Рішення № 100049437, 01.10.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/827/21

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Русецька Ю.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"

до Військової частини 1495

про стягнення 15472,50 грн.

Процесуальні дії по справі.

АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з Військової частини 1495 збитків в розмірі 15472,50 грн.

Ухвалою суду від 02.08.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.09.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.79-84).

За відсутності клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами було укладено договір постачання природного газу №9466/19-БО(1)-10 від 04.01.2019р., за умовами пункту 2.1 якого визначено, що у березні 2019р. постачальник передає споживачу 17,000 тис.куб.м. природного газу, в квітні 2019р. - 9,000 тис. куб.м.

Однак, згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі, фактично споживачу було передано в березні 2019р. - 20,748 тис.куб.м., в квітні 2019р. - 2,240 тис.куб.м.

Пунктом 3.13 договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5 процентів відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору.

На підставі вказаних умов договору позивач нарахував до стягнення з відповідача 15472,50 грн. збитків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів та вимог позивача, вказує, що загальний обсяг природного газу згідно п.2.1 договору становив 95,000 тис.куб.м., з врахуванням того, що в січні-лютому 2019р. споживачем було зекономлено 15,601 тис.куб.м., загальний обсяг спожитого природного газу не перевищив загальний замовлений за договором обсяг.

Вказує, що на виконання завдань Уряду щодо економного використання енергоносіїв відповідачем було зекономлено за договором 18,433 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 137926,95 грн. державних коштів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04.01.2019 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Військової частиною 1495 (споживач) було укладено договір постачання природного газу №9466/19-БО (1)-10, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, за кодом ДК 021:2015 09120000-6 - Газове паливо (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (а.с.9-16).

В п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2019р., сторони визначили, що постачальник передає споживачу в період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 95 тис.куб.м., в тому числі по місяцях:

- січень 2019р. - 42,000 тис.куб.м.;

- лютий 2019р. - 27,000 тис.куб.м.;

- березень 2019р. - 17,000 тис.куб.м.;

- квітень 2019р. - 9,000 тис.куб.м.

Відповідно до п.2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.

Згідно з п. 3.8 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п.3.8.1 договору споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених у пункті 1.2 договору.

Відповідно до пункту 11.2 договору пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, абз. 2 підп.3.9, 3.13, 5.7, абзац 5 підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.

25.02.2019р. позивач направив відповідачу повідомлення про те, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, абз. 2 підп.3.9, 3.13, 5.7, абзац 5 підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2 п.6.4 договору постачання природного газу №9466/19-БО (1)-10 від 04.01.2019р. застосовуються з 01.03.2019р. (а.с.23, 28-30).

Позивач вказує, що аналогічне повідомлення було надіслане відповідачу на електронну пошту (а.с.24-27а).

Пунктом 3.13 договору, який набрав чинності з 01.03.2019р., передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

3.13.1. Якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2. Якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п.2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Відповідно 4.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами, шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 5.7 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 передбачено, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Відповідно до п.6.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 цього договору.

Згідно п.п.4 п.6.3 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5 процентів (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу позивач на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ (а.с.19-22):

- в січні 2019р. обсягом 31,025 тис.куб.м.;

- в лютому 2019р. обсягом 22,374 тис.куб.м.;

- в березні 2019р. обсягом 20,748 тис.куб.м.;

- в квітні 2019р. обсягом 2,420 тис.куб.м.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач оплатив АТ "НАК "Нафтогаз України" вартість отриманого природного газу в повному обсязі в сумі 572921,15 грн. (а.с.31, 32).

16.05.2019р. АТ "НАК "Нафтогаз України" направлено на адресу відповідача акт-претензію про сплату збитків в сумі 14022,41 грн., спричинених спожиттям останнім в березні 2019р. природного газу в об`ємі, що перевищує погоджений договором обсяг (а.с.33-38).

10.06.2019р. АТ "НАК "Нафтогаз України" направлено на адресу відповідача акт-претензію на суму 17232,45 грн. збитків, розрахованих згідно п.3.13, п.5.7 договору, оскільки за підсумками квітня 2019 року різниця між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного перевищує 5% (а.с.41-46).

26.11.2019р. позивач надіслав відповідачу лист, в якому здійснив перерахунок збитків, заявлених з підстав використання в квітні 2019р. природного газу менше від замовленого обсягу більше ніж на 5%, та вказав, що розмір збитків становить 1450,09 грн. (а.с.49-52).

Відповідач у листах №721/4209 від 03.06.2019р. та №721/4783 від 25.06.2019р. просив звільнити його від сплати збитків (а.с.39-40, 47-48).

26.12.2019р. сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 04.01.2019р., якою доповнено пункт 2.1 розділу 2 абзацом наступного змісту:

"Загальний обсяг (об`єм) природного газу, який постачальник фактично передав споживачу за цим договором відповідно до актів приймання-передачі (оформлених сторонами відповідно до розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" цього договору) станом на 30.04.2019р. складає 76,567 тис.куб.м." (а.с.18).

У зв`язку з непогашенням відповідачем нарахованих збитків, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з Військової частини 1495 15472,50 грн. збитків, нарахованих у порядку п. 3.13 договору, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору постачання природного газу в частині споживання у березні-квітні 2019р. природного газу у обсязі, погодженому сторонами.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) x Ц х K,

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

К- коефіцієнт, який визначається постачальникові та не може перевищувати 0,5.

Аналогічні за змістом положення погоджені сторонами у пункті 3.13 договору від 04.01.2019р.

Згідно з п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:

1) форма акта-претензії є довільною;

2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.

Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, суд зазначає, що на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Також, при вирішенні даного спору необхідним є застосування категорій стандартів доказування, оскільки саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом.

Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Судом встановлено, що згідно укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 04.01.2019р. обсяг замовленого відповідачем природного газу у березні 2019р. склав 17,000 тис. куб. метрів, у квітні 2019р. 9,000 тис. куб. метрів. Проте, згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу фактично відповідачем було спожито у березні 2019р. природній газ обсягом 20,7487 тис. куб. метрів, у квітні 2019р. - 2,420 тис. куб. метрів.

Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному пункті, в розмірі до 5% без проведення коригування. Споживач самостійно визначає планові обсяги споживання природного газу і несе відповідальність за їх правильне визначення.

Посилаючись на приписи п.3.13 договору та п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, АТ "НАК "Нафтогаз України" просить стягнути з відповідача збитки за невідповідності фактично спожитого природного газу замовленим обсягам природного газу за період березень-квітень 2019р.

Відповідно до наведеного у позові розрахунку збитків позивач здійснив їх нарахування за спірний період, виходячи з наступних показників:

- за березень 2019 року: замовлений обсяг природного газу 17,000 тис. куб.м., фактичне споживання 20,748 тис. куб.м., відхилення в бік збільшення від обсягу замовленого газу - 3,74800 тис.куб.м., сума збитків, що підлягає відшкодуванню - 14022,41 грн.;

- за квітень 2019 року: замовлений обсяг природного газу 9,000 тис. куб.м., фактичне споживання 2,420 тис. куб.м., відхилення в бік зменшення від обсягу замовленого газу 6,58000 тис. м. куб., у зв`язку з чим позивач нарахував збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період, що складає 1450,09 грн.

Загальна сума нарахованих позивачем збитків становить 15472,50 грн.

В контексті приписів ст.225 ГК України збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Отже, право постачальника вимагати, на підставі Правил постачання природного газу та укладеного договору, від споживача відшкодування збитків за використання меншого/більшого обсягу від замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягара доказування понесених збитків.

Водночас, позивачем, окрім розрахунку розміру збитків, не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження дійсного понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач оплатив АТ "НАК "Нафтогаз України" вартість спожитого ним природного газу в повному обсязі в сумі 572921,15 грн.

Таким чином, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між наявністю факту більшого обсягу споживання відповідачем природного газу в березні 2019р. та меншого обсягу в квітні 2019р., ніж погодженого у договорі, і понесення у зв`язку з цим збитків.

В матеріалах справи відсутні достовірні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника).

Отже, встановивши відсутність достовірних доказів, які б свідчили про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що пункт 3.13 договору та пункт 1 розділу VI Правил дійсно передбачають можливість відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків з споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому ГПК України.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25.08.2021р. у справі №911/3215/20, в якій предметом розгляду були аналогічні правовідносини та вимоги як і у справі №906/827/21.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, в порядку п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.10.21

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрук.

1 - до справи

2 - позивачу (рек. з повід.)

3 - відповідачу (рек. з повід.)