Рішення № 100032486, 22.09.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2021 р. Cправа № 902/571/21

за позовом:Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького,24, м. Вінниця, 21012)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод" (вул. Механізаторів,74, м. Гайсин,Вінницька обл., 23700)

про стягнення 109446,45 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників:

позивача: Бабійчук О.А.

відповідача: Люлик Р.І.

В С Т А Н О В И В :

02.06.2021 р. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод" про стягнення 109 446,45 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/571/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 04.06.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/567/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на 01.07.2021 р.

За наслідками розгляду справи суд постановив відкласти підготовче засідання на 02.08.2021 р., про що виніс ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом 02.08.2021 р. в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про витребовування доказів у позивача.

Ухвалою суду від 02.08.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/571/21 на 30 днів. Слухання у справі призначено на 01.09.2021 р. Зобов`язано Акціонерне товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" надати Господарському суду Вінницької області до 31.08.2021 р. наступні документи: Акт опломбування ГРМ відповідача; Акт про припинення надання послуг; докази встановлення заглушки на ГРМ. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 31.08.2021 р.

За наслідками розгляду справи 31.08.2021 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 22.09.2021 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору розподілу природного газу №094200J2ВFBP099 від 12.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з розподілу природного газу за період з січня 2020 по квітень 2021 року. Також, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до положень Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання з оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

З огляду на викладене, позивачем зазначається, що Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3014 для АТ «Вінницягаз» на період з 01.01.2020 по 30.06.2020 включно встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 0,89 грн за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ); з липня 2020 – у розмірі 1,09 за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ0. Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1152 були внесені зміни до даної постанови Комісії в частині зменшення тарифу на послуги з розподілу газу для Позивача до 0,97 грн за 1 м. куб. Тариф на послуги з розподілу природного газу з січня 2021 року 1,68 м.куб. затверджений Постановою НКРЕКП від 30.12.2020 № 2765 та становить 1,68 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ). Таким чином, з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу: з 01 січня по 30 червня 2020 року складає 1,068 грн. за 1 м. куб., з 01 липня по 31 грудня 2020 року складає 1,164 грн. за 1 м.куб., з 01 січня 2021 р. по теперішній час складає 2,016 грн. за 1 м.куб.

Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу,позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2020-2021 рр. наступним чином: 40 000 м.куб. х 1,068 грн. за 1 м.куб. І 12 міс. = 5 340,00 грн. (щомісячна плата для Відповідача з січня по червень 2020 р.); 40 000 м.куб. х 1,164 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 5 820,00 грн. (щомісячна плата для Відповідача з липня по серпень 2020 р.); 40 314 м.куб. х 1,164 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 5 850,46 грн. (щомісячна плата для Відповідача з вересня по грудень 2020 р.); 73 649,77 м.куб. х 2,016 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 12 137,16 грн.

Крім того, позивач наголошує, що в період з січня 2020 по квітень 2021 року сторони перебували в договірних стосунках, предметом яких було надання послуг з розподілу природного газу, які сплачуються як плата за річну замовлену потужність, а об`єкти газоспоживання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод» були підключені до газорозподільної системи Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз».

Відповідач, в свою чергу не погодився з позицією позивача щодо необхідності щомісячно сплачувати вартість послуг з розподілу природного газу, мотивуючи свою позицію останній виклав у відзиві на позовну заяву ( вх. № канц. 01-34/5765/21 від 23.06.2021 р.) з посиланням на не споживанням природного газу у визначений в позові період (січень 2020 - квітень 2021 року), за яким розраховується величина замовленої річної потужності. Також, позивач наполягає на тому, що ним припинено (обмежено) з 10.02.2020 газопостачання шляхом встановлення інвентарної заглушки на газопроводі-вводі.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" подало до суду відповідь на відзив (за вх. № 01-34/6146/21 від 07.07.2021 р.), згідно якої позивач звертає увагу на те, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. Крім того, в період січня 2020 – квітень 2021 року сторони мали договірні стосунки, предметом яких є надання послуг з розподілу природного газу, які сплачуються як плата за річну замовлену потужність, а об`єкти газоспоживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод» були підключені до газорозподільної системи АТ "Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз»".

Зокрема позивачем були подані додаткові пояснення до суду з аналогіним змістом позиції, що викладена у відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив.

За наслідками розгляду справи суд дійшов наступного висновку.

За приписами статті 55 Конституції України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем (надалі Кодекс ГРМ), затвердженим постановою НКРЕП №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою НКРЕП №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" тощо.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає наступних суб`єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи: оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" є Оператором ГРМ.

Положеннями Кодексу ГРМ визначено, що оператор газорозподільної системи суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод» (відповідач по справі) має статус споживача.

За приписами пункту 4 глави 1 розділу 1 глави I Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до пункту 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу (пункт 3 глави 3 розділ VI Кодексу ГРМ).

Положеннями пункту 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ унормовано, що договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Абзацом 3 пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

У даній справі спірні відносини між сторонами виникли на підставі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 та Постанови НКРЕП №3014 від 24.12.2019.

Типовий договір розподілу природного газу є публічним (стаття 633 Цивільного кодексу України) та договором приєднання (стаття 634 Цивільного кодексу України). Умови Типового договору є однаковими для всіх споживачів України.

Типовий договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.

Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Як вже зазначалось, в розділі 6-му Типового договору розподілу природного газу врегульовано порядок розрахунків та визначено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. При цьому, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.(а.с. 24).

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Визначення газового року наведене в пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ і ним є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

З урахуванням вищезазначених положень Кодексу ГРМ та типового договору, позивачем було здійснено розрахунок величини річної замовленої потужності відповідача у газорозподільній зоні АТ "Вінницягаз".

Так, судом з`ясовано, Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3014 для АТ «Вінницягаз» на період з 01.01.2020 по 30.06.2020 включно встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 0,89 грн за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ); з липня 2020 – у розмірі 1,09 за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ0. Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1152 були внесені зміни до даної постанови Комісії в частині зменшення тарифу на послуги з розподілу газу для Позивача до 0,97 грн за 1 м. куб. Тариф на послуги з розподілу природного газу з січня 2021 року 1,68 м.куб. затверджений Постановою НКРЕКП від 30.12.2020 № 2765 та становить 1,68 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ).

Таким чином, з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу: з 01 січня по 30 червня 2020 року складає 1,068 грн. за 1 м. куб., з 01 липня по 31 грудня 2020 року складає 1,164 грн. за 1 м.куб., з 01 січня 2021 р. по теперішній час складає 2,016 грн. за 1 м.куб.

Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2020-2021 рр. наступним чином: 40 000 м.куб. х 1,068 грн. за 1 м.куб. І 12 міс. = 5 340,00 грн. (щомісячна плата для Відповідача з січня по червень 2020 р.); 40 000 м.куб. х 1,164 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 5 820,00 грн. (щомісячна плата для Відповідача з липня по серпень 2020 р.); 40 314 м.куб. х 1,164 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 5 850,46 грн. (щомісячна плата для Відповідача з вересня по грудень 2020 р.); 73 649,77 м.куб. х 2,016 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 12 137,16 грн.

При цьому, як слідує з матеріалів справи протягом 2020-2021 років відповідачу неодноразово направлялися акти наданих послуг, які відповідачем були підписані та повернув позивачеві лише частково, зокрема з січня 2020 по січень 2021 роки.

Відтак, протягом січня 2020 р. - квітня 2021 року AT «Вінницягаз» надало послугу з розподілу природного газу ТОВ «Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод» на загальну суму 116 574,48 грн., з них оплачені надані позивачем послуги у розмірі 11 761,30 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас, матеріалами справи стверджується, що станом на 01.01.2020 р. у відповідача існувала переплата в розмірі 4 258,70 грн., що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за 2020 рік від 15.01.2021 р.

З врахуванням встановленого станом на 26.05.2021 р. заборгованість ТОВ «Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод» перед AT «Вінницягаз» за надані протягом січня 2020 - квітня 2021 роки послуги з розподілу природного газу складає 100 554,48 грн.

Проте, відповідач з необхідністю щомісячно сплачувати вартість послуги не погоджується з підстав не споживання природного газу у місяці, за який розраховується величина замовленої потужності, мотивуючи свою позицію фактом відсутності споживання природного газу протягом періоду з січня 2020 по квітень 2021 року.

Положеннями глави 1 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що:

договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи;

доступ до газорозподільної системи право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу (абзац 3 пункту 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи викладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що послуга з розподілу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів. До послуги з розподілу також входить цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що буквально означає - наявність технічної можливості у будь-який час необхідний споживачу скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Тобто, Оператор ГРМ, знаючи, що об`єкт відповідача підключено до газорозподільної системи підтримує належний тиск у системі з урахування замовленої потужності приєднаних об`єктів споживача. Дані послуги є монопольними роботами АТ "Вінницягаз", як оператора ГРМ у зоні ліцензованої діяльності - території Вінницької області.

Також, суд зазначає, що між приєднаною та замовленою потужністю об`єктів споживача є певна різниця, через що є різниця в підходах до розрахунку вартості послуг:

- приєднаною потужністю є стала величина, тобто така, яка не потребує коригування і розраховувалась споживачу один раз на весь час отримання послуг,

- замовлена потужність - це змінна величина, яка розраховується на календарний рік відповідно до попередніх обсягів споживання (і може змінюватись через шість місяців за заявою споживача),

Тобто, оператор ГРМ для сталого функціонування, постійно налаштовує потужність газорозподільних мереж під приєднані до мережі об`єкти споживача.

Відповідно до пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VI цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку об`єкт вважається приєднаним навіть, якщо газоспоживаюче обладнання опломбоване на газопроводі-вводі, оскільки для початку фактичного споживання природного газу, окрім зняття пломби немає будь-яких перешкод.

На об`єкт не розраховується замовлена потужність пропускної спроможності газових мереж лише у випадку механічного від`єднання від мереж, що й було зроблено АТ "Вінницягаз" у січні 2020 року (акт про припинення (обмеження) газопостачання №б/н від 10.02.2020), а також у випадку розірвання договору розподілу.

Згідно пункту 1 розділу II Кодексу ГРМ газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

Не можна розглядати поняття "розподілу газу" лише як доставку газу безпосередньо споживачу. Оскільки, розподіл природного газу це цілий комплекс дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних з підтриманням системи ГРМ в надійному та безпечному стані, що підтверджується складовими структури тарифу на послуги з розподілу природного газу, до розрахунку якого, згідно Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (постанова НКРЕКП №236 від 25.02.2016 із змінами).

В нормативних актах в сфері ринку природного газу термін "розподіл природного газу" вживається і в розумінні фізичної доставки газу.

За приписами пункту 6 глави 3 розділу I Кодексу ГРМ на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.

Таким чином, послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ (АТ "Вінницягаз") щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

З матеріалів справи вбачається, що дію Договору розподілу не припинено.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень Кодексу ГРМ підключення об`єктів споживача до системи ГРМ, зобов`язує Оператора ГРМ виконувати функції покладені Кодексом ГРМ та типовим договором, зокрема:

- забезпечення споживачів цілодобовим доступом (правом користування) до ГРМ (в будь-який момент споживач має скористатись доступом до ГРМ і розпочати газопостачання в необхідних для нього обсягах);

- забезпечення технічної та вільної потужності на відповідній ГРП згідно річної замовленої потужності споживача (лише після розірвання типового договору та здійснення фізичного від`єднання об`єкта споживача від ГРМ надається право Оператору ГРМ коригувати дані технічної та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП) (пункт 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ);

- можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску в порядку, визначеному в розділі VI Кодексу ГРМ та договору.

Як свідчить зміст пункту 2.2. Договору розподілу обов`язковою умовою надання споживачу послуг з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільчої системи Оператора ГРМ.

Підключення до газорозподільної системи/підключення до ГРМ, згідно положень Кодексу ГРМ, це фізичне з`єднання в точці приєднання (на межі балансової належності) газових мереж суміжного суб`єкта ринку природного газу (зокрема споживача) з газорозподільною системою, здійснене в установленому законодавством порядку, зокрема згідно з цим Кодексом;

Суд наголошує, що за умови припинення (обмеження) газопостачання шляхом встановлення інвентарної заглушки та її опломбування об`єкт споживача не втрачає статус підключеного до ГРМ, оскільки у такому випадку не відбувається фізичного роз`єднання обладнання споживача з газорозподільною системою, і споживач має можливість у будь-який момент поновити отримання газу.

Підпунктом 5 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках, зокрема: розірвання договору розподілу природного газу.

При цьому, приписами глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ наведено перелік інших випадків при настанні яких Оператор ГРМ може здійснити обмеження та припинення розподілу природного газу споживачам. Проте, такої підстави як встановлення інвентарної заглушки та припинення газопостачання споживачу наведеною нормою спеціального законодавства не передбачено.

Тобто, встановлення заглушки в розумінні вищенаведених положень Кодексу ГРМ свідчить про припинення послуг з постачання природного газу, але не припиняє отримання послуг з його розподілу.

В свою чергу відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статтей 76, 77 ГПК України на підтвердження неможливості розірвати договір розподілу природного газу.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, а також приписи законодавства, яке підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості місячної вартості величини річної замовленої потужності за період з січня 2020 по квітень 2021 року у розмірі 100 554,48 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені за порушення терміну оплати, а також інфляційні нарахування на суму боргу та річні.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:закон" здійснений позивачем розрахунок, суд встановив, що такий розрахунок є обґрунтованим, здійсненим з урахуванням умов пункту 8.2. спірного договору та дат виникнення прострочення з урахуванням періодів нарахування інфляції, у зв`язку з чим суд дійшов висновку також про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми 3 802,52 грн. пені, 1 323,71 грн 3% річних; 3 765,74 грн. інфляційних втрат за період з січня 2020р. по квітень 2021 року.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст.76, 77, 78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, надаючи оцінку всім обставинам справи та поданим сторонами докам, суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки спір до суду доведено з його вини.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод" (вул. Механізаторів,74, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700, ідентифікаційний код 00686411) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького,24, м. Вінниця, 21012, ідентифікаційний код 03338649) 100 554,48 грн боргу, 1 323,71 грн 3 % річних, 3 802,52 грн пені, 3765,74 грн інфляційних втрат та 2 270, 00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 01 жовтня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Костя Широцького,24, м. Вінниця, 21012)

3 - відповідачу (вул. Механізаторів,74, м. Гайсин,Вінницька обл., 23700)