Рішення № 10004699, 12.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.2010                                                             Справа № 12/42

за позовом дочірнього підприємства „Савсервіс Карпати”, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Уліфармаком”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 2309,03 грн. (в т.ч. 1664,87 грн. – основного боргу; 126,20 грн. – пені; 18,50 грн. –3 % річних та 499,46 грн. – штрафу).

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача – не з’явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача – не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов дочірнім підприємством „Савсервіс Карпати”, м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю „Уліфармаком”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 2309,03 грн. (в т.ч. 1664,87 грн. – основного боргу; 126,20 грн. – пені; 18,50 грн. – 3 % річних та 499,46 грн. – штрафу).

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 3365480 підтверджує вручення відповідачу 05.05.2010 року ухвали від 29.04.2010 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції

України).          

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/42

від 12.05.2010 року

місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 1664,87 грн. – основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору купівлі – продажу № 84/2511 від 25.11.2009 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- видатковими накладними: № 33315766, № 33315767, № 33315768, № 33315769, № 33315770 від 27.11.2009 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново – господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

          У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

          Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/42

від 12.05.2010 року

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 7.4 договору та ст. 549 ЦК України відповідачу нарахований до сплати штраф у розмірі 30 % в сумі 499,46 грн. При оцінці правильності нарахування штрафу відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України, ст. ст. 216 – 218; 220, 230 ГК України судом визнано обґрунтованими такі вимоги і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 7.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 126,20 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (відсутність значних збитків спричинених відповідачем позивачу, державну значимість господарської діяльності сторін, застосування судом неустойки у вигляді стягнення штрафу, зменшення обсягів продаж лікарських і фармацевтичних засобів і т.п.), суд, як виняток, обмежує розмір стягуваної пені до 10 грн. (п. 3 ст. 83 ГПК України, ст.ст. 3 (п. 6), 509 (п.3) ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% – річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 18,50 грн. – 3 % річних правомірні і підлягають задоволенню.

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де

не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово – майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно – правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку – письмовими доказами. При

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/42

від 12.05.2010 року

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Уліфармаком” (м. Ужгород, вул. Загорська, 23; код 20445112) на користь дочірнього підприємства „Савсервіс Карпати” (м. Львів, вул. Роксоляни, 59; код 30387458) суму 1664,87 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири грн. 87 коп.) – основного боргу; 10 (десять грн.) – пені; 18,50 (вісімнадцять грн. 50 коп.) – 3 % річних; 499,46 (чотириста дев’яносто дев’ять грн. 46 коп.) –штрафу та 102 (сто дві грн.) – у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.           В частині позову про стягнення пені в розмірі 116,20 грн. – відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.