Рішення № 100044549, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/27865/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Київської митниці Держмитслужби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100530/2020/300042/2 від 07.10.2020 та картку відмови в прийняті митної декларації № UA100530/2020/00674 від 07.10.2020.

В якості підстав позову позивач зазначає, що рішення Київської митниці Держмитслужби України щодо коригування митної вартості товарів № UA100530/2020/300042/2 від 07.10.2020 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 було подано до Київської митниці Держмитслужби України митну декларацію № UA100530.2020.049262 від 07.10.2020 щодо митного оформлення товару стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет, та надано усі належні документи для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною контакту; митним органом декларанта зобов`язано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, з таких причин: документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Позивач вказує, що такі рішення контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підставі для витребування додаткових документів не існувало.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

16.11.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/27865/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

14.01.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв в рамках законодавства; так митну вартість товару визначено декларантом самостійно за основним методом на рівні 1,16 доларів за кілограм; відповідно до ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; на підставі спрацювання системи аналізу ризиків при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснювалась, зокрема, перевірка числового значення митної вартості; за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію схожих товарів.

Відповідач підкреслив, що з метою вірного вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, за якою вартість товару визначено на рівні 1,05 євро за кілограм.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир» Київської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA100530/2020/049262 від 07.10.2020 щодо митного оформлення товару стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет, на загальну суму 21 787,90 євро.

До митної декларації надані наступні документи: пакувальний лист № б/н від 05.10.2020; рахунок-фактура (інвойс) № FVEXP/0175/20 від 05.10.2020; автотранспортна накладна № б\н від 05.10.2020; сертифікат з перевезення (проходження) товару EUR.1 PL/MF/AР0036814 від 05.10.2020; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги TR2000241 від 06.10.2020; додаткова угода № 1 від 26.08.2016; додаткова угода № 2 від 09.02.2018; додаткова угода № 3 від 27.12.2018; додаткова угода № 4 від 31.07.2019; додаткова угода № 6 від 03.01.2020; контракт № 20012016 від 20.01.2016; договір (контракт) про перевезення № 186 від 02.10.2020; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 6051741; інші некласифіковані документи біржові котировки ICIS від 25.09.2020; калькуляційні ціни від 01.09.2020; прайс лист від 01.09.2020; копія митної декларації країни відправлення № 20PL445010E1500069 від 05.10.2020.

За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом винесене рішення про коригування митної вартості товарів від 07.10.2020 № UA100530/2020/300042/2, яким скориговано митну вартість товару стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет на рівні 1,05 EUR/кг.

У графі 33 рішення № від 07.10.2020 № UA100530/2020/300042/2 зазначені такі підстави для коригування митної вартості товару:

документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: рахунок на оплату транспортних витрат № TR2000241 від 06.10.2020 не містить інформацію про товар, що транспортувався, реквізити автотранспортних накладних; відсутність таких відомостей може свідчити про те, що даний документ не стосується оцінюваного товару;

в наданій калькуляції від відправника товару від 01.09.2020 та наданому прайс листі від 01.09.2020 відсутній весь асортимент продукції, який зазначений в рахунку № FVEXP/0175/20 від 05.10.2020 та специфікації № 141 від 05.10.2020;

інформація щодо біржових цін, надана декларантом, містить відомості щодо різних видів LLDPE , а в калькуляції не визначено конкретних видів сировини LLDPE.

Відповідачем також сформована Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100530/2020/00674 від 07.10.2020, відповідно до якої повідомлено про відмову у митному оформленні товарів з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару № 1, та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги ст. ст. 52, 53 Митного кодексу України; у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 07.10.2020 № UA100530/2020/300042/2, дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. ст. 266, 289, 293 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості і відмови у прийняті митної декларації позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у його постанові від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18 (адміністративне провадження № К/9901/2378/19).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) інші документи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відтак, стаття 53 Митного кодексу України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку (ч. 3. ст. 53 Митного кодексу України) вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України).

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості митним органом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Під час розгляду справи та на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що відповідно до листів надісланих Компанією «Gruplast Gruba» від 11.07.2014 ФОП ОСОБА_1 є офіційним дилером та безпосереднім імпортером продукції повного товариства « Gruplast Gruba » Spolka Jawna на український ринок.

Між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та «Gruplast Gruba» Spolka Jawna (постачальник) укладений контракт № 20012016 від 20.01.2016.

Відповідно до п. 1.1 контракту № 20012016 від 20.01.2016 предметом контракту є поставка стрейч плівки ПЕ, поліетиленових пакетів та інших поліетиленових виробів.

На виконання умов контракту № 20012016 від 20.01.2016 між сторонами правочину оформлена специфікація № 141 від 05.10.2020, відповідно до якої поставці підлягав товар: 1) стрейч плівка поліетиленова технічна чорна за ціною 1,02 євро за кілограм, всього 2 406 кг на загальну суму 2 454,1 євро; 2) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 1,09 євро за кілограм, всього 740 кг на загальну суму 806,60 євро; 3) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 1,09 євро за кілограм, всього 5 162 кг на загальну суму 5 626,58 євро; 4) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 5 967 кг на загальну суму 5 370,30 євро; 5) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 8 367 кг на загальну суму 7 530,30 євро.

Загальна сума поставки товару за специфікацією складає 21 787,90 євро.

Зазначена вартість партії товару у сумі 21 787,90 євро також підтверджується фактурою FVEXP/0175/20 від 05.10.2020.

Як вбачається із банківської виписки від 09.10.2020 ФОП ОСОБА_1 перераховано на користь «Gruplast Gruba» Spolka Jawna передплату за контрактом № 20012016 від 20.10.2016 у розмірі 54 067,45 євро (за кількома різними специфікаціями).

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З метою перевезення вантажу, зокрема, і товару за специфікацією № 141 від 05.10.2020, між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та «Forklift Group» Sp.z.o.o (виконавець) укладено контракт № 08062017 від 08.06.2017.

Відповідно до п. 1.1 контракту № 08062017 від 08.06.2017 предметом цього контракту є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються замовником виконавцю для транспортування автомобільним транспортом.

Відповідно до договору-заявки № 186 від 02.10.2020 до договору на перевезення № 08062017 від 08.06.2017 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання доставити вантаж до 23,5 тонн за контрактом № 20012016 від 20.01.2016.

Як вбачається з фактури TR2000241 від 06.10.2020 ставка за транспортне експедирування товару ФОП ОСОБА_1 складає: 1) Колбель (Польща) - Ягодин (Україна) 550 євро; 2) Ягодин (Україна) - Житомир (Україна) - 250 євро.

При поданні до митного органу митної декларації № UA100530.2020.049262 від 07.10.2020, декларантом заявлено митну вартість товарів згідно ціни поставки по специфікації № 141 від 05.10.2020 і обраний метод її визначення основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (п.1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України).

Так, ціна товару за специфікацією № 141 від 05.10.2020 склала 21 787,90 євро, а вартість послуг транспортного перевезення з Колбель до Ягодину - 550 євро. Враховуючи курс євро до гривні 33,4822, то митна вартість товару склала (21 787,90 + 550,00) Ч 33,4822 = 747 922,04 грн., що вірно обрахована позивачем.

Представник відповідача, обґрунтовуючи позицію щодо наявності у митного органу сумнівів у заявленій митній вартості товару, вказує, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: рахунок на оплату транспортних витрат № TR2000241 від 06.10.2020 не містить інформацію про товар, що транспортувався, реквізити автотранспортних накладних; відсутність таких відомостей може свідчити про те, що даний документ не стосується оцінюваного товару.

Суд з такими твердженнями відповідача не погоджується, оскільки у фактурі TR2000241 від 06.10.2020 здійснено посилання на договір-заявку № 186 від 02.10.2020, в якій безпосередньо вказано, що перевозиться вантаж, а саме пакувальні матеріали до 23,5 тонн, за контрактом № 20012016 від 20.01.2016; маршрут слідування вантажу: Польща - с. Оліївка (Житомирська область). При цьому, вага товару за специфікацією № 141 від 05.10.2020 складає 22,642 тонни.

На підтвердження міжнародного перевезення позивачем надано відповідачу міжнародну транспортну накладну, з якої вбачається, що предметом перевезення був товар згідно фактури FVEXP/0175/20 від 05.10.2020, тобто товар по специфікації № 141 від 05.10.2020, митна вартість якого скоригована у спірному випадку.

Також відповідач зазначає про те, що в наданій калькуляції від відправника товару від 01.09.2020 та наданому прайс листі від 01.09.2020 відсутній весь асортимент продукції, який зазначений в рахунку № FVEXP/0175/20 від 05.10.2020 та специфікації № 141 від 05.10.2020.

З цього приводу суд зазначає, що визначення ціни товару між постачальником та покупцем згідно з контрактом № 20012016 від 20.01.2016 є виключно питанням господарських відносин учасників правочину. Постачальник вільний в ціноутворенні, а покупець має право придбати товар за встановленими цінами або навпаки відмовитися від придбання.

До того ж, як видно з матеріалів справи, постачальник формує ціни на товар на підставі котировок у відповідності до інформації, яка формується ICIS Indepent Commodity Intelligence Services. Так, у редакції котировок від 25.09.2020 зазначено ціну на поліетилен С4 Європа у розмірі 0,89 - 0,95 євро/кг, у той час як постачальником поліетиленової продукції визначено вищу ціну для позивача, а саме 0,90 - 1,09 євро/кг.

Також суд акцентує увагу і на тому, що митна вартість визначена за ціною договору за МД № UA101070/2019/072275 від 07.12.2019 та № UA101070/2019/072732 від 09.12.2019 стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет складає 1,05 євро/кг, не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

До того ж, визначення ціни на кожну окрему партію товару визначається сторонами контракту на власний розсуд, зважаючи на обсяги постачання, котирування цін на сировину, технічних характеристик товару тощо.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.03.2017 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

Як стверджує відповідач, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією про вартість товару на рівні 1,05 євро/кг.

Проте, на думку суду, при зверненні до митного органу щодо оформлення партії товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів щодо повноти і достовірності заявлених числових показників митної вартості.

Таким чином, митним органом не наведено обґрунтованих причин для зобов`язання декларанта подати додаткові документи, адже наданих декларантом документів було достатньо для визначення митної вартості за основним методом.

Посилання відповідача на те, що декларантом не надано документів, які підтверджують усі складові митної вартості товарів, сприймаються судом критично, так як позивачем надано достатній обсяг документів, з яких можливо встановити ціну товару та сформувати митну вартість основним методом відповідно до ст. 57 Митного кодексу України.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 (касаційне провадження № К/9901/18288/18) зазначив, що положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

Також відповідач зазначив, що позивач утримався від подачі додаткових документів, проте такі твердження варто відхилити, оскільки в спірному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 810/1479/16 (адміністративне провадження № К/9901/14257/18).

З усього вищенаведеного суд констатує, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100530/2020/300042/2 від 07.10.2020 та картка відмови в прийняті митної декларації № UA100530/2020/00674 від 07.10.2020 не відповідають критеріям встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства та порушують майнові права та законні інтереси позивача.

Суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із платіжного доручення № 10922 від 28.10.2020, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100530/2020/300042/2 від 07.10.2020 та картку відмови в прийняті митної декларації № UA100530/2020/00674 від 07.10.2020.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (адреса: 03124, м. Київ бул. Вацлава Гавела, 8-А, ідентифікаційний код 43337359) шляхом їх безспірного списання на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Пащенко К.С.