Рішення № 100052179, 20.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4793/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого – судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання – Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу та згідно збільшених позовних вимог просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 401/29-08 від 31.07.2008 року станом на 03.08.2015 року в сумі 8845,62 дол. США та пеню в розмірі 16611,70 грн.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 31.07.2008 року між АТ Індустріально-експортний банк», повним правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 401/29-08, згідно якого банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 15985,22 дол. США на купівлю автомобіля марки Ford Fiesta шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів. Факт виконання свого зобов`язання банком щодо видачі позичальнику кредитних коштів згідно договору підтверджується меморіальним ордером про перерахування у безготівковій формі грошових коштів. З метою забезпечення виконання договору кредиту 27.04.2009 року між АТ «Індустріально експортний банк» та ОСОБА_1 укладеного договір поруки. Відповідач неналежним чином виконувала взяте на себе зобов`язання внаслідок чого у неї виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

18.03.2019 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла у зв`язку з чим за клопотанням позивача до участі у справі у якості відповідачів залучено правонаступників померлого відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (зареєстровану АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , (зареєстрований АДРЕСА_1 ).

Також, у своїй заяві від 28.09.2020 року позивач змінив позовні вимоги та просив суд стягнути на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 40/29-08 від 31.07.2008 року в сумі 8845,62 дол. США та пеню в розмірі 16611,70 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частках, що відповідають їх часткам у спадщині, а також судовий збір у розмірі 2034,91 грн. у рівних частках.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без його участі, у якій він також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ракущинець А.А. подав заяву про відкладення розгляду справи, яку мотивував необхідністю взяти участь у допиті у кримінальній справі.

Причини неявки відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено згідно матеріалів справи, 31.07.2008 року між АТ Індустріально-експортний банк», повним правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 401/29-08, згідно якого банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 15985,22 дол. на строк з 31.07.2008 року по 30.07.2014 року (включно).

Кредит надавався позичальнику на купівлю автомобіля Ford Fiesta Comfort Plus у ТОВ «Глобал Автоцентр, згідно рахунку № 000649 від 21.07.2008 року для особистих потреб, шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, з подальшим їх перерахуванням на поточний рахунок продавця № НОМЕР_1 в Філії «Відділення ПІБ в м. Рахів Закарпатської області МФО 312204 шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів.

27.04.2009 року між АТ Індустріально-експортний банк», повним правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 401/29-08 від 31.07.2008 року яким строк користування кредитом встановлено з 31.07.2007 року по 26.07.2018 року включно.

Як встановлено згідно Деталізованого розрахунку заборгованості по кредитному договору № 401/29-08 від 31.07.2008 року, станом на 03.08.2015 року заборгованість ОСОБА_3 становила 8845,62 дол. США, з яких: 8149,83 дол. США – прострочена заборгованість, 686,83 дол. США – відсотки за користування кредитом, 16611,70 грн. – пеня.

18.03.2019 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до ухвали суду від 16.10.2020 року до участі у справі у якості правонаступників померлого відповідача ОСОБА_3 залучено її правонаступників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Правовідносини, що виникають з договору кредиту допускають правонаступництво в порядку спадкування, та обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкомців.

Згідно з нормами ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, зазначених у ст. 1219 ЦК України.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини.

Правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено . У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідно до приписів статтей 12, 13, 76-81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог до відповідачів позивач зазначає, що останні є спадкоємцями, які на час відкриття спадщини постійно проживали разом із спадкодавцем у зв`язку з чим прийняли спадщину.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У підтвердження факту постійного проживання відповідачів із спадкодавцем позивачем надано довідку Холмківської сільської ради від 13.01.2020 року № 02-24/16, згідно якої на момент смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані – сестра померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та племінник – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас, сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є безумовним доказом того, що відповідачі постійно проживали разом із позичальником на день смерті останнього та є особами, які відповідно до вимог частини 3 статті 1268 ЦК України прийняли спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Як убачається з відповіді Ужгородської районної державної нотаріальної контори від 20.02.2020 року № 152/01-16, на підставі претензії кредитора від 24.04.2019 року № 10451/1564 було заведено спадкову справу № 103/2019 за померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 . Спадкоємці не зверталися.

При цьому суд звертає увагу, що племінник спадкодавця спадкує за правом представлення, а саме племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч.3 ст. 1266 ЦК України).

За таких обставин ОСОБА_2 не може бути спадкоємцем за законом померлої ОСОБА_3 за життя сестри останньої – ОСОБА_1 .

Посилання позивача на те, що відповідачі не відмовилися від прийняття спадщини, а отже є такими, що прийняли спадщину, і мають відповідати за кредитними зобов`язаннями спадкодавця, судом відхиляються, так як вони є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, позивачем не доведено факту, що саме відповідачі є спадкоємцями після смерті позичальника ОСОБА_1 та не надано доказів фактичного прийняття відповідачами спадщини після смерті позичальника.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину

Однак, суд констатує, що позивачем не надано суду жодних даних щодо обсягу спадкового майна та його вартості.

Із заявою про витребування відповідних доказів щодо належності майна померлій ОСОБА_1 , зокрема будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивач також не звертався.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно принципу диспозитивності, визначеному у ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи вищевказані вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що правові підстави для стягнення із відповідачів, на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 1216, 1218, 1268,1269, 1282 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 352, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: О.А. Придачук