Ухвала суду № 100045626, 20.09.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/14324/19

Провадження № 2-з/932/204/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, –

ВСТАНОВИВ:

Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, треті особи: приватний нотаріус ДМНО Пустовий Сергій Володимирович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

16.09.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частину у житловому будинку літ.А-2 на 1-му поверсі нежитлового приміщення № 12 (поз. 1,2) загальною площею 19,4 кв.м., ганок літ. а, розташованого в будинку АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 264/А серія та номер 772, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. та накладення арешту на Ѕ частину вказаного приміщення, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2021 року, серія та номер 3-775 виданий 08.09.2021 року, посвідчений державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що під час розгляду справи їй стало відомо, що 13.09.2021 року відповідачем була продана Ѕ частина належного йому в цілому спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_3 . Вказаний продаж частини майна відбувся 08.09.2021 року. Дані відомості підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважає, що відповідачем, незважаючи на те, що спірне майно знаходиться в судовому спорі, вчинив дії з метою ускладнити та унеможливити виконання рішення суду на майбутнє, тому просить вжити заходів забезпечення позову для унеможливлення подальшого відчуження спірного майна та ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог, викладених у ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Отже, з урахуванням вимог вищевказаної статті, суд дійшов висновку про здійснення розгляду заяви без повідомлення учасників справи.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї документи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік заходів забезпечення позову наведений у ст. 150 ЦПК України.

Аналіз ч. 2 ст. 149 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є доведена наявність реальної загрози невиконання (утруднення виконання) чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому застосування таких заходів не повинно порушувати прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запроваджувати тимчасові обмеження, що дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири (ч. 1 ст. 118 ЖК).

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет місцевої ради видає громадянинові спеціальний (службовий) ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 ЖК).

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (ч. 2 та 3 ст. 64 ЖК). Отже, право користування службовим жилим приміщенням члена сім`ї (або колишнього члена сім`ї) наймача є похідним від такого права останнього.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.124 ЖК робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Особливість права користування службовим житлом на підставі ордера полягає, зокрема, у тому, що володільцем такого житла залишається його власник. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.

Відповідно до п. 4 роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд вбачає, що між сторонами дійсно існує спір з приводу визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним. Позивач вважає неправомірним перехід права власності саме від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 . Проте зі спірного договору також вбачається, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 перебуває на балансі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, тобто позивач не є власником спірного приміщення.

Рішенням Дніпровської міської ради від 22.05.2019 року № 28/45, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , виключено з переліку об`єктів нерухомості комунальної власності територіальної громади міста, які не підлягають приватизації.

Отже, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що існує реальна загроза утруднення чи унеможливлення виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, отже, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 158, 258, 260, 264, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому її копії.

Суддя І.А. Кондрашов