Рішення № 100044259, 22.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Київ № 640/17900/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання дій протиправними та скасування рішення

представники позивача та відповідача - не з`явилися,

сторін:

ВСТАНОВИВ:

Департаментом соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 48, ідентифікаційний код - 03193005, ел. пошта - adm@dszn-zoda.gov.ua) (далі - позивач, ДСЗН Запорізької ОДА) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622, ел. пошта - themis@minjust.gov.ua) (надалі - відповідач, Відділ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. щодо винесення постанови від 04.06.2021, про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за ВП № 65027961, на боржника: Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації;

- скасувати постанову від 04.06.2021, про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за ВП № 65027961 на боржника: Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації.

Мотивуючи позовні вимоги ДСЗН Запорізької ОДА зазначає, що спірна постанова винесена за відсутності достатніх правих підстав, та є такою, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; призначено справу до розгляду у судове засідання на 29.07.2021; витребувано у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 65027961.

Призначеного дня, а також 19.08.2021 розгляд справи відкладався; визначено дату судового засідання на 09.09.2021.

Вказаного дня представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Наразі суд відзначає, що за ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

За таких обставин, беручи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання 09.09.2021, докази чого містяться в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів згідно ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 КАС України.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що 15.04.2021 до ДСЗН Запорізької ОДА надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2021, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О.М., на підставі виконавчого листа № 315/1216/19, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 10.11.2020.

З метою належного виконання рішення суду боржником (позивачем) до Запорізького окружного адміністративного суду, в порядку статті 254 КАС України, було подано заяву про роз`яснення судового рішення від 20.04.2021 № 07-39/0350, яка надійшла до суду - 23.04.2021.

Позивач акцентує, що листом від 21.04.2021 № 07-39/0352 на адресу Відділу направлено пояснення за виконавчим провадженням ВП № 65027961, в яких, зокрема йшлося про направлення боржником вищезазначеної заяви про роз`яснення судового рішення. До листа додавалися документи, що свідчать про здійснення боржником певних дій щодо добровільного виконання рішення суду та докази, що обумовлюють об`єктивність його невиконання.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі № 315/1216/19 (провадження ЗП/280/117/19) відмовлено боржникові у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду в зазначеній справі.

Зазначену ухвалу доведено до відома боржника листом від 13.05.2021 № 315/12/16/19/18665/20 та, відповідно, отримано - 17.05.2021 (вх. № 2594/07-29).

24.05.2021, в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України, ДСЗН Запорізької ОДА подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду, на ухвалу суду від 11.05.2021.

15.06.2021 (вх. № 3112/07-29) боржником отримано постанову державного виконавця від 04.06.2021, про накладання штрафу у розмірі 5 100 грн.

В рамках наведеного позивач наголошує, що, по-перше, пояснення, направлені листом від 21.04.2021 № 07-39/0352 на адресу Відділу з доданими документами, свідчать про наявність об`єктивних обставин у боржника, як бюджетної установи, що вправі здійснювати платежі з бюджету тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, щодо невиконання рішення суду.

По-друге, відповідно до частини 4 та 5 ст. 254 КАС України, подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Ухвалу про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні може бути оскаржено.

За цих обставин позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окремо суд відмічає про надходження 13.09.2021 через канцелярію до суду від позивача клопотання про здійснення розгляду справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Разом з тим суд примічає, що у відповідності до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

В поданому відзиві на позовну заяву відповідач вказує про відсутність у державного виконавця законних підстав для зупинення виконавчого провадження № 65027961 або невжиття заходів примусового стягнення.

Також Відділом подано суду копії матеріалів виконавчого провадження № 65027961.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

06.04.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 65027961, згідно виконавчого листа № 315/1216/19, виданого 10.11.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми разової щорічної грошової допомоги до 05.05.2019 у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум.

Згідно мотивувальної частини постанови стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником - Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації.

04.06.2021 цим же державним виконавцем прийнято, на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100,00 грн., за невиконання без поважних причин боржником рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон), «Інструкцією з організації примусового виконання рішень» (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Як випливає із матеріалів справи 06.04.2021 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 65027961, згідно виконавчого листа № 315/1216/19, виданого 10.11.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми разової щорічної грошової допомоги до 05.05.2019 у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум.

Вказана постанова отримана позивачем 15.04.2021, що, між іншим, відповідачем не заперечується.

Пізніше головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною прийнято постанову від 04.06.2021 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100,00 грн.

В аспекті вчинення відповідачем дій з примусового виконання рішення, суд відмічає, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже для встановлення обставин протиправності оспорюваної постанови, необхідним є перевірка судом окресленого рішення на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

В силу ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ст. 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Так з приписів ст.ст. 63, 75 Закону випливає про повноваження виконавця наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, здійснювати перевірку виконання рішення боржником за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність, що обумовлює настання відповідальності за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Тобто у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

Суд відмічає, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 821/1568/16.

Отже державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Тотожна правова позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 127/3770/17.

При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом.

Також суд виокремлює, по-перше, що за ст. 31 Закону, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Тобто, за приписами ст. 31 Закону можливим є:

- роз`яснення рішення, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою;

- роз`яснення змісту виконавчого документа, якщо зміст виконавчого документа незрозумілий.

При цьому суд примічає, що за ч. 4 ст. 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Відтак, перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, зупиняється у випадку подання заяви про роз`яснення судового рішення.

Також подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

По-друге, за ч. 1 ст. 34 Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: 1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу; 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; 4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); 5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону; 6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 7) якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії"; 8) затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) якщо стягувач включений до плану санації; 9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); 11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; 12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації; 13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"; 14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Таким чином, ч. 1 ст. 34 Закону передбачені конкретні випадки, за яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій.

За п. 7 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

В рамках цієї справи суд вказує, що за змісту п. 2 резолютивної частини постанови ВП № 65027961 від 06.04.2021 про відкриття виконавчого провадження видно про надання боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Після отримання (15.04.2021) цієї постанови, в межах 10-ти денного строку наданого для виконання рішення суду, боржник звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення судового рішення, в якій просив роз`яснити судове рішення в частині механізму його виконання, зокрема щодо можливості спрямування його для виконання за належністю - до Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації з метою перерахунку та сплати разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2019 рік.

Вказана заява надійшла на адресу суду 23.04.2021.

У листі № 07-39/0352 від 21.04.2021, отриманого Відділом 26.04.2021, позивач повідомив відповідача про звернення до суду із заявою в питаннях роз`яснення судового рішення.

До листа додано, зокрема, лист № 07-39/0230 від 17.03.2021 «Про забезпечення виплати грошової допомоги» ДСЗН Запорізької ОДА, скерованого до Міністра соціальної політики України, в якому боржник просить забезпечити відповідні видатки.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96858560) від 11.05.2021 у справі № 315/1216/19 відмовлено у задоволенні заяви Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про роз`яснення рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 315/1216/19 (провадження ЗП/280/117/19) від 03.07.2020.

ДСЗН Запорізької ОДА подано апеляційну скаргу на відповідну ухвалу суду.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 по справі № 315/1216/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 в адміністративній справі № 315/1216/19(ЗП/280/117/19); закінчено дії по підготовці справи до апеляційного розгляду; постановлено про розгляд справи № 315/1216/19(ЗП/280/117/19) в порядку письмового провадження 16 вересня 2021 року (ухвали відкриті у вільному доступі інтернет: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98942788; https://reyestr.court.gov.ua/Review/98942789).

Разом із цим 04.06.2021 Відділом прийнято оскаржувану постанову, згідно якої:

« 06.04.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, копію постанови направлено сторонам. У наданий для самостійного виконання строк рішення суду боржником не виконано. Порядок виконання рішень за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення врегульовано статтями 63, 75 Закону. Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Статтею 75 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника -юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Станом на 04.06.2021 у державного виконавця відсутня інформація щодо виконання боржником рішення суду».

В межах вказаного суд визначає, що дійсно, з положень ч. 1 ст. 34 Закону не випливає про обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій за обставин подання боржником до суду заяви про роз`яснення рішення суду.

Водночас, матеріали справи про подання боржником до Запорізького окружного адміністративного суду заяви про роз`яснення судового рішення в межах 10-ти денного строку для виконання рішення з боку ДСЗН Запорізької ОДА.

Тому, беручи до уваги подання боржником до Запорізького окружного адміністративного суду заяви про роз`яснення судового рішення в питаннях механізму його виконання, та з метою його належного виконання, враховуючи подачу такої заяви ДСЗН Запорізької ОДА до суду в межах 10-ти денного строку для виконання рішення, тобто в межах строку визначеного частиною шостою статті 26 Закону, про що, між іншим було проінформовано Відділ, обґрунтованими, на думку суду, є доводи позивача про наявність правових підстав для скасування спірної постанови, позаяк така прийнята за обставин існування у останнього поважності причин невиконання відповідного судового рішення, конкретно на момент її прийняття відповідачем.

Таким чином приймаючи до уваги приписи ст. 63 та ст. 75 Закону та Інструкції, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що прийняття оспорюваної постанови відбулося не у відповідності до приписів п.п. 3, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є свідченням прийняття такого рішення, як невмотивованого, що зумовлює скасування такої постанови у судовому порядку.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

За переконанням суду, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, судові витрати пропорційно до розміру задоволених підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то Міністерства юстиції України, структурним підрозділом якого виступає відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов № 07-39/0516 від 18.06.2021 Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. щодо винесення постанови від 04.06.2021, про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за ВП № 65027961, на боржника: Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації.

3. Скасувати постанову від 04.06.2021, про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за ВП № 65027961 на боржника: Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації.

4. Стягнути на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код - 39411771) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи - 00015622) понесені ДСЗН Запорізької ОДА витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суддя К.С. Пащенко