Ухвала суду № 100036091, 29.09.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8225/19

Провадження № 1-кп/645/247/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року колегія суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

Головуючого судді: Сілантьєвої Е.Є.

Судді: Алтухової О.Ю.

Судді: Іващенко С.О.,

За участі секретаря судових засідань – Ятлової Ю.В.

Прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова – Осадчої Л.О.

Адвоката - Дугіної Д.О.

Обвинуваченої – ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою та клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.190, ч.1 ст.357 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду міста Харкова від 30.09.2019 стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Оскільки термін застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_1 закінчується 1 жовтня 2021 року, а розглянути справу до зазначеної дати не надається можливим, прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки ризики, враховані при обранні запобіжного заходу, існують і на теперішній час. Так, ризики, які враховувались судом при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати надалі, а саме: обвинувачена може переховуватись від суду, може незаконно впливати на потерпілу та недопитаних свідків у цьому кримінальному провадженні, - вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачена скоїла тяжкий злочин, наслідком якої стала смерть людини її матері. Надала письмове клопотання для долучення до матеріалів справи.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокат Дугіна Д.О. проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, вказала, що зазначені прокурором ризики не доведені, необґрунтовані та не наведено нових обставин для утримання підзахисної під вартою, просила обрати стосовно обвинуваченої більш м`який запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою, можливий домашній арешт з застосуванням електронного браслету або без такого, вважаючи, що такий запобіжний захід є достатнім для ОСОБА_1 .

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечувала, підтримала думку захисника.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання адвоката в зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю відсутності ризиків.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 331 КПК Українивирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з матеріалів справи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 закінчується 01.10.2021.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальнее обґрунтування ризиків, що залишаються та їханаліз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз правлюдини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.\

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно із ч 1. ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обгрунтоване та підлягає задоволення, оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_1 не змінилися та продовжують існувати.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченій більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення-злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення у якому вона обвинувачується, суд враховує реальну можливість переховування обвинуваченої від суду та здійснення незаконного тиску обвинуваченою на свідків, які ще не допитані судом, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.190, ч.1 ст.357 КК України, серед яких є особливо тяжкий злочин та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років,є неодруженою, раніше не судимою особою, без постійного джерела доходу, офіційно непрацевлаштована, не має стійких соціальних зв`язків, не має сім`ї та утриманців, тому у зв`язку з відсутністю легальних джерел доходу та інших чинників у обвинуваченої ризик втечі та вчинення нею іншого кримінального правопорушення на цей час існує.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченої у звичайному житті (враховуючи обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, поєднаного з насильством), що дає підстави стверджувати те, що жоден більш м`який запобіжний захід не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченої самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Ці факти встановлені попередніми ухвалами суду при продовженні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.

Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також переховуватись від суду, в зв`язку з чим, судова колегія вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченої винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Даних проте, що ОСОБА_1 не може утримуватися в умовах СІЗО, суду не надано.

При цьому суд враховує, що обвинувачена не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України та стороною захисту не надані суду документи на підтвердження обставин неможливості утримання під вартою обвинуваченого за станом здоров`я чи іншими обставинами. Будь-яких додаткових відомостей, які б породжували правові наслідки у виді відмови у задоволенні клопотання або ж зміни запобіжного заходу під час розгляду не повідомлено.

Колегія суддів визнає, що інтереси суспільства значною мірою переважають інтереси забезпечення права на свободу обвинуваченої, незважаючи на існування презумпції невинуватості.

Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченій під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_1 , необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, а взадоволенні клопотання адвоката відмовити.

На думку суду, наявність вказаних вище обставин не зменшує ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є підставою для зміни обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, тому, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої, тому відмовляє у задоволенні клопотання сторони захисту та продовжує строк обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, згідно положень п. 2 ч. 4 ст. 184 КПК України.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, продовжуючи ОСОБА_1 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, судова колегія –

ПОСТАНОВИЛА:

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 27 листопада 2021 року включно.

В задоволенні клопотання адвоката Дугіної Д.О. про зміну запобіжного заходу – відмовити.

В судовому засіданні по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.190, ч.1 ст.357 КК України оголосити перерву до 1 листопада 2021 на 13 год. 30 хв.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п`яти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Є. Сілантьєва

Судді: О.Ю. Алтухова

С.О. Іващенко