Рішення № 100043266, 30.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

30 вересня 2021 р. справа № 520/13131/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 262 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про стягнення суми та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) стягнення з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь позивача доплату за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності 1091,85 (одну тисячу дев`яносто одну) гривню 85 копійок; 2) зобов`язання Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) подати до Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області Фонду соціального страхування України заяви-розрахунки для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по листками непрацездатності серії АДР №467635 за період з 04.05.2020 по 13.05.2020, серії АДР №816483 за період з 12.06.2020 по 11.07.2020 та серії АДР №816779 за період з 12.07.2020 по 21.07.2020.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення ст.116 КЗпП України не здійснив повний розрахунок при звільненні, не виплативши доплату за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності за перебування на лікарняному, а також надіслав до фонду соціального страхування заяви-розрахунки для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по листкам працездатності без урахувавши середнього заробітку за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі №200/458/20-а, чим грубо порушив права заявника.

Відповідач, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі за текстом - владний суб`єкт, Управління), надав письмовий відзив на позов 18.08.2021, в якому заперечував проти задоволення позову, з тих підстав, що позивач не перебував у трудових відносинах зі Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Харків), тому обов`язок щодо проведення з ним остаточних розрахунків покладався на ліквідаційну комісію Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Боргові зобов`язання, які були зареєстровані в органах Державної казначейської служби як кредиторська заборгованість ГТУЮ у Донецькій області до міжрегіонального управління не передавались, у зв`язку з чим у відповідача відсутні зобов`язання перед заявником.

У відповідь на відзив позивач вказав, що постановою КМУ №870 від 09.10.2019 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» визначено, що новоутворені міжрегіональні територіальні управління Міністерства юстиції, які утворюються є правонаступником територіальних органів Міністерства юстиції, що ліквідуються, а отже має відповідати за зобов`язаннями щодо здійснення повного розрахунку з заявником.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник з 02.07.2018 року проходив публічну службу в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 № 3882/1 заявника з 28 грудня 2019 року звільнено із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» з припиненням державної служби.

Вказані обставини встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. по справі №200/458/20-а, яке набрало законної сили 25.08.2020р., що в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. по справі №200/458/20-а визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3882/1. Поновлено заявника на посаді головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь заявника середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 108 371,20 грн. (сто вісім тисяч триста сімдесят одна гривня 20 копійок), з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць.

В період трудової діяльності (після поновлення на посаді) з 04.05.2020 по 13.05.2020 р. на підставі листка непрацездатності серії АДР №467635, з 12.06.2020 по 11.07.2020 р. на підставі листка непрацездатності серії АДР №816483 та з 12.07.2020 по 21.07.2020 р. позивач перебував на лікарняному.

Судом з листа Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 02.12.2020 №196/10-21 встановлено, що заявнику донараховано виплату грошових коштів за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності у розмірі 1091,85 грн. Поряд з тим вказана сума виплачена не була через відсутність кошторисних призначень для їх виплати, що підтверджується листом ГТУЮ у Донецькій області від 21.12.2020 №417-10.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що Ліквідаційною комісією ГТУЮ у Донецькій області було спрямовано до Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області Фонду соціального страхування України заяви-розрахунки для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по листками непрацездатності: серії АДР №467635 за період з 04.05.2020 по 13.05.2020 р. у розмірі 1974,65 грн., серії АДР №816483 за період з 12.06.2020 по 11.07.2020 р. у розмірі 8424,41 грн. та серії АДР №816779 за період з 12.07.2020 по 21.07.2020 р. у розмірі 4433,90 грн.

Відповідно до повідомлення про виплату коштів застрахованим особам Краматорського МВ УВД фонду в Донецькій області ФСС України 11.08.2020 року заявнику здійснено виплату за листком непрацездатності серії АДР №467635 у розмірі 1974,65 грн.

Згідно інформації, наданої ГТУЮ у Донецькій області в листі від 15.03.2021 р. №ПІ-К-108 на запит заявника, для розрахунку розміру виплат по тимчасовій непрацездатності не було включено середній заробіток за січень-квітень 2020 року.

Заявник наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.07.2020 №84/1 звільнений із займаної посади головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 31.07.2020 року.

Не погодившись з сумою нарахованих виплат по тимчасовій втраті працездатності, позаяк, відповідачем при її розрахунку не бралась до уваги сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призначеної за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі №200/458/20-а, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХІV (далі за текстом Закон №1105-XIV).

Приписами ст.18 Закону №1105-XIV cтрахуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Частиною 1 та 2 статті 19 Закону №1105-XI визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 22 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 3 статті 30 Закону №1105-XIV матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

Так, позивач перебував на державній службі в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області, яке постановою КМУ від 9 жовтня 2019 р. № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідоване як юридична особа публічного права.

Пунктом 3 вказаної постанови КМУ №870 встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, що ліквідуються. Тобто, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

31 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 296/13187/15-ц досліджував питання щодо моменту переходу прав та обов`язків до правонаступника юридичної особи.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного Кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного Кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Як передбачено статтею 106 Цивільного Кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За змістом частини 2 статті 107 Цивільного Кодексу України, в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт.

Відповідно до частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Верховний Суд у справі №296/13187/15-ц дійшов висновку, що моментом переходу прав та обов`язків до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи, що датою внесення запису №1002701110024004947 про припинення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області є 20 квітня 2021 року, саме з цього моменту, враховуючи позицію Верховного Суду, слід вважати моментом переходу прав та обов`язків до правонаступника.

За кваліфікацією обсягів пряв і обов`язків, які переходять від правопопередника до правонаступника, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №870 від 09 жовтня 2019 року, слід дійти висновку, що Уряд приймаючи постанову №870 констатував універсальне правонаступництво.

За висновком Великої палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика палата Верховного Суду у зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась шляхом злиття.

З огляду на викладене та те, що положеннями статей 104, 107 Цивільного Кодексу України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, Суд вважає, що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц.

Питання ліквідації територіальних органів юстиції вже було предметом розгляду суду, де у справі № 440/395/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що у цьому випадку мала місце саме реорганізація, а не ліквідація юридичної особи публічного права. Тоді як новоутворені міжрегіональні управління продовжили виконання функцій ліквідованих територіальних управлінь та є його правонаступниками.

Посилання територіального управління не виникнення обов`язку з його боку по виплаті належних заявнику сум при звільненні з підстав не передачі попередником правонаступнику відомостей щодо зареєстрованих бюджетних зобов`язань, а також відсутність додаткового фінансування ліквідуємого органу для розрахунку з колишніми працівниками, помилкові та не відповідають приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що зобов`язання щодо здійснення перерахунку та виплати належних заявнику виплат, які виникли у ГТУЮ у Донецькій області мають виконуватись його правонаступником, тобто відповідачем.

З приводу позовних вимог про зобов`язання відповідача подати до фонду соціального страхування заяви-розрахунки для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по листками непрацездатності, суд зазначає, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, позаяк, Ліквідаційною комісією ГТУЮ у Донецькій області було спрямовано до Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області Фонду соціального страхування України заяви-розрахунки для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по листками непрацездатності: серії АДР №467635 за період з 04.05.2020 по 13.05.2020 р. у розмірі 1974,65 грн., серії АДР №816483 за період з 12.06.2020 по 11.07.2020 р. у розмірі 8424,41 грн. та серії АДР №816779 за період з 12.07.2020 по 21.07.2020 р. у розмірі 4433,90 грн. та 11.08.2020 року заявнику навіть виплачено за листком непрацездатності серії АДР №467635 грошові кошти у розмірі 1974,65 грн.

Разом із тим, обставина неврахування середнього заробітку заявника, визначена Донецьким окружним адміністративним судом в рішенні від 27.04.2020 у справі №200/458/20-а (набрало законної сили 25.08.2020), при обчисленні розміру нарахувань заяви-розрахунки для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по листками непрацездатності зумовлює потребу у застосуванні судом приписів ч.2 ст.9 КАС України та виходу за межі позову.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Із кореспонденції частин 1 і 2 ст.77 КАС України та приписів ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Згідно ст.33 Закону №1105-XIV при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Враховуючи, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду – середню заробітну плату за вимушений прогул, нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є обов`язковим.

Єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована (частина 2 статті 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням закріплений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 (далі – Постанова №1266).

Пунктом 2 Постанови №1266 встановлено, що сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини) (пункт 3 Постанови №1266).

Згідно інформації, наданої ГТУЮ у Донецькій області в листі від 15.03.2021 р. №ПІ-К-108 для розрахунку розміру виплат по тимчасовій непрацездатності заявнику не було включено середній заробіток за січень-квітень 2020 року у розмірі 108371,20 грн. (рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі №200/458/20-а), що вплинуло на розрахунок середньоденної заробітної плати, та як наслідок, на розмір, визначений в заявах-розрахунках для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по листками непрацездатності серії АДР №467635 за період з 04.05.2020 по 13.05.2020, серії АДР №816483 за період з 12.06.2020 по 11.07.2020 та серії АДР №816779 за період з 12.07.2020 по 21.07.2020, направлених до фонду соціального страхування.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Відтак, позов за самостійно сформульованими заявником вимогами в частині направлення до фонду соціального страхування заяв-розрахунків для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по листками непрацездатності серії АДР №467635 за період з 04.05.2020 по 13.05.2020, серії АДР №816483 за період з 12.06.2020 по 11.07.2020 та серії АДР №816779 за період з 12.07.2020 по 21.07.2020, задоволенню не підлягає, позаяк судом не установлено факту протиправного ухилення територіального управління від виконання покладеного законом повноваження.

Разом із тим, у порядку ч.2 ст.9 КАС України суду належить вийти за межі позову і застосувати спосіб захисту суб`єктивного права приватної особи, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України “Про судовий збір”, а також з огляду на результат вирішення спору, що зумовлює залишення тягаря несення судових витрат за заявником.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов – задовольнити частково.

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул.Ярослава Мудрого, буд.16, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) доплату за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності 1091,85 (одну тисячу дев`яносто одну) гривню 85 копійок.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Вийти за межі позову.

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул.Ярослава Мудрого, буд.16, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445) подати до Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області Фонду соціального страхування України заяви-розрахунки для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по листками непрацездатності серії АДР №467635 за період з 04.05.2020 по 13.05.2020, серії АДР №816483 за період з 12.06.2020 по 11.07.2020 та серії АДР №816779 за період з 12.07.2020 по 21.07.2020 відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 №12, з урахуванням середнього заробітку, визначеного рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі №200/458//20-а.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя О.В. Старосєльцева