Рішення № 10004540, 28.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.2010 Справа № 12/38

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Кард», м. Київ

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про розірвання договору позички № 105 08/обл. від 19.11.2008 року та повернення позиченого майна.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача Дроваль О.М., (представник за довіреністю від 24.02.2010 року)

Від відповідача не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Кард», м. Київ до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про розірвання договору позички № 105 08/обл. від 19.11.2008 року та повернення позиченого майна.

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України та попереджено про юридичну відповідальність за надання суду завідомо неправдивих відомостей.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Письмовими заявами (вх. № 05/1 17 3143 від 21.04.2010 року та вх. № 05/1 17 3353 від 28.04.2010 року) позивач уточнив позовні вимоги з витребування майна із чужого незаконного володіння на розірвання договору позички № 105 08/обл. від 19.11.2008 року та повернення позиченого майна, подав докази надіслання відповідачу письмового уточнення позовних вимог і підтримує позов, посилаючись на його обгрунтованість матеріалами справи.

Водночас, представник позивача повідомила у судовому засіданні про те, що відповідачу відомо про закладення позову до суду, оскільки в спілкуванні по телефону з відповідачем, після надіслання відповідачу копії позовних матеріалів, отримала відомості про відмову відповідача повернути позичене майно, про що подала письмову заяву (вх. № 05/1 17 3353 від 28.04.2010 року).

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38

від 28.04.2010 року

Відповідач не надав суду письмовий відзив на позов, як і не надав суду будь яких відомостей добровільного врегулювання спору, чим не виконав ухвалу суду від 16.04.2010 року.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи (субєкта підприємницької діяльності) є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи (субєкта підприємницької діяльності) чи закону виступають від її імені.

У п.11 Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в т. ч. ГПК України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та зазначити таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників судового процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38

від 28.04.2010 року

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2008 року між ТзОВ „СВ Кард” та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір позички № 105 08/ обл., згідно з яким позивач передав відповідачу термінали для продажу електронних кодів та прийому платежів від абонентів за послуги мобільного звязку для використання протягом строку та на умовах, викладених в даному договорі, а відповідач зобовязувався повернути термінали позивачу після закінчення строку дії цього договору або за інших підстав, передбачених цим договором. Підтвердження приймання відповідачем терміналів всього у кількості 230 штук, а також чохлів до них у кількості 150 штук, є акт прийому передачі від 19.11.2008 року та акт прийому передачі від 15.12.2008 року, які були підписані на виконання умов договору позички № 105 08/обл. від 19.11.2008 року.

З часом, відповідач перестав належним чином виконувати взяті на себе зобовязання по договору, передавав термінали без письмового дозволу позивача у користування іншим особам, що порушувало п. 3.2.3 договору, використовував їх для продажу електронних кодів придбаних не тільки у позивача, а й у третіх осіб, що є порушенням п. 1.4 договору. Представники позивача не раз спостерігали недбале поводження із терміналами уповноважених осіб відповідача, що порушувало п.п. 3.2.1 та 3.2.2. договору. Крім того, з часом, в звязку із непередбаченими обставинами термінали стали потрібні позивачу самому, тому 22.02.2010 року позивачем було направлено ОСОБА_1 претензію вих. № 20/10 з повідомленням про розірвання договору позички № 105 08/обл. від 19.11.2008 року з 24.02.2010 року на підставі п.п. 6.3 та 2.1.2 договору і вимогою про повернення терміналів до 03.03.2010 року. До того ж, відповідач також була повідомлена позивачем про вищезазначений зміст претензії в телефонній розмові.

Однак, вимоги щодо повернення терміналів та чохлів до них відповідач не виконала по сьогоднішній день, а в телефоній розмові зазначила, що не збирається їх повертати.

Згідно ст. 193 ГК України (ст. 525 ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38

від 28.04.2010 року

договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі. Таким чином, відповідачем були порушені умови ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 п. 2.1.2 п.п. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.5 договору, ч. 2 п. 1, 2, 3 ст. 833 ЦК України, ст.ст. 193 ,197 ГК України.

Враховуючи те, що згідно п. 6.3 договору, позичкодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати даний договір та вимагати повернення терміналів при настанні умов, передбачених п. 2.1.2 цього договору, а саме якщо:

-у звязку з непередбаченими обставинами термінали стали потрібні йому самому;

-користування відповідачем терміналами не відповідає його призначенню та умовам цього договору;

-термінал без письмового дозволу позичкодавця передано у користування іншій особі;

-в результаті недбалого поводження з терміналами вони можуть бути знищені або пошкоджені;

-порушені інші умови цього договору, позивач скористався даним правом та направив відповідачу претензію з повідомленням про дострокове розірвання договору позички № 105 08/обл. від 19.11.2008 року з 24.02.2010 року. Таким чином, із зазначеної дати у ФОП ОСОБА_1 немає жодних правових підстав для володіння терміналами позивача.

Порушення договірних зобовязань відповідачем позивач стверджує актами, які засвідчують надання відповідачем позиченого майна третім особам без письмової згоди позичкодавця всупереч умовам договору (п. 2.1.2), а саме:

-акт від 05.10.2009 року (м. Чернівці);

-акт від 15.10.2009 року (м. Київ);

-акт від 10.11.2009 року (м. Тернопіль);

-акт від 14.10.2009 року (м. Чернівці).

Водночас, письмовою заявою (вх. № 05/1-17-3353 від 28.04.2010 року) поданою в судовому засіданні представник позивача повідомила про часткове повернення позичальником відповідно до актів прийому передачі терміналів від 14.10.2009 року в м. Чернівці в кількості 39 штук (серійні номери: від 101 по 148), а також повернення відповідачем двох терміналів з м. Тернопіль, чим зменшив позовні вимоги в частині позову про повернення майна відповідачем, а тому подальше провадження у справі буде здійснюватись з врахуванням цього.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38 від 28.04.2010 року

Факт пошкодження повернутих терміналів позивач стверджує актом прийому передачі пошкоджених терміналів в ремонт від 16.10.2009 року в м.Київ, що засвідчує недбале поводження з позиченим майном.

Доводи позивача про відсутність реагування на письмову претензію позивача (позикодавця майна) від 22.02.2010 року вих. № 20/10 надіслано відповідачу курєрським відправленням № 380440183402, обмеження позикодавця в доступі до його власності позиченого майна, ненадання йому точних відомостей в повному обсязі щодо місцезнаходження позиченого майна, уникнення спілкування з позикодавцем не спростовані відповідачем належними і допустимими доказами відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Вищенаведене порушення договірних умов та порушення п.п. 2.12, 3.2.3 (користування терміналами особисто), 5.4 (обовязковість ремонту позичальником за власний рахунок пошкодженого майна), мотивів викладених в актах про знаходження позиченого майна у третіх осіб, повідомлення відповідача про необхідність повернення майна для потреб позикодавця (див. лист ТзОВ „Глобал Мобайл”, м. Київ від 12.01.2010 року в матеріалах справи) свідчать про істотність ознак порушення умов договору № 105 08/обл. від 19.11.2008 року, що має наслідком завдання цим шкоди позикодавцю, оскільки той значною мірою позбавлений того на що розраховував при укладені договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно п.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ч. 1 ст. 827 ЦК України).

Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Користувач зобов'язаний:

1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38

від 28.04.2010 року

3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання (ст. 833 ЦК України).

Позикодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:

1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;

2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

3) річ самочинно передана у користування іншій особі;

4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена (ч. 2 ст. 834 ЦК України).

Аналізуючи спірну ситуацію, коло доказів, обставин справи суд констатує, що відповідачем не виконано умови укладеного між сторонами договору, що є наслідком та підставою для його розірвання відповідно до ст. 651 (п.2), що вимагає позивач.

Отже, договір підлягає розірванню за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

У разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються, а майно позичене позивачем відповідачу на умовах договору підлягає поверненню позикодавцю в повному обсязі відповідно до актів приймання передачі з врахуванням акту від 14.10.2009 року часткового повернення майна 14.10.2009 року в м. Чернівці.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38 від 28.04.2010 року

відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обовязки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України витрати повязані з наданням юридичних послуг адвокатом (угода про надання правової допомоги від 24.02.2010 року, рахунок від 25.02.2010 року) підлягають відшкодуванню відповідачем.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; Постановою Верховного Суду України від 17.06.2008 року № 8/32 пд; Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 1 2/2002; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38

від 28.04.2010 року

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Договір позички № 105 08/обл. від 19.11.2008 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Кард»(м. Київ) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (м. Ужгород) розірвати.

3.Повернути позивачу ТзОВ „СВ Кард” (м. Київ), як законному власнику майно термінали в загальній залишковій кількості 189 штук, а також чохли до них у кількості 150 штук згідно актів прийому передачі наявних у сторін від 19.11.2008 року, 11.12.2008 року та 14.10.2009 року.

4. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Кард» (м. Київ, вул. Коперніка, 18/37; код 34486575) суму 8 110 (вісім тисяч сто десять грн.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та 80 000 (вісімдесят тисяч грн.) витрат по оплаті послуг адвоката за надані юридичні послуги. Видати наказ.

5. Дію заходів до забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 27.04.2010 року залишити в силі до повного виконання рішення суду.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.