Рішення № 10003190, 14.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2010 Справа № 7/34-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Корона - Люкс”, м. Мукачево

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

про стягнення 1559,78 грн.,

Суддя С.Б. Швед

секретар судового засідання Кость В.В.;

від позивача Королович К.В., представник по довіреності від 23.03.2010р. №2;

від відповідача ОСОБА_2, підприємець;

Товариство з обмеженою відповідальністю „Корона- Люкс” звернулося до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми 1559,78 грн. заборгованості за поставлений товар. (в т.ч. 1349,82 грн. основний борг, 25,65 грн. інфляційні нарахування за період з 10.01.2010р. по 23.03.2010р., 184,31 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобовязань).

Позовні вимоги обґрунтовуються поданими суду доказами, що підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості.

Представник відповідача, прийнявши участь у судовому розгляді справи, по суті спору заперечень не подав, пояснивши факт наявності заборгованості важким фінансовим становищем.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:

На підставі накладної від 07.09.09 №35095 були здійснені господарські операції з поставки кондитерських виробів на загальну суму 2149,82 грн. між ТОВ „Корона - Люкс” (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар (розрахункові квитанції, а.с. 11-14), заборгувавши позивачу суму 1349,82 грн.

Фактична заборгованість відповідача підтверджується підписаним договірними сторонами актом звірки розрахунків від 05.03.2010р. №1085.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга ст. 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості відповідними документальними доказами, позов належить задоволити у частині присудження до стягнення з відповідача суми 1375,00 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції(1349,82 грн. заборгованість за товар, 25,18 грн. інфляційні нарахування) .

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 184,31 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань відповідно до п. 9 договору від 20.01.09 №290 задоволенню не підлягають, оскільки спірні господарські операції з поставки товарів були здійснені між сторонами на підставі накладної від 07.09.2009р. №35095, в якій відсутнє посилання на договір від 20.01.09 №290 як цивільно правову підставу існування спірних правовідносин та відповідальності сторін, передбаченої цим договором(стаття 547 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині присудження до стягнення з відповідача суми 1375,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на відповідача (частина друга статті 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Корона - Люкс” (м. Мукачево, вул. І. Франка, 132, код 31230636, р/р 26008301236335 у філії „Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Мукачево”, МФО 312174) суму 1375,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят пять гривень 00 коп.) заборгованості за товар, а також суму 338,00 грн. (витрат (у триста тридцять вісім гривень 00 коп.) у відшкодування судових т.ч. 102,00 грн. - держмито; 236,00 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на території України.

Порядок апеляційного та касаційного оскарження судового рішення регламентовано статтями 91- 95, 107- 111№ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Швед