Рішення № 100039491, 30.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2021 р. Справа № 120/7550/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Копайгородської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Копайгородської селищної ради (далі – відповідач), у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Копайгородської селищної ради щодо не прийняття нормативного та іншого акту у формі рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 12.04.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га., яка розташована на території Копайгородської селищної ради, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312;

зобов`язати Копайгородську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.04.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га., яка розташована на території Копайгородської селищної ради, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 14.04.2021 року засобами поштового зв`язку звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312.

Відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача, листом від 11.05.2021 року за вих. № 267 повідомив останню, що звернення позивачки не було допущено до розгляду на сесію ради комісією з питань земельних відносин, природокористування, а запитувана земельна ділянка резервована під громадське пасовище. Таку відповідь позивач вважає протиправною, оскільки а результатами розгляду клопотання радою не прийнято жодного рішення у передбачений законом спосіб.

А відтак позивачка звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 14.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

09.08.2021 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що позивач не проживає на території селищної ради, місце проживання - м. Калинівка Вінницької області, тобто знаходиться на значній віддалі, а тому ця особа не може знати як Копайгородську селищну раду, так і землі територіальної громади, і тим більше користуватися земельною ділянкою.

Крім того, до клопотання додані копії (ксерокопії) документів, які не засвідчені в установленому законом порядку, а тому на думку відповідача клопотання позивача не могло розглядатися на сесії.

Дана обставина підтверджується витягом із Протоколу №5 засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою від 04.05.2021 року.

Земельна ділянка, щодо якої подано клопотання, має інше цільове - призначення для пасовища і відповідно використовується у такий спосіб.

Також у відзиві зазначено, що 5000 грн. витрат на правову допомогу — не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

14.04.2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було подано до Копайгородської селищної ради клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га., яка розташована на території Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312.

У додаток до вказаного клопотання було додано завірену копію паспорта та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з кадастрової карти); копію супровідної картки №530320048848 від 28.10.2020 року; копію клопотання ОСОБА_1 ; копію викопіювання; Відповідь ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №31-2-0/332-2056/2-21 від 03.03.2021 року та інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 0520255300:02:001:0312.

Вказане клопотання Копайгородською селищною радою було отримано 16.04.2021р.

За результатами розгляду вказаного клопотання, відповідач листом № 267 від 11.05.2021 року повідомив позивача, що його звернення не було допущено до розгляду на сесію Копайгородської селищної ради комісією з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою. На підставі пункту 1.1. Положення «Про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Копайгородської селищної ради» на земельну ділянку за кадастровим номером 0520255300:02:001:0312, за цільовим призначенням землі запасу, площею 13,5397 га. Дана земельна ділянка зарезервована під громадське пасовище.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю щодо не прийняття рішення у формі розпорядчого документа за результатами розгляду клопотання, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Правовий статус Копайгородської селищної ради визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Згідно частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналізуючи у комплексі норми ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та частини 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР суд зазначає, що при вирішенні клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою у Ради виникає обов`язок, по - перше розглянути клопотання у місячний строк і по - друге - прийняти одне із двох рішень, а саме: 1) про надання дозволу на розроблення документації або 2) про відмову у його наданні.

Позивач вважає, що його клопотання Радою у спосіб передбачений нормами ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону № 280/97-ВР не розглянуто. Тому, на її думку, у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відтак, для правильного вирішення цієї справи суду, в першу чергу, необхідно надати правову оцінку поведінці органу місцевого самоврядування при розгляді ініційованого позивачем земельного питання і визначитися чи можна вважати таку поведінку "протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень".

При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Як встановлено судом, подане позивачем клопотання від 14.04.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки надійшло до відповідача 16.04.2021 року.

Разом з тим, згідно із протоколом засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою від 04.05.2021 прийнято рішення про відхилення 38заяв, в тому числі позивачки у зв`язку із неможливістю розгляду їх по суті-невідповідністю поданих заяв вимогам законодавства.

Суд наголошує на тому, що вказаний лист Копайгородської селищної ради від 11.05.2021.05.2021 року № 267 не є рішенням органу місцевого самоврядування, яке мало бути прийнятим за результатом розгляду заяви позивача.

У даній справі за наслідками розгляду заяви позивача в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування" був зобов`язаний прийняти відповідне управлінське рішення, у той час як відповідач протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що селищна рада не прийняла жодного рішення з числа тих, які орган місцевого самоврядування повинен був прийняти за законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують протиправну бездіяльність відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття нормативного або іншого акту за результататми розгляду заяви позивачки від 14.04.2021 року щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивачки від 14.04.2021 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як було вказано вище, Копайгородська селищна рада за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не прийняла ані позитивного рішення про надання дозволу, ані рішення про відмову у його наданні.

Отже, відповідач не досліджував клопотання та додані до нього документи на предмет наявності підстав для надання дозволу або відмови у його наданні, тобто не розглянув заяву по суті.

Таким чином, оскільки подане позивачем клопотання не було розглянуто відповідачем по суті, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути по суті клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги № 17/10-20 від 15.10.2020 року, розрахунок виконаних робіт (надання послуг) № СВВ-000005 від 16.09.2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН № 000453 від 28.03.2019 року, ордер серія ВН № 172896 про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Спесивцевим В.В.

Як видно з поданих документів, 15.10.2020 між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Спесивцевим Вадимом Валерійовичем укладено Договір про надання правової допомоги № 17/10-20.

За умовами цього договору (пункти1.1) адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання клієнту юридичної допомоги обумовленої цим договором в інтересах клієнта на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконання договору.

Характер та зміст прийнятого адвокатом доручення: зокрема, надання правової допомоги, представництво інтересів клієнта з питань визнання протиправними відповіді та/або наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області або рішень інших інших органів, які є розпорядниками таких земельних ділянок щодо відмови у наданні дозволу на розробку та затвердження документації із землеустрою у Вінницькому окружному адміністративному суді.

Згідно розрахунку виконаних робіт (надання послуг) № СВВ-000005 від 16.09.2021 вартість однієї години часу витраченого на надання послуг становить 1000 грн. Загальна вартість правової допомоги за цим договором становить 4500 грн.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально. У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 4500 грн. є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу на оформлення позовної заяви та подачу її до суду, які зазначені адвокатом (4,30 год.) є завищеними.

Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 2000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Копайгородської селищної ради щодо не прийняття нормативного акту у формі рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.04.2021 року про надання дозволу виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Копайгородської селищної ради, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312.

Зобов`язати Копайгородську селищну раду розглянути клопотання від 12.04.2021 року ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Копайгородської селищної ради, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 980 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Копайгородської селищної ради (вул. Центральна, 28, смт. Копайгород, Барський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 04326112).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.09.2021

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідач: Копайгородська селищна рада (код ЄДРПОУ: 04326112, вул. Центральна, будинок 28, селище міського типу Копайгород, Барський район, Вінницька область, 23053)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна