Рішення № 100033525, 30.09.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2225/21Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2225/21

За позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код 38728418)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” (65045, м. Одеса, вул. Ковальська, 25; код ЄДРПОУ 22484085)

Про стягнення 86198,76 грн.

За участю:

від позивача : Остапов В.В., самопредставництво

від відповідача: Коток А.М., адвокат за ордером

Встановив Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” про стягнення 86198,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань та направлено на стягнення інфляційних втрат у розмірі 49540,73 грн. та 3% річних у розмірі 36658,03 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2021р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) та відкрито провадження у справі №916/2225/21. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "06" вересня 2021 р. о 10:15. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 06.09.2021р. о 10:15.

02.09.2021р. до суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву.

06.09.2021р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.09.2021р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2021р. повідомлено відповідача по справі №916/2225/21: Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” про судове засідання, яке відбудеться "16" вересня 2021 р. о 10:00.

08.09.2021р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти позову позивача.

У судовому засіданні 30.09.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 01.10.2021р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

03.05.2018р. між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської (нова назва Чорноморська) філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” (Виконавець) було укладено Договір №87-В-ІЛФ-18, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язався на свій ризик, своїми засобами та силами, у встановлені договором строки надати послуги з поточного ремонту будівлі управління порту ІФ ДП „АМПУ” (інв.№5443) відповідно до технічного завдання, а Замовник зобов`язався прийняти належно надані послуги та оплатити їх на умовах договору.

Згідно пунктів 2.2. та 2.3. Договору, строком надання послуг є 130 календарних днів з дати укладання цього договору, згідно календарного графіку, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.4.1. Договору, загальна вартість послуг за ним Договором визначається на підставі Договірної ціни (Додаток №2, що є невід`ємною частиною Договору), виконаної згідно ДСГУ Б.Д 1.1-1:2013 „Правила визначення вартості будівництва” (зі змінами та доповненнями) та складає: 1 970 000 грн без ПДВ, крім того сума ПДВ 394000,00 грн., всього ціна цього Договору 2364000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що за письмовим зверненням Виконавця Замовник має право здійснювати попередню оплату (аванс) Виконавцю у розмірі не більш 30% від Договірної ціни. Передплата в узгодженому Сторонами розмірі здійснюється на підставі оригіналу належним чином оформленого рахунку Виконавця.

Згідно платіжного доручення №1254 від 07.05.2018р. позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 709200,00 грн.

Надалі, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександрпро стягнення авансу у розмірі 709200,00 грн. та пені у розмірі 52354,64 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами Договору про надання послуг з поточного ремонту фасаду будівлі №87-В-ІЛВ-18 від 03.05.2018р. в частині своєчасного виконання відповідачем робіт, визначених умовами договору. Наведене, з урахуванням закінчення строку дії договору про надання послуг з поточного ремонту фасаду будівлі №87-В-ІЛВ-18 від 03.05.2018р., за переконанням позивача, свідчило про наявність у відповідача обов`язку повернути сплачений позивачем аванс.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2020р. по справі №916/230/20 в позові відмовлено.

Однак, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020р. апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2020 року скасовано. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 709200,00 грн. заборгованості, 52354,64 грн. пені та вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Позивачем зазначалось суду, що у зв`язку з тим, що відповідачем не було повернуто аванс, він знову звернуся до суду.

05.06.2019 року Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №1620/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр”, в якій просило суд стягнути з відповідача пеню у сумі 64478,91 грн., інфляційні втрати у сумі 67873,91 грн., 3% річних у сумі 15913,28 грн., що загалом складає 148266,10 грн. та покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на несвоєчасне повернення відповідачем авансу у сумі 709200,00 грн., який було сплачено за договором №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018р., що стало підставою для нарахування пені в порядку 7.4 договору та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України про стягнення яких позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2021р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії 11191,75 пені, 1865,29 грн. 3% річних, 7092,00 грн. інфляційних витрат та 302,01 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Проте, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021р. апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2021 у справі № 916/1579/19 в частині відмови у задоволенні позову Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” 13538,63 грн. інфляційних втрат та 5129,56 грн. 3% річних скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2021 у справі № 916/1579/19 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: “Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 11191,75 грн. пені, 6994,85 грн. 3% річних та 20630,63 грн. інфляційних втрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 582,25 грн. витрат по сплаті судового забору за подання позову”. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 2881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Позивачем було зазначено суду, що постановою апеляційної інстанції було стягнуто інфляційні втрати та 3% річних за період по 14.05.2019р., однак, остаточна сума авансу була повернута лише 04.02.2021р.

З урахування зазначеного, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 15.05.22019р. по 04.02.2021р. та 3% річних за такий же період.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань та направлено на стягнення інфляційних втрат у розмірі 49540,73 грн. та 3% річних у розмірі 36658,03 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що відповідно до Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2021р. по справі №916/1579/19 відповідачем було сплачено на користь позивача присуджені до стягнення 709200,00 грн. заборгованості, 52354,64 грн. пені та 11423,32грн. судового збору за звернення із позовом та 17134,98 грн. судового збору за подану та розглянуту апеляційну скаргу.

Також було зазначено суду, що Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021р. по справі №916/1579/19 було стягнуто з відповідача 11191,75 грн. пені, 6994,85 грн. 3% річних та 20630,63 грн. інфляційних втрат та 582,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 2881,50 грн. витрат по сплаті збору за подання апеляційної скарги та такі кошти також було оплачено відповідачем на користь позивача.

Надаючи заперечення по справі, відповідач посилався на статтю 1212 Цивільного кодексу України та зазначав, що безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відповідачем також було визнано, що ним аванс було повністю повернуто позивачу 04.02.2021р.

За позицією відповідача, він вважає, що на теперішній час має місце застосування ст.1212 Цивільного кодексу України, з відповідними наслідками у вигляді відмови у задоволенні позовних вимог.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було пояснено суду, що посилання відповідача на ст. 1212 Цивільного кодексу України є хибним, оскільки сума авансу була сплачена на виконання договору.

Також, з урахуванням позиції відповідача, позивачем було зазначено суду, що аванс було повернуто відповідачем 04.02.2021р., проте 18.01.2021р. було закрито підготовче провадження по справі №916/1579/19, тому, в період підготовчого провадження у вказаній справі не міг бути визначений кінцевий строк нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020р. по справі №916/230/20 апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2020 року скасовано. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 709200,00 грн. заборгованості, 52354,64грн. пені та вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Позивачем зазначалось суду, що у зв`язку з тим, що відповідачем не було повернуто аванс він знову звернувся до суду.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021р. по справі №916/1579/19 апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2021 у справі №916/1579/19 в частині відмови у задоволенні позову Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” 13538,63 грн. інфляційних втрат та 5129,56 грн. 3% річних скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2021 у справі №916/1579/19 залишено без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: “Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 11191,75 грн. пені, 6994,85грн. 3% річних та 20630,63 грн. інфляційних втрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 582,25 грн. витрат по сплаті судового забору за подання позову”. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 2881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено, що Південно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядав рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2021 у справі № 916/1579/19 лише в частині відмови у задоволенні позову ДП “АМПУ” про стягнення з ТОВ “ВБФ “Олександр” 13538,63 грн. інфляційних втрат та 5129,56 грн. 3% річних за період з 16.02.2019 по 15.05.2019.

Таким чином, з урахуванням вказаного висновку, суд мав нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних за період з 15.01.2019 (перший день прострочення відповідача з повернення авансу відповідно до п. 4.9. договору) по 14.05.2019 (строк, зазначений у позовній заяві). Колегія суддів, перевіривши здійснений скаржником розрахунок інфляційних втрат (13538,63 грн.) та 3% річних (5129,56 грн.) за період з 16.02.2019 по 15.05.2019, погоджується з ним.

При розгляді справи №916/230/20 та справи 916/1579/19 судами встановлені обставини щодо повернення авансу відповідачем на користь позивача, та, відповідно, стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат на суму авансу, у зв`язку з несвоєчасним поверненням з боку відповідача такого авансу позивачеві.

Крім того, Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021р. у справі №916/1579/19 було визначено граничний термін нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму авансу, яку відповідачем було повернуто позивачем остаточно 04.02.2021р.

Отже, приймаючи до уваги, що мало місце прострочення виконання зобов`язання з повернення авансу, що вже було встановлено вище вказаними судовими рішеннями, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання обов`язку з повернення коштів, що є предметом розгляду даної справи.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, що були викладені ним у поданому відзиві на позовну заяву, оскільки згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України надається право позивачу стягувати з боржника суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також здійснювати нарахування 3 % річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, що було допущено відповідачем у даній справі.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 49540,73 грн. за період з 15.05.2019р. по 04.02.2021р., які вірно обраховані та підлягають задоволенню судом.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?15.05.2019 - 03.02.20217092001.07049540.73758740.73

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 36658,03 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів70920015.05.2019 - 01.02.20216293 %36606.38

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів31420002.02.2021 - 03.02.202123 %51.65

Приймаючи до уваги, що повне повернення авансу з боку відповідача було здійснено 04.02.2021р., що визнано самим відповідачем, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 49540,73грн. та 3% річних у розмірі 36658,03 грн. в повному обсязі.

Суд зазначає, що заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами, та є такими, що не відповідають дійсності та не приймаються судом до уваги.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Підсумовуючи вищевикладене, надавши відповіді на доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача у даній справі обґрунтовані та підтверджені наданими доказами.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” (65045, м. Одеса, вул. Ковальська, 25; код ЄДРПОУ 22484085) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код 38728418) інфляційні втрати у розмірі 49540 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок) грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 36658 (тридцять шість тисяч шістсот п`ятсот вісім) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко