Рішення № 10002690, 17.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.10 р.                     Справа № 38/114                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНЄВРОТРЕЙД” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНПРОМРЕСУРС” м. Сніжне, Донецька область

про стягнення суми боргу у розмірі 42900,00грн., суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 3928,86грн., 3% річних у розмірі 1023,47грн. та витрати з оплати правової допомоги в розмірі 8000,00грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Пилипенко Ю.С.- за дов.№100 від 25.03.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОНЄВРОТРЕЙД” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНПРОМРЕСУРС” м. Сніжне, Донецька область про стягнення суми боргу у розмірі 42900,00грн., індексу інфляції та 3% річних у розмірі 4952,33грн. та витрат з оплати правової допомоги в розмірі 8000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №25/1 від 11.07.2009р., додаток №1 від 11.07.2009р. до договору поставки №25/1 від 11.07.2009р., додаток №2 від 11.07.2009р. до договору поставки №25/1 від 11.07.2009р., акти прийому-передачі, квитанції про приймання вантажу, вимогу від 30.03.2010р., копію реєстру кредитових документів, невиконання відповідачем своїх зобов’язань, договір про надання юридичних послуг від 30.03.2010р.; докази оплати юридичних послуг; правовстановлюючі документи тощо.

28.05.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/2816 від 26.05.2010р., з якого вбачається, що станом на 26.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОНПРОМРЕСУРС” (ідентифікаційний код 32838951) значиться як юридична особа та розташоване за адресою: 86500, Донецька область, м.Сніжне, вул.Карапетяна, 41. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

17.06.2010р. позивач надав суду уточнення позовних вимог від 16.06.2010р. в частині стягнення з відповідача інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних.

В наданих уточненнях позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 42900,00грн., суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 3928,86грн., 3% річних у розмірі 1023,47грн. та витрат з оплати правової допомоги в розмірі 8000,00грн.

Уточнення та додаткові документи судом розглянуті, прийняті до уваги та долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду та повернутим на адресу господарського суду поштовим повідомленням з відміткою “вручено 21.05.2010р. уповноваженій особі”.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

          Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОНЄВРОТРЕЙД” (за договором – продавець, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОНПРОМРЕСУРС” ( за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір поставки №25/1, згідно п.1.1 якого, продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар.

Під товаром за цим договором слід розуміти вугілля (п.1.2).

          Пунктом 3.1 договору встановлено, що строк і дата поставки товару узгоджуються сторонами щомісячно та фіксуються у додатках до договору.

          Розділом 4 договору сторони визначили ціну та загальну вартість договору.

          Ціна товару і вартість конкретної партії, визначається у додатку на поставку кожної партії товару. Ціни на товар встановлюються у національній валюті України та на умовах FCA (станція відправлення) (п.4.1).

          Сума договору орієнтовно складає 2 000000,00грн. (п.4.2).

Розділом 5 договору сторони визначили умови платежу.

Умови оплати – 100% оплата протягом 5 банківських днів з моменту прийому товару покупцем по якості і кількості проти надання продавцем покупцю рахунка-фактури продавця з зазначенням асортименту і кількості товару, який підлягає поставці (п.5.1).

Зобов’язання покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.5.3).

Відповідно до п.11.1 договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2009р.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір поставки №25/1 від 11.07.2009р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

Додатком №1 від 11.07.2009р. до договору поставки №25/1 від 11.07.2009р. сторони визначили: марку, клас вугілля, розмір куску, якість, межовий показник, кількість, ціну за 1 м з ПДВ. Ціна партії товару складає 124 026,24грн. Крім того, сторони визначили період поставки - липень 2009р.

Додаток №1 від 11.07.2009р. до договору поставки №25/1 від 11.07.2009р. є невід’ємною частиною договору, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Додатком №2 від 11.07.2009р. до договору поставки №25/1 від 11.07.2009р. сторони визначили: марку, клас вугілля, розмір куску, якість, межовий показник, кількість, ціну за 1 т з ПДВ. Ціна партії товару складає 27880,00грн. Крім того, сторони визначили період поставки - липень 2009р.

Додаток №2 від 11.07.2009р. до договору поставки №25/1 від 11.07.2009р. є невід’ємною частиною договору, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

На виконання умов договору поставки № 25/1 від 11.07.2009р. та додатків до договору, позивач здійснив поставку вугілля відповідачу у кількості 664,25 тон на загальну суму 151900,00грн., що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу до перевезення, наявними в матеріалах справи.

Вказаний товар отриманий відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі вугільної продукції від 19.07.2009р. та від 31.07.2009р. по договору поставки № 25/1 від 11.07.2009р.

Вказані акти приймання-передачі мають посилання на договір поставки № 25/1 від 11.07.2009р. та підписані керівниками підприємств без зауважень та скріплені печатками.

З огляду на викладене, суд приходить до висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 151900,00грн.

Відповідач оплату товару, отриманого відповідно до договору поставки № 25/1 від 11.07.2009р. виконав частково, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 42900,00грн.

Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача, з посиланням на ст.625 ЦК України, 3% річних у розмірі 1023,47грн. та інфляційних у розмірі 3 928,86грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки №25/1 від 11.07.2009р., додаток №1 від 11.07.2009р. до договору поставки №25/1 від 11.07.2009р., додаток №2 від 11.07.2009р. до договору поставки №25/1 від 11.07.2009р., акти прийому-передачі, квитанції про приймання вантажу, вимогу від 30.03.2010р., копію реєстру кредитових документів, уточнення позовних вимог від 16.06.2010р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач в судові засідання не з’явився, жодних пояснень суду не надав.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 договору зазначені умови оплати – 100% оплата протягом 5 банківських днів з моменту прийому товару покупцем по якості і кількості.

Судом встановлено, що поставлений товар на загальну суму 151900,00грн. прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі вугільної продукції від 19.07.2009р. та від 31.07.2009р. по договору поставки № 25/1 від 11.07.2009р.

Як зазначає позивач, відповідач оплату товару, отриманого відповідно до договору поставки № 25/1 від 11.07.2009р. виконав частково у суму 109000,00грн., що підтверджено реєстром кредитових документів від 17.07.2009р. на суму 20 000,00грн., від 22.07.2009р на суму 85000,00грн., від 26.03.2010р. на суму 4000,00грн, які наявні у матеріалах справи, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 42900,00грн.

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені позивачем документи, суд встановив, що відповідно до наявного в матеріалах справи реєстру кредитових документів 16.04.2010р. відповідачем було здійснено часткову оплату суми основного боргу в розмірі 5000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була здана позивачем до канцелярії суду 13.05.2010р., тобто на момент звернення із позовною заявою сума основного боргу складала 37900,00грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 000,00грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на момент звернення позивача із позовом заборгованість по основному боргу складала 37900,00грн., а отже права позивача в частині позовних вимог в розмірі 5000,00грн. не були порушені.

Враховуючи, що на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 37900,00грн. суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є доведеними, обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в цій частині підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються відповідачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 023,47грн. та суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 3 928,86грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення суми інфляційного збільшення заборгованості за період з 10.08.2009р. по 25.03.2010р. у розмірі 3 928,86грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3 % річних суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 10.08.2009р. по 06.05.2010р. у розмірі 1 023,47грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 1014,83грн., оскільки під час проведення розрахунку позивачем не була врахована часткова оплата суми основного боргу, здійснена відповідачем 16.04.2010р.

Вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача витрат з оплати правової допомоги за договором про надання юридичних послуг №01/03-10 від 30.03.2010р. у розмірі 8000,00грн., суд вважає безпідставними та відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне.

Ст. 44 Господарського процесуального кодексу України чітко визначений склад судових витрат. Встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Отже, юридичні послуги не входять до складу цих витрат, а відтак задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНЄВРОТРЕЙД” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНПРОМРЕСУРС” м. Сніжне, Донецька область про стягнення суми боргу у розмірі 42900,00грн., суми інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 3928,86грн., 3% річних у розмірі 1023,47грн. та витрат з оплати правової допомоги в розмірі 8000,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНПРОМРЕСУРС” м. Сніжне, Донецька область (86500, Донецька область, м.Сніжне, вул.Карапетяна, 41, п/р 26002181340831 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, м.Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 32838951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОНЄВРОТРЕЙД” м. Донецьк (83121, м.Донецьк, вул.Собінова, 2Д, п/р 2600711149980 в АБ „УкрБізнесБанк”, МФО 334969, ЄДРПОУ 36443973) суму боргу у розмірі 37900,00грн., суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 3 928,86грн., 3% річних у розмірі 1014,83грн., державне мито 428,43грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 181,03грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.06.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя