Ухвала суду № 100045624, 12.08.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1829/21

Провадження № 2-з/932/159/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче комерційне підприємство «Вантаж», про забезпечення позову, –

ВСТАНОВИВ:

Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська розглядається цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче комерційне підприємство «Вантаж» до ОСОБА_1 , про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

10 серпня 2021 року до суду надійшла заява ТОВ «ВКП «Вантаж» про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме: до набрання законної сили рішенням суду по цій справі заборонити Акціонерному товариству «Українська залізниця» м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5 (ідентифікаційний код 40075815) і Філії «Головний інформаційно-обчислювальний» Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 21 (ідентифікаційний код ВП 40081258) вносити будь-які зміни до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) щодо власника Тепловоза ТГМ -4 № 2708, козлового крану КК 32, зав. № 47, реєстраційний номер 59862, 1978 року випуску, напіввагону НОМЕР_1 , напіввагону 634470664, напіввагону 63447072, напіввагону 63447080, напіввагону 63447106, напіввагону 63447106, напіввагону 63447114, напіввагону 63447122, напіввагону 63447130, напіввагону 63447148, напіввагону 63447155, напіввагону 63827182, напіввагону 63827208, напіввагону 63827216, напіввагону 63827232, напіввагону 63827232, напіввагону 63827240, трактора марки Т-150к, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , причіпа, реєстраційний номер НОМЕР_5 , марки 2 ПТС-4А (788А), 1979 року випуску, заводський номер НОМЕР_6 , рама НОМЕР_6 .

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) та будь-яким іншим особам здійснювати курсування Тепловоза ТГМ -4 № 2708, козлового крану КК 32, зав. № 47, реєстраційний номер 59862, 1978 року випуску, напіввагону НОМЕР_1 , напіввагону НОМЕР_8 , напіввагону НОМЕР_9 , напіввагону НОМЕР_10 , напіввагону НОМЕР_11 , напіввагону НОМЕР_11 , напіввагону НОМЕР_12 , напіввагону НОМЕР_13 , напіввагону 63447130, напіввагону 63447148, напіввагону 63447155, напіввагону 63827182, напіввагону 63827208, напіввагону 63827216, напіввагону 63827232, напіввагону 63827232, напіввагону 63827240, трактора марки Т-150к, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , причіпа, реєстраційний номер НОМЕР_5 , марки 2 ПТС-4А (788А), 1979 року випуску, заводський номер НОМЕР_6 , рама НОМЕР_6 шляхом проставлення в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів ознаки «Заборона курсування» щодо цих вагонів.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що з власності товариства протиправно вибули напіввагони у кількості 15 штук внаслідок вчинення колишнім директором правочину, який не відповідає справжньому волевиявленню позивача та суперечить його інтересам. Так, директором ОСОБА_1 було укладено спірний договір купівлі-продажу, предметом якого є вказані напіввагони. Розрахунки за договором не проводились. Ціна напіввагонів була суттєво занижена, а покупцем виступив батько відповідача.

Станом на сьогодні, майно, яке вибуло безвідплатно з права власності та користування ТОВ ВКФ «Вантаж» за оскаржуваним договором може бути переоформлене на інших осіб, що унеможливить в подальшому фактичне виконання рішення по даній справі. Отже, на думку позивача, існує ризик того, що спірне майно в подальшому може бути відчужене на користь третіх осіб, що ускладнить виконання можливого рішення про задоволення позову по даній справі. Також невідомі особи продовжують використання вагонів, що призводить до їх фізичного зносу, втрачається цінність цього майно. Виходячи з таких обставин, заявник просить суд вжити відповідних заходів забезпечення позову, а в ухвалі зазначити стягувачем ТОВ ВКФ «Вантаж», боржником: ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог, викладених у ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Отже, з урахуванням вимог вищевказаної статті, суд дійшов висновку про здійснення розгляду заяви без повідомлення учасників справи.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї документи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік заходів забезпечення позову наведений у ст. 150 ЦПК України.

Аналіз ч. 2 ст. 149 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є доведена наявність реальної загрози невиконання (утруднення виконання) чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому застосування таких заходів не повинно порушувати прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запроваджувати тимчасові обмеження, що дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Проаналізувавши заяву ТОВ «ВКП «Вантаж», суд відзначає, що до неї не долучено жодного доказу того, що дійсно існує ризик переоформлення (відчуження) вагонів на користь інших осіб. Суд позбавлений можливості встановити, де зараз перебувають спірні вагони та яке підприємство ними користується. Ймовірно, станом на момент розгляду даної заяви, враховуючи, що спірні правовідносини виникли у 2020-му році, напіввагони вже переоформлені на нового власника та передані у користування (лізинг) конкретному підприємству. Вжиття заходів забезпечення позову може непропорційно обтяжити правомірну діяльність такого суб`єкта господарювання. В даному випадку необхідно залучати до участі у справі такий суб`єкт господарювання, оскільки вжиття заходів забезпечення позову, а також можливе рішення суду по суті спору, може вплинути на права та інтереси даного підприємства.

Інститут забезпечення позову має на меті саме запобігання ризикам утруднення виконання рішення суду, забезпечення можливості його реального виконання. Проте закон забороняє вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо спір при цьому не вирішується по суті.

Відповідно до п. 2.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 № 856, Для реєстрації власних вантажних вагонів власник подає до реєструвального підрозділу заявку згідно з додатком 2 до цих Правил та пакет документів. Надані документи мають бути без виправлень, містити інформацію про рід, номери вагонів (заводські та надані Укрзалізницею), моделі та роки їх побудови. Документи повинні бути пред`явлені в оригіналах або в копіях, завірених підписом і печаткою власника вагонів. Працівниками реєструвального підрозділу надані копії звіряються з оригіналами документів, завіряються підписом особи, що здійснила перевірку, та печаткою реєструвального підрозділу. Оригінали документів повертаються власнику. Акт огляду технічного стану власних вагонів подається тільки в оригіналі. Пакет документів з заявкою реєструвального підрозділу надається до ГІОЦ Укрзалізниці згідно з додатком 3.

До пакета документів входять: 1). Технічний паспорт вагона. 2). Акт приймання-передавання (внутрішнього переміщення) основних засобів. 3). Статутні документи підприємства (завірені підписом та печаткою власника). 4). Довідка про включення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. 5). Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. 6). Заява про приписку власних вагонів власника вантажних вагонів (орендаря) до станції (додаток 1), погоджена залізницею.

Отже, експлуатація власних чи орендованих вантажних вагонів можлива лише юридичною особою чи фізичною особою – підприємцем, тобто суб`єктом господарювання.

Позивачем не доведено, що спірні напіввагони взагалі перебували на обліку в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів, не зазначено дати реєстрації, зняття, постановлення на облік, станція приписки вагонів, та за яким підприємством наразі рахуються спірні вагони, хоча ця інформація може бути доступна операторам, та підприємствам, які експлуатують вантажні вагони.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тому вжити заходів забезпечення позову, про які прохає позивач, суд позбавлений можливості, оскільки шкода від застосування таких заходів може бути непропорційною та може призвести як до блокування важливих перевезень так і до інших негативних наслідків.

Судом також враховано, що Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року було частково задоволено заяву ТОВ ВКФ «Вантаж» та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам, які можуть вчиняти юридично значимі дії, відчужувати та передавати в лізинг: тепловоз ТГМ-4 № 2708 – вартістю 231 963, 37 грн., козловий кран КК 32, зав. № 47, реєстраційний номер 59862, 1978 року випуску, вартістю 70 676, 97 грн., полувагон 63447049; полувагон 634470664; полувагон 63447072; полувагон 63447080; полувагон 63447106; полувагон 63447114: полувагон 63447122; полувагон 63447130; полувагон 63447148; полувагон 63447155; полувагон 63827182; полувагон 63827208; полувагон 63827216; полувагон 63827232; полувагон 63827232; полувагон 63827240; трактор марки Т-150к, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 5 526, 68 грн.; причіп, реєстраційний номер НОМЕР_5 , марки 2 ПТС -4а, 1979 р., вартістю 1 138, 84 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, отже, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 158, 258, 260, 264, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Вантаж», про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому її копії.

Суддя І.А. Кондрашов