Рішення № 10003856, 16.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.10 р.                     Справа № 28/84                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства „БРОКБІЗНЕСБАНК”, м. Київ в особі Краматорської філії Публічного акціонерного товариства „БРОКБІЗНЕСБАНК”, м. Краматорськ

до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІОЛ”, м. Краматорськ

до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛІС”, м. Краматорськ

про стягнення заборгованості в розмірі 2054121,56грн.

Представники сторін:

Від позивача: Старолатка І.В.

Від відповідача 1: не з’явився

Від відповідача 2: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „БРОКБІЗНЕСБАНК”, м. Київ в особі Краматорської філії Публічного акціонерного товариства „БРОКБІЗНЕСБАНК”, м. Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача1 Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІОЛ”, м.Краматорськ, до відповідача2 Товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛІС”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в розмірі 2054121,56грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на кредитний договір №19КЛ-07 від 23.08.2007р., додаткові угоди до кредитного договору, договір поруки №19КЛ-07/1 від 23.08.2007р., банківські виписки, платіжні доручення за період з 23.08.2007р. по 30.01.2008р., повідомлення-вимогу №4/590 від 15.04.2009р., претензію №1/3 вих.№4-607/1 від 16.04.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.04.2010р. порушив провадження у справі № 28/84.

28.04.2010р. позивач надав до канцелярії господарського суду заяву №4-340 від 26.04.2010р. про конкретизацію позовних вимог, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на свою користь грошові кошти в розмірі 2054121,56грн., з яких 1 500 000,00грн. – заборгованість за кредитом, 497 095,88грн. – заборгованість за відсотками, 57 025,68 грн. – неустойка. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті. Докази направлення даної заяви відповідачам наявні в матеріалах справи.

Відповідачі в засідання суду не з’явились, витребувані судом документи не надали.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача 1: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, просп. Миру, 8.

Згідно з довідками з Головного управління статистики у Донецькій області станом на 26.04.2010р. юридичною адресою відповідача 1 є: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, просп. Миру, 8.

В матеріалах справи наявне повідомлення № 13908296 про вручення поштового відправлення відповідачу 1.

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача 2: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леніна, 57.

Згідно з довідкою з Головного управління статистики у Донецькій області станом на 26.04.2010р. юридичною адресою відповідача 2 є: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леніна, 57.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач 1 та 2, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явились, витребувані судом документи не надали, поважних причин невиконання вимог суду не представили.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представників відповідача 1 та 2 за наявними в ній матеріалами.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.06.2010р. справу №28/84 було передано для розгляду судді Левшиної Г.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 16.06.2010р. справу №28/84 було передано для розгляду судді Курило Г.Є.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 23.08.2007р. між Акціонерним банком „БРОКБІЗНЕСБАНК” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “БРОКБІЗНЕСБАНК”, м. Київ згідно п. 1.1. статуту ПАТ „БРОКБІЗНЕСБАНК”) в особі Краматорської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДІОЛ”, м. Краматорськ був укладений кредитний договір №19КЛ-07 (кредитний договір), згідно з яким банк (позивач) зобов’язався надати позичальнику (відповідачу1) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах ліміту у сумі 1 500 000грн.00коп., а позичальник зобов’язався їх прийняти та повернути до 20.08.2010р. зі сплатою 27% річних за користування кредитом (пункти 1.1, 1.1.1, 1.1.2 кредитного договору, п.1.1.3 в редакції додаткової угоди №5 від 10.11.2008р. до кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.6. договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п.1.1.2 договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 365/366 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. Нарахування процентів за вказаним розрахунком здійснюється з 01.03.2008р. (п. 1 додаткової угоди №2 від 04.03.2008р. до кредитного договору).

Згідно з пунктом 2.8. договору проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі. Проценти нараховані за січень 2009 року позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, до 26 (двадцять шостого) лютого 2009року включно. Проценти нараховані за лютий 2009року позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, до 26 (двадцять шостого) березня 2009року включно (п. 1 додаткової угоди №7 від 06.03.2008р. до кредитного договору).

Згідно з п. 4.2.1 кредитного договору позичальник зобов’язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі зобов’язання у повному обсязі у строки, передбаченні цим договором.

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором в повному обсязі у наступних випадках:

- прострочення сплати чергового платежу кредиту та процентів за користування кредитом; - незгоди позичальника з пропозицією банка про зміну процентної ставки за користування кредитом та/або не підписання ним відповідної додаткової угоди згідно умов цього договору; - використання кредиту не за цільовим призначенням;

- виникнення обставин, які за обґрунтованим висновком банку призведуть до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання по цьому договору;

- неподання позичальником, на вимогу банку, даних, що стосуються його фінансового стану; - невиконання позичальником будь-яких умов цього договору.

Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 (тридцяти) календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 (тридцять перший) календарний день після отримання позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом 5 (п’яти) банківських днів, банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором.

За своєю правовою природою договір №19КЛ-07 від 23.08.2007р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Отже, укладений між позивачем та відповідачем 1 кредитний договір є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним, визначених (зобов’язань) умовами таких договорів.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав, надав кредит у встановленому договором розмірі, про що свідчать платіжні доручення за період з 23.08.2007р. по 30.01.2008р., що наявні в матеріалах справи.

Оскільки відповідач 1 не виконував свої зобов’язання за кредитним договором, а саме не сплачував проценти за користування кредитом, позивач звернувся до відповідача 1 з повідомленням вимогою №4-590 від 15.04.2009р. відповідно до п. 6.1. кредитного договору, яким зазначив, що позичальником порушені п. 4.2.1. кредитного договору №19КЛ-07 від 23.08.2007р., в результаті чого станом на 01.04.2009 р. утворилася заборгованість. Вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором відповідно до п. 6.1. договору. Докази направлення повідомлення-вимоги відповідачу 1 наявні в матеріалах справи.

Вимога про дострокове повернення кредитної заборгованості, що викладена в повідомленні-вимозі, залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення, доказів погашення заборгованості відповідачем 1 до матеріалів справи не представлено.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Відповідачу 1 позивач нарахував відсотки, які не були своєчасно сплачені відповідачем 1 в сумі 497095,88грн. В підтвердження зазначеної заборгованості по відсоткам суду надані виписки банку.

На підставі вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІОЛ” заборгованості за кредитом в розмірі 1500000,00грн, заборгованості за відсотками в розмірі 497095,88грн.

Відповідно до п. 7.1. за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати відсотків за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. При розрахунку неустойки приймаються: рік – 365/366 днів, місяць – рівний календарній кількості днів.

Банк нарахував пеню по заборгованості за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 57025,68 грн. за період з 27.02.2009р. по 24.03.2010р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, виходячи з того, що договором не встановлено іншого порядку припинення нарахування пені за прострочення виконання сторонами своїх зобов’язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Розрахунок пені здійснений позивачем всупереч вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Самостійно здійснивши перерахунок пені суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 57025,68 грн. за період з 27.02.2009р. по 24.03.2010р. підлягають задоволенню частково в розмірі 38702,97 грн., з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

23.08.2007р. в забезпечення виконання кредитного договору банк (кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю „ОЛІС”, м. Краматорськ (поручитель, відповідач 2) уклали договір поруки №19КЛ-07/1 (договір поруки), згідно з яким вказане Товариство зобов’язалося перед кредитором солідарно відповідати грошовими коштами та всім своїм майном за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ДІОЛ” (боржник) всіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №19КЛ-07, укладеного 23 серпня 2007 року (п. 1.1. договору поруки).

Поручителю відомі всі умови кредитного договору №19КЛ-07, укладеного „23” серпня 2007 року (п. 1.2. договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи суму кредиту, нарахованих процентів і нарахованих штрафних санкцій (п. 1.3. договору поруки).

Відповідно до п.2.1. договору поруки в разі невиконання (часткового невиконання) боржником своїх зобов'язань по кредитному договору №19КЛ-07, укладеного „23” серпня 2007року, в тому числі несплаті процентів за користуванням кредитом, невиконання графіка погашення кредиту, невиконання (часткове невиконання) договору, що є забезпеченням виконання зобов’язань по кредитному договору - договорів застави, іпотеки, кредитор протягом 10 робочих днів направляє поручителю письмове повідомлення про таке невиконання.

Поручитель не пізніше наступного робочого дня після одержання такого повідомлення перераховує кредитору суму невиконаних зобов'язань на вказаний ним рахунок. До поручителя, що виконав зобов'язання боржника по кредитному договору, переходять права кредитора в частині виконаних зобов'язань(п.2.2. договору поруки).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками сторонами, і діє до повного виконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору №19КЛ-07, укладеному „23” серпня 2007 року. Кожна сторона зобов'язується негайно повідомляти іншу сторону про будь-які зміни своїх реквізитів (п. 3.1. договору поруки).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ст. 554 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання ( ст. 556 Цивільного кодексу України).

Претензією №1/3 вих. № 4-607/1 від 16.04.2009р. позивач повідомив поручителя про наявність боргу та пред’явив вимогу погасити борг за позичальника.

Як встановлено судом, відповідно до додаткових угод № 3 від 13.05.2008р., № 4 від 13.10.2008р., № 5 від 10.11.2008р. до кредитного договору банк та позичальник домовлялись про збільшення розміру відсоткової ставки, в результаті чого збільшився обсяг відповідальності відповідачів.

Згідно з ч.1 ст. 559 ЦК України однією з підстав припинення поруки є зміна зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згоди поручителя про зміну основного зобов'язання (збільшення відсоткової ставки) за кредитним договором №19КЛ-07 від 23.08.2007р. суду не представлено. В судовому засіданні позивач зазначив, що додаткових угод до договору поруки не укладалось (протокол судового засідання від 17.05.2010р.).

Згідно зі статтею 598 цього Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення: 1 500 000,00грн. – заборгованості за кредитом, 497 095,88грн. – заборгованості за відсотками, 57025,68 грн. – неустойки з відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛІС”, м.Краматорськ, оскільки зміна зобов'язань без згоди поручителя за приписами ст. 559 Цивільного кодексу України є підставою для припинення поруки.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача 1 в повному обсязі оскільки внаслідок його неправомірних дій виник спір.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „БРОКБІЗНЕСБАНК”, м. Київ в особі Краматорської філії Публічного акціонерного товариства „БРОКБІЗНЕСБАНК”, м. Краматорськ, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІОЛ” (84301, Донецька область, м. Краматорськ, просп. Миру, 8, ЄДРПОУ 32442033, п/р № 26000206281001 в Краматорській філії ПАТ „БРОКБІЗНЕСБАНК”, МФО 377078) на користь Публічного акціонерного товариства „БРОКБІЗНЕСБАНК” (03057, м. Київ, пр.Перемоги, 41, ЄДРПОУ 19357489) в особі Краматорської філії Публічного акціонерного товариства „БРОКБІЗНЕСБАНК” (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Двірцева, 37, п/р29092530100023 в Краматорській філії ПАТ „БРОКБІЗНЕСБАНК”, МФО 377078, ЄДРПОУ 34617678) заборгованість за кредитом у сумі 1 500000,00 грн., відсотки у сумі 497095,88грн., пеню у сумі 38702,97 грн., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 20541,22грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.06.2010р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя