Рішення № 100044736, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/25134/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Київського міського військового комісаріату,

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Київського міського військового комісаріату (адреса: 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19, ідентифікаційний код - 07774420) (надалі - відповідач 1 або КМВК), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код - 42098368) (надалі - відповідач 2 або ГУ ПФУ в м. Києві), у якому позивач просить суд:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити ОСОБА_1 до списку осіб, яким має бути перерахована пенсія у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 718 та виплатити недоплачену суму пенсії з врахуванням надбавок, доплат, підвищень з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.06.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 100% від суми грошового забезпечення для обчислення пенсії, яке становить 36 250 грн. та виплачувати перераховану пенсію з урахуванням надбавок та підвищень без обмежень;

зобов`язати Київський міський військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та наступних видів грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення, а саме: робота з таємними виробам, носіями - 20%, надбавка за особливо важливі завдання - 100%, премія - 10%, починаючи з 05.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначено, що відповідачем не здійснено перерахунку пенсії позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 № 718, на підставі якої збільшено розмір посадового окладу позивача з 01.05.2016. Позивач також вказав, що пенсійним органом протиправно виплачувалась пенсія у зменшеному розмірі та без урахування додаткових видів грошового забезпечення, надбавок, підвищень та премії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/25134/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зазначило, що позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за посадою начальника Генерального Штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України за нормами, чинними з 01.05.2016.

Стосовно поетапності виплати пенсії вказано, що визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій Головного управління щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до визнання нечинною Постанови № 103.

Стосовно виплати нарахованої пенсії без обмеження відповідач зазначив, що права позивача на даний час не порушені, оскільки під час перерахунку пенсії позивача обмеження максимальним розміром не застосовувались.

Київський міський військовий комісаріату відзив у встановлений судом строк не подав.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення перерахунку виплати пенсії, а також протиправно її обмеження граничним розміром у період з 01.06.2016 по 31.12.2016.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по вислузі років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_1 звільнений з військової служби 12.12.2001 з посади начальника зв`язку Збройних Сил України - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Пенсія призначена з розрахунку 90% грошового забезпечення.

Листом від 20.03.2017 № ВОЗ/505 Київським міським військовим комісаріатом на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» надіслано довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.05.2016.

Відповідно до довідки від 20.03.2017 № ВОЗ/505/2 грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 за посадою начальника зв`язку Збройних Сил - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України складалось з таких видів:

· посадовий оклад -10338,00 грн;

· оклад за військовим званням (генерал-лт) - 145,00 грн;

· надбавка за вислугу років (40%) - 4193,20 грн;

· робота з таємними виробами, носіями, документами (20%) - 2067,60 грн;

· надбавка за виконання функцій державного експерта (20%) - 2067,60 грн;

· надбавка за інтенсивність служби (100%) - 10338,00 грн;

· премія - 8414,05 грн.

Всього - 37563,45 грн.

Згідно з розрахунком на доплату пенсії від 21.08.2017 позивачу у період з червня 2016 року по серпень 2017 року призначено до виплати пенсію у розмірі 10740,00 грн, фактично виплачувалось щомісячно 8446,23 грн.

З розрахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 вбачається, що позивачу здійснювались виплати з розрахунку таких видів грошового забезпечення:

· посадовий оклад -10338,00 грн;

· оклад за військовим званням (генерал-лт) - 145,00 грн;

· надбавка за вислугу років (40%) - 4193,20 грн;

· середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 міс - 22887,25 грн, у т.ч.:

o робота з таємними виробами, носіями, документами (20%);

o надбавка за виконання функцій державного експерта (20%);

o надбавка за інтенсивність служби (100%);

o премія (10%).

Всього - 37563,45 грн.

Сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 36250,00 грн.

Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 35) у розмірі 25375,00 грн.

Підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії склав 10740,00 грн.

Інших перерахунків пенсії позивача після 01.01.2018 матеріали пенсійної справи не містять, відповідачем доказів, що підтверджували б проведення перерахунків пенсії з вказаної дати, не надано.

Позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з проханням включити його до списку осіб на перерахування пенсії та здійснити перерахунок пенсії.

Листом від 17.01.2019 № ВСЗ/210 Київський міський військовий комісаріат повідомив позивача, що у зв`язку з «не включенням позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у списки щодо перерахунку, Київський міський військовий комісаріат не має підстав для надання до вищезазначеної установи довідки про розмір Вашого грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням змін складових грошового забезпечення».

Листом № 40659/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (додаток № 11) повідомило, що підстав для перерахунку пенсії немає.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо здійснення перерахунку пенсії та її виплатою у меншому розмірі, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і стосуються підстав для виготовлення довідки про грошове забезпечення для перерахунку та виплати пенсії згідно постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. №718».

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вказаним законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обов`язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до п. 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок №3-1), про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військово-службовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії (абз. 1).

Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5) (абз. 2).

Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії (абз. 3).

Крім того, п. 1 Порядку № 45 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку № 45, Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС.

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Відповідно до п. 3 Порядку №45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (абз. 1).

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком (абз. 2).

Особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони пере-бували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами (абз. 9).

У разі ліквідації таких органів, установ, організацій чи підприємств довідки видаються правонаступниками, а у разі їх відсутності або перейменування (відсутності) посад - у порядку, встановленому Мінсоцполітики (абз. 10).

Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України (абз. 11).

Відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, затвердженої поста-новою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №24) (далі - Постанова №15) розмір посадового окладу заступника керівника державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, становить 14500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 718» внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» зміни, що додаються.

Так, у постанові (№718):

1) пункт 1 викласти в такій редакції:

« 1. Затвердити співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби згідно з додатком.

Посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.».

Згідно з Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 121, що набрала чинності 07.03.2018) «Співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби» до 3 Групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, віднесено посаду «начальник Головного управління - заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил».

Як вбачається з довідки Київського міського військового комісаріату від 20.03.2017 № ВОЗ/505/2 грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 за посадою начальника зв`язку Збройних Сил - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України складалось з таких видів:

· посадовий оклад -10338,00 грн;

· оклад за військовим званням (генерал-лт) - 145,00 грн;

· надбавка за вислугу років (40%) - 4193,20 грн;

· робота з таємними виробами, носіями, документами (20%) - 2067,60 грн;

· надбавка за виконання функцій державного експерта (20%) - 2067,60 грн;

· надбавка за інтенсивність служби (100%) - 10338,00 грн;

· премія - 8414,05 грн.

Всього - 37563,45 грн.

Тобто, як вбачається, розмір посадового окладу, визначений у довідці від 20.03.2017 № ВОЗ/505/2 (10338 грн), є меншим, ніж розмір посадового окладу заступника керівника державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України (14500 грн), визначеного Постановою № 718 (у редакції Постанови № 121) та Постановою № 15.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність у Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві обов`язку з направлення відповідних списків до органів, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (в даному випадку до Київського міського військового комісаріату), що чітко передбачений нормами Порядку № 3-1 та Порядку № 45, однак відповідачем такий обов`язок не виконаний, чим спричинено порушення встановленого Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» права позивача на перерахунок пенсії у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військово-службовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом.

Поряд із цим, суд примічає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо невключення ОСОБА_1 до списку осіб, яким має бути перерахована пенсія у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. №718».

Стосовно вимог позивач щодо зобов`язання Київського міського військового комісаріату надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням розміру додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 05.03.2019, суд відмічає таке.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Отже, з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у певної категорії військовослужбовців виникли підстави для перерахунку пенсії.

Разом з тим, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова № 103) постановлено:

перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Проте, зміни внесені постановою № 103, зокрема до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05 березня 2019 року - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.

Водночас алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема Головні управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не змінився.

Як вже зазначено, відповідно до пункту 24 Порядку №3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).

Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Аналіз наведених норм щодо порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», свідчить про необхідність здійснення таких послідовних дій:

1) Міністерство оборони України повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення;

2) Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України;

3) Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки;

4) довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено чинним нормативно-правовими актами.

З листа Київського міського військового комісаріату від 20.02.2019 № ВОЗ/637 вбачається, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 відповідачем станом на 01.05.2016 складено довідку про розмір грошового забезпечення.

З набуттям дії постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким інших категоріям осіб», Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві на адресу Київського міського військового комісаріату, відповідно до Порядку, надіслано списки, відповідно до яких було складено та надіслано довідки про перерахунок грошового забезпечення колишніх військовослужбовців станом на 01.03.2018 з урахуванням нових розмірів окладів, окладів за військовим званням та надбавки за вислугу років, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (зі змінами).

У листі вказано, що оскільки для перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 № 103 з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2017 № 704 з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві списки на ім`я ОСОБА_1 не надходили, у Київського міського військового комісаріату підстав для перерахунку грошового забезпечення станом на 01.03.2018 не було.

Київський міський військовий комісаріат при цьому зазначив, що в разі надання Пенсійним фондом списків для перерахунку пенсії відповідно до вищезазначеної постанови, грошове забезпечення буде обчислюватись з урахуванням трьох складових: розміру окладу за посадою (відповідно до постанови КМУ № 718), військовим (спеціальним) званням (відповідно до норм постанови КМУ № 704), відсоткової надбавки за вислугу років (відповідно до норм постанови КМУ № 704), що приведе до зменшення грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Таким чином, на адресу Київського міського військового комісаріату список відносно ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надходив, в зв`язку з чим Київським міським військовим комісаріатом не складалась довідка необхідна для перерахунку пенсії, що вказує на відсутність підстав для зобов`язання Київський міський військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 до моменту надходження від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідного списку на виконання рішення у цій справі.

Посилання представника позивача у позовній заяві на складення Київським міським військовим комісаріатом довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 № 103 документально не підтверджується та спростовується наведеним вище листом від 20.02.2019 № ВОЗ/637.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

В частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.06.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 100% від суми грошового забезпечення для обчислення пенсії, яке становить 36 250 грн та виплачувати перераховану пенсію з урахуванням надбавок та підвищень без обмежень, суд відмічає наступне.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).

Конституційний Суд України у Рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ), прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту пенсіонерів органів внутрішніх справ України, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано право, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011, від 20.12.2016 №7-рп/2016).

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набув чинності 01.01.2017) у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, а саме: - частина 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень; - перше речення частини 1 статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; - положення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, не більше 10 740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016 року.

Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2016), частина 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».

Після чого, Законом України від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2017), у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ слова і цифри» у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Отже, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено у 2009 році.

Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17.

Як встановлено судом, позивачу у період з червня 2016 року по серпень 2017 року призначено до виплати пенсію у розмірі 10740,00 грн.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що пенсія позивача як така, що була йому призначена у 2001 році на підставі Закону України від 09 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ, у період з 01 червня 2016 року обмеженню граничним розміром не підлягала, а тому відповідач зобов`язаний був здійснювати її нарахування та виплату без будь - яких обмежень у вказаний період, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається підтвердження наявності у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії з розрахунку 100% грошового забезпечення, про що заявлено у п. 2 прохальної частини позовної заяви, в той час як пенсію позивачу призначено виходячи з 90% грошового забезпечення.

Наведене свідчить про необґрунтованість та безпідставність вимоги про перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії в розмірі 100% від суми грошового забезпечення, яке становить 36 250 грн.

Поряд із цим, суд примічає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з застосування обмеження максимального розміру, а також зобов`язати провести з 01.06.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат у цій частині не вирішується.

В частині відшкодування витрат на правничу допомогу суд вказує, що ч. 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачами не надано пояснення відносно заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Суд відмічає, що розподіл судових витрат при прийнятті рішення в адміністративній справі регулюється статтею 139 КАС України.

У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача на підтвердження понесених витрат надано суду наступні документи:

1) договір про надання правової допомоги від 06.02.2019;

2) попередній розрахунок суми судових витрат від 22.09.2020;

3) акт виконаних робіт по наданню правової допомоги від 22.09.2020;

4) копію квитанції до прибуткового касового ордера № 75 від 22.09.2020 на суму 5775,00 грн.

Суд відмічає, що між адвокатом Шкабрієм М.П. та Іщуком В.О. укладено договір про надання правової допомоги від 06.02.2019.

Відповідно до п. 3 договору про надання правової допомоги від 06.02.2019 вартість послуг адвоката - Шкабрія М.П. при виконанні повноважень за цим договором погоджується шляхом підписання додаткової угоди до цієї адвокатської угоди і є її невід ємної частиною.

Разом з тим, копію додаткової угоди до наведеного договору позивачем не надано.

Стосовно наявного акту виконаних робіт по наданню правової допомоги від 22.09.2020 слід зазначити, що сторонами у вказаному документі підтверджено факт надання правової допомоги на суму 5775 грн, в тому числі:

1.1. надання замовнику правової допомоги з питань, що виникають у результаті звернення до суду з пенсійних питань та повернення замовнику недоплаченої суми пенсії з 01.01.2018, з урахуванням індексації, надбавок, підвищень та премії, в порядку та на умовах, визначених цим договором;

2.1. усне та письмове консультування замовника під час погодження позовних вимог, консультування з питань пенсійного забезпечення військовослужбовців, підготовка матеріалів позову, підготовка та надсилання запитів та заяв до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, направлення адвокатських запитів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністра оборони України, Київського міського військового комісаріату, копіювання додатків, підготовка та подання до Окружного адміністративного суду міста Києва позовної заяви, підготовка та направлення до суду та відповідачів відповіді на відзив.

Водночас, відповідь на відзив складена та направлена представником позивача 03.09.2021, тобто значно пізніше погодження виконаних робіт за актом та їх оплати відповідно до квитанції до касового ордеру № 75 від 22.09.2020.

Враховуючи, що позивачем не надано документів, що підтверджують розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, зокрема, додатку до договору, що встановлює вартість наданих послуг, акту виконаних робіт з зазначенням кількості витраченого часу та його вартості, суд прийшов до висновку, що витрати на правову допомогу, надану адвокатом Шкабрієм М.П., не є документально обґрунтованими, що вказує на відсутність підстав для задоволення вимоги про їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у заявленому розмірі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо невключення ОСОБА_1 до списку осіб, яким має бути перерахована пенсія у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. №718».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити ОСОБА_1 до списку осіб, яким має бути перерахована пенсія у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 718» та виплатити недоплачену суму пенсії з врахуванням надбавок, доплат, підвищень з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з застосування обмеження максимального розміру.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.06.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко