Рішення № 10004114, 16.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.10 р.                     Справа № 15/105                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 32598706)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ДЗЖБИ” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31445709)

про стягнення 3% річних у розмірі 82,85 грн., пені в сумі 8800,08 грн., штрафу в розмірі 6133,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Краснов В.М. за довіреністю № 07-6669 від 30.12.2009 р.

від відповідача: Шевела О.О. за довіреністю № 28 від 25.05.2010 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” м. Макіївка до товариства з обмеженою відповідальністю “ДЗЖБИ” м. Донецьк про стягнення 3% річних у розмірі 82,85 грн., пені в сумі 8800,08 грн., штрафу в розмірі 6133,40 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/105, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2009 р. сторони уклали договір № 841, згідно якого продавець (відповідач) зобов’язався передати, а покупець (позивач) зобов’язався прийняти та оплатити продукцію виробничо–технічного призначення. Номенклатура, кількість, ціни, строки та умови поставки товару погоджуються сторонами в додаткових угодах, додатках, специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в порядку, передбаченому в додаткових угодах (додатках, специфікаціях). Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 4.1 договору умови поставки товару погоджуються сторонами в додаткових угодах, додатках та специфікаціях до договору. Вантажоотримувачем товару є покупець, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах, додатках та специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 8.1 договору він вступив в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2010 р., а по фінансовим зобов’язанням – до повного його виконання.

До спірного договору сторони уклали додатки № 1 від 04.11.2009 р., № 2 від 16.12.2009 р., № 3 від 26.01.2010 р. До позову додані завірені копії договору та додатків до нього.

З матеріалів справи вбачається, що сторони спочатку домовилися в усній формі про здійснення передачі фундаментних блоків ФБС 24–4–6т в кількості 62 шт., ФБС 9–4–6т в кількості 32 шт., ФБС 12–4–6т в кількості 16 шт., ФБС 12–4–3т в кількості 65 шт. на загальну суму 30667,04 грн. на умовах 100% передоплати. На підставі усної домовленості відповідач виставив позивачу рахунок № 9 від 21.01.2010 р. на оплату вказаного товару.

26.01.2010 р. сторони підписали додаток № 3 до договору № 841 від 04.11.2009 р., яким передбачили здійснення поставки товару, найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість якого співпадають з характеристиками товару, погодженими сторонами в рахунку на оплату № 9 від 21.01.2010 р. Крім того, в додатку № 3 до договору сторони передбачили оплату в формі 100% передоплати; строк поставки товару в лютому–березні 2010 р. протягом 10 банківських днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Додаток № 3 до договору є невід’ємною його частиною, всі інші пункти договору залишені без змін.

На виконання умов додатку № 3 до договору № 841 від 04.11.2009 р. позивач здійснив передоплату на суму 30667,04 грн. за платіжним дорученням № 1619 від 09.03.2010 р. Призначенням платежу вказана оплата по договору № 841 від 04.11.2009 р. та рахунок № 9 від 21.01.2010 р. за блоки ФБС. Завірена копія платіжного доручення додана до позову, оригінал з відміткою банку про проведення платежу оглянутий в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 27.05.2010 р.

Виходячи з умов додатку № 3 до договору та дати внесення покупцем передоплати, строк поставки товару для відповідача наступив у період з 10.03.2010 р. по 23.03.2010 р. включно.

Відповідач поставив позивачу товар за видатковими накладними: № 04/72 від 13.04.2010 р., № 04/75 від 16.04.2010 р., № 04/82 від 21.04.2010 р., № 04/83 від 22.04.2010 р. Завірені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні. На оригіналах видаткових накладних в графі „Отримав” містяться підписи та штампи про прийняття товару, що підтверджується протоколом судового засідання від 27.05.2010 р. З вказаних накладних вбачається, що відповідач прострочив поставку товару, починаючи з 24.03.2010 р. (початок прострочення, виходячи зі строку поставки протягом 10 банківських днів з моменту отримання передоплати).

Позивач, вважаючи, що відповідач порушив умови додатку № 3 до договору № 841 від 04.11.2009 р. (прострочив здійснення поставки товару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 28–05/01 від 25.05.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує тим, що спірний додаток № 3 до договору № 841 від 04.11.2009 р. не має юридичної сили у зв’язку з тим, що з боку ТОВ “ДЗЖБИ” (відповідача) підписаний директором Барановою Н.Н. Фактично під час підписання спірного додатку директором підприємства була Чуга І.В., що підтверджується заявою Баранової Н.Н. від 12.05.2008 р., протоколом № 13 загальних зборів учасників ТОВ “ДЗЖБИ” від 12.05.2008 р., наказом № 25 від 12.05.2008 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, відповідач вважає додаток № 3 до договору таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги у зв’язку з наступним:

З преамбули додатку № 3 до договору вбачається, що з боку відповідача ТОВ „ДЗЖБИ” (продавця) виступала директор Баранова Н.Н., яка діяла на підставі статуту. В колонці „продавець” спірного додатку під текстом міститься підпис від імені Баранової Н.Н., скріплений печаткою підприємства як юридичної особи. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав, будь–якого сумніву у дійсності відбитку печатки на спірному додатку не виказував.

З матеріалів справи вбачається, що сторони фактично виконували умови спірного додатку № 3 до договору, що підтверджено платіжним дорученням та видатковими накладними, які в завірених копіях є в матеріалах справи.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення покупцем отриманого товару продавцю, повідомлення продавця про необхідність повернення помилково перерахованої попередньої оплати за товар, до суду не надано.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, враховуючи той факт, що підпис представника відповідача скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний додаток до договору виконувався сторонами, суд дійшов висновку, що вказані обставини свідчать у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину відповідачем.

Крім того, проти позовних вимог відповідач заперечує тим, що рахунок № 9 від 21.01.2010 р. був виставлений раніше, ніж підписана спірна додаткова угода № 3 до договору. Посилаючись на ст. 534 ЦК України, відповідач при надходженні коштів на рахунок від позивача спочатку списав суму заборгованості за видатковими накладними № 03/54 від 22.03.2010 р. на суму 4739,40 грн., № 03/55 від 24.03.2010 р. на суму 4739,40 грн., № 03/56 від 25.03.2010 р., а вже потім залишок суми списав згідно рахунку № 9 від 21.01.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що сторони спочатку в усній формі домовилися про поставку товару та його оплату на умовах, аналогічних викладеним у додатку № 3 до договору, та виставили рахунок на оплату. Потім підтвердили усну домовленість тим, що уклали письмовий додаток № 3 до договору, здійснили 100% передоплату за виставленим рахунком, про що судом було вказано вище.

Заперечення відповідача стосовно списання грошових коштів, отриманих як передоплата за рахунком № 9 від 21.01.2010 р. згідно додатку № 3 до договору, в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий за видатковими накладними в березні 2010 р., суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

Позивач надав до суду оригінал акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з січня по травень 2010 р. за підписом директора ТОВ “ДЗЖБИ” (відповідача) Чуги І.В., скріпленим печаткою підприємства. З даного акту вбачається, що за розрахунком самого відповідача борг у позивача перед відповідачем до подачі позову до суду, а також на момент здійснення передоплати на суму 30667,04 грн. за рахунком № 9 від 21.01.2010 р. був відсутній.

Крім того, враховуючи умови договору щодо здійснення покупцем оплати товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в порядку, передбаченому в додаткових угодах (додатках, специфікаціях), суд вважає необґрунтованим списання відповідачем грошових коштів, перерахованих як передоплата товару за додатком № 3, в рахунок погашення заборгованості згідно видаткових накладних № 03/54 від 22.03.2010 р. на суму 4739,40 грн., № 03/55 від 24.03.2010 р. на суму 4739,40 грн., № 03/56 від 25.03.2010 р., за якими товар передавався не на виконання додатку № 3, оскільки характеристики товару, зазначені в даних видаткових накладних, не відповідають характеристикам товару, погодженим сторонами в додатку № 3 до договору.

За вказаних обставин, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, тому що не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення поставки товару з 24.03.2010 р.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення зобов’язань, передбачених договором (додатковою угодою, додатком, специфікацією), або відмови від виконання договору сторони несуть відповідальність, визначену даним договором (додатковою угодою, додатком, специфікацією) та діючим законодавством України.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що порушенням договору (додаткової угоди, додатку, специфікації) є його невиконання або виконання неналежним чином, тобто з порушенням умов, передбачених змістом даного договору (додаткової угоди, додатку, специфікації).

Згідно п. 6.5 договору продавець за порушення строків поставки, вказаних в договорі, або у випадку недопоставки товару, визначеного даним договором (додатковою угодою, додатком, специфікацією), на вимогу покупця зобов’язаний сплатити останньому штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару або його частини, та пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення.

Позивач направив відповідачу досудове повідомлення № 07–2030 від 19.04.2010 р. з вимогою здійснити поставку попередньо оплаченого згідно додатку № 3 до договору № 841 від 04.11.2009 р. товару та оплатити штрафні санкції. Факт направлення позивачем досудового повідомлення та отримання його відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 21.04.2010 р. представнику відповідача. Завірені копії досудового та поштового повідомлення містяться в матеріалах справи.

У зв’язку з простроченням відповідачем поставки товару позивач, керуючись умовами договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 8800,08 грн., штраф у розмірі 6133,40 грн. (розрахунки додані до позову).

Перевіркою розрахунку суми пені та штрафу судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6133,40 грн., пені в сумі 8800,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 82,85 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в даному випадку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у зв’язку з тим, що у відповідача перед позивачем за договором № 841 від 04.11.2009 р. виникло зобов’язання поставити товар, яке не є грошовим.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ДЗЖБИ” (юридична адреса: 83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1; фактична адреса: 83024, м. Донецьк, вул. Ревякіна, 20; код ЄДРПОУ 31445709; рахунок 26007301330 у Куйбишевському відділенні Ощадбанку м. Донецьк, МФО 394040) на користь закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” (юридична адреса: 86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, буд. 1; код ЄДРПОУ 32598706; рахунок 26004198061891 у Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) суму 14933,48 грн. (а саме: пеню в розмірі 8800,08 грн., штраф в сумі 6133,40 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 149,33 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,70 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 82,85 грн.

В судовому засіданні 16.06.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя