Рішення № 100042998, 21.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 р. Справа № 480/3194/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Кіріченка Р.М.,

представника відповідача - Андронової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Індичка" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індичка" (далі - ТОВ "Індичка") звернулося до суду з позовною заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Слобожанська митниця Держмитслужби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30.12.2020 за №0000561419 та №0000571419.

Свої вимоги мотивувало тим, що між ТОВ "Індичка" та UAB "Arpaula" укладено контракт поставки №IM15/11-LT від 15.11.2019, за яким контрагент передав майно у власність позивачу, яке позивач імпортував за нульовою ставкою ввізного мита відповідно до п.1 ст. 29 Глави 1 Розділу IV Угоди про асоціацію між Україною.

На виконання п. 8 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України та Порядку направлення запитів Державної митої служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого наказом Державної митної служби України №639 від 06.07.2005, відповідачем було направлено запит експортеру товару з Литовської Республіки, у відповідь на який Департаментом Міністерства фінансів Литви надано лист-відповідь від 08.09.2020 №(15.7/23)ЗВ-5966, в якому повідомлено, що під час проведеного розслідування встановлено: декларація-інвойс є автентичною; експортером UAB "ARPAULA" не надано доказів преференційного походження експортованого за декларацію-інвойсом серії ARP №2019-005 від 15.11.2019 року товару, а тому такі товари не можуть бути визнані такими, що походять з Європейського союзу.

В подальшому відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача, встановлено порушення вимог Митного кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією та Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач вказує, що єдиною підставою для направлення запиту Слобожанською митницею до Держмитслужби листа №7.14-08-1/7.14-15/4/6447 від 04.05.2020 стала її мета - перевірка правомірності використання пільг зі сплати ввізного мита шляхом подання до митного оформлення декларацій про походження товару, складених експортером на інвойсі Серії ARP №2019-005 від 15.11.2019 року, що є грубим порушенням причинно- наслідкового зв`язку та норм чинного українського законодавства.

Відповідно, у Слобожанської митниці не виникало правових підстав видавати наказ №414 від 17.11.2020 "Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Індичка" вимог законодавства України з питань митної справи" та проводити дану перевірку.

Позивач вважає, що митний орган мав усі необхідні документи для визнання товару таким, що походить з Європейського союзу, однак вдався до надмірного формалізму та самоусунувся від належного правового обґрунтування, дослідження матеріалів справи.

Порушення митного законодавства ТОВ "Індичка" у частині недотримання вимог ч.4,5 ст. 280, ст. 295 Митного кодексу України констатоване митним органом, за своєю суттю зводиться до здатності та бажання експортера UAB "Arpaula" надати підтвердження походження експортованого товару тоді, коли зобов`язання за контрактом виконано. Позивач не може відповідати за недобросовісні діяння контрагента.

Таким чином, прийняті Слобожанською митницею податкові повідомлення-рішення не є обґрунтованими та не відповідають чинному законодавству України; ґрунтуються на документах, отриманих із суттєвим порушенням процедури. Митним органом не було досліджено всіх матеріалів справи та констатовано обставини, що взагалі виключають наявність в діяннях скаржника будь-яких порушень митного законодавства.

Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача, не погодившись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву з доказами на його обґрунтування (а.с.61-117), в якому просив відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, оскільки Слобожанська митниця Держмитслужби при проведенні документальної невиїзної перевірки визначенні суми податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) та винесенні податкових повідомлень - рішень діяла на підставі, в межах та у спосіб, передбачений законодавством. Так, зокрема, представник у відзиві вказав, що позивач намагається скасувати податкові повідомлення-рішення як такі, що винесені на підставі неправомірно призначеної перевірки, яка в свою чергу була призначена відповідно вимог пункту 2 частини 2 статті 351 МКУ, а саме документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Як зазначає позивач, що до застосування такої форми митного контролю як "невиїзна перевірка" передує "направлення запитів", та в результаті якби неправомірно направленого запиту про підтвердження походження товару вимагає скасувати податкові - повідомлення рішення. Проте, стаття 336 відокремлює форми митного контролю, так у частині 7 цієї статті визначається проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; а у частині 8 - направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Направлення запиту до інших державних, органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів заздалегідь не може бути подією що передує призначенню перевірки, а саме лише надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України може бути підставою, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 МКУ.

В розумінні вимог пункту. 54.4 статті 54 ПКУ, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні; на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення: дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах, а саме: контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань.

Тобто пункт 54.3 статті 54 ПКУ визначає не право, а обов`язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов`язань.

При прийнятті рішення щодо призначення невиїзної перевірки вже існувала відповідь уповноваженого органу Литви від 28.09.2020 №(15.7/23)ЗВ- 5966 з результатами перевірки декларації про походження товару, складеної на інвойсі АКР №2019-005 від 15.11.2019, а оскарження правомірності надсилання запиту до країни експортера не може бути підставою для анулювання результатів розслідування Митного Департаменту Міністерства фінансів Литви. При цьому, в запиті Слобожанської митниці від 04.05.2020 №7.14-08-1/7.14- 15/4/46447 зазначені підстави перевірки інвойсу ARP №2019-005 від 15.11.2019, складеної литовською мовою, не відповідає тексту, який встановлено Додатком IVa Доповнення 1 Регіональної конвенції".

Згідно з листом-відповіддю, Митним Департаментом Міністерства фінансів Литви, як уповноваженим державним органом країни експорту, не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного в декларації - інвойсі серії ARP №2019-005 від 15.11.2019 з Європейського Союзу відповідно до статей 15 та 21 Доповнення І "Визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди.

Щодо посилань позивача на те, що в акті перевірки у п.3.2. прямо зазначено країну походження FR, згідно міжнародного класифікатора країн та що є доказом походження товару, відповідач у відзиві відмітив, що на виконання вимог частини 5 ст. 21 Доповнення І, експортер, який складає декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції (частина 5). Митним Департаментом Міністерства фінансів Литви в листі-відповіді від 08.09.2020 №(15.7/23)36-5966 не було повідомлено про причини ненадання підтвердження UAB "AKPAULA".

Таким чином, декларація про походження, складена на інвойсі серії ARP №2019-005 від 15.11.2019 не може бути прийнята митним органом України як документ, що підтверджує країну походження товару та бути підставою для застосування преференційного режиму (код пільги 410) до товару, митне оформлення якого здійснене за МД від 05.12.2019 №UA805180/2019/034343.

Розрахунок податкових зобов`язань по сплаті митних платежів ТОВ "ІНДИЧКА" у зв`язку з непідтвердженням преференційного походження ввезеного товару, наведено в Додатку 2 до Акту перевірки, який є його невід`ємною частиною.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.121-123), в якій просив задовольнити позов в повному обсязі. Зокрема, вказав, що позивачем до митного оформлення надано та в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують країну походження товару - Францію:

1. Копія контракту поставки №ІМ15/11-LТ від 15.11.2019.

2. Копія декларації-інвойс Серії АЫР №2019-005 від 2019.11.15.

3. Копія митної декларації за формою МД-2 №UА805180/2019/034343 від 05.12.2019р.

4. Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 05.12.2012р.

5. Копія тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.11.2019р.

6. Копія висновку експертного дослідження №19/5946/9503 від 03.12.2019р. Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

7. Копія митної декларації країни-експортера №19LTC0100ЕК1СА2F0 від 20.11.2019р.

8. Копія акту приймання-передачі б/н від 15.11.2020р.

9. Копія Сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу Серія УТС №244174 від 05.12.2019р.

При цьому, лист-відповідь Митного Департаменту Міністерства фінансів Литви прямо вказує на те, що декларація-інвойс є автентичною. Позивачем до митного оформлення недостовірних відомостей не надавалось. Документально підтверджена інформація про непідтвердження автентичності документів у митного органу відсутня; факт подання документів з недостовірними відомостями не доведено.

Позивач вважає, що в матеріалах справи, на етапі адміністративного оскарження, під час митного оформлення та проходження митних формальностей відомостей, що у своїй сукупності дозволяють встановити країну походження товару більш ніж достатньо.

Вкотре наголосив на тому, що не може відповідати за недобросовісні дії або бездіяльність контрагента-експортера, більше того ставити під сумнів правомірність проведених розслідувань митним органом країни експорту; однак, з листа-відповіді Митного Департаменту Міністерства фінансів Литви неможливо встановити які саме перевірки проводились, чи проводились вони взагалі, чи надавав експортер будь-яких документів, чи взагалі експортер продовжує здійснювати господарську діяльність тощо.

Натомість, відповідач, всупереч засадам податкового законодавства, не здійснюючи перевірку наявних відомостей, без достатньої прискіпливості, виносить оскаржувані податкові повідомлення-рішення, посилаючись на лист-відповідь Митного Департаменту Міністерства фінансів Литви як на єдину та вирішальну обставину, що має значення для справи.

Ухвалою суду від 14.06.2021 ухвалено перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.07.2021 (а.с.126), в якому у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у сторін було оголошено перерву до 13.07.2021 (а.с.129-130).

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 13.07.2021, підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2021 (а.с.136-137).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

У судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ "Індичка" та UAB "Arpaula" укладено контракт поставки №IM15/11-LT від 15.11.2019, відповідно до п. 1.1 якого UAB "Arpaula" зобов`язується передати в ж и в а н и й транспортний засіб - 1 (один) тягач, 2012р., Renault Premium, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 (майно), у власність ТОВ "Індичка", а ТОВ "Індичка" зобов`язується прийняти Майно і сплатити за нього ціну, зазначену в п. 2 цього Договору - 6 000 (шість тисяч) євро 00 центів (а.с.22-23).

05.12.2019 позивачем подано до Слобожанської митниці митну декларацію за формою МД-2 №UA805180/2019/034343 із зазначенням коду країни походження товару - Франція (а.с.25, 90). Митне оформлення було здійснено за нульовою ставкою ввізного мита, з урахуванням п.1 ст. 29 Глави 1 Розділу IV Угоди про асоціацію між Україною (код 410 відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, Затвердженого Наказом Мінфіну №1011 від 20.09.2012 року).

04.05.2020 відповідачем було надіслано запит для проведення перевірки на предмет достовірності (автентичності) декларації-інвойс (а.с.19-20).

У відповідь на даний запит Державною митною службою України листом від 05.11.2020 (а.с.21) надіслано на адресу відповідача листа Департаменту Міністерства фінансів Литви від 28.09.2020 №(15.7/23)ЗВ-5966, в якому повідомлено, що за результатами перевірки встановлено, що декларація походження є достовірною, проте експортер (UAB "ARPAULA") не довів статус походження товарів, вказаних у вищезазначеному документів, тому товари, на які поширюється декларація серії ARP №2019-005 (а.с.135), не можуть вважатися такими, що мають преференційне походження з Європейського союзу (а.с.21зворот, 42, 92).

У зв`язку з цим Слобожанською митницею на адресу ТОВ "Індичка" направлено письмове повідомлення від 18.11.2020 №29 про проведення документальної невиїзної перевірки у строк з 03 грудня по 05 грудня 2020 року щодо дотримання ТОВ "Індичка" вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару "Сідельний тягач", код 8701209000 згідно УКТ ЗЕД, митне оформлення якого здійснено за МД №UA805180/2019/034343 від 05.12.2019, ввезеного з Литовської Республіки від експортера UAB "ARPAULA" (а.с.7, 117).

Так, на підставі наказу Слобожанської митниці Держмитслужби від 17.11.2020 №414 "Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Індичка" вимог законодавства України з питань митної справи" (а.с.18, 116) уповноваженою особою Слобожанської митниці у період з 03.12.2020 по 04.12.2020 було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Індичка" вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару "Сідельний тягач", код 8701209000 згідно УКТ ЗЕД, ввезеного за митною декларацією №UA805180/2019/034343 від 05.12.2019 з Литовської Республіки від експортера UAB "ARPAULA", за результатами якої складено акт від 16.12.2020 №29/20/7.14-19/34362966 (а.с.8-14, 103-115).

Так, за результатами вказаної перевірки Слобожанською митницею було встановлено наступні порушення:

- ч.ч.4, 5 ст.280, ст.295 Митного кодексу України, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією на суму 16 762,25грн.;

- п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим було занижене податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 3 352,45грн.

За результатами вказаної перевірки Слобожанською митницею 30.12.2020 були винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р"

- №0000561419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 20952,81грн., в т.ч. 16762,25грн. за податковим зобов`язанням та 4190,56грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.32-33, 99, 101).

- №0000571419 від 30.12.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів» на загальну суму 4190,56грн., в т.ч. 3352,45грн. за податковим зобов`язанням та 838,11грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.32зворот-33, 100-101).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до Державної митної служби України скаргу на такі рішення (а.с.34-36, 85-89), за результатами розгляду якої рішенням Державної митної служби України від 09.03.2021 №3519/4 податкові повідомленнями-рішеннями від 30.12.2020 №№0000571419, 0000561419 залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с.15-17, 79-84).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

10.04.2008 Україна шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) приєдналася до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ), чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ/СОТ. Згідно з частиною першою статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають необхідність скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо імпортної та експортної документації.

Відповідно до положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 221-V) основними принципами митного оформлення є мінімізація процедур митного контролю для випуску товарів.

Таким чином, на міжнародному та національному рівні закріплено принцип мінімального та вибіркового митного втручання на етапі пропуску та під час здійснення митного оформлення для скорочення часу на митні формальності з метою сприяння міжнародному товарообігу та суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності.

Представник позивача обґрунтовуючи свою позицію, наголошує на тому, що при проходженні митних формальностей, митного оформлення майна жодних претензій, сумнівів щодо законності звільнення від сплати ввізного мита, якості та змісту поданих документів у митного органу не виникало.

У той же час, суд відмічає, що відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Тому, разом з принципом мінімального втручання на етапі пропуску та митного оформлення в системному та логічному зв`язку для забезпечення повноти нарахування та сплати податків і зборів закріплено право митних органів здійснювати контрольні функції після операцій митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до пункту 4.14 Розділу 4 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мита та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мита та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.

Статтею 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За приписами ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (ч.1 ст. 345).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (ч.3 ст. 345).

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч.6 ст. 345).

На підставі ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Як вбачається з акта перевірки та не заперечується позивачем, ТОВ "Індичка" на митну територію України у грудні 2019 року ввезено товар "сідельний тягач" код 8701209000 згідно УКТЗЕД.

Згідно поданої позивачем митної декларації відправником товарів виступала компанія UAB "Arpaula" (Литва), а отримувачем ТОВ "Індичка" (а.с.10).

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнень від оподаткування під час митних оформлень за митними деклараціями згідно Додатку 1 до акту перевірки, встановлено застосування ТОВ "Індичка" пільги зі сплати ввізного мита як з товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу (код пільги: 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄЄ, згідно Класифікатору звільнень від сплати ввізного мита, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" (зі змінами) (а.с.13зворот).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, застосування вищезазначеної пільги зі сплати ввізного мита ТОВ "Індичка" було здійснено на підставі декларацій про походження товару, складених експортером UAB "Arpaula" на інвойсі серії ARP №2019-005 від 15.11.2019 (а.с.135).

На звернення Слобожанської митниці Держмитслужби від 04.05.2020 №7.14-08-1/7.14-15/4/6447 з метою перевірки правомірності використання TOB "Індичка" пільги зі сплати ввізного мита (код преференції 410) шляхом подання до митного оформлення декларацій про походження товару, складених експортером UAB "Arpaula" (Литовська республіка) на інвойсах, Держмитслужбою України листом від 05.11.2020 №16921/4 надано лист-відповідь разом з листом уповноваженого органу Литви Митного департаменту міністерства фінансів Литовської республіки - Митного департаменту при Міністерстві Фінансів Республіки Литви від 28.09.2020 №(15.7/23) ЗВ-5966 (а.с.42).

Згідно вказаного листа-відповіді, Митним департаментом міністерства фінансів Литовської республіки повідомлено, що за результатами перевірки встановлено, що декларація походження є достовірною. Проте експортер (UAB "ARPAULA") не довів статус походження товарів, вказаних у вищезазначеному документів, тому товари, на які поширюється декларація серії ARP №2019-005 (а.с.135), не можуть вважатися такими, що мають преференційне походження з Європейського союзу (а.с.21зворот, 42, 92).

Таким чином, Митним департаментом міністерства фінансів Литовської республіки, як уповноваженим державним органом країни експорту, не підтверджено преференційне походження товарів (код пільги 410) ввезених TOB "Індичка" за вказаною вище митною декларацією.

Позивач стверджує, що у відповідача не було підстав для надсилання відповідного запиту, оскільки митний орган мав усі необхідні документи для визначення товару таким, що походить з Європейського союзу, так як, як в митній декларації, так і у сертифікаті відповідності, виданого в Україні, вказано країну виробника - Франція.

Водночас, суд не може погодитись з даними доводами представника позивача, оскільки відповідно до ч.2 ст.36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Дійсно, як в митній декларації, так і в сертифікаті відповідності, на які посилається представник позивача, зазначено країну виробника - Франція. У той же час, товар, який імпортувався позивачем, є таким, що вже був у користуванні, тобто, що не виключає його переробку до продажу позивачу. Крім того, сертифікат відповідності (а.с.31), на який посилається представник позивача, був складений не країною походження товару, а вже в Україні, та в даному сертифікаті не вказано, що транспортний засіб не піддався переробці.

Окремо суд зазначає, що відповідно до ст.ст.31, 32 Доповнення І Регіональної конвенції з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR-1 та EUR-1 -MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-1 -MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Згідно із ч.5 ст. 336 Митного кодексу України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до примітки (доповнення) 1 Додатку ІVа Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої приєдналась Україна Закону від 08.11.2017 №2187-VІІІ (далі - Регіональна конвенція), «1.Якщо оформлення декларації здійснюється уповноваженим експортером, номер митного уповноваження повинен бути зазначений у цьому місці. Якщо оформлення декларації здійснюється не уповноваженим експортером, слова в дужках залишаються без заповненням або залишається вільне місце».

Водночас, як вбачається з декларації-інвойсу серії ARP №2019-005, її текст не відповідає тексту, зазначеному тексту, встановленого який встановлений приміткою (доповненням) 1 Додатку ІVа Регіональної конвенції. Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що замість ЕТ ЕLGA3000 в декларації місце в дужках повинно було бути не заповненим, що не заперечував представник позивача, однак, відмічав, що в декларації помилково було зазначено ЕТ ЕLGA3000. Втім, за вказаних обставин, суд визнає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів та підстави направлення відповідного запиту, а відтак, суд не приймає до уваги доводи представника позивача про відсутність підстав у митного органу для направлення відповідного запиту та проведення перевірки.

Також представник позивача, наголошуючи на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень вказує, що в акті перевірки фактично йдеться не про порушення законодавства, допущеного саме позивачем, а про те, що іноземним контрагентом позивача не було надано національному компетентному органу документів, що від останнього вимагалися. А позивач не може відповідати за недобросовісні діяння контрагента.

Втім такі доводи не свідчать саме про протиправність прийнятих відповідачем рішень, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (далі - Протокол 1 Угоди), саме експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Враховуючи те, що експортером UAB "ARPAULA" в порушення вимог ст. 22 Протоколу 1 Угоди не надано компетентному органу країни експорту відповідних документів, що підтверджують статус походження товару, декларація про походження складена на інвойсі (а.с.24) не може бути прийнятою митним органом України як документ, що може бути наданий для підтвердження країни походження товару та бути підставою для звільнення від сплати ввізного мита під час митного оформлення такого товару.

Статтею 266 Митного кодексу України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Отже, з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення декларант несе юридичну відповідальність за достовірність зазначених у ній відомостей та розмір належних до сплати податків.

За приписами пп.54.3.6 п.54.3, п.54.4 ст. 54 Податкового кодексу України у разі, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах:

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, з дотриманням вимог Митного кодексу України, Податкового кодексу України, вони відповідають критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б спростовували правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень суду не надано, а відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Індичка" (вул. Гірська, 39,с. Кровне,Сумський район, Сумська область,42323, код ЄДРПОУ 34362966) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16 Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 01.10.2021.

Суддя І.Г. Шевченко