Ухвала суду № 100044735, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

30 вересня 2021 року м. Київ № 826/3303/17

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії суддів: головуюча суддя Кузьменко А.І., судді Добрівська Н.А., Маруліна Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доДержавної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької областіпроскасування відмови, стягнення коштів, зобов`язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року в адміністративній справі №826/3303/17, в якій просить скасувати таку постанову та задовольнити його позовні вимоги, а саме стягнути з Апеляційного суду Запорізької області 255200,00 грн одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", передбаченої статтею 136 Закону України №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2020 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року зупинено провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі № 826/3303/17 до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року поновлено провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі № 826/3303/17 та призначено судове засідання.

Державна судова адміністрація України та Апеляційний суд Запорізької області надіслали до Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання про розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі № 826/3303/17 без їх участі.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду заяви.

В судовому засіданні 16 вересня 2021 року ухвалено про розгляд заяви ОСОБА_1 в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд дійшов таких висновків.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької області про визнання протиправною відмову Апеляційного суду Запорізької області у виплаті позивачу одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, передбаченої статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року; стягнення з Апеляційного суду Запорізької області на користь ОСОБА_1 255 200,00 грн. одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку; зобов`язання Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Запорізької області кошти, належні до виплати ОСОБА_1 одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.

Відповідно до частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (пункт 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України).

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року в адміністративній справі №826/3303/17 мотивована тим, що на час звільнення ОСОБА_1 чинними були норми Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (набрав чинності 01 квітня 2014 року), яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на наявність виключних обставин, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме визнання рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі №2-р (11)2020 неконституційним положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким виключено положення статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та яке застосовувалось судом при вирішенні справи.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі №2-р(11)2020 положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" визнано неконституційними.

Згідно статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина перша статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі №2-р(11)2020 передбачено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким виключено статтю стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", втратило чинність з 15 квітня 2020 року.

Вказані обставини не спростовують висновків суду про те, що станом на день звільнення позивача, стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги, була виключена.

Крім того, як вбачається зі змісту пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

Суд зазначає, що у даному випадку, рішення не може вважатись невиконаним у розумінні положень приписів пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Правовий висновок аналогічного змісту викладено Верховним Судом в постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18.

Таким чином, ухвалення Конституційним Судом України рішення від 15 квітня 2020 року у справі №2-р(11)2020 не є підставою для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року за виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

З огляду на викладене, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року необхідно відмовити та залишити це судове рішення в силі.

На підставі вищенаведеного та статей 248, 361, 367, 368 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі №826/3303/17, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії залишити в силі.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Згідно з частиною другою статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуюча суддя А.І. Кузьменко

Судді Н.А. Добрівська

Л.О. Маруліна