Рішення № 10004692, 12.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.2010                                                             Справа № 12/29

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ в особі Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Ужгород

до відповідача Рафайнівської сільської ради, с. Рафайново Берегівського району

про стягнення заборгованості в сумі 2 935,43 грн. (в т. ч. 2463,38 грн. – основного боргу; 112,39 грн. – пені; 26,78 грн. – 3 % річних та 332,88 грн. – інфляційних збитків).

                                                                                Суддя Тисянчин В. М.

           Представники:

Від позивача – Ісаєва М.В., (представник за довіреністю від 28.12.2009 року)

Від відповідача – не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», м. Київ в особі Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Ужгород до Рафайнівської сільської ради, с. Рафайново Берегівського району про стягнення заборгованості в сумі 2 935,43 грн. (в т. ч. 2463,38 грн. – основного боргу; 112,39 грн. – пені; 26,78 грн. – 3 % річних та 332,88 грн. – інфляційних збитків).

          У судовому засіданні 13.04.2010 року приймав участь Феєш Ш. Ш., сільський голова, який позовні вимоги заперечив в повному обсязі.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та письмовою заявою (вх. № 05/1-17-3639 від 12.05.2010 року) повідомила суд про те, що відповідач сплатив борг в сумі 2292,06 грн. і це взято до уваги позивачем, зараховано в оборотній відомості за період позовних вимог та акті звірки, що підтверджують первіснозаявлений розмір суми позову, заявивши що, відповідач відмовився від підписання спільного акту звірки взаємних розрахунків.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/29

від 12.05.2010 року

Відповідач не надав суд акт звірки взаємних розрахунків чи будь –яких доказів погашення боргу, чим не виконав ухвали суду від 13.04.2010 року та 28.04.2010 року.

          Розгляд справи неодноразово відкладався (ст.77 ГПК України).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 2463,38 грн. –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 782 від 24.01.2006 року телекомунікаційні послуги за період з 01.01.2008 року по 31.01.2010 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- рахунками за січень –грудень 2008 року, січень –грудень 2009 року та січень 2010 року;

- актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2009 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія № 653/16 від 27.01.2010 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України та з урахуванням Закону України „Про телекомунікації” (ст. ст. 33, 36).

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання телекомунікаційних послуг (ст. 11 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/29

від 12.05.2010 року

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих телекомунікаційних послуг є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 5.8 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 112,39 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу (державну значимість діяльності сторін, фінансовий стан сторін, стан бюджетного недофінансування відповідача на телекомунікаційні цілі зокрема, що свідчить про відсутність прямої вини відповідача)), суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 5 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити (п.3 ст. 83 ГПК України; ст.ст. 3 (п.6), 509 (п.3) ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 26,78 грн. –3 % річних та 332,88 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської і державної діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово – майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/29

від 12.05.2010 року

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Методика розрахунку позивачем вартості та обсягу наданих послуг ґрунтується на встановлених нормативах і відповідачем не оспорювалась за весь період стосунків.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Рафайнівської сільської ради (с. Рафайново Берегівського району, вул. Берегівська, 1; код 22111208) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4; код 25438186) суму 2463,38 (дві тисячі чотириста шістдесят три грн. 38 коп.) –основного боргу; 5 (п’ять грн.) –пені; 26,78 (двадцять шість грн. 78 коп.) –3 % річних; 332,88 (триста тридцять дві грн. 88 коп.) –інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В частині позову про стягнення пені в розмірі 107,39 грн. – відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.