Рішення № 100044013, 29.09.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 року Чернігів Справа № 620/6982/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради Чернігівської області Веремійчик Інни Станіславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57901874 від 28.04.2021 щодо реєстрації в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 право власності на 71/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на виділений у його власність рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008 новостворений об`єкт нерухомого майна, до якого відносяться приміщення сіни а-1 площею 10.5 кв.м, кімната 2-2 площею 8,3 кв.м, кімната 2-3 площею 8,4 кв.м, кімната 2-4 площею 12,6 кв.м, кімната 2-5 площею 6,5 кв.м, приміщення 2-6 площею 4 кв.м, приміщення 2-7 площею 7,7 кв.м, погріб Пг1, літня кухню В-1, сарай в-1, сарай Г-1, гараж Д-1, вбиральню У-1, хвіртку, огорожу № 2 площею 12,9 кв.м, за наслідком проведення поділу домоволодіння АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008 проведений реальний поділ домоволодіння АДРЕСА_1 між його співвласниками, що припиняє спільну часткову власність. Стверджує, що за наслідками такого поділу виникли новостворені, самостійні об`єкти нерухомого майна, а їх власниками є колишні співвласники такого домоволодіння, тому вважає протиправним рішення державного реєстратора управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради Чернігівської області Веремійчик Інни Станіславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57901874 від 28.04.2021 щодо реєстрації в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 право власності на 71/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідачу встановлено 15-денний строк, з дня вручення її копії для подання відзиву разом з доказами.

Відповідачем до суду надано відзив, в якому зазначив, що діяв на підставі та у відповідності до норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.07.1997 серії НА № 0212151 ОСОБА_1 належала на праві власності 1/2 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008 по справі № 22-ц-4/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний поділ домоволодіння, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та знесення огорожі, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на прибудову і збільшення частки у спільній частковій власності, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний поділ домоволодіння задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково. Проведено поділ домоволодіння АДРЕСА_1 .

При проведенні поділу будинку позивачу виділено сіни а-1 площею 10.5 кв.м, вартістю 9778,00 грн, кімнату 2-2 площею 8,3 кв.м. вартістю 7397,90 грн., кімнату 2-3 площею 8,4 кв.м вартістю 7487,10 грн, кімнату 2-4 площею 12,6 кв.м. вартістю 11187,00 грн, кімнату 2-5 площею 6,5 кв.м вартістю 5771,10 грн, приміщення 2-6 площею 4 кв.м вартістю 3999,00 грн, приміщення 2-7 площею 7,7 кв.м вартістю 7698,00 гр., погріб Пг1 вартістю 1317,00 грн, літню кухню В-1 вартістю 21857,00 грн, сарай в-1 вартістю 4690,00 грн, сарай Г-1 вартістю 8737,00 грн, гараж Д-1 вартістю 11488,00 грн, вбиральню У-1 вартістю 1423,00 грн, хвіртку вартістю 502,00 грн, огорожу № 2 площею 12,9 кв.м вартістю 460,00 грн, а всього на загальну суму 103792,10 грн, визнавши за ним право власності на вказані жилі приміщення та господарські споруди, які становлять 71/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Як слідує з копії листа від 08.01.2020 вих. № 013-14/13401, за наслідками розгляду звернення позивача про присвоєння адреси нерухому майну, йому було повідомлено, що адреси об`єктам нерухомого майна присвоюються лише новоствореним об`єктам, які в результаті поділу чи виділу визнані за рішенням суду чи нотаріально, як окремі та цілі об`єкти нерухомого майна. Додане позивачем рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008 не підтверджує факту надання у власність цілого та самостійного об`єкту житлового будинку по АДРЕСА_1 , що виник в результаті його поділу та виділу майна. Згідно рішення суду він є власником 71/100 частин будинку і на даний час житловий будинок знаходиться у спільній частковій власності та не потребує додаткових рішень про присвоєння адреси.

03.06.2020 позивач повторно звернувся до виконавчого комітету Прилуцької міської ради із заявою про присвоєння адреси частці домоволодіння, що утворилась в результаті реального поділу судом житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 . До заяви позивачем було додано: засвідчену копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.07.1997; копію рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008; засвідчену копію технічного паспорту; копію рішення суду з ЄДРСР.

Листом від 18.06.2020 вих. № 013-14/2788 ОСОБА_1 було відмовлено в присвоєнні адреси, посилаючись на те, що належне йому нерухоме майно по АДРЕСА_1 не є самостійним об`єктом нерухомого майна, а є складовою частиною житлового будинку. Зазначено, що питання виділення сторонам у власність цілого та самостійного об`єкту, який виник в результаті поділу та виділу майна не було предметом розгляду у суді першої інстанції.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 620/2578/20, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.06.2020 про зміну адреси об`єкта нерухомого майна у зв`язку з його поділом, зобов`язано Виконавчий комітет Прилуцької міської ради Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2020 про зміну адреси об`єкта нерухомого майна, що утворився за наслідком реального поділу домоволодіння АДРЕСА_1 згідно рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008, відповідно до вимог Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2020, наказом Управлінням містобудування та архітектури Прилуцької міської ради №19 від 02.02.2021 року «Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна у разі об`єднання, поділу об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна», приміщенням та господарським спорудам, які становлять 71/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , а саме: сіни а-1 площею 10.5 кв.м, кімната 2- 2 площею 8,3 кв.м, кімната 2-3 площею 8,4 кв.м, кімната 2-4 площею 12,6 кв.м, кімната 2-5 площею 6,5 кв.м, приміщення 2-6 площею 4 кв.м, приміщення 2-7 площею 7,7 кв.м, погріб Пгі, літня кухня В-1, сарай в-1, сарай Г-1, гараж Д-1, вбиральня У-1, хвіртка, огорожа №2 площею 12,9 кв.м, по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57901874 від 28.04.2021 державного реєстратора Управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради Чернігівської області Веремійчик Інни Станіславівни, зареєстровано в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 право власності на 71/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 254714441 від 28.04.2021:

- підстава для державної реєстрації: рішення суду, серія та номер: 22-Ц-4/2008, виданий 11.03.2008, видавник Апеляційний суд Чернігівської області;

- підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57901874 від 28.04.2021;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2348310174107;

- номер об`єкта в РПВН 419403;

- вид спільної власності: спільна часткова;

- розмір частки 71/100;

- власник ОСОБА_1 ;

- опис об`єкта А-1 - будинок, а-1 - сіни, Пг - погріб, А’-l - житлова прибудова, а’-l - сіни, а”-1 - тамбур, Пг - погріб, Б-1 - сарай, В-1 - літня кухня, в-1 - сарай, Г-1 — сарай, Д-1 - гараж, №1 - огорожа, У-1 вбиральня; додаткові відомості: сіни а-1 площею10.5 кв.м, кімната 2-2 площею 8,3 кв.м, кімната 2-3 площею 8,4 кв.м, кімната 2-4 площею 12,6 кв.м, кімната 2-5 площею 6,5 кв.м, приміщення 2-6 площею 4 кв.м, приміщення 2-7 площею 7,7 кв.м, погріб Пгі, літня кухня В-1, сарай в-1, сарай Г-1, гараж Д-1, вбиральня У-1, хвіртка, огорожа №2.

Вважаючи, що в супереч рішенню Апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008 року та наказу Управлінням містобудування та архітектури Прилуцької міської ради №19 від 02.02.2021, державний реєстратор прийняв рішення, яким зареєстрував за позивачем право власності не на новоутворений об`єкт нерухомого майна, створений за наслідком поділу домоволодіння АДРЕСА_1 з присвоєною адресою АДРЕСА_2 , а на 71/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки

3 об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

Згідно абз. 1 п. 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року (надалі по тексту Порядок №1127) зокрема у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до п. 56 Порядку № 1127 зокрема для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу та має наслідком припинення права спільної власності для усіх співвласників, подаються: 1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; 2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме-майно до його поділу або виділу в натурі частки.

Наведеними нормами матеріального права чітко, визначено, що при поділі між співвласниками майна, що є у їх спільній частковій власності, право спільної часткової власності на нього припиняється.

За наслідком поділу об`єкта спільної часткової власності між його співвласниками, колишні співвласники набувають право власності на виділені їм об`єкти нерухомого майна як новостворені та індивідуально визначені, а не на їх частки, в іншому разі це б суперечило самій природі поділу майна.

Отже, виникнення права спільної часткової власності за наслідком поділу об`єкта нерухомого майна між його співвласниками є не можливим і суперечить наведеним нормам матеріального права, що залишено поза увагою відповідача.

Як встановлено судом, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008 проведено поділ домоволодіння АДРЕСА_1 між його співвласниками, то в силу положень ч. 2 ст. 367 ЦК України право спільної часткової власності у позивача та ОСОБА_2 , як колишніх співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 , припинилося з дня набрання законної сили рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008.

За наслідком поділу домоволодіння виникло два новостворених та індивідуально визначених об`єкта нерухомого майна з конкретно визначеними приміщеннями та господарсько-побутовими будівлями і спорудами, які виділені у власність кожному із колишніх співвласників як окремі об`єкти нерухомого майна, а не їх частки.

Щодо доводів відповідача, що при прийнятті рішення про поділ домоволодіння суд визнав право власності на його частки і з цих підстав поділ не відбувся, суд зазначає наступне.

Так згідно роз`яснень викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04 жовтня 1991 року в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

В процесі експлуатації домоволодіпня АДРЕСА_2 і до проведення його поділу, кожним із співвласників здійснювались добудови.

У мотивувальній частині рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008 суд встановив: «Після придбання 20.10.61 року спадкодавцем ОСОБА_1 - ОСОБА_3 16 частини спірного домоволодіння, останньою за власні кошти були добудовані сіни а-1 площею 10,5кв.м., кімната 2-2 площею 8,3кв.м., кімната 2-3 площею 8,4кв.м., приміщення 2-6 площею 4кв.м., приміщення 2-7 площею 7,7кв.м., тобто частка Савельева у вказаному домоволодінні становить 71/100 частину, а ОСОБА_2 - 29/10 частин.»

Саме для обґрунтування виділу конкретних приміщень кожній сторін, суд мав встановити, яку частку від домоволодіння вони становлять з урахуванням проведених добудов.

А тому за наслідком проведення судової будівельно-технічної експертизи та наданих сторонами доказів в цивільній справі, керуючись наведеними роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, апеляційний суд провів реальний поділ домоволодіння між його співвласниками з виділом у власність кожному із співвласників окремих приміщень, господарсько-побутових будівель і споруд (новоутворених та індивідуально визначених об`єктів нерухомого майна) з урахуванням визначених судом часток в праві спільної часткової власності на домоволодіння, а не визнавав право власності на частки, як помилково вважає відповідач.

Отже, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008 проведений реальний поділ домоволодіння АДРЕСА_1 між його співвласниками.

Після проведеного судом поділу домоволодіння, право спільної часткової власності на нього припинилося і за наслідком такого поділу виникло два новостворених та індивідуально визначених об`єкта нерухомого майна.

Вказані обставини встановлені й ухвалою Чернігівського апеляційного суду в ухвалі від 18.03.2020 та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2020.

Так, Чернігівський апеляційний суд в своїй ухвалі від 18.03.2020 зазначив, що предметом розгляду даної цивільної справи був реальний поділ домоволодіння АДРЕСА_1 , а Чернігівський окружний адміністративний суд у рішенні від 09.11.2020 зобов`язав виконавчий комітет Прилуцької міської ради повторно розглянути заяву позивача про присвоєння адреси з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, Чернігівський окружний адміністративний суд у своєму рішенні зазначив, що єдиним власником об`єкта нерухомого майна, що утворився внаслідок поділу домоволодіння АДРЕСА_1 , та на який виготовлено технічний паспорт, є ОСОБА_1 , а тому посилання на те, що вказаний житловий будинок знаходиться у спільній частковій власності є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись наведеними вище положеннями ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.20 Порядку №1127, у разі поділу об`єкту нерухомого майна державний реєстратор зобов`язаний вжити заходів щодо закриття відповідного розділу Державного реєстру прав, реєстраційної справи та скасувати реєстраційний номер цього об`єкта, і на кожний новостворений та індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна відкрити новий розділ Державного реєстру прав, сформувати нову реєстраційну справу та присвоїти новий реєстраційний номер.

Проте відповідач, в супереч наведеним положенням норм матеріального права та здійснивши тлумачення рішення суду на власний розсуд, прийняв рішення, яким визнав виділений мені у власність новостворений та індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, за наслідком поділу домоволодіння АДРЕСА_2 між його співвласниками, спільною частковою власністю та зареєстрував за позивачем право власності на 71/100 частки житлового будинку.

Наведені обставини вказують, що державний реєстратор при винесенні рішення №57901874 від 28.04.2021 діяв не у відповідності до норм чинного законодавства, чим порушив право власності ОСОБА_1 .

Відповідно абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України зійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 134, 139, 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради Чернігівської області Веремійчик Інни Станіславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57901874 від 28.04.2021 щодо реєстрації в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 право власності на 71/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на виділений у його власність рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 11.03.2008 новостворений об`єкт нерухомого майна, до якого відносяться приміщення сіни а-1 площею 10.5 кв.м, кімната 2-2 площею 8,3 кв.м, кімната 2-3 площею 8,4 кв.м, кімната 2-4 площею 12,6 кв.м, кімната 2-5 площею 6,5 кв.м, приміщення 2-6 площею 4 кв.м, приміщення 2-7 площею 7,7 кв.м, погріб Пг1, літня кухню В-1, сарай в-1, сарай Г-1, гараж Д-1, вбиральню У-1, хвіртку, огорожу № 2 площею 12,9 кв.м, за наслідком проведення поділу домоволодіння АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).

Відповідач: управління адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Прилуки) Прилуцької міської ради (вул. Київська, 281а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ – 43715222).

Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан