Ухвала суду № 10002721, 17.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

17.06.10 р.                               Справа № 15/140          

за заявою первинної профспілкової організації контрольно-ревізійного управління в Донецькій області (код ЄДРПОУ 34604627)

про вжиття запобіжного заходу у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та земельну ділянку

особа, щодо якої вживаються запобіжні заходи, приватне підприємство „Хлібодар” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32458001)

за участю представників:

від заявника: не з’явився

від ПП „Хлібодар”: Федорко С.В. за довіреністю б/н від 19.05.2010 р.

До господарського суду Донецької області від первинної профспілкової організації контрольно-ревізійного управління в Донецькій області надійшла заява (вх. № 02-38/6607 від 08.06.2010 р.) про вжиття запобіжного заходу у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та земельну ділянку.

Ухвалою від 08.06.2010 р. суд залишив без руху вказану заяву та надав заявнику строк до 15.06.2010 року для виправлення недоліків, зазначених в даній ухвалі суду.

Від заявника до суду надійшли доповнення (вх. № 02–41/25839 від 15.06.2010 р.) до заяви про вжиття запобіжних заходів. До доповнення додані завірені копії витребуваних судом документів. Таким чином, заявник у встановлений судом строк усунув недоліки, допущені при подачі заяви про вжиття запобіжних заходів.

Ухвалою від 15.06.2010 р. заява про вжиття запобіжних заходів призначена до розгляду в судовому засіданні.

Необхідність вжиття запобіжних заходів заявник обґрунтовує наступним:

Під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності заявника встановлено, що в звітності про виконання кошторису за 2008 рік не була відображена реалізація бази відпочинку „Ладога”, в результаті чого у заявника виникли сумніви щодо законності дій голови первинної профспілкової організації контрольно-ревізійного управління в Донецькій області Чиріна Сергія Васильовича, яким був укладений договір купівлі-продажу № 2088 від 12.08.2008 р. Згідно вказаного договору купівлі-продажу продавець (заявник) передав, а покупець (ПП „Хлібодар”) прийняв у власність комплекс будівель та споруд бази відпочинку „Ладога”, розташованого за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, місто Курахове, Берегова зона – правий берег Курахівського водосховища 3, та сплатив за нього 207172,00 грн. Пунктом 4 спірного договору встановлена вартість бази відпочинку в сумі 94700,00 грн. відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18917653 від 22.05.2008 р., виданого РКП „Мар’їнське бюро технічної інвентаризації”. Згідно звіту про незалежну оцінку майна, зробленого СПД – фізичною особою суб’єктом оцінюючої діяльності, вартість бази відпочинку станом на 30.07.2008 р. становить 207172,00 грн. без ПДВ. Заявник провів рецензію вказаного звіту, якою було встановлено, що звіт не в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна та має значні недоліки, які вплинули на достовірність оцінки.

На підставі цього заявник зазначив, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання звіту про незалежну оцінку майна недійсним та розірвання договору купівлі-продажу № 2088 від 12.08.2008 р. При цьому він вважає, що має підстави побоюватися, що подання вказаного позову в подальшому може стати неможливим або складним, оскільки базу відпочинку може бути продано іншим особам, покупцем може бути укладений договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні первинної профспілкової організації контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на підставі державного акту серії ЯЯ № 055978, виданого 25.06.2008 р. відділом земельних ресурсів у Мар’їнському районі Донецької області. В обґрунтування вказаного заявник надав до суду завірену копію договору купівлі–продажу № 2088 від 12.08.2008 р., рецензії звіту про незалежну оцінку.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

У зв’язку з викладеними обставинами заявник просить суд вжити запобіжні заходи у вигляді накладення арешту на комплекс будівель та споруд бази відпочинку „Ладога”, розташованого за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, місто Курахове, Берегова зона – правий берег Курахівського водосховища 3, а також на земельну ділянку, на якій розміщена база відпочинку.

Представник особи, щодо якої вживаються запобіжні заходи, в судовому засіданні надав письмові пояснення на заяву про вжиття запобіжних заходів, де зазначає наступні обставини:

До суду не надано жодного доказу незаконності договору купівлі–продажу № 2088 від 12.08.2008 р.; заява про вжиття запобіжних заходів необґрунтована, всі доводи заявника базуються на припущеннях; заявник не є фінансовим органом, у зв’язку з чим не звільняється від сплати держмита; ПП „Хлібодар” підтверджує, що станом на день проведення судового засідання він є власником спірної бази відпочинку; заявником не сплачена застава для запобігання зловживанню запобіжними заходами.

Вищевказані заперечення суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

Дослідження доказів та обставин справи, які стосуються встановлення факту законності або незаконності, дійсності або недійсності спірного договору купівлі–продажу бази відпочинку не є предметом розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів. Вказані обставини досліджуються судом після подачі позовної заяви під час розгляду спору по суті.

Статтею 43–1 ГПК України передбачено, що особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Тобто, нормою закону не встановлено обов’язку заявника при подачі заяви про вжиття запобіжних заходів обґрунтовувати свої доводи не на припущеннях, а на конкретно встановлених фактах.

Щодо сплати державного мита за подання заяви про вжиття запобіжних заходів у встановлених законом порядку й розмірі слід звернути увагу на таке. У п. 11 рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 р. N 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначається, що Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не передбачено розміру ставок державного мита із заяв про вжиття запобіжних заходів. Отже, до внесення відповідних змін до названого Декрету у господарського суду немає правових підстав для винесення ухвали про залишення такої заяви без руху у зв'язку з тим, що її не оплачено державним митом (частина перша статті 43–5 ГПК).

Крім того, вжиття запобіжних заходів не порушує права власності, а тільки обмежує його в порядку, передбаченому законом, в частині розпорядження власником своїм майном.

Частиною 4 статті 43–4 ГПК України передбачено, що господарський суд може зобов'язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду. Розмір застави визначається господарським судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим від розміру заявленої шкоди.

З наведеної норми закону вбачається право, а не обов’язок господарського суду зобов’язати заявника внести заставу.

В даному конкретному випадку суд не вбачає в діях заявника в особі первинної профспілкової організації контрольно-ревізійного управління в Донецькій області наміру зловживати запобіжними заходами.

Обґрунтованість припущень заявника про можливість продажу бази відпочинку „Ладога” теперішнім власником майна іншій особі підтверджується завіреним належним чином витягом з Інтернет–сторінки, на якому в розділі „Продаж кафе, баз відпочинку, соцкультпобуту в Курахово” міститься повідомлення від 11.06.2010 р. про продаж бази відпочинку „Ладога”, що розташована за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, місто Курахове, Берегова зона.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вжиття запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на комплекс будівель та споруд бази відпочинку „Ладога”, розташованого за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, місто Курахове, Берегова зона – правий берег Курахівського водосховища 3, є обґрунтованим, тому заява в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, заявник просив суд вжити запобіжні заходи у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, на якій розміщена база відпочинку.

До суду надана довідка № 67/1805 від 11.06.2010 р., видана виконавчим комітетом Курахівської міської ради в тому, що земельна ділянка загальною площею 0,8392 га під комплексом будівель та споруд бази відпочинку „Ладога” за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, місто Курахове, Берегова зона – правий берег Курахівського водосховища 3, значиться за первинною профспілковою організацією контрольно-ревізійного управління в Донецькій області з 28.05.2008 р. та по теперішній час.

Земельна ділянка надана у постійне користування на підставі рішення Курахівської міської ради від 28.05.2008 р. за № V/41–5 „Про розгляд листа Первинної профспілкової організації контрольно-ревізійного управління в Донецькій області щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою для експлуатації комплексу будівель та споруд бази відпочинку „Ладога”.

Довідка підписана секретарем міської ради та інженером–землевпорядником, підписи скріплені печаткою.

Крім того, викладені обставини підтверджуються державним актом користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 055978, виданим 25.06.2008 р. відділом земельних ресурсів у Мар’їнському районі Донецької області (доданий до заяви про вжиття запобіжних заходів).

Таким чином, земельна ділянка, на якій розміщена база відпочинку, станом на день проведення судового засідання знаходиться в постійному користуванні самого заявника, тому відсутні обґрунтовані підстави побоюватись, що подача потрібних для нього доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що його права, пов’язані з земельною ділянкою, порушені або існує реальна загроза їх порушення. Тобто, вжиття запобіжного заходу у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, на якій розміщена база відпочинку, в даному випадку необґрунтоване, тому заява в цій частині судом відхиляється.

Статтею 43–4 ГПК України передбачено, що про вжиття запобіжних заходів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, порядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копії ухвали надсилаються заявнику та особі, щодо якої мають бути вжиті запобіжні заходи, негайно після її винесення. У разі відсутності підстав, встановлених статтею 431 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Згідно ст. 43–6 ГПК України ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 43–1, 43–4, 43–6; 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Заяву первинної профспілкової організації контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про вжиття запобіжного заходу у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та земельну ділянку задовольнити частково.

Накласти арешт на комплекс будівель та споруд бази відпочинку „Ладога”, розташованого за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, місто Курахове, Берегова зона – правий берег Курахівського водосховища 3, який належить на підставі договору купівлі-продажу № 2088 від 12.08.2008 р. приватному підприємству „Хлібодар” (код ЄДРПОУ 32458001).

Відмовити в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів в частині накладення арешту на земельну ділянку, на якій розміщена база відпочинку.

Дана ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 4–5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Суддя