Рішення № 100033304, 28.09.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 рокуСправа № 904/5978/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у судовому засіданні справу №904/5978/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Престиж", 25014, м. Кропивницький, проспект Інженерів, 10

до відповідача Фізичної особи-підприємця Вчерашньої Тетяни Анатоліївни, АДРЕСА_1

про стягнення 184 058,58 грн

Представники сторін

від позивача - Жабський Д.В. адвокат, посвідчення №496 видане 18.10.2019;

від відповідача - Грищенко І.В. адвокат, посвідчення № 0772 видане 11.11.2016;

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок "Престиж" (далі - ТОВ "Ринок "Престиж", позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Вчерашньої Тетяни Анатоліївни (далі - ФОП Вчерашня Т.А., відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 184 058,58 грн, з яких: основний борг у розмірі 78 000,00 грн, пеня в розмірі 1 110,33 грн, неустойка у вигляді подвійної вартості орендної плати в сумі 78 000,00 грн, вартість нарахованих комунальних послуг у розмірі 26 948,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 68 від 21.11.2019 в частині своєчасної оплати орендних платежів.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір згідно платіжного доручення від 29.10.2020 №1911 в розмірі 2 760,87 грн.

Суд враховує, що за даним позовом Господарським судом Дніпропетровської області, згідно ухвали від 09.11.2020, відкрито провадження у справі №904/5978/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, 04.01.2021 суд постановив ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Поряд з цим, згідно ухвали від 05.04.2021 справу №904/5978/20 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Кіровоградської області.

22.04.2021 матеріали справи №904/5978/20 надійшли до Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою від 27.04.2021 судом прийнято справу №904/5978/20 до свого провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.05.2021 о 14:00 год.

У зв`язку з запереченням відповідача справжності підпису Вчерашньої Т.А. на додатковій угоді від 21.11.2019 та Акті прийому-передачі від 16.12.2019, судом, за клопотанням відповідача, 13.05.2021 призначено судову почеркознавчу експертизу у справі №904/5978/20 та зупинено провадження у справі №904/5978/20.

22.06.2021 на адресу суду разом з матеріалами справи надійшов висновок експерта Кропивницького відділення КНДІСЕ від 18.06.2021 №2006/2007/31-27/2533-2536/21-27 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 02.07.2021 судом поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09.07.2021 о 12:00 год.

09.07.2021 позивачем подано суду пояснення від 07.07.2021 щодо висновку експерта.

В підготовчому засіданні 09.07.2021 судом оголошено перерву на 27.07.2021 о 10:30год.

26.07.2021 позивачем подано суду пояснення щодо компенсації вартості комунальних послуг з доказами на їх підтвердження.

27.07.2021 в підготовчому засіданні судом оголошено перерву на 09.08.2021 о 09:30 год.

04.08.2021 позивачем подано суду клопотання від 04.08.2021 про долучення до справи доказів в доповнення до пояснень щодо вартості комунальних послуг.

Ухвалою від 09.08.2021 судом прийнято та долучено до матеріалів справи подані позивачем до суду 26.07.2021 та 04.08.2021 докази, продовжено строк підготовчого провадження у справі №904/5978/20 на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу №904/5978/20 до судового розгляду по суті на 06.09.2021 о 14:00 год.

06.09.2021 судом розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву в судовому засіданні на 15.09.2021 об 11:00 год.

В судовому засіданні 15.09.2021 заслухано пояснення представників сторін та досліджено докази та оголошено перерву на 28.09.2021 о 15:00 год.

В судовому засіданні 28.09.2021 представники сторін підтримали раніше висловлені позиції щодо позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2019 між ТОВ "Ринок "Престиж" (орендодавець) та ФОП Вчерашня Т.А. (орендар) укладено Договір оренди № 68 (далі - Договір, а.с. 37-38 т. 1), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Кропивницький, вул. Волкова,9.

Згідно пунктів 1.3., 1.4. Договору об`єкт оренди надається орендареві для використання під розміщення магазину, здійснення роздрібної торгівлі та надання послуг населенню; об`єкт оренди передається орендареві на підставі акту прийому-передачі, в якому вказується його технічний стан та основні характеристики, наявність обладнання, лічильників та їх показників тощо; акт прийому передачі є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.4., 2.5. Договору розмір орендної плати за один календарний місяць оренди складає 3 500,00 грн з ПДВ. Нараховується орендна плата з моменту підписання акту-передачі приміщення. Орендна плата за перший місяць оренди приміщення здійснюється з моменту підписання договору (3-5 днів після підписання). Орендар сплачує орендну плату орендодавцю один раз на місяць шляхом перерахування відповідних платежів в національній валюті України на поточний рахунок орендодавця або у готівковому вигляді не пізніше 25 числа поточного місяця в рахунок орендної плати за наступний місяць. Вартість комунальних послуг, послуг пожежної та охоронної систем, сплачену орендодавцем, орендар компенсує орендодавцю шляхом оплати рахунків останнього. Строк компенсації - три банківських дні з моменту надання орендодавцем розрахунків сплачених комунальних послуг. Орендна плата за перший та останній неповні місяці строку оренди за цим договором розраховується пропорційної кількості днів у такому неповному місяці.

У пункті 4.2.4. Договору сторони погодили, що орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі та компенсацію вартості комунальних та інших послуг, зазначених в підпункті 2.6. цього договору.

Відповідно до пунктів 5.1.,5.2.,5.3. Договору сторони домовилися, що даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 21.10.2022 року. Термін дії договору складає 2 роки 11 місяців. Початком користування об`єктом оренди є дата підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкту; одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

21.11.2019 сторонами Договору оренди № 68 від 21.11.2019 підписано Додаткову угоду, за умовами якої пункт 2.1. Договору викладено в наступній редакції: "2.1. Розмір орендної плати за один календарний місяць оренди складає 13 000,00 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. Дана угода є невід`ємною частиною Договору оренди № 68 від 21.11.2019 року.".

16.12.219 між сторонами підписано Акт прийому-передачі нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м.Кропивницький, вул. Волкова,9 загальною площею 158,4кв.м.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору, відповідачем не сплачено орендну плату за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2020 року в розмірі 78 000,00 грн, на яку позивачем нараховано пеню в розмірі 1110,33 грн. Також, в період з 16.12.2019 по 31.07.2020 відповідачем не оплачено комунальні послуги в сумі 26 948,25 грн.

28.07.2020 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання Договору, до якого додано угоду від 01.08.2020 про дострокове припинення Договору та акт прийому-передачі від 01.08.2020.

Оскільки, за твердженням позивача, договір припинено 01.08.2020, прострочення передачі об`єкта оренди складає: 31 день серпня, 30 днів вересня, 31 день жовтня 2020 року, тобто 92 дні. Відповідно до умов договору, орендна плата за 31 день серпня складає 13 000,00 грн (419,35 грн, за один день), за 30 днів вересня - 13 000,00 грн (433,33 грн за один день), за 31 день жовтня -13 000,00 грн (419,35 грн за один день). Всього за цей період заборгованість складає 39 000,00 грн.

Подвійна вартість орендної плати згідно укладеного між сторонами договору складає 78000,00 грн.

З підстав викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 16.12.2019 підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення до Договору, яке розташоване за адресою: м. Кропивницький, вул. Волкова, 9 загальною площею 158,4 кв.м, торгівельна площа 116,2 кв.м, підсобних приміщень 42,2 кв.м (пункт 1); стан приміщень, що передається в оренду в доброму стані (пункт 2); наявність та показання лічильників (пункт 3); наявність обладнання: охоронна сигналізація, протипожежна сигналізація, 2 кондиціонера, 2 комплекти ключів від вхідних дверей; стіл, 4 стільці, шафа.

Також сторонами підписано додаткову угоду від 21.11.2019 до Договору, за умовами якої погоджено розмір орендної плати за один календарний місяць - 13000,00 грн.

Згідно висновку експерта Кропивницького відділення КНДІСЕ від 18.06.2021 №2006/2007/31-27/2533-2536/21-27 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи (а.с.188-195 т.1) встановлено наступне. Підписи від імені Вчерашньої Т.А. у додатковій угоді від 21.11.2019 та акті прийому-передачі від 16.12.2019 виконано рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис в графі "ОРЕНДАР: Вчерашня Т.А." додаткової угоди від 21.11.2019 виконаний не Вчерашньою Тетяною Анатоліївною , а іншою особою. Підпис в графі "ОРЕНДАР" додаткової угоди від 21.11.2019, виконаний особисто Вчерашньою Тетяною Анатоліївною . Підпис в графі "ОРЕНДАР: Вчерашня Т.А." акта прийому-передачі від 16.12.2019, виконаний особисто Вчерашньою Тетяною Анатоліївною .

Після ознайомлення відповідачем з висновком судової експертизи, заперечення щодо підписання акта від 16.12.2019, останнім не підтримано.

Однак щодо підписання додаткової угоди від 21.11.2019 відповідачем заперечено.

Проте, суд враховує наявність відтиску печатки відповідача на додатковій угоді від 21.11.2019, справжність якого відповідачем не спростовано. Також, згідно експертного висновку встановлено, що підпис в графі "ОРЕНДАР" додаткової угоди від 21.11.2019 виконано особисто Вчерашньою Т.А . Отже, відповідач обізнаний про наявність додаткової угоди від 21.11.2019 до Договору та наявність відповідних зобов`язаннь.

Окрім того, суд приймає до уваги, що відповідачем в "Дополнения к договору №68 от 21.11.2019 г." (а.с. 157а т. 1) зазначено щодо необхідності оплати за орендоване приміщення (13000,00 грн) за п`ять місяців та щодо необхідності підписання акта приймання-передачі приміщення в липні 2020 року. Даний документ написаний особисто Вчерашньою Т.А. , що нею підтверджено.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З підстав викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано зобов`язання по Договору та передано відповідачу об`єкт оренди.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За умовами Договору з врахуванням додаткової угоди від 21.11.2019, сторонами погоджено сплату орендної плати в розмірі 13000,00 грн за один календарний місяць не пізніше 25 числа поточного місяця в рахунок орендної плати за наступний місяць.

04.02.2020 позивачем направлено ФОП Вчерашній Т.А. лист № 8 та рахунок на оплату №132 від 01.02.2020 з проханням провести оплату орендної плати за лютий 2020 року (а.с. 52-53 т. 1).

27.02.2020 позивач повторно направив відповідачу листом №12, лист №8 від 04.02.2020 з додатками (а.с. 56-57 т. 1).

28.02.2020 ФОП Вчерашній Т.А. позивачем направлено лист №15 та рахунок на оплату №238 від 02.03.2020, з проханням сплатити орендну плату за березень 2020 року (а.с. 58-60 т. 1).

Вказані листи залишено без відповіді та задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення вказаних положень Договору, не сплачено орендну плату за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2020 року. Заборгованість становить 78 000,00 грн. Зазначені обставини відповідачем не спростовано, розмір заборгованості не заперечено, доказів сплати орендної плати за вказаний період суду не подано.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 78000,00 грн заборгованості з орендної плати за період з лютого по липень 2020 року заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 26948,25 грн вартості нарахованих комунальних послуг.

Згідно п. 2.4. Договору, вартість комунальних послуг, послуг пожежної та охоронної систем, сплачену орендодавцем, орендар компенсує орендодавцю шляхом оплати рахунків останнього. Строк компенсації - три банківських дні з моменту надання орендодавцем розрахунків сплачених комунальних послуг.

28.02.2020 позивачем направлено ФОП Вчерашній Т.А. лист №14 та рахунок на оплату №176 від 27.02.2020 з проханням оплатити комунальні послуги за лютий 2020 року (а.с. 61-63 т.1). Вказаний лист залишено без відповіді та задоволення.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача за комунальні послуги, позивачем подано суду рахунки на оплату, а саме: №176 від 27.02.2020 (а.с. 62 т. 1), №308 від 30.03.2020 (а.с. 66 т.1), №456 від 25.05.2020 (а.с. 69 т. 1), №96 від 31.01.2020 (а.с. 219 т. 1), №98 від 31.01.2020 (а.с. 222 т.1), №409 від 30.04.2020 (а.с. 231 т. 1), № 607 від 30.06.2020 (а.с. 237 т. 1), № 705 від 31.07.2020 (а.с. 242 т. 1) на загальну суму 26948,25 грн.

Згідно зазначених рахунків, позивачем виставлено відповідачу до оплати суми за опалення, спостереження за установками пожежної безпеки, охоронну систему, прибирання території.

Проте, позивачем не подано суду доказів надання відповідачу, на виконання п. 2.4. Договору, доказів оплати вартості таких послуг позивачем, а також розрахунків вартості таких послуг для відповідача.

Позивачем додано до матеріалів справи рахунки виставлені останньому його контрагентами за вказаними послугами.

Однак, суд враховує, що відповідач згідно Договору та акта від 16.12.2019 орендує частину нежитлового приміщення позивача площею 158,4 кв.м. Згідно наданого позивачем плану будівлі (а.с. 3 т. 2), орендоване приміщення є частиною приміщення. Отже, для здійснення нарахувань відповідачу плати за послуги опалення, спостереження за установками пожежної безпеки, охоронну систему, прибирання території, позивач має здійснити розрахунок сум виставлених до оплати згідно рахунків №176 від 27.02.2020, №308 від 30.03.2020, №456 від 25.05.2020, №96 від 31.01.2020, №98 від 31.01.2020, №409 від 30.04.2020, № 607 від 30.06.2020, № 705 від 31.07.2020 в загальному розмірі 26948,25 грн.

Проте, вказані рахунки не містять розрахунків вартості таких послуг. Більше того, суми, зокрема, за послуги охоронної системи та спостереження згідно рахунків-фактур виставлених контрагентами позивачу та виставлених позивачем відповідачу співпадають. Отже, позивачем виставлено відповідачу до оплати рахунок на суму за приміщення в повному обсязі, а не відповідно до займаної площі.

Позивачем не подано суду доказів погодження сторонами інших умов оплати за вказані послуги ніж передбачено п. 2.4. Договору.

З підстав викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено заявлений до стягнення розмір 26948,25 грн вартості комунальних послуг. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму та ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно норм ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За умовами п.п. 5.6.3., 5.7., 5.11. Договору його може бути достроково (до закінчення строку оренди) розірвано орендодавцем у випадку несплати орендної плати або/та вартості компенсації комунальних послуг та інших послуг протягом 20 (двадцяти) днів з моменту настання чергового терміну платежу. Орендодавець у випадку дострокового розірвання Договору в письмовій формі повідомляє про це орендаря не менше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання з зазначенням причин дострокового розірвання Договору та дати, з якої Договір вважається розірваним. Об`єкт оренди повинен бути повернутий орендодавцю в стані не гіршому, ніж той, що зафіксований у підписаному сторонами акті прийому-передачі об`єкту оренди, з урахуванням його нормального фізичного зносу.

Через несплату орендних платежів, 28.07.2020 позивачем направлено відповідачу повідомлення про дострокове (до закінчення строку оренди) розірвання Договору де зазначено пропозицію достроково припинити дію договору №68 від 21.11.2019 складенням угоди (додається) та акта прийому-передачі; в разі відмови від укладення додаткової угоди та акта та не отримання відповіді протягом 30 календарних днів, повідомлено про дострокове (до закінчення строку договору) розірвання договору №68 від 21.11.2019. До повідомлення додано угоду від 01.08.2020 про дострокове припинення Договору та акт прийому-передачі від 01.08.2020 (а.с. 42-48 т.1).

Відповідно до п. 5.9. Договору сторони можуть за двосторонньою згодою, оформленою додатковою угодою, достроково припинити дію даного договору.

Від відповідача не надходило пропозицій про дострокове розірвання договору із складанням додаткової угоди (п. 5.9. Договору) та складенням сторонами акта прийому-передачі об`єкту оренди (п. 5.11. Договору).

Оскільки в повідомленні від 28.07.2020 не вказано заплановану дату розірвання Договору, проте умовами п. 5.7. Договору визначено, що відповідне повідомлення може бути направлено не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати, суд приходить до висновку, що Договір оренди №68 від 21.11.2019 розірвано з 28.08.2020, тобто після спливу 30 днів від дня направлення відповідачу повідомлення про розірвання договору.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди майна визначені відповідними нормами ЦК України та ГК України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем та матеріалами справи не доведено наявності обставин, що перешкоджали поверненню об`єкта оренди позивачу, суд приходить до висновку, що ФОП Вчерашня Т.А. умисно не виконала обов`язку по поверненню предмета Договору ТОВ "Ринок "Престиж".

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Отже, суд приходить до висновку, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Згідно п. 6.5. Договору, у випадку прострочення зворотної передачі об`єкта оренди орендодавцю орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від базової місячної суми орендної плати, а також подвійну денну вартість орендної плати за кожний день прострочення.

Разом з тим, суд зазначає, що неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.

З підстав викладеного, при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

З умов п. 2.1. Договору та виставлених позивачем рахунків вбачається, що погоджений сторонами розмір орендної плати - 13 000,00 грн включає суму ПДВ - 2 166,67 грн.

Позивачем зазначено у судовому засіданні, що ним заявлено до стягнення подвійну вартість орендної плати за 31 день серпня, 30 днів вересня, 31 день жовтня 2020 року з врахуванням строку розірвання Договору - 01.08.2020 та повернення відповідачем ключів від орендованого приміщення.

Разом з тим, як встановлено судом Договір розірвано 28.08.2020.

Доказів повернення об`єкта оренди відповідачем суду не подано та доводів позивача щодо не повернення майна протягом серпня, вересня, жовтня 2020 року не спростовано.

Отже, враховуючи розмір орендної плати без ПДВ (10833,33 грн) та період прострочення повернення майна заявлений позивачем, суд приходить до висновку, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, підлягає розрахунку за 3 дні серпня та складає 2096,77 грн (349,46 грн за один день*2), за 30 днів вересня - 21 666,66 грн (361,11 грн за один день*2), за 31 день жовтня - 21 666,66 грн (349,46 грн за один день*2), а всього 45 430,09 грн.

З викладених підстав, позовні вимоги в частині стягнення неустойки - подвійної денної вартості орендної плати, підлягають частковому задоволенню на суму 45 430,09 грн. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягають через безпідставність їх заявлення.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення сплати орендної плати в розмірі 1110,33 грн.

Відповідно до умов Договору у випадку заборгованості по виплаті орендної плати (компенсації вартості комунальних послуг) орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення від місячної суми орендної плати (місячної вартості комунальних послуг) (п. 6.3.).

Згідно розрахунку позивача, 1110,33 грн пені нараховано на 13000,00 грн заборгованості за період з 01.02.2020 по 31.07.2020.

Заборгованість зі сплати орендної плати рахується за відповідачем з лютого 2020 року, так як позивачем повідомлено, що за попередні періоди відповідачем сплачено заборгованість.

Відповідно до норм ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6).

Оскільки, прострочення зобов`язань по сплаті орендної плати за лютий 2020 року з врахуванням строку її оплати, визначеного п. 2.2. Договору, настало 26.01.2020, тому позивачем нараховано пеню без врахування шестимісячного строку.

Отже, в межах періоду прострочення сплати відповідного платежу та періоду нарахування позивачем пені, остання за прострочення сплати орендної плати в сумі 13000,00 грн підлягає нарахуванню за період з 01.02.2020 по 26.07.2020 та становить 1089,02 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати орендної плати підлягають частковому задоволенню в розмірі 1089,02 грн. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягають через безпідставність їх заявлення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Престиж" підлягають частковому задоволенню. Стягненню з Фізичної особи-підприємця Вчерашньої Тетяни Анатоліївни на користь позивача підлягають 78000,00 грн орендної плати, 1089,02 грн пені за прострочення сплати орендної плати та 45430,09 грн неустойки - подвійної денної вартості орендної плати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір та витрати на проведення експертизи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 124 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У п. 10 ухвали від 13.05.2021 витрати по проведенню експертизи судом покладено на Фізичну особу-підприємця Вчерашню Тетяну Анатоліївну.

За результатами проведення експертизи №2006/2007/21-27/2533-2536/21-27 судовим експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено акт від 18.06.2021 (а.с. 196 т.1), згідно якого загальна вартість робіт становить 5491,52 грн, за які проведено попередню оплату ФОП Вчерашньою Т.А.

Отже, витрати на проведення експертизи покладаються на позивача в розмірі 1776,40 грн та підлягають стягненню на користь відповідача та на відповідача в розмірі 3715,12 грн та не підлягають стягненню у зв`язку з їх сплатою.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вчерашньої Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Престиж" (25014, м. Кропивницький, проспект Інженерів, 10, і.к. 24710344) 78000,00 грн орендної плати, 1089,02 грн пені за прострочення сплати орендної плати та 45 430,09 грн неустойки - подвійної денної вартості орендної плати, а також 1867,78 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Престиж" (25014, м. Кропивницький, проспект Інженерів, 10, і.к. 24710344) на користь Фізичної особи-підприємця Вчерашньої Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 1776,40 грн витрат на проведення експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу на електронну пошту: market1prestige@gmail.com та його представнику на електронну пошту: zhabskyy13@gmail.com, представнику відповідача на електронну пошту: mayalik77@gmail.com та на поштову адресу представника 49000, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 8, кв. 33.

Повне рішення складено 01.10.2021.

Суддя В.Г. Кабакова