Рішення № 10003016, 09.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.2010                                                             Справа № 14/11

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт”, м. Мукачево

до Виробничо –комерційної фірми "Комунальник”, Ужгородський район с. Сторожниця

про стягнення заборгованості у загальній сумі 10401,34грн., (в тому числі сума 7890,60грн. –основний борг, сума 933,91грн. - пеня, сума 1294,06 грн. - інфляційні втрати та сума 282,77грн. –три відсотки річних),

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Коцай Г.Л. - представник за дов від 15.05.2009р.

від відповідача: Федикович П.А. –директор ВКФ” Комунальник”

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство "Закарпатнафтопродукт”, м. Мукачево (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Виробничо –комерційної фірми ”Комунальник”, Ужгородський район с. Сторожниця (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальній сумі 10401,34грн., (в тому числі сума 7890,60грн. –основний борг, сума 933,91грн. - пеня, сума 1294,06 грн. - інфляційні втрати та сума 282,77грн. –три відсотки річних).

          Представником позивача у даному судовому засіданні позов підтримано у заявленому предметі позовних вимог, з урахуванням часткової сплати відповідачем суми 3000грн. в рахунок погашення основного боргу, посилаючись на підтвердження позовних вимог долученими до справи доказовими матеріалами. Також зазначено обставину щодо недосягнення сторонами згоди щодо врегулювання спору у добровільному порядку, в тому числі і в частині заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних.

          Керівником відповідача зазначено обставину щодо недосягнення з керівництвом позивача домовленості з предмета спору, тому суд повинен вирішити між сторонами спір за наявними у справі доказовими матеріалами. Разом з тим зазначено обставину припинення відповідачем господарської діяльності, що утруднить погашення відповідачем перед позивачем наявної заборгованості у заявленій до стягнення сумі, з урахуванням часткової сплати відповідачем суми 3000грн. в рахунок погашення основного боргу, через важкий фінансовий стан відповідача.

          Строк вирішення спору продовжувався відповідно до вимог ч.4 ст.69 ГПК України та розгляд справи відкладався та у розгляді справи оголошувалась перерва відповідно до вимог ст.77 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також дане правило закріплено в Господарському кодексі України. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 7890,60грн. по основному боргу виникла з підстав невиконання відповідачем в повному обсязі грошових зобов’язань перед позивачем з укладеного Договору поставки №66 від 01.07.2008р., за яким було отримано від позивача за видатковими накладними нафтопродукти на загальну суму 381290,60грн. (а.с.8-26).

          Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем за квитанцією від 10.02.2010р. до прибуткового касового ордеру №179, до прийняття судом рішення по справі №14/11, частково сплачено суму 3000грн. в рахунок погашення перед позивачем основного боргу у сумі 7890,60грн.(а.с.62).

За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що сторонами врегульовано спір у добровільному порядку у сумі 3000грн. заборгованості по основному боргу.

Відповідно до вимог пункту 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі слід припинити в частині стягнення суми 3000грн. заборгованості по основному боргу за відсутністю предмета спору.

Інша сума 4890,60грн. залишку заборгованості по основному боргу відповідача перед позивачем належним чином позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України обґрунтована та підтверджена матеріалами справи та фактичними обставинами, визнана керівником відповідача, а тому позов в даній частині підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача в примусовому порядку вищезазначеної заборгованості у залишку суми 4890,60грн. по основному боргу.

          За допущену відповідачем несплату на користь позивача, у встановлений строк і в повному обсязі, сум за отримані нафтопродукти, позивачем було нараховано відповідачу відповідно до вимог п.7.3 укладеного Договору поставки №66 від 01.07.2008р., пеню у сумі 933,91грн., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням вимог ст.258 ЦК України та ст. 232 ГК України, та яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, в якій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв”язку з вищенаведеною нормою, є правомірним нарахування позивачем відповідачеві трьох процентів річних у сумі 282,77грн. від простроченої суми 7890,60грн. основного боргу та суми 1294,06грн. –інфляційних втрат, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у примусовому порядку.                     

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача у повному обсязі відшкодування на користь позивача понесених витрат по оплаті держмита в розмірі 104,01грн. та в розмірі 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526 та ст. 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69 ч.4, 77, 80 п.1.1, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі припинити в частині заявленої до стягнення суми 3000грн. основного боргу, за відсутністю предмета спору.

2. Позов задоволити частково.

3.Стягнути з Виробничо–комерційної фірми ”Комунальник” /Ужгородський район, с.Сторожниця, вул.Шевченка,28а, код ЄДРПОУ 30257369, р/р 26007015000119 в КБ ”Коопінвестбанк”, м. Ужгород, МФО 312248/ на користь Відкритого акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт” /м.Мукачево, вул.Берегівська-об”їзна,11, код ЄДРПОУ 03481371, р/р 26007018141523 в ”Укрексімбанк”, м. Ужгород, МФО 312226/ заборгованість у загальній сумі 7401,34грн. (в тому числі сума 4890,60грн. залишку заборгованості по основному боргу, сума 933,91грн. –нарахованої пені, сума 1294,06 грн. –нарахованих інфляційних втрат та сума 282,77грн. – нарахованих трьох відсотків річних), суму 104,01грн. витрат по сплаченому держмиту та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.          

4.Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Карпинець