Рішення № 100032989, 30.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2021Справа № 910/9598/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРСЕД" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 10, неж. прим. 60, літ. "А"; ідентифікаційний код: 40517176)

до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (Україна, 03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 121 В; ідентифікаційний код: 00851519) в особі Філії "Птахофабрика "Перше Травня" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (Україна, 19603, Черкаська обл., Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, буд. 2; ідентифікаційний код ВП: 39765691)

про стягнення 39 539,66 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРСЕД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Птахофабрика "Перше Травня" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (далі - відповідач) про стягнення 39 539,66 грн, з яких 27 171,72 грн інфляційних втрат та 12 367,94 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з ухваленням 10.01.2019 Господарським судом Черкаської області рішення у справі № 925/1103/18 про стягнення боргу за Договором про надання охоронних послуг № 28-7/17 від 28.07.2017 грошові зобов`язання відповідача по оплаті охоронних послуг не припинились, відтак у позивача наявне право на стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційних втрат і 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

02.07.2021 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

26.07.2021 (надісланий засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що, на виконання умов укладеного сторонами договору, у серпні, вересні та жовтні 2017 року позивач надав відповідачу охоронні послуги загальною вартістю 543 413,00 грн, про що було складено акти надання послуг від 31.08.2017 №21, від 05.10.2017 №22 та від 31.10.2017 №26. Враховуючи ту обставину, що пунктом 7.4 Договору про надання охоронних послуг № 28-7/17 від 28.07.2017 було встановлено строк оплати щомісячної суми за надані послуги - до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідач просить суд відмовити в позові, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

28.07.2017 між позивачем (охоронне агентство) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання охоронних послуг № 28-7/17 (далі - Договір), згідно з п. 2.1 якого охоронне агентство зобов`язалось забезпечити недоторканність об`єкту охорони, що передається замовником під охорону за актом прийняття об`єкту під охорону, а замовник зобов`язався щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим Договором плату.

Відповідно до п. 7.3 Договору загальна сума щомісячної плати за цим Договором становить 245 952,00 грн.

У пункті 7.4 Договору сторони погодили, що оплата щомісячної суми Договору за надані послуги здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами пункту 7.5 Договору охоронне агентство зобов`язалось надати замовнику акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Згідно з п. 10.1 Договір набирає чинності з 28 липня 2017 року і діє до 28 липня 2018 року.

28 липня 2017 року сторонами також було узгоджено та підписано Додатки до Договору, а саме: Дислокацію об`єкту охорони (Додаток № 1), Інструкцію по охороні об`єкту (Додаток № 2), Протокол узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об`єкту (Додаток № 3), Акт прийняття об`єкту під охорону (Додаток № 4), Акт обстеження технічного стану об`єкту (Додаток № 5), Форму доповідної записки про результати виконаної роботи з охорони за минулу добу (Додаток № 6) та Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей згідно з Договором № 28-7/17 (Додаток № 7).

Як зазначає позивач, у липні 2017 року, на виконання умов Договору, ним було надано відповідачу охоронні послуги вартістю 8 064,00 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами Актом надання послуг від 31.07.2017 № 15, який в подальшому було оплачено відповідачем.

За твердженнями позивача, у серпні, вересні та жовтні 2017 року, на виконання умов Договору, ним було надано відповідачу охоронні послуги загальною вартістю 543 413,00 грн, про що позивач склав, підписав і надав відповідачу Акти надання послуг від 31.08.2017 № 21 на суму 109 534,00 грн, від 05.10.2017 № 22 на суму 191 927,00 грн та від 31.10.2017 № 26 на суму 241 952,00 грн, проте відповідач вказані акти не підписав, не надав заперечень на них і не оплатив надані позивачем охоронні послуги.

01.11.2017 сторони припинили дію Договору і підписали Акти про прийняття відповідачем від позивача об`єктів з-під охорони.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача 543 413,00 грн боргу за надані охоронні послуги, 62 481,21 грн інфляційних втрат, 17 778,84 грн 3 % річних та 193 843,12 грн пені.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.01.2019 у справі №925/1103/18 було частково задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 543 413,00 грн боргу, 57 905,36 грн інфляційних нарахувань, 17 778,84 грн три проценти річних, 81 491,55 грн пені та 10 508,83 грн витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 апеляційну скаргу відповідача на вищевказане рішення було повернуто без розгляду та 21.03.2019 Господарським судом Черкаської області було видано наказ про примусове виконання рішення.

Як зазначає позивач, в процесі примусового виконання судового рішення у справі №925/1103/18 приватним виконавцем Авторговим А.М. 15.07.2019 та 16.07.2019 було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 125 825,62 грн та 585 271,96 грн з призначенням платежу: кошти, стягнуті за наказом № 925/1103/18 Господарського суду Черкаської області від 21.03.2019 по виконавчому провадженню № 59460101 без ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача за 15.07.2019 та за 16.07.2019.

За твердженнями позивача, звертаючись до Господарського суду Черкаської області з позовом за прострочення відповідачем оплати наданих охоронних послуг за Договором ним було нараховано інфляційні втрати і 3 % річних станом на 20.11.2018, окрім Акту № 15 від 31.07.2017, за яким інфляційні втрати і 3 % річних було нараховано по 29.09.2017, у зв`язку з його оплатою відповідачем.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачем було виконано взяті на себе грошові зобов`язання за Договором 16.07.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 27 171,72 грн інфляційних втрат та 12 367,94 грн 3 % річних за період з 21.11.2018 по 16.07.2019.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2, 4 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129, ч. 1 ст. 129-1 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Обставини щодо укладення сторонами Договору, надання охоронних послуг позивачем у серпні, вересні та жовтні 2017 року, а також неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором і наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 543 413,00 грн з оплати наданих позивачем охоронних послуг встановлені в рішенні Господарського суду Черкаської області від 10.01.2019 у справі №925/1103/18, яке набрало законної сили, та відповідно до вищевказаних положень законодавства, не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що відповідач, у порядку примусового виконання судового рішення у справі №925/1103/18, погасив заборгованість за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача за 15.07.2019 та за 16.07.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

З аналізу вищевказаних норм законодавства слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, а також у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 910/6495/18.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що вони не відповідають вищевказаним положенням Цивільного кодексу України, оскільки позивачем було неправомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних за 16.07.2019 (дата надходження грошових коштів на рахунок позивача), а нараховані позивачем суми інфляційних втрат і 3 % річних є завищеними.

За розрахунком суду, на суму заборгованості - 543 413,00 грн за період з 21.11.2018 по 15.07.2019 обґрунтованими є інфляційні втрати в розмірі 24 318,62 грн та 3 % річних у розмірі 10 585,39 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в позові, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При розгляді цієї справи суд встановив, що відповідачем було неналежним чином виконано грошові зобов`язання за Договором, проте позивачем було невірно здійснено розрахунки інфляційних втрат і 3 % річних, відтак питання спливу строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат понад 24 318,62 грн та 3 % річних понад 10 585,39 грн судом не досліджується, оскільки вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи ту обставину, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 та 27 квітня 2018 року в справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року в справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року в справах №905/2324/17 та №922/175/18 та від 13 лютого 2019 року в справі №924/312/18.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3 % річних за період з 21.11.2018 по 16.07.2019, у свою чергу, згідно з інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за пошуковим ідентифікатором поштового відправлення №0829201781188 позовну заяву було надіслано до суду 09.06.2021, тобто у межах трирічного строку з дати початку триваючого правопорушення відповідача (21.11.2018), відтак правові підстави для застосування до вимог позивача строку позовної давності у суду відсутні.

Судом відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, враховуючи, що згідно з п. 7.4 Договору відповідач мав здійснити оплату охоронних послуг до 10.11.2017, оскільки відповідач допустив триваюче правопорушення (несплата грошових коштів за надані позивачем охоронні послуги за Договором за період з 21.11.2018 по 15.07.2019).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 24 318,62 грн та 3 % річних у розмірі 10 585,39 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 003,86 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (Україна, 03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 121 В; ідентифікаційний код: 00851519) в особі Філії "Птахофабрика "Перше Травня" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (Україна, 19603, Черкаська обл., Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, буд. 2; ідентифікаційний код ВП: 39765691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРСЕД" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 10, неж. прим. 60, літ. "А"; ідентифікаційний код: 40517176) інфляційні втрати в розмірі 24 318 (двадцять чотири тисячі триста вісімнадцять) грн 62 коп., 3 % річних у розмірі 10 585 (десять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 003 (дві тисячі три) грн 86 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 266,14 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.09.2021

Суддя О.В. Нечай