Рішення № 100042086, 29.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 р. № 400/4819/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання протиправним та скасування рішення від 27.12.2019 р. № 53,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі – відповідач, Виконком) про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.12.2019 року № 53 щодо доручення адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради та/або департаменту внутрішньо фінансового контролю, нагляду та притидії корупції Миколаївської міської ради виконання в 10- денний термін всіх необхідних робіт по демонтажу самовільно розміщених рекламних засобів за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: на території ринку Факел "V- подібні" розміром 6.0х3.0 м. (2 шт).

Ухвалою від 02.01.2020 року суд постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування свого позову позивачка зазначила , що 17.08.2015 року нею були подані заяви про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Рішенням відповідача №295 від 25.03.2016 року позивачці було відмовлено у видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами у вигляді Р3. Вказану відмову позивачкою було оскаржено у судовому порядку.

Рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №490/4894/16-а визнано протиправним та скасовано п.1.24 рішення Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради від 25.03.2016 №295 про відмову у видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами - Р3 .

Після набрання судовим рішенням законної сили 28.09.2016 року відповідачем у встановлений строк позивачці не видано документ дозвільного характеру щодо поданих останнім в повному обсязі,у встановленому порядку заяв та документів. Робочий орган після скасування судом 28.09.2016 відмови у видачі дозволу відповідно до п.19 Типових правил мав розглянути, підготувати та подати виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення протягом не більш як п`ятнадцяти робочих днів до 01.09.2015 року включно.

Виконавчий комітет відповідно до п.20 Типових правил протягом пяти робочих днів з дати одержання зазначених пропозицій мав би прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні до 06.09.2015 включно. Однак цього зроблено не було.

На підставі наведеного, з урахуванням ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», позивач вважає, що він має право на застосовування принципу мовчазної згоди і через пряму вказівку в законі отримав дозвіл на розміщення рекламних носіїв та має право на здійснення вказаної господарської діяльності. За таких обставин, рішення Виконкому від 27.12.2019 року № 53 щодо доручення адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради та/або департаменту внутрішньо фінансового контролю, нагляду та притидії корупції Миколаївської міської ради виконання в 10- денний термін всіх необхідних робіт по демонтажу самовільно розміщених рекламних засобів за адресою: м.Миколаїв, вул. Генрала Карпенка,51-Б, а саме: на території ринку Факел "V- подібні" розміром 6.0х3.0 м. (2 шт)є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посилання позивача, на постанову ОААС від 28.09.2016 року на яку посилається позивач в обгрунтування позовних вимог, не зобов`язує виконавчий комітет Миколаївської Міської ради вчинити будь - які дії, зокрема, ані видати відповідний дозвіл позивачу, ані повторно розглянути заяву позивача, позивач в порушення встановлених Правилами розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві, затверджених рішенням Виконкому від 04.10.2011 року № 1015 (далі – Правила) вимог, самовільно встановив рекламні засоби. Оскільки у позивача відсутній дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, договір про надання місць для розміщення зовнішньої реклами з ним не укладено.

Враховуючи вказане, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів – на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правила розміщення зовнішньої реклами в м.Миколаєві затверджені рішенням Виконкому від 04.10.2011 року № 1015. Згідно п. 5.32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламної конструкції.

Саме дозвіл (документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради) дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

27.12.2019 року Виконкомом прийнято рішення № 1415 «Про демонтаж рекламних засобів в м. Миколаєві».

Пунктом 1 вказаного рішення адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради та/або департаменту внутрішнього фінансового Контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради доручено в 10-денний термін виконати всі необхідні роботи по демонтажу самовільно розміщених рекламних засобів за адресою: м. Миколаїв, вул.Генерала Карпенка,51-Б,а саме на території ринку "Факел" "V- подібні" розміром 6.0х3.0м (2 шт), на огорожі ринку "Факел" розміром 6.0 х 3.0м (13 шт).

Як зазначає позивач, ще у серпні 2015 року він звернувся до міського дозвільного центру з відповідними заявами про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами , а також оформлені примірники дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно ч. 1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Позивач зазначає, рішенням Відповідача №295 від 25.03.2016 року позивачеві відмовлено у видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами у вигляді Р3. Відмову було оскаржено у судовому порядку.

Рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №490/4994/16-а визнано протиправним та скасовано п.1.24 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.03.2016 за №295 про відмову у видачі дозволу на розміщення завнішньої реклами - Р3 позивачу. Після набрання судовим рішенням законної сили 28.09.2016 року відповідачем у встановлений строк позивачу не надано документ дозвільного характеру, щодо поданих останнім в повному обсязі, у встановленому порядку заяв та документів.

Відповідно до п. 2 Порядку демонтажу рекламних засобів у м. Миколаєві, затвердженого рішенням Виконкому від 27.04.2012 року № 464 (далі – Порядок), рекламний засіб, встановлений без наявності виданого у встановленому законом порядку дозволу на розміщення зовнішньої реклами є самовільно встановленим рекламним засобом.

Згідно з п. 3.4 Порядку, у випадках, встановлених підпунктами б), в), г), ґ), д) п. 3.3 даного Порядку, демонтаж рекламних засобів повинен бути проведений розповсюджувачем зовнішньої реклами самостійно за власний рахунок та власними силами у термін, вказаний у приписі Робочого органу згідно з додатком 1.

Приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами направляються Робочим органом розповсюджувачам зовнішньої реклами в письмовій формі поштою або вручаються уповноваженим представникам розповсюджувачів зовнішньої реклами особисто, під підпис. Копії приписів надсилаються в адміністрації районів Миколаївської міської ради для здійснення контролю за їх виконанням.

Суб`єктам господарювання, які розміщують рекламні засоби без дозволів на розміщення зовнішньої реклами, або такі, що закінчили термін своєї дії надано термін до 31.05.2018 року для усунення даних порушень шляхом демонтажу за власний рахунок і власними силами рекламні засоби та попереджено про те, що у разі невиконання даних вимог на засідання виконавчого комітету Миколаївської міської ради буде винесено питання щодо демонтажу даних рекламних конструкцій силами міських служб відповідно до Порядку.

Відповідно до п. 3.7 Порядку, у разі неможливості встановлення власника рекламного засобу чи невиконання у зазначений термін вимог припису Робочого органу про усунення порушень Правил розміщення зовнішньої реклами, Робочий орган готує висновки заступнику міського голови щодо факту встановлених порушень та надає пропозиції до проекту відповідного рішення виконкому міської ради, яким визначається перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу із зазначенням місця розташування, терміну проведення демонтажу та виконавця демонтажу. Виконкомом міської ради на черговому засіданні розглядається та приймається відповідне рішення про демонтаж рекламних засобів. На підставі рішення виконкому міської ради зазначені міські служби, організації та установи, на яких покладено даним рішенням повноваження, проводять демонтаж рекламних конструкцій (п. 3.8 Порядку).

Враховуючи те, що позивачем добровільно не було усунуто порушень Правил, відповідачем було прийнято рішення №1415 «Про демонтаж рекламних засобів в м. Миколаєві».

Як було зазначено раніше, позивач посилається на принцип «мовчазної згоди».

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», принцип мовчазної згоди – принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» є загальним щодо правовідносин, пов`язаних із видачею дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а Закон України «Про рекламу» містить відсильні норми на нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України та акти місцевих органів влади, які містять спеціальні норми щодо спірних правовідносин, у зв`язку з чим застосуванню підлягають положення саме спеціального законодавства, яке прямо регулює порядок отримання відповідних дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Слід зазначити, що оскільки у позивача відсутній дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, і він це не заперечує, договір про надання місць для розміщення зовнішньої реклами з ним не укладено та відповідно плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності ним не справляється.

Згідно п 5.28 Правил, між виконкомом Миколаївської міської ради та розповсюджувачем реклами укладається договір про надання місць для розміщення зовнішньої реклами, який підписується міським головою (заступником міського голови). Договір укладається на строк дії дозволу.

Відповідно до п. 8.2 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних конструкцій, що перебувають у міській комунальній власності, здійснюється по договору за формою згідно з Додатком 4.

Плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до міського бюджету.

Пункт 8.4 Правил передбачає, що з дати прийняття виконавчим комітетом Миколаївської міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами розмір плати становить 100 відсотків згідно із затвердженими тарифами та справляється розповсюджувачем реклами у встановленому порядку. Підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є укладений договір про надання місць для розміщення зовнішньої реклами.

Отже, фактично встановивши рекламні засоби за вказаними адресами, керуючись принципом «мовчазної згоди», проте без укладених договорів від позивача неможливо отримувати плату за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності.

Ухвалою суду від 28.12.2019 року було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Судом не береться до уваги посилання позивачки, що вона має дозвіл, отриманий в силу закону за "правилами мовчазної згоди". Суд вказав, що у разі невиконання дозвільним органом обов`язку видати дозвіл або відмовити в його видачі підприємець мав повідомити дозвільний оран про початок роботи внаслідок застосування принципу мовчазної згоди, проте таких доказів позивачка не надала.

Ухвалою від 21.02.2020 року відмовлено в задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову. На думку суду, зазначені позивачкою ознаки протиправності рішення від 27.12.2019 №53, в той час заяву про забезпечення позову позивачка обгрунтувала тим, що очевидним є ознаки протиправності Рішення №1415.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв,54001 код ЄДРПОУ 04056612) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник