Рішення № 10005326, 21.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.2010                                                             Справа № 11/296

За первісним позовом Міжгірського будівельного деревообробного підприємства, смт. Міжгір"я

до відповідача 1 Міжгірської районної спілки споживчих товариств, смт. Міжгір"я

до відповідача 2 Міжгірського міського споживчого товариства, смт. Міжгір"я

про стягнення 169441 грн. боргу та штрафних санкцій.

За зустрічними позовами Міжгірської районної спілки споживчих товариств, смт. Міжгір"я та Міжгірського міського споживчого товариства, смт. Міжгір"я

до відповідача Міжгірського будівельного деревообробного підприємства, смт. Міжгір"я

про визнання договору підряду від 14.03.2001 р. недійсним

Суддя –І.В. Івашкович

представники:

від позивача за первісним позовом ( відповідача за зустрічним позовом) –

від відповідача 1 за первісним позовом ( позивача за зустрічним позовом)–

від відповідача 2 за первісним позовом ( позивача за зустрічним позовом) –

СУТЬ СПОРУ: Міжгірське будівельно-деревообробне підприємство, смт. Міжгір’я звернулось з первісним позовом до Міжгірської районної спілки споживчих товариств, смт. Міжгір’я до Міжгірського міського споживчого товариства, смт. Міжгір’я, вимоги за яким уточнив заявою №02-031 від 23.03.07 (т.1,а.с.77), заявою від 12.03.07 (т.1,а.с.98), та просить стягнути з відповідачів солідарно 151283 грн. боргу за виконані підрядні роботи за договором від 14.03.2001р., 15345,60 грн. вартості проведення газифікації та опалення.

Позовні вимоги за первісним позовом позивач мотивує тим, що ним було виконано зобов’язання по виконанню робіт з капітального ремонту коопунівермагу „Верховина” в смт. Міжгір’я, вул. Шевченка,79 згідно з договором підряду від 14.03.2001р. Роботи виконано на загальну суму 151283 грн., які Замовником не оплачено. Додатково зазначає про виконання робіт по проведенню газифікації та опалення, вартість яких склала 15345 грн., яку також не оплачено.

Відповідач 1- Міжгірська районна спілка споживчих товариств, смт. Міжгір’я подав зустрічний позов від 12.03.2007р. про визнання недійсним договору підряду від 14.03.2001р., який мотивує з посиланням на ті підстави, що голова правління Міжгірської РССТ всупереч положень ст.ст.31,33 Статуту Міжгірської РССТ підписав договір підряду на капітальний ремонт універмагу ”Верховина”, який не перебував на балансі РССТ та не був його власністю, а знаходився на балансі Міжгірського міського споживчого товариства, який є власником універмагу. Вказує, що рішенням виконкому Міжгірської селищної ради №75 від 31.10.2000р. за Міжгірським МСТ визнано право власності на універмаг „Верховина”, а реєстрацію права колективної власності за Міжгірським МСТ проведено у БТІ 10.10.2001р., що стверджується свідоцтвом про право власності від 10.10.2001р. та реєстраційним посвідченням від 10.10.2001р. Наголошує, що голова правління Міжгірської РССТ Рущак Ф.І. без довіреності Міжгірського міського споживчого товариства не мав права укладати спірний договір, в т.ч. брати на себе зобов’язання передати у власність Підрядника основні засоби, приміщення відповідно до вартості виконаних робіт, а Міжгірське МСТ його на укладення цього договору не уповноважувало. Звертає увагу на те, що відповідно до положень статутів Міжгірської РССТ та Міжгірського МСТ відчудження основних засобів може мати місце лише за згодою пайовиків МСТ, а в райспоживспілці –за згодою Ради райспоживспілки. В даному випадку згоду на укладення договору, яким передбачалась можливість відчудження майна, не надавали ні пайовики МСТ, ні члени Ради райспоживспілки. Такий договір укладено одноособово головою правління райспоживспілки всупереч статутів та вимог закону. Позивач за зустрічним позовом Міжгірська РССТ вважає, що договір підряду від 14.03.2001р. має бути визнаний недійсним на підставі ст.48, ч.1 ст.50 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 240, 246 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску строку позовної давності при зверненні з позовом про визнання недійсним договору підряду від 14.03.2001р., зазначає про те, що на підставі постанови Закарпатської обласної спілки споживчих товариств №2-к від 25.02.2002р. та протоколу Зборів Ради від 12.03.2002р. головою правління Міжгірської РССТ призначено Глеба М.В., якій про наявність договору підряду вперше стало відомо із претензії позивача від 13.11.2006р. та із позовної заяви. Наголошує при цьому, що бувший голова правління Рущак Ф.І. новообраному голові правління за актом прийому-передачі від 26.02.2002р. договір підряду від 14.03.2001р. не передав, в журналі реєстрації договорів по правлінню Міжгірської РССТ за 2001р. вказаний договір зареєстрованим не значиться, будь-яка проектно-кошторисна документація стосовно ремонту коопунівермагу „Верховина” в Міжгірській РССТ відсутня.

З огляду на наявність поважних причин пропуску позовної давності при зверненні з позовом про визнання недійсним договору підряду від 14.03.2001р. позивач за зустрічним позовом Міжгірська РССТ просить відновити пропущений строк позовної давності.

Відповідач 2 Міжгірське міське споживче товариство подав зустрічний позов від 15.06.2007р. про визнання договору підряду від 14.03.2001р. недійсним на підставі ст.48 Цивільного кодексу Української РСР, тобто у зв’язку з невідповідністю його вимогам ст.25 ЦК УРСР,ч.4 ст.8,ч.1 ст.9 Закону України „Про споживчу кооперацію”. При цьому наголошує, що підписуючи договір підряду від 14.03.2001р. голова правління Між гірської РССТ Рущак Ф.І. діяв всупереч Статуту Міжгірської РССТ та без довіреності власника коопунівермагу ”Верховина” –Міжгірського МСТ. Тобто договір підряду від 14.03.2001р. підписано особою без належних на те повноважень (ст.63 ЦК УРСР), Між гірське МСТ ніколи даний договір не схвалювало, а листом правління Міжгірського МСТ від 27.06.2001р., надісланим Міжгірському БДП, наголошувалось на необхідності припинити ремонтні роботи, оскільки договір з Міжгірським МСТ не укладався. Вказує на укладення спірного договору всупереч положень Статутів Міжгірської РССТ та Міжгірського МСТ, а також в порушення норм ч.4 ст.8 Закону України „Про споживчу кооперацію”, якими передбачено, що райспоживспілки не мають розпорядчих функцій стосовно споживчих товариств, що входять до їх складу, та норм ч.2 ст.10 Закону України „Про споживчу кооперацію”, згідно з якими майно споживчих товариств та спілок може бути передано, здано в оренду, надано в позичку і безоплатне користування за рішенням загальних зборів, конференцій та з’їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів. Просить відновити пропущений строк позовної давності при зверненні з даним позовом, зазначаючи про наявність поважних причин такого пропуску, оскільки про наявність договору підряду вперше стало відомо із претензії позивача від 03.10.2006р. та позовної заяви по даній справі. Додаткові обґрунтування заперечень проти вимог за первісним позовом відповідач 2 наводить у заяві №19 від 18.05.2010р.

В процесі нового судового розгляду даної справи представниками позивача за первісним позовом вимоги за цим позовом ( з урахуванням уточнень) підтримано в повному обсязі. Подано заяву від 11.05.2010р. з обґрунтуванням позицій по суті позову. Зокрема, наголошено на підтвердженні правомірності позовних вимог такими доказами, як: договір підряду від 14.03.2001р., акти виконаних робіт форми КБ-2,КБ-3, висновок експерта про вартість виконаних робіт, постанова слідчого прокуратури Між гірського району від 10.02.2007р. Стверджує, що при зверненні з позовом не було пропущено встановлену ст.257 ЦК України позовну давність тривалістю у три роки, оскільки умовами п.4 ч.4 договору підряду від 14.03.2001р. передбачено, що він вступає в силу з 14.03.2001р. та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Відповідачі за виконану роботу не розрахувались, тому позовну давність не пропущено. Крім того, вказує на надіслання відповідачам претензій 08.09.04,30.05.05,02.10.06, та отримання 29.12.06 відмовної відповіді, у зв’язку з чим звернувся з даним позовом за захистом своїх прав.

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, врахувавши вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 27.05.09 та у відповідності до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд

констатує такі висновки:

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що між Міжгірським будівельно-деревообробним підприємством, смт. Міжгір’я, як Підрядником, та Міжгірською районною спілкою споживчих товариств, смт. Міжгір’я, як Замовником, укладено договір від 14.03.2001р. підряду на проведення капітального ремонту та робіт з реконструкції центрального універмагу в смт. Міжгір’я, вул.Шевченка,79. Відповідно до предмету вказаного договору Замовник доручає, а Підрядник зобов’язується виконати роботи по капітальному ремонту та реконструкції коопунівермагу „Верховина”, розташованого в смт. Міжгір”я, вул.Шевченка,79, в термін, обумовлений цим договором, згідно дефектного акту та кошторисної документації(п.1.2). У п.1.2 договору встановлено, що вартість виконання робіт, доручених Підряднику, визначається проектно-кошторисною документацією в розмірі 250 тис. грн. та договірною ціною на виконані роботи, якщо такі у процесі виконання договору будуть виконуватись Підрядником за домовленістю сторін.

Згідно з визначеними у п.2.1 умовами Замовник на підставі цього договору підтверджує, що об’єкти, які підлягають ремонту згідно цього договору, звільнені від всяких видів зобов’язань (застави, викупу, оренди, протоколом намірів, тощо) і підписання договору не потребує додаткових затверджень інших органів (статутних, вищестоящих, тощо).

Відповідно до взятих на себе за договором підряду зобов’язань Замовник, зокрема, зобов’язався передати Підряднику в установленому порядку затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити відкриття та безперервність фінансування будівництва, своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за виконані роботи, оплата проводиться на користь Підрядника згідно форми КБ-2, КБ-3. Встановлено, що у випадку неплатоспроможності Замовника (Міжгірської райспоживспілки) Замовник зобов’язується передати у власність Підряднику в рахунок оплати виконаних робіт основні засоби, приміщення, що належать Замовнику на праві власності, відповідно до вартості виконаних робіт за цим договором, згідно експертної оціночної вартості об’єктів, що передаються Підряднику.

Від імені Замовника договір підряду від 14.03.2001р. підписано головою правління Міжгірської РССТ Рущак Ф.І., від імені Підрядника –директором Міжгірського БДП Рущак М.Г.

Спір між сторонами виник з приводу виконання Замовником взятих на себе за договором підряду від 14.03.2001р. зобов’язань по оплаті виконаних робіт. Зокрема, позивач за первісним позовом (Підрядник за договором) стверджуючи про виконання ним взятих на себе зобов’язань по виконанню робіт по капітальному ремонту універмагу „Верховина” в смт. Міжгір’я , які не було оплачено, заявив позовні вимоги про стягнення з відповідачів як солідарних боржників заборгованості за виконані роботи.

На підтвердження факту виконання робіт та їх вартості позивачем за первісним позовом до справи додано:

- копію дефектного акта від 11.04.2000р. на капітальний ремонт універмагу „Верховина” в смт. Міжгір’я, складеного та підписаного членами комісії у складі голови правління Міжгірської РССТ Рущак Ф.І.(голова комісії), заступника голови правління Міжгірського БДП Дубанич М.І., начальника ПБВ Міжгірського БДП Бундузяк І.П., майстра МБДП Осташ Е.М.;

- копію кошторису на капітальний ремонт універмагу „Верховина” в смт. Міжгір’я, затвердженого головою правління Міжгірської РССТ;

- копію підписаних зі сторони Замовника (Рущак М.Г.) та зі сторони Підрядника (Рущак Ф.І.) акту приймання виконаних підрядних робіт за січень 2002р. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за січень 2002р., акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2001р. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт і затрат за листопад 2001р.

Окрім того, позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи копію підписаних лише з його сторони, як Підрядника, акту №2551-2552-2553 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2002р. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за вересень 2002р.

Таким чином, первісний позов заявлено до відповідача 1 Міжгірської РССТ та відповідача 2 Міжгірського МСТ як до осіб, зобов’язаних здійснити повну оплату виконаних за спірним договором підряду від 14.03.2001р. робіт.

При аналізі позицій сторін стосовно предмету спору суд надає правову оцінку договору підряду від 14.03.2001р., як підстави виникнення спірного зобов’язання по оплаті робіт, виконання якого передбачено цим договором.

На час укладення спірного договору підряду підстави виникнення цивільних прав і обов’язків врегульовувались нормами Цивільного кодексу Української РСР. Зокрема, відповідно до положень ст.151 Цивільного кодексу УРСР врегламентовано поняття зобов’язання і підстави його виникнення, та встановлено, що в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Передбачено, що зобов’язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст.4 цього Кодексу.

Відповідно до регламентації норм ст.4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права і обов’язки виникають з передбачених законодавством підстав, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ч.1 ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків. Передбачалось, що угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки особи, яку представляють(ч.1 ст.61 ЦК УРСР). Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення (ст.63 ЦК УРСР).

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що спірний договір підряду від 14.03.2001р. укладено стосовно проведення капітального ремонту будівлі коопунівермагу „Верховина” в смт. Міжгір’я, вул. Шевченка,79, яка на той час належала і належить на даний час на праві власності Міжгірському міському споживчому товариству, що підтверджується рішенням №75 від 31.10.2000р. виконкому Міжгірської селищної ради, згідно з яким вирішено оформити за Міжгірським міським споживчим товариством право власності на коопунівермаг в смт. Міжгір’я. вул.Шевченка,79. На підставі вказаного рішення видано свідоцтво на право власності №215 від 10.08.2001р. та реєстраційне посвідчення від 10.08.2001р., яким посвідчено, що універмаг в цілому, розташований в смт. Міжгір’я, вул. Шевченка, 79, зареєстровано на праві колективної власності за Міжгірським МСТ.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про споживчу кооперацію”( в редакції, чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок. Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

Згідно з положеннями ст.5 вищезгаданого Закону визначено поняття споживчого товариства, як первинної ланки споживчої кооперації, що являє собою самостійну, демократичну організацію громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.

Встановлено, зокрема, що спілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу не заборонену чинним законодавством діяльність з дня її державної реєстрації. Вона не відповідає за зобов'язаннями споживчих товариств і не має щодо них розпорядчих функцій.

Чинним на час укладення спірного договору підряду Статутом Міжгірського міського споживчого товариства (зареєстровано розпорядження голови Між гірського райвиконкому №164 від 10.05.1995р.) передбачено, що вирішення питань укладення договорів, видачі від імені та у справах споживчого товариства доручень належить до компетенції правління споживчого товариства (п.32) , а голова правління споживчого товариства та його заступники можуть одноосібно приймати рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності споживчого товариства, коло яких встановлюється рішенням правління(п.34). Передбачено, що споживче товариство самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, реалізує права власника через свої органи (загальні збори пайовиків, збори уповноважених, правління) у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим Статутом)(п.46).

У відповідності до приписів ст.10 Закону України „Про споживчу кооперацію” Статутом Міжгірського МСТ встановлено, що власність споживчого товариства є недоторканою, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Збороняється відволікання майна споживчого товариства на цілі, не пов’язані з його статутною діяльністю(п.48).

Згідно із положеннями чинного на день укладення спірного договору Статуту Міжгірської районної спілки споживчих товариств (затв. розпорядженням голови Міжгірської райдержадміністрації №333 від 06.09.1999р.) Міжгірська РССТ заснована на добровільних засадах споживчими товариствами та спільними підприємствами райспоживспілки Міжгірського району (п.1). Серед основних цілей та завдань діяльності райспоживспілки визначено, зокрема, всебічне сприяння розвитку споживчої кооперації, виконання делегованих їй споживчими товариствами повноважень і функцій (п.5). Встановлено, що члени райспоживспілки зберігають повну організаційну та господарську самостійність, права юридичних осіб і керуються у своїй діяльності власними статутами. Будь-яке рішення, що стосується майнових прав члена райспоживспілки, може бути прийняте лише за його згодою(п.8).

Із змісту договору про господарсько-правові відносини між споживчими товариствами, спільними підприємствами та Міжгірською райспоживспілкою від 03.02.1997р. слідує, що споживчі товариства в особі голів правлінь, що діють на підставі статутів, делегують Міжгірській РССТ частину своїх повноважень і функцій, що не суперечить законодавству. При цьому, зокрема, встановлено, що будь-яке рішення, що зачіпає майнові права споживчих товариств та його членів, може бути прийнято за рішенням товариств та згодою правління райспоживспілки в порядку, передбаченому чинним законодавством. Положеннями вказаного договору не передбачено права райспоживспілки самостійно укладати договори стосовно майна споживчого товариства.

Із системного аналізу всіх фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що в даному випадку спірний договір від 14.03.2001р. підряду на проведення капітального ремонту та робіт з реконструкції центрального універмагу в смт. Міжгір’я, вул.Шевченка,79, укладено Міжгірською РССТ стосовно об’єкту, який їй не належить , та без наявності відповідних на те повноважень. Будь-яких доказів, що свідчать про подальше схвалення Міжгірським МСТ, як власником спірного універмагу, дій Міжгірської РССТ щодо укладення договору підряду, суду не подано. Навпаки, як слідує з матеріалів справи, правління Міжгірського МСТ зверталось до керівника Міжгірського БДП із заявою №77 від 27.06.2001р., що містила вимоги про негайне припинення проведення будь-яких ремонтних робіт по універмагу „Верховина”, мотивовану необхідністю впорядкування будівельної документації та погодження її правлінням міського споживчого товариства, а також відсутністю коштів на капітальний ремонт.

Позивач за первісним позовом при обґрунтуванні позовних вимог та заперечень на зустрічні позови посилається на постанову правління Міжгірського МСТ №22 від 06.10.2000р.(т.2, ст.7), як на підтвердження факту делегування Міжгірській РССТ повноважень на укладення спірного договору, наголошуючи при цьому на змісті преамбули цієї постанови.

Такі доводи позивача за первісним позовом не беруться судом до уваги, оскільки вищезгадана постанова правління Міжгірського МСТ стосується делегування Міжгірській РССТ повноважень на укладення договору та інших установчих документів на створення МКП „Верховина”, однак делегування права на укладення із Міжгірським БДП (позивач за первісним позовом) договору на проведення робіт по капітальному ремонту будівлі універмагу ”Верховина” вказаною постановою не передбачено.

Окрім того, слід звернути увагу і на те, що в даному випадку спірний договір підряду в порушення положень Статуту Міжгірської РССТ (п.30) укладено від імені Міжгірської РССТ головою правління одноосібно, хоча згідно із Статутом укладення договорів віднесено до компетенції правління. Доказів подальшого схвалення правлінням Міжгірської РССТ дій голови правління по підписанню спірного договору не подано.

Виходячи з вищевикладеного, суд констатує висновок про те, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного на той час законодавства, зокрема, норм ст.ст. 50, 62, 63 Цивільного кодексу УРСР, внаслідок чого такий договір в цілому має бути визнано недійсним на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР.

Оскільки спірний договір підряду від 14.03.2001р. є недійсним на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР, то в силу вищенаведених норм ст.ст. 4,151 Цивільного кодексу УРСР цей договір не створює юридичних наслідків у вигляді виникнення між його сторонами цивільно-правових відносин, що відповідають договору підряду. Відповідно, відсутні правові підстави для виникнення боргового зобов’язання по оплаті виконаних робіт за цим договором. Обставини наявності будь-яких інших договорів на виконання ремонтних робіт універмагу „Верховина”, в т.ч. укладених за участю Міжгірського МСТ, під час нового судового розгляду не встановлено, доданими сторонами документами не підтверджено. Вимоги за первісним позовом слід визнати безпідставними.

Із зустрічним позовом про визнання договору підряду від 14.03.2001р. недійсним позивачі за зустрічним позовом Міжгірська РССТ та Міжгірське МСТ звернулись із пропуском позовної давності, заявивши при цьому клопотання про поновлення пропущеної позовної давності. Зокрема, при обґрунтуванні клопотання про поновлення пропущеної позовної давності Міжгірське РССТ вказує на наявність поважних причин такого пропуску, оскільки внаслідок зміни голови правління Міжгірської РССТ (згідно з витягу із протоколу зборів Ради Міжгірської РССТ від 12.03.2002р. головою правління обрано Глебу М.В., т.1, а.с.159) серед переданої новообраному голові правління документації договір підряду від 14.03.2001р. та будь-яка проектно-кошторисна документація стосовно проведення капітального ремонту коопунівермагу були відсутні, а в Журналі реєстрації договорів по Міжгірській РССТ за 2001р. вказаний договір зареєстрованим не значиться, що підтверджено доданими до матеріалів справи документальними доказами. Із доводів Міжгірської РССТ слідує, що про укладення спірного договору новообраному голові правління стало відомо із отриманої 13.11.2006р. від Міжгірського ДБП претензії. Наведені позивачем за зустрічним позовом (відповідачем 1- за первісним позовом) та документально обґрунтовані причини пропуску позовної давності суд визнає поважними.

З огляду на те, що спірний договір підряду від 14.03.2001р. укладався без участі та без погодження Міжгірського МСТ, суд визнає поважними обґрунтовані ним причини пропуску позовної давності при заявленні зустрічного позову про визнання договору підряду від 14.03.2001р. недійсним.

При розгляді клопотання відповідача 1 та відповідача 2 за первісним позовом (позивачів за зустрічним позовом) про поновлення пропущеного строку позовної давності, суд констатує наступне.

В даному випадку відповідно до п.7 „Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України до вимог за зустрічними позовами про визнання договору підряду від 14.03.2001р. недійсним підлягає застосуванню позовна давність, встановлена чинним на день виникнення права на такий позов Цивільним кодексом УРСР. Позивачі за зустрічним позовом при пред’явленні позову про визнання договору підряду від 14.03.2001р. недійсним пропустили встановлений ст.71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк позовної давності тривалістю 3 роки. Згідно зі ст.80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови позову, однак порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає причину пропуску позовної давності поважною.

Виходячи з наведеного, суд визнає наявність поважних причин пропуску позовної давності при зверненні відповідачем 1 та відповідачем 2 із зустрічним позовом, а отже пропущений ними строк позовної давності підлягає відновленню.

Вимоги за зустрічним позовом відповідача 1 та відповідача 2 підлягають задоволенню. Договір від 14.03.2001р. підряду на проведення капітального ремонту та робіт з реконструкції центрального універмагу в смт. Міжгір’я, вул.Шевченка,79 слід визнати недійсним на підставі ст.48 Цивільного кодексу України.

Нормами ч.2 ст.48 Цивільного кодексу УРСР передбачено настання правових наслідків за недійсною угодою у вигляді обов’язку кожної із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Аналогічні положення містить ст.216 чинного Цивільного кодексу України.

При вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності угоди суд звертає увагу на ті фактичні дані, що в даному випадку спір виник у зв’язку з виконанням позивачем за первісним позовом робіт по капітальному ремонту будівлі універмагу „Верховина”, що належить на праві власності Міжгірському МСТ, яке не є стороною спірного договору. Суд вважає, що за таких обставин спірне питання щодо повернення одержаного за недійсним договором підряду від 14.03.2001р. , а саме щодо відшкодування вартості виконаних робіт, може бути вирішено із застосуванням положень п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України шляхом звернення заінтересованою особою із відповідним позовом.

При вирішенні питання про розподіл між сторонами понесених у зв’язку з розглядом даної справи судових витрат суд за правилами ст.49 ГПК України покладає на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічними позовами) понесені ним у зв’язку з поданням позову судові витрати, а також відшкодування витрат відповідача 1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) по оплаті держмита в розмірі 85 грн., по оплаті 118 грн. інформаційно-технічних послуг, відшкодування витрат відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) по оплаті держмита в розмірі 85 грн., по оплаті 118 грн. інформаційно-технічних послуг. Окрім того, відповідачем 1 Міжгірською РССТ заявлено клопотання про відшкодування на підставі ст.49 ГПК України понесених ним витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 19666,30 грн., з урахуванням доплати за продовження судового розгляду (згідно з заявою від 03.03.2010р.). На підтвердження витрат по оплаті послуг адвоката подано копію договору про надання правової допомоги від 27.02.2007р., договір про надання правової допомоги від 25.02.2010р., копію видаткового касового ордеру від 24.04.2007р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довідку №10 від 03.03.2010р. Із поданих відповідачем 1 документів вбачається підтвердження понесення ним витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 9792,52 грн. згідно видаткового касового ордеру від 24.04.2007р., які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача за первісним позовом. Решта заявлених до відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката не підтверджено відповідними платіжними документами.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.Відновити пропущений строк позовної давності стосовно вимог за зустрічним позовом відповідача 1 Міжгірської районної спілки споживчих товариств, відповідача 2 Міжгірського міського споживчого товариства про визнання договору підряду від 14.03.2001 р. недійсним.

3.Зустрічний позов Міжгірської районної спілки споживчих товариств, смт. Міжгір"я задоволити повністю.

4.Зустрічний позов Міжгірського міського споживчого товариства, смт. Міжгір"я задоволити повністю.

5. Визнати недійсним договір від 14.03.2001р. підряду на проведення капітального ремонту та робіт з реконструкції центрального універмагу в смт. Міжгір’я, вул.Шевченка,79, укладений між Міжгірським будівельним деревообробним підприємством, смт. Міжгір’я та Міжгірською районною спілкою споживчих товариств, смт. Міжгір’я.

6. Стягнути з Міжгірського будівельного деревообробного підприємства (смт. Міжгір’я, вул.Добролюбова,12, і.к. 20459404) на користь Міжгірської районної спілки споживчих товариств (смт. Міжгір’я, вул.Шевченка,78, і.к.01750909) 85 грн. відшкодування витрат по оплаті держмита, 118 грн. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг, 9792,52 грн. відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката. Видати наказ.

7. Стягнути з Міжгірського будівельного деревообробного підприємства (смт. Міжгір’я. вул.Добролюбова,12, і.к. 20459404) на користь Між-гірського міського споживчого товариства (смт. Міжгір’я, вул.Ольбрахта,2, і.к.20469331) 85 грн. відшкодування витрат по оплаті держмита, 118 грн. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг. Видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Суддя І.В.Івашкович

Повний текст рішення підписано 25.05.2010р.