як страховик є зобов`язальним суб`єктом перед потерпілим, якому він повинен виплатити страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст.38 вказаного Закону, страховик набуває права зворотної вимоги до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1, 2, 5 ст.1166 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п.8 постанови від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Верховний Суд України 03.12.2014 року, при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Доказів непереборної сили або умислу померлих під час вчинення ДТП матеріали справи не містять.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи, завдана нею шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров`я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частинами 1-3 ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є доречними, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої.

Володілець джерела підвищеної небезпеки застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», а тому з відповідача має бути стягнута моральна шкода.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, передбачений ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктом 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Дана норма узгоджується з ч.2 ст.1168 ЦК України.

Таким чином, моральна шкода завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до доказів наявних у матеріалах справи після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особа, яка має право на страхове відшкодування моральної шкоди є батько ОСОБА_1 ..

Згідно абз.1 ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» мінімальний місячний розмір заробітної плати становить 4 173,00 грн..

Оскільки у загиблих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 єдиним близьким родичем є батько - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та свідоцтвом про смерть їх матері ОСОБА_2 , то позивачу належить страхове відшкодування заподіяної моральної шкоди за кожного померлого сина у розмірі 100 152,00 грн. (4 173 х 12 = 50076 х 2= 100 152,00).

При визначенні моральної шкоди , суд враховує, те, що внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень потерпіли діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли, позивач ОСОБА_1 зазнав моральні страждання, які повязані з втратою двох дітей, тяжкість вимушених змін у житті, що відбулися в його житті у зв`язку з трагічною загибеллю дітей, є триваючими, йому завдано непоправної шкоди, тяжке душевне випробування, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 27.4. стаття 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

У статті 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

В позові зазначено, що внаслідок загибелі синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , позивач поніс майнові витрати на їх поховання на загальну суму суму 102 000 грн. 00 коп., що підтверджується товарним чеком №1409 від 20.12.2019 року на суму 51 000,00 грн.; договором-замовлення №1409 від 20.12.2019 року; товарним чеком №1408 від 20.12.2019 року на суму 51 000,00 грн. та договором-замовлення №1408 від 20.12.2019 року.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на його користь понесених витрат на поховання двох синів на загальну суму 102 000 грн. 00 коп. (51 000 грн. на одного сина) не перевищують встановлений даним законом мінімальний розмір та з урахуванням їх підтвердження відповідними документами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду справи

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених вище.

Керуючись ст.ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичних осіб - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ідентифікаційний код юридичної особи 32404600 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 суму страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди, внаслідок смерті синів позивача у розмірі 100 152 грн..

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ідентифікаційний код юридичної особи 32404600 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 суму страхового відшкодування понесених позивачем витрат на поховання загиблих синів у розмірі 102 000 грн..

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи,зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Заверюха В.О.