Рішення № 10002729, 20.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" квітня 2010 р.Справа № 5/117-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1І - фізична особа-підприємець, паспорт, свідоцтво

від відповідача Лейковський Д.В. - довір. №107 від 25.02.10., Мисін В.Є. - довір. №9/4184 від 30.11.09.

Розглянув справу справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Новоград-Волинський)

до Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради (м. Новоград-Волинський)

про визнання п. 3.2 договору від 10.01.2007р. частково недійсним

У засіданні суду 16.03.10. оголошувалась перерва до 01.04.10., 01.04.10. до 13.04.10., а 13.04.10. до 20.04.10. на підставі ст.77 ГПК України.

Спір вирішується в більш тривалий строк за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання частково недійсним п.3.2 договору про надання послуг із збирання відходів у м. Новоград-Волинському від будинків приватного сектору від 10.01.2007 року, а саме - в частині щодо оплати послуг з врахуванням фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику.

23.02.10. позивач надав суду обгрунтування позову, в якому зазначає, що п.3.2 зазначеного вище договору в частині, "до розрахунків береться фактична кількість укладених договорів з мешканцями приватного сектору, з врахуванням фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику" суперечить ст.ст.901,903 ЦК України, згідно яких замовник зобов'язаний оплатити вартість отриманих послуг. Населення не являється стороною по договору. Позивач не може впливати на правовідносини між відповідачем і населенням, так як він не являється стороною по договорах між відповідачем і населенням. Правочин не може суперечити нормам цивільного законодавства. Тому, в цій частині п.3.2 договору просить визнати недійсним (а.с.84-85).

У засіданнях суду позивач пояснив, що підтримує позов з підстав, зазначених в обгрунтуванні, наданих суду 23.02.10. Крім того, вважає, що в оспорюваній частині п.3.2 договору суперечить п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України та Тендерній документації. Зазначив, що в 2006 році між сторонами був укладений аналогічний договір, в якому пункт 3.2 договору був викладений без спірного пункту.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в тому числі на обгрунтування позовних вимог (а.с.107-108), а також додаткові заперечення по суті позовних вимог. Пояснив, що позов безпідставний, оскільки на час укладення спірного договору в позивача не було ніяких зауважень щодо його умов. Вважає, що правочин вчинений у межах чинного законодавства, так як позивач не оскаржував дії відповідача при укладенні договору. Крім того, зазначив, що позивач при зверненні до суду порушив ч.1 ст.37-1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", а саме: порядок подачі позовної заяви до суду. Також пояснив, що договір укладений на підставі тендерної пропозиції, тому відповідно до п.п.5 ч.2 ст.34 зазначеного вище Закону України умови договору не можуть змінюватися. Зазначив, що в 2007 році жодних бюджетних призначень на оплату послуг з вивезення сміття з приватного сектора не існувало. Джерелом оплати були кошти виключно від населення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням четвертого скликання двадцять четвертої сесії №402 від 28.04.05. "Про збір та вивезення побутового сміття житлових будинків приватного сектора та встановлення платежу за користування комунальними та санітарними мережами міста" було затверджено Програму запровадження збору та вивезення побутового сміття з будинків приватного сектора міста Новоград-Волинського (а.с.36-37).

11 грудня 2006 року затверджено тендерну документацію з проведення торгів (тендеру) на закупівлю послуг зі збирання сміття з приватного сектора м. Новоград-Волинський, обсяги завдань становили: Лот №1 - маршрут №1 - орієнтовна кількість дворів 1600; Лот №2 - орієнтовна кількість дворів - 8400 (а.с.43-65).

05.01.07. позивачу повідомлено про акцепт його тендерної пропозиції щодо закупівлі послуг зі збирання сміття з приватного сектора м. Новоград-Волинський, а саме, що акцептовано його пропозицію з ціною 3,90грн за вивіз сміття з 1 двору приватного сектора з врахуванням витрат на паливно-мастильні матеріали (а.с.64).

Отже, за результатами проведеного тендеру, переможцем якого став позивач, 10 січня 2007 року між Відділом житлово-комунального господарства Новоград-Волинської міської ради, правонаступником якого є відповідач, був укладений договір про надання послуг зі збирання відходів у м. Новоград-Волинському від будинків приватного сектору, предметом якого є послуги позивача зі збирання відходів у м. Новоград-Волинському від будинків приватного сектору, згідно рішення сесії від 28.04.05. №402 "Про збір та вивезення побутового сміття з житлових будинків приватного сектора та встановлення платежу за користування комунальними та санітарними мережами міста", тендерної пропозиції "Виконавця".

Відповідно до п.3.2 зазначеного договору, оплата проводиться за фактично виконані роботи. До розрахунку береться фактична кількість укладених договорів з мешканцями приватного сектора, з врахуванням фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику (відповідачеві).

Позивач просить визнати недійсним зазначений п.3.2 договору в частині до розрахунку за фактично виконані роботи береться "з врахуванням фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику".

Суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. ст.903 ЦК України).

Отже, спірний пункт договору суперечить зазначеним вище нормам Закону, оскільки позивач повинен оплатити вартість послуг незалежно від дій інших осіб, які не являються стороною у договорі.

Крім того, з врахуванням абзацу 5 ч.2 ст.34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного станом на час укладення договору), - "умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції, у порядку, передбаченому цим Законом".

Як вбачається із тендерної документації, зокрема, розділу "Основні умови договору" (а.с.62), виконавець надає замовникові послуги, а замовник сплачує за надані послуги за цінами та у термін, які зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною договору (п.1). Розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України (п.3), згідно якого: "після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами".

Відповідно до п.2.3 договору: "ціна послуг становить 3,90грн зі збирання відходів з одного двору з урахуванням витрат на паливно-мастильні матеріали, що повністю відповідає тендерній пропозиції "Виконавця" (позивача).

Слід зазначити, що сторони уклали до договору додаток №1, в якому передбачили обсяги завдань з надання послуг зі збирання відходів з будинків приватного сектора (а.с.11) та додаток №2 щодо відповідальності за неналежне виконання умов договору (а.с.12).

Отже, пункт 3.2 в частині "до розрахунку за фактично виконані роботи береться фактична сплати населенням за надані послуги "замовнику" не відповідає абзацу 5 ч.2 ст.34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного станом на час укладення договору), оскільки такі умови в тендерній документації відсутні, тобто умови договору відрізняються в цій частині від умов тендерної документації.

Відповідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 статті 203 ЦК України визначає, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З врахуванням ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд вважає, що не включення в п.3.2 договору спірної частини не тягне за собою недійсність правочину в цілому, оскільки договір від 10.01.07. був би укладений між сторонами і без спірної частини.

Слід зазначити, що між сторонами був укладений аналогічний договір в 2006 році, в пункті 3.2 якого не зазначена спірна частина, тобто п.3.2 викладений у наступній редакції: "оплата проводиться за фактично виконані роботи, до розрахунку береться фактична кількість укладених договорів з мешканцями приватного сектора (а.с.122).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про те, що спірний пункт договору суперечить абзацу 5 ч.2 ст.34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного станом на час укладення договору), п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України та ст.ст.901, 903 ЦК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх доводів і заперечень.

Відповідач позов не спростував щодо підстав та предмету.

Суд не приймає доводи позивача щодо недотримання порядку звернення до суду з позовом, передбаченого ст. 37-1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного станом на час укладення договору), оскільки предметом позову є визнання частково недійсним пункту договору, а не оскарження процедур закупівель, рішень, дій або бездіяльності замовника у судовому порядку. Окрім того, слід зазначити, що станом на день звернення позивача з позовом до суду Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" втратив чинність (згідно із Законом Українивід 20 березня 2008 року №150-VI).

Також, суд не приймає доводи позивача щодо не можливості визнання частково недійсним спірного пункту договору, виходячи з абзацу 5 ч.2 ст.34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного станом на час укладення договору), оскільки зазначена норма спростовує доводи відповідача, так як регулює правовідносини між сторонами при укладенні договору, а саме щодо умов договору, які не можуть відрізнятись від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника та щодо внесення змін до договору. Як суд зазначав вище, спірний пункт договору саме суперечить умовам тендерної документації. Крім того, предметом спору в даній справі є визнання недійсним частково пункту договору, а не внесення змін у нього.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє позов, оскільки вимоги обгрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звертатись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним п.3.2 договору, укладеного між Відділом житлово-комунального господарства міської ради, правонаступником якого є Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради, і приватним підприємцем ОСОБА_1 10.01.07. в частині: "до розрахунку за фактично виконані роботи береться з врахуванням фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику.

3. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради, 11700, м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 16, Житомирської області, р/р 37183003005159 у ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039, код 34648973

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- 85,00грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита,

- 236,00грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 23 квітня 2010 року

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу