Рішення № 100039806, 29.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Справа № 160/7258/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засідання Алєксєєнко К.С., за участі: представника позивача: представника відповідача: Яреми-Лінькової О.Г. не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису про припинення порушень прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису про припинення порушень прав споживачів, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про припинення порушень прав споживачів №25 від 16.04.2021 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірний припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів», закон прямо розділяє товари неналежної якості на дві категорії-товари із недоліками та товари із істотними недоліками. Відповідно, в залежності від категорії товару неналежної якості, Закон наділяє споживачів відповідними правами, зокрема, споживач наділений правом заявити вимогу щодо розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми виключно у разі наявності істотного недоліку у товарі. Отже, для задоволення вимог споживача про розірвання договору купівлі-продажу для цього повинні були бути законні підстави - існування істотного недоліку в товарі. Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Вимогу споживача, яку вона висунула у заяві від 05.09.2019 року про повернення коштів за товар, позивач як продавець не задовольнив у зв`язку із відсутністю правових підстав для цього (заявлений споживачем дефект у товарі був виявлений вперше і не містив обов`язкових ознак істотного недоліку), про що споживача було повідомлено офіційним листом. При цьому, отримавши офіційну відповідь від позивача, споживач іншої вимоги до позивача не заявила. В той же час, позивач, як продавець товару, не наділений правом усунути недолік у товарі без відповідної на те вимоги споживача. Також, слід відзначити, що вдруге споживач звернулась із заявою до позивача лише 06.02.2021 року, після того як гарантійний строк на придбаний нею товар вже сплинув. В той же час, частиною 1 статті 8 Закону України «про захист прав споживачів» прямо передбачено, що реалізація споживачем своїх прав, наведених у цій частині, можлива виключно протягом дії гарантійного строку. При цьому, позивач протягом гарантійного строку жодним чином не створював для споживача перешкоду володінні, користуванні чи розпорядженні товаром чи реалізації її законних прав, пропонував безоплатно усунути недолік у товарі, однак споживач вимог щодо усунення недоліку у товарі (або інших вимог, передбачених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів») не пред`являла, залишила свій товар у магазині і більше року не цікавилась його долею. Таким чином, наразі відсутні правові підстави для виконання вимог ОСОБА_1 , визначених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим в цій частині припис є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також позивач стверджує, що моментом виникнення у продавця зобов`язання із усунення недоліків у товарі є момент пред`явлення споживачем відповідної вимоги до продавця. При цьому, нормою частини 9 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару. Таким чином, правові підстави для виплати неустойки за затримку усунення недоліків понад установлений строк виникають лише після виникнення у продавця відповідного зобов`язання, тобто з моменту пред`явлення споживачем відповідної вимоги, і виключно за умови, що таке зобов`язання було порушене (недолік не було усунуто у строк 14 днів).При цьому, пунктом 16 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів прямо передбачено, що вимога безоплатного усунення недоліків пред`являється споживачем у формі письмової заяви. В той же час, споживач ані в усній формі, ані в письмовій формі вимог щодо безоплатного усунення недоліків до позивача не пред`являла, відтак у позивача не виникало зобов`язання із усунення недоліків у товарі споживача, що у свою чергу також свідчить про неможливість його порушення з боку позивача. Зі змісту заяви споживача від 05.09.2019 року, можна встановити ту обставину, що вона відмовилась від безоплатного усунення недоліків у розумний строк, прийняла рішення відмовитись від цього товару, вимагала зробити його повернення. Таким чином, у вказаній заяві споживач у жодній формі не висловлювала бажання безоплатно усунути недоліки товару у розумний строк. Отже, відповідач не мав жодних правових та фактичних підстав розцінювати заяву споживача від 05.09.2019 року як пред`явлення нею вимоги до позивача про безоплатне усунення недоліків товару у розумний строк. Відтак, висновки посадових осіб відповідача про те, що споживач начебто пред`являла до позивача вимогу щодо усунення недоліків у розумний строк є лише голослівним припущенням і не підтверджено жодним документом чи іншим доказом, а тому їх висновок про наявність підстав для виплати неустойки є необґрунтованим, у зв`язку із чим припис відповідача № 25 від 16.04.2021 року щодо виплати споживачу ОСОБА_1 неустойки на за кожен день затримки усунення недоліків у товарі понад установлений строк (чотирнадцять днів) в розмірі одного відсотка вартості товару є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначено наступне. У період з 08.04.2021 по 13.04.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області було проведено позапланову перевірку ТОВ «Комфі Трейд» на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів. Позаплановий захід TOB «Комфі Трейд» здійснено на підставі звернення (вх. №Н-436-2021 від 23.03.2021) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або покупець, або споживач), за погодженням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 23.03.2021 №15.3-8/6657 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області відповідно до закону України «Про захист прав споживачів» та закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». За результатами даної перевірки було складено акт №10- 05.3/000095 від 12.04.2021 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів. За результатами проведеної перевірки встановлено, що позивачем відмовлено ОСОБА_1 в реалізації її прав, установлених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Приписом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області «Про припинення порушень прав споживачів» від 16.04.2021 №25 зобов`язано ТОВ «Комфі Трейд»: вжити заходів щодо виконання законних вимог гр. ОСОБА_1 , визначених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»; за кожен день затримки усунення недоліків у товарі понад установлений строк (чотирнадцять днів) виплатити гр. ОСОБА_1 неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару; надати Головному управлінню Держпродспоживслужби в Київській області інформацію про вжиті заходи, з документальним підтвердженням, у 20-ти денний термін з моменту одержання зазначеного припису. Як свідчать обставини справи, ОСОБА_1 24.08.2019 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » придбала товар - пральну машину AEG L574270SL. Гарантійний термін на даний товар складає 1 рік з дати покупки. Доставка вищезазначеного товару покупцю відбулася 27.08.2019. При тестовому запуску пральної машини цикл до кінця не завершився, було видано помилку: «EFO», у зв`язку з чим було викликано майстра з сервісного центру. Майстром 27.08.2019 оглянуто пральну машину та встановлено, що блок для прального порошку протікає. До 05.09.2019 пральна машина ніким не вмикалася, проте 05.09.2019 у барабані пральної машини було виявлено воду. При повторному зверненні до сервісного центру ОСОБА_1 повідомили, що майстер зможе приїхати 09.09.2019, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було прийнято рішення відмовитися від товару, оскільки якість техніки ОСОБА_1 не влаштовувала, тому, актом прийому-передачі від 05.09.2019 товар: L574270SL AEG Носовою Н.В. було передано ТОВ «Комфі Трейд». ОСОБА_1 06.02.2021 повторно звернулась до ТОВ «Комфі Трейд» з заявою про повернення коштів за придбаний товар, проте листом від 04.03.2021 ОСОБА_1 було повідомлено, що у задоволенні заяви відмовлено, товар повернуто не було. Станом на подання скарги до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_1 (тобто понад рік) не повернуто ані відремонтований товар, ані кошти за нього. Відтак, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до суду подано відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування відповіді на відзив на позовну заяву позивачем зазначено наступне. У обставинах, що цієї справи факт звернення споживача ОСОБА_1 до сервісного центру із вимогою усунення недоліку чи діагностики не підтверджений жодним доказом і випливає лише зі змісту заяв ОСОБА_1 , які по суті є поясненнями зацікавленої особи, дата звернення і найменування такого сервісного центру не відомі сторонам цієї справи, а тому в цій частині викладені відповідачем твердження є припущенням, а не викладом обставин справи. Відповідач у своєму відзиві посилається на те, що саме Позивач мав доводити належну якість товару і зазначає про те, що при вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові) та посилається на судову практику Верховного суду України, викладену у постановах від 30.09.2020 року у справі № 927/787/19 та від 13.12.2019 року у справі № 904/5002/18. Насамперед, постанови Верховного суду України від 30.09.2020 року у справі № 927/787/19 та від 13.12.2019 року у справі № 904/5002/18 ухвалені у господарських справах і та їх обґрунтування засноване на нормах Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які не оперують поняттям товару з недоліками та товару з істотним недоліком, та взагалі не встановлюють різних правових наслідків в залежності від роду недоліку, а тому зазначений у даних постановах розподіл обов`язку доказування стосується в першу чергу господарських спорів і не враховує специфіки правового регулювання відносин між ТОВ «Комфі Трейд» та фізичною особою- споживачем ОСОБА_1 . Відтак, посилання відповідача на вказану судову практику є нерелевантним, оскільки вказана судова практика склались при застосуванні норм матеріального господарського та цивільного права між суб`єктами господарювання. Втім, у обставинах цієї справи у правовідносинах, які скалились між споживачем ОСОБА_1 та ТОВ «Комфі Трейд» застосованим матеріальним правом є спеціальний Закон -Закон України «Про захист прав споживачів», який при цьому, у відповідності до припису частини 14 статті 8, статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів», на продавця покладається обов`язок доказування лише тих обставин, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання і не встановлює для продавця обов`язку доведення інших обставин, у тому числі доведення відсутності істотного недоліку у товарі, доведення відсутності звернень споживача із вимогою усунення недоліку у товарі тощо.

При викладенні своєї правової позиції відповідач ігнорує той факт, що споживач ОСОБА_1 протягом гарантійного строку не зверталась до ТОВ «Комфі Трейд» в межах наданих їй прав, оскільки відповідно до частини 1 статті 8 Закону правовою підставою для задоволення вимог споживача щодо розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, є існування у товарі виключно істотного недоліку, який у свою чергу має відповідати визначенню істотного недоліка наведеному у статті 1 цього Закону. У обставинах цієї справи відповідачем не враховано тієї обставини, що недолік у товарі споживача ОСОБА_1 не відповідає критеріям істотного недоліку, наведеним у пункті 12 статті Закону України «Про захист прав споживачів», а тому не можна вважати, що її вимога щодо розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми, є такою, що була заявлена в межах її прав визначених статтею 8 Закону. Відтак, позивач діяв правомірно при розгляді заяви споживача ОСОБА_1 від 05.09.2019 року, і у своєму листі (вих. №7716 п-03/07) від 16.10.2019 року повідомив її про те, що на момент її звернення не було даних про наявність у її товарі саме істотного недоліку, повідомив про готовність задовольнити її вимоги у разі у разі якщо буде встановлено наявність істотних недоліків у її товарі, пропонував споживачу ОСОБА_1 безоплатно усунути недоліки у товарі шляхом пред`явлення відповідної вимоги до ТОВ «Комфі Трейд».

Вдруге споживач ОСОБА_1 звернулась із заявою до позивача лише 06.02.2021 року, після того як гарантійний строк на придбаний нею товар вже сплинув, коли частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачено, що реалізація споживачем своїх прав, наведених у цій частині, можлива виключно протягом дії гарантійного строку. Більше того, на момент звернення споживача ОСОБА_1 06.02.2021 року сплинув не тільки гарантійний строк на товар, а і строк позовної давності для її вимог - відповідно до статті 681 Цивільного кодексу України, до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку. Таким чином, при ухваленні оскаржуваного припису відповідач вийшов поза межі своїх повноважень, зобов`язавши позивача задовольнити вимоги споживача ОСОБА_1 , які заявлені нею: не в межах наданих прав, після закінчення перебігу гарантійного строку на товар та строку позовної давності, чим порушив принципи заборони втручання у господарську діяльність та гарантування прав та законних інтересів Позивача як суб`єкта господарювання, закріплених статтею Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Отже, твердження відповідача про те, що споживач ОСОБА_1 звернулась до магазину «Comfy» в межах наданих їй законом прав та гарантій не ґрунтується на нормах матеріального права, а тому їх висновок про наявність підстав для задоволення вимог споживача щодо розірвання договору купівлі-продажу і повернення сплачених за товар грошових коштів є необґрунтованим, у зв`язку із чим припис відповідача № 25 від 16.04.2021 року щодо вжиття заходів щодо виконання законних вимог ОСОБА_1 , визначених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

05.09.2019 року споживач ОСОБА_1 самостійно доставила до магазину позивача свій товар, повідомила про свою відмову від товару та вимагала повернути грошові кошти за нього, що підтверджується письмовою заявою ОСОБА_1 від 05.09.2021 року, копія якої є наявною в матеріалах справи. Інших вимог споживач ОСОБА_1 до позивача не пред`являла, а отже, відповідач не мав жодних правових та фактичних підстав розцінювати заяву споживача Носової від 05.09.2019 року як пред`явлення нею вимоги до позивача про безоплатне усунення недоліків товару у розумний строк.

ТОВ «Комфі Трейд» у своїй офіційній відповіді (вих. № 7716 п-03/07 від 16.10.2019 року) повідомило споживача ОСОБА_1 про свою готовність розірвати договір купівлі-продажу товару у випадку наявності істотного недоліку у її товарі і одночасно запропонувало споживачу безоплатно усунути недолік у її товарі (шляхом пред`явлення відповідної вимоги безпосередньо до ТОВ «Комфі Трейд»).

Пунктом 16 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого Постановою КМУ № 506 від 11.04.2002 року, прямо передбачено, що вимога безоплатного усунення недоліків пред`являється споживачем у формі письмової заяви.

В той же час, не дивлячись на пропозицію, споживач ОСОБА_1 ані в усній формі, ані в письмовій формі вимог щодо безоплатного усунення недоліків до Позивача так і не пред`явила.

Жодних доказів на підтвердження факту пред`явлення споживачем ОСОБА_1 до ТОВ «Комфі Трейд» вимог щодо усунення недоліків у товарі, відповідачем не надано, відтак твердження Відповідача що ТОВ «Комфі Трейд» не було усунуто недолік придбаного товару впродовж більше ніж одного року є не обґрунтованим та не відповідає дійсності, оскільки у ТОВ «Комфі Трейд» взагалі не виникало зобов`язань із усунення недоліку у товарі через відсутність відповідної вимоги споживача ОСОБА_1 .

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Комфі Трейд» не усунуто недолік придбаного товару впродовж більше ніж одного року є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи, факт пред`явлення ОСОБА_1 вимоги щодо усунення недоліку у товарі не підтверджено жодним документом чи іншим належним і допустимим доказом, у зв`язку із чим припис відповідача № 25 від 16.04.2021 року щодо виплати споживачу ОСОБА_1 неустойки за кожен день затримки усунення недоліків у товарі понад установлений строк (чотирнадцять днів) в розмірі одного відсотка вартості товару є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 07.05.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року розгляд справи №160/7258/21 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче зсідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» адвоката Яреми-Лінькової О.Г. про об`єднання справ в одне провадження.

У судове засідання 29.09.2021 року прибув представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.08.2019 року у магазині ТОВ «Комфі Трейд», що розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/6, громадянка ОСОБА_1 (далі-споживач) придбала товар - пральну машину AEG L574270SL. Гарантійний термін на даний товар складає 1 рік з дати покупки.

05.09.2019 року, на 12-й день з дати покупки, споживач самостійно доставила до магазину позивача свій товар та залишила заяву, в якій вимагала розірвати договір купівлі-продажу товару і повернути сплачені за нього грошові кошти. В ході огляду зовнішнього стану товару працівниками магазину було виявлено відкол емалі у області транспортувальних болтів, сліди води, подряпини на верхній кришці та забруднення, що зафіксовано у акті прийому передачі товару. Заява споживача була прийнята до розгляду, а її товар був залишений у магазині до прийняття відповідного рішення.

03.10.2019 року позивач листом (вих. № вих. №7438 п-03/07 від 03.10.2019 року) повідомив споживача про продовження строків розгляду її заяви від 05.09.2021 року на 15 днів на підставі частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян».

16.10.2019 року позивач повідомив споживача листом (вих. № 7716 п-03/07 від 16.10.2019 року) про відсутність відомостей відомості про наявність у її товарі саме істотного недоліку, і запропонував передати її товар до авторизованого сервісного центру і безоплатно усунути у ньому недоліки. Позивач також роз`яснив споживачу, що у випадку якщо сервісним центром буде встановлено наявність істотних недоліків у її товарі, буде виданий відповідний акт сервісного центру, і при наявності такого акту компанія ТОВ «Комфі Трейд» безумовно задовольнить її вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу товару.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, в подальшому, протягом 2019-2020 років споживач до ТОВ «Комфі Трейд» не зверталась, вимог щодо усунення недоліку у товарі так і не заявила. При цьому, позивач продовжував зберігати товар споживача у приміщенні магазину і жодним чином не створював для споживача перешкод у володінні, користуванні чи розпорядженні її майном, чи реалізації інших її законних прав.

06.02.2021 року, вже після сплину гарантійного строку на товар, споживач звернулась до позивача із письмовою заявою, якою повторно заявила вимогу розірвання договору купівлі-продажу товару та вимагала виплатити їй неустойку за порушення строків усунення недоліків у товарі.

04.03.2021 року позивач надав споживачу офіційну відповідь (вих. № 608п-03/07 від 04.03.2021 року) якою їй було відмовлено у задоволенні її вимог щодо виплати неустойки та розірвання договору купівлі-продажу товару і поверненні сплачених за товар грошових коштів у зв`язку із тим, що гарантійний строк на її товар закінчився, а вимог щодо усунення недоліків протягом цього строку вона до ТОВ «Комфі Трейд» не пред`являла.

12.04.2021 року до магазину з метою проведення позапланового заходу нагляду (контролю) звернулись посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - Відповідач) - головний спеціаліст відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг управління захисту прав споживачів Єременко Н. О. та головний спеціаліст відділу метрологічного нагляду управління захисту прав споживачів Буковська О. Д.

На підтвердження підстав для проведення заходу вони надали копію направлення (посвідчення) на проведення заходу щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів № 1234 від 07.04.2021 року за зверненням споживача ОСОБА_1 , копію Наказу про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) № 1527-09 від 07.04.2021 року та копію скарги споживача ОСОБА_1 (разом із додатками).

Ознайомившись із документами, що були надані посадовими особами відповідача, представник магазину позивача допустив їх до проведення позапланового заходу за зверненням ОСОБА_1 та надав журнал реєстрації перевірок.

Користуючись своїм правом, позивач надав посадовим особам відповідача свої пояснення з приводу скарги у письмовій формі (вих. № 520/12-00/21 від 12.04.2021 року), про що свідчить відмітка про їх отримання на екземплярі позивача.

За результатами позапланового заходу був складений акт № 10-05.3/000095 від 12.04.2021 року. Відповідно до висновків посадових осіб відповідача, викладених в акті перевірки, встановлено наступні порушення вимог законодавства (стор.46-50 акту): частини 1, 3, 5, 9 Закону України «Про захист прав споживачів», частини 1 статті 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змістом вищевказаного акту № 10-05.3/000095 від 12.04.2021 року щодо виявлених порушень позивач був категорично не згодний, про що було внесене відповідне застереження до акту 51 сторінці.

13.04.2021 року позивач направив відповідачу засобами електронного звязку на офіційну електронну поштову скриньку відповідача та засобами поштового зв`язку свої заперечення (вих. № 527/12-00/21 від 13.04.2021 року) до акту перевірки № 10-05.3/000095 від 12.04.2021 року. Вказані заперечення були отримані відповідачем електронною поштою 13.04.2021 року і засобами поштового зв`язку 16.04.2021 року, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти по відстеженню трек-номера поштового відправлення.

23.04.2021 року на адресу позивача засобами поштового зв`язку надійшов припис про припинення порушень прав споживачів № 25 від 16.04.2021 року, яким відповідач зобов`язав ТОВ «Комфі Трейд»:

1.1 Вжити заходів щодо виконання законних вимог ОСОБА_1 , визначених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

1.2 За кожен день затримки усунення недоліків у товарі понад установлений строк (чотирнадцять днів) виплатити ОСОБА_1 неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

1.3. Надати інформацію про вжиті заходи, з документальним підтвердженням, у 20-денний термін з моменту одержання зазначеного припису.

ТОВ «Комфі Трейд» вважаючи, що під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, а спірний припис протиправним, звернувся до суду із даною позовною завою.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до статей 415 та 416 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року, Україна взяла зобов`язання забезпечувати високий рівень захисту прав споживачів, зокрема, через удосконалення інформації, що надається споживачам.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Статтею 5 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров`ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, крім іншого, якщо споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

За змістом статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право:

1) давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів;

3) відбирати у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб`єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;

5) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

13) накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб`єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Статтею 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів.

Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Таким чином, закон прямо розділяє товари неналежної якості на дві категорії-товари із недоліками та товари із істотними недоліками. Відповідно, в залежності від категорії товару неналежної якості, Закон наділяє споживачів відповідними правами, зокрема, споживач наділений правом заявити вимогу щодо розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми виключно у разі наявності істотного недоліку у товарі.

Отже, для задоволення вимог споживача про розірвання договору купівлі-продажу для цього повинні були бути законні підстави - існування істотного недоліку в товарі.

Виходячи з визначення наведеного у статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

Системний аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що тільки сукупність чотирьох ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів щодо розірвання договору купівлі-продажу та повернення грошових коштів, сплачених за товар. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 661/67/16-ц та в постанові Верховного суду України від 24.10.2018 року по справі № 128/6124/14.

Таким чином, споживач має право пред`явити вимогу про розірвання договору купівлі- продажу товару, а продавець зобов`язаний задовольнити її, виключно за умови наявності в товару істотного недоліку, обов`язковими ознаками якого є неможливість чи недопустимість використання товару відповідно до його цільового призначення, виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця), повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення та хоча б одна з факультативних ознак: неможливість усунення недоліку або перебування товару в ремонті більше 14 календарних днів або зміна істотних характеристик товару.

З вищенаведеного визначення істотного недоліку також можна зробити ще один висновок - у випадку, коли недолік у товарі був виявлений вперше, то діє презумпція того, що вказаний недолік не є істотним, оскільки йому не може притаманна така обов`язкова ознака істотного недоліку як повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного суду України, саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця. Вказана правова позиція була викладена у постанові Верховного суду від 20.02.2021 року у справі № 755/11237/17.

Отже, у даному випадку суд вважає, що на етапі розгляду вимог споживача щодо розірвання договору купівлі-продажу товару і при прийнятті рішення, позивач не був зобов`язаний доказувати відсутність істотного недоліку у товарі споживача. У зв`язку із цим позивач пропонував споживачу безоплатно усунути недолік у товарі.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

На думку суду, вимогу споживача, яку вона висунула у заяві від 05.09.2019 року про повернення коштів за товар, ТОВ «Комфі Трейд» як продавець не задовольнив у зв`язку із відсутністю правових підстав для цього (заявлений споживачем дефект у товарі був виявлений вперше і не містив обов`язкових ознак істотного недоліку), про що споживача було повідомлено офіційним листом. При цьому, отримавши офіційну відповідь від Позивача, споживач іншої вимоги до позивача не заявила. В той же час, позивач, як продавець товару, не наділений правом усунути недолік у товарі без відповідної на те вимоги споживача.

Вдруге споживач звернулась із заявою до позивача лише 06.02.2021 року, після того як гарантійний строк на придбаний нею товар вже сплинув. В той же час, частиною 1 статті 8 Закону України «про захист прав споживачів» прямо передбачено, що реалізація споживачем своїх прав, наведених у цій частині, можлива виключно протягом дії гарантійного строку.

При цьому, позивач протягом гарантійного строку жодним чином не створював для споживача перешкоду володінні, користуванні чи розпорядженні товаром чи реалізації її законних прав, пропонував безоплатно усунути недолік у товарі, однак споживач вимог щодо усунення недоліку у товарі (або інших вимог, передбачених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів») не пред`являла, залишила свій товар у магазині і більше року не цікавилась його долею.

Таким чином, суд вважає, що наразі відсутні правові підстави для виконання вимог ОСОБА_1 , визначених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим в цій частині припис є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наведеного можна зробити висновок, що у особи-кредитора право на отримання суми неустойки у відповідному розмірі виникає лише в разі існування зобов`язання боржника перед кредитором, і виключно за умови, що воно було порушено.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зокрема, частиною 9 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» для Позивача як продавця товару передбачено зобов`язання - при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк.

Таким чином, моментом виникнення у продавця зобов`язання із усунення недоліків у товарі є момент пред`явлення споживачем відповідної вимоги до продавця. При цьому, нормою частини 9 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Отже, правові підстави для виплати неустойки за затримку усунення недоліків понад установлений строк виникають лише після виникнення у продавця відповідного зобов`язання, тобто з моменту пред`явлення споживачем відповідної вимоги, і виключно за умови, що таке зобов`язання було порушене (недолік не було усунуто у строк 14 днів).

При цьому, пунктом 16 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів прямо передбачено, що вимога безоплатного усунення недоліків пред`являється споживачем у формі письмової заяви.

В той же час, споживач ані в усній формі, ані в письмовій Формі вимог щодо безоплатного усунення недоліків до ТОВ «Комфі Трейд» не пред`являла, відтак у ТОВ «Комфі Трейд» не виникало зобов`язання із усунення недоліків у товарі споживача, що у свою чергу також свідчить про неможливість його порушення з боку позивача.

Зі змісту заяви споживача від 05.09.2019 року, можна встановити ту обставину, що вона відмовилась від безоплатного усунення недоліків у розумний строк, прийняла рішення відмовитись від цього товару, вимагала зробити його повернення. Таким чином, у вказаній заяві споживач у жодній формі не висловлювала бажання безоплатно усунути недоліки товару у розумний строк.

Отже, відповідач не мав жодних правових та фактичних підстав розцінювати заяву споживача від 05.09.2019 року як пред`явлення нею вимоги до позивача про безоплатне усунення недоліків товару у розумний строк.

Відтак, суд вважає, що висновки посадових осіб Головного управління про те, що споживач начебто пред`являла до позивача вимогу щодо усунення недоліків у розумний строк є лише голослівним припущенням і не підтверджено жодним документом чи іншим доказом, а тому їх висновок про наявність підстав для виплати неустойки є необґрунтованим, у зв`язку із чим припис відповідача № 25 від 16.04.2021 року щодо виплати споживачу ОСОБА_1 неустойки на за кожен день затримки усунення недоліків у товарі понад установлений строк (чотирнадцять днів) в розмірі одного відсотка вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що у своєму листі (вих. №7716 п- 03/07 від 16.10.2019 року) позивач: не відмовляв споживачу у реалізації прав, передбачених частинами 1, 3, 5, 9 статті 8 Закону України, а на її перше звернення із вимогою щодо розірвання договору купівлі продажу 05.09.2019 року повідомив її про те, що на момент її звернення не було даних про наявність у її товарі саме істотного недоліку, наявність якого і породжує для продавця обов`язок здійснити заміну товару на такий же самий або аналогічний; повідомляв споживача про те, що у разі якщо буде встановлено наявність істотних недоліків у її товарі, то її вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу будуть задоволені (лист позивача вих. №7716 п-03/07 від 16.10.2019 року.); пропонував споживачу безоплатно усунути недоліки у товарі шляхом пред`явлення відповідної вимоги до ТОВ «Комфі Трейд».

Відтак, на думку суду відсутні підстави вважати, що позивач відмовив споживачу в реалізації його прав, передбачених частинами 1, 3, 5, 9 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», про що зазначено в акті перевірки в якості підстави для винесення припису № 25 від 16.04.2021 року.

Втім, відповідач проігнорував вказані обставини, внаслідок чого припустився помилкового висновку про порушення позивачем приписів Закону України «Про захист прав споживачів», що і стало підставою для винесення оскаржуваного припису № 25 від 16.04.2021 року.

Отже, припис Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про припинення порушень прав споживачів №25 від 16.04.2021 року є протиправним та підялгає скасуванню.

В силу ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відтак, підсумовуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2270 грн., що документально підтверджується копією платіжного доручення № 366 618 від 05.05.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2270 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 29 вересня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 01 жовтня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису про припинення порушень прав споживачів– задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про припинення порушень прав споживачів №25 від 16.04.2021 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» (код ЄДРПОУ 36962487) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (код ЄДРПОУ 40323081).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 жовтня 2021 року.

Суддя С. В. Прудник