Рішення № 100051320, 01.10.2021, Вугледарський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер: 223/569/21

Провадження номер: 2/223/322/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року місто Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі:

судді Луньової О.Г.

секретар Буцька С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача – адвокатом Василегою Борисом Васильовичем, до органу місцевого самоврядування в особі Вугледарської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який подано представником позивача – адвокатом Василегою Б.В., до відповідача - органу місцевого самоврядування в особі Вугледарської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що працюючи в Шахтобудівельному управлінні № 2 Треста «Донецькшахтобудування» отримала житлову двокімнатну квартиру загальною площею 45,37 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач разом з чоловіком та донькою 17.05.1979 року зареєструвалися проживати в зазначеній квартирі. На теперішній час в квартирі проживають ОСОБА_1 , її дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , інших членів сім`ї не має. На час отримання дана квартира перебувала на балансі Вугледарського ЖКГ в державному житловому фонді. Квартира була виділена ОСОБА_1 на підставі ордеру, який на теперішній час втрачено, оскільки в грудні 1980 року було пошкоджено трубу центрального опалення в квартирі, і паром та гарячою водою було пошкоджено все майно і частину паперів, серед який були і документи на квартиру позивача. Ніяких питань щодо права проживання в даній квартирі у ОСОБА_1 не виникало. Однак при укладанні договору на постачання електроенергії і надання послуг з газопостачання в 2021 році однією з вимог було зазначено наявність ордеру на квартиру, як підтвердження права користування житлом. Позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням – двокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 29,9 кв. м.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача - Вугледарська міська рада, в судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила вирішити справу на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , її донька ОСОБА_2 , онука ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою ОСББ «Дружба-Вугледар» № 07 від 21.01.2021 року (а.с.20).

Згідно із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 246347484 від 01.03.2021 року та щодо суб`єкта № 246347760 від 01.03.2021 року в зазначених реєстрах відсутні відомості щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також відсутні відомості щодо ОСОБА_1 (а.с.13).

Житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , квартиронаймачем якої є ОСОБА_1 , перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг», як житловий фонд органів місцевого самоврядування. При передачі житлового фонду від попередника ордеру на квартиру чи інших документів про підстави надання зазначеного житла ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг» не надходило, що підтверджується копією листа КП «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг» від 09.03.2021 року (а.с.19).

Факт постійного користування та проживання ОСОБА_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується наданими нею копіями договорів про надання житлово-комунальних послуг від 08.01.2006 року, від 24.09.2008 року, від 01.06.2008 року, від 20.06.2008 року, від 06.10.2006 року, копією акту звірки від 14.11.2008 року, а також копіями квитанцій про оплату комунальних послуг (а.с.6, 8-12, 14-16, 18).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити договори на користування побутовими послугами, оскільки у неї відсутні договір найму житлового приміщення та ордер на вселення в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частина 1 ст. 9 ЖК Української РСР передбачає, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Частина 4 ст. 9 ЖК Української РСР визначає, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно із ч. 1-2 ст. 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Крім того, ч. 1 ст. 58 ЖК Української РСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18.11.2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом ст. 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 вселилася до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , 17.05.1979 року, однак ордер на зазначене жиле приміщення та договір найму даного жилого приміщення позивачем були втрачені. Позивач ОСОБА_1 несе витрати з утримання зазначеної квартири. Законність проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявляв.

Окрім того, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому її «житлом», у розумінні ст. 8 Конвенції.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням – двокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 29,9 кв. м.

Керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.47 Конституції України, ст. 9, 58, 61 ЖК Української РСР, ст. 12, 81, 247, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування в особі Вугледарської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківської області, право користування жилим приміщенням – двокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 29,9 кв. м.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області О.Г. Луньова