Рішення № 100026329, 28.09.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/9097/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

при секретарі - Рамазанової В.Х.,

за участі прокурора Янюк Я.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки – адвоката Коваленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка за правилами загального провадження цивільну справу №233/9097/19 за позовною заявою:

В.о. керівника Костянтинівської окружної прокуратури, юридична адреса: Донецька область м. Костянтинівка вул. О. Тихого, 260

діючого в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Костянтинівської міської ради, юридична адреса: Донецька область м. Костянтинівка вул. О. Тихого, 260

до

ОСОБА_2 , що зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 та мешкає за адресом: АДРЕСА_2

про стягнення доходу, одержаного від безпідставно збереженого майна, -

Обставини справи:

27.12.2019 року В.о. керівника Костянтинівської місцевої прокуратури звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Костянтинівської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення доходу, одержаного від безпідставно збереженого майна.

Відповідно до автоматичного розподілу справ – 27.12.2019 року справа надійшла в провадження судді Мартиненко В.С.

13.02.2020 року по справі постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

11.03.2020 року по справі постановлено ухвалу про зупинення провадження.

03.08.2020 року по справі постановлено ухвалу про поновлення провадження.

03.08.2020 року по справі постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

19.08.2020 року на вище вказану ухвалу надійшла апеляційна скарга Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30.09.2020 року ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03.08.2020 року – скасовано та справу направлено до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області для продовження розгляду.

Відповідно до автоматичного розподілу справ – 19.10.2020 року справа надійшла в провадження судді Мартиненко В.С.

19.10.2020 року відповідно до розпорядження керівника апарату Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Діріної О.А. призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку із тим, що суддя Мартиненко В.С. перебуває на лікарняному.

19.10.2020 року справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

20.10.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 09.11.2020р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Костянтинівською місцевою прокуратурою вивчено стан додержання вимог бюджетного та земельного законодавства на території Костянтинівської міської ради Донецької області, в результаті чого встановлений факт безпідставного збереження коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 ОСОБА_2 у період з 01.01.2017 по 21.03.2019 без правовстановлюючих документів.

Встановлено, що ОСОБА_2 17.02.2012придбала за договором купівлі - продажу у ТОВ «Автовокзали Донбасу» об`єкт нерухомості - будівлю автовокзалу по АДРЕСА_2 , яка розташована на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 площею 0,8550га.

Земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554, на якій розташований придбаний ОСОБА_2 об`єкт нерухомості - будівля автовокзалу до 2012 року перебувала в оренді ТОВ «Автовокзали Донбасу».

Рішенням Костянтинівської міської ради від 29.11.2012 №6/24-467 на підставі заяви ТОВ «Автовокзали Донбасу» було припинено останньому право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 площею 0,8550 га.

За приписами частини 1 етапі 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції чинній на час придбання майна), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 статті 120 ЗК України (в редакції чинній на час придбання майна) передбачено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас за змістом статті 125 ЗК України (в редакції чинній на час придбання майна) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Встановлено, що в порушення вимог чинного земельного законодавства, ОСОБА_3 після набуття права власності на будівлю автовокзалу за адресою: АДРЕСА_2 , заходи до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 під вищезазначеною будівлею не вживались, зокрема, остання із відповідною заявою до Костянтинівської міської ради не зверталась.

Крім того, в період часу з лютого 2012 року по березень 2019 року міською радою також заходи до укладення з ОСОБА_2 договору оренди землі під приміщенням автовокзалу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не вживались.

Лише 17.12.2014 Костянтинівська міська рада листом №1347 повідомила ОСОБА_2 про те, що вона у зв`язку із придбанням у власність будівель за адресою: АДРЕСА_2 за договором купівлі - продажу від 17.02.2012 користується земельною ділянкою комунальної форми власності без правовстановлюючих документів та наголосила на необхідність звернення до Костянтинівської міської ради з приводу оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки комунальної форми власності, втім відповідачем вказане повідомлення залишено без реагування.

Майже через рік, 02.1 1.2015 Костянтинівська міська рада листом № 1137 повідомила ОСОБА_2 про те, що вона користується земельною ділянкою комунальної форми власності без правовстановлюючих документів, знову запропоновано звернутись до Костянтинівської міської ради з приводу оформлення правовстановлюючих документів на вказану вище земельну ділянку та попереджено про стягнення збитків у разі не оформлення правовстановлюючих документів.

Крім того, 29.11.2016, 11.10.2017, 13.12.2018, 22.03.2019 Костянтинівською міською радою на адресу ОСОБА_2 направлялись листи аналогічного змісту із повідомленням про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 та попередженням про стягнення збитків, втім вказані повідомлення міської ради залишились без належного реагування з боку відповідача.

Враховуючи відсутність у відповідача оформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 по АДРЕСА_2 , то з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 ЗК України, земельна ділянка за вказаною адресою перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Костянтинівки.

21.03.2019 рішенням Костянтинівської міської ради №6/92 -1784 ОСОБА_2 була надана згода на відновлення меж шляхом розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

При цьому встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації Костянтинівської міської ради у період (в межах строку позовної давності) з 01.01.2017 по 21.03.2019 відповідач не мала прав ні власника, ні землекористувача щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , тобто у порушення ст.125 ЗК України користувалась земельною ділянкою за цією адресою без документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст.120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» ч.1 ст.141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 ЗК України, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та, яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проге з огляду на приписи ч.2 ст.120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс 18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 по АДРЕСА_2 , а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст.14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Костянтинівською міською радою у подальшому складено розрахунок розміру збитків у вигляді неотриманих доходів за користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 площею 0,8550га з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554.

Вказаний розрахунок був складений на підставі Положення про розміри орендної плати за землю на території Костянтинівської міської ради, яке було затверджено Рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 №6/7-144. Відповідно до зазначеного Положення, ставки орендної плати (п.5) за землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оброни та іншог о призначення встановлюються в межах 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Так, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1412600000:00:023:0554 у 2017 році складала 5172550,65грн., відповідно орендна плата за 2017 рік становить 155176,56грн. У 2018 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1412600000:00:023:0554 складала 5172550,65грн., відповідно орендна плата за 2018 рік становить 155176,56грн. Станом на 01.01.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 7758825,98грн. та за ігеріод з січня по 21 березня 2019 року орендна плата складає 51308,35грн.

Тобто загальний розмір неотриманих доходів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 площею 0,8550га з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 за період з 01.01.2017 по 21.03.2019 склав 361661,47грн.

24.10.2019 вказаний розрахунок був направлений на адресу відповідача рекомендованим листом, до теперішнього часу збитки Костянтинівській міській раді не відшкодовані.

З інформації Костянгинівсько - Дружківського управління Головного Управління ДПС у Донецькій області №31188/10/05-99-51-33 від 06.12.2019 вбачається, що фізичною особою ОСОБА_2 з 17.02.2012 по теперішній час декларації з плати за землю не подавались.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необгрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки. Крім того, за приписами пункту 4 частини 3 статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч.2 ст.4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч.3, ч.4 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч.5 ст.56 ЦПК України).

Відповідно до позиції Верховного Суду від 26.07.2018, викладеній у справі №926/1 111/15, ч.2 ст.2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава, яка відповідно ст.ст.167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 №1-1/99 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до сг.ст.6, 7, 13 та ст.143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 №3-рп/99, передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.4 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

За приписами піди. 14.1.147 п.147.1 ст.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майна, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 265.1.3 ст.265 Податкового кодексу України податок на майно складається з плати за землю.

Пунктом 19 ч.1 ст.64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належать податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, а також вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 145 Конституції України гарантовано захист прав місцевого самоврядування в судовому порядку.

Оскільки, орендна плата за користування земельною ділянкою має вноситись до місцевого бюджету Костянтинівської міської ради Донецької області, то використання ОСОБА_2 без належного оформлення та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 по АДРЕСА_3 під об`єктом нерухомого майна, який на праві власності належить відповідачеві, зумовлює ненадходження коштів до місцевого бюджету Костянтинівської міської ради, і відповідно, порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу місцевого самоврядування, у тому числі, як власника спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Український народ чи територіальна громада, як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених ст. 19 Конституції України.

Суспільство, Український народ, як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст.ст.1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення умов використання земель комунальної власності.

За ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні іромади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положеннями ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до віддання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природною середовища та до власних (самоврядних) повноважень віднесено справляння плати за землю (ч.1 п. «а» пп.4) та до делегованих повноважень здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів (ч.1 п. «б» пп.1).

Відповідно до ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, нерухоме майно, правомочності власника щодо якого від імені територіальної громади виконує відповідна рада.

Таким чином, уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Костянтинівська міська рада Донецької області, яка згідно зі ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом, що представляє: територіальну громаду м. Костянтинівки та діє в її інтересах, а також яка у відповідності до ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Підставою для представництва інтересів держави та безпосередньо інтересів територіальної громади м. Костянтинівки в особі Костянтинівської міської ради є об`єктивна обставина порушення інтересів держави у зв`язку з бездіяльністю позивача, яка полягає у відсутності активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати.

Враховуючи повноваження, надані Костянтинівській міській раді у земельних відносинах щодо майнових прав територіальної громади м. Костянтинівки, при здійсненні цих повноважень міська рада повинна дотримуватись принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний та якомога послідовніший спосіб, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок, сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України»).

Так, Костянтинівській міській раді з лютого 2012 року було відомо про використання ОСОБА_2 земельної ділянки без належного оформлення права користування та за відсутності здійснення сплати орендної плати.

Тільки в жовтні 2019 року за лситом Костянтинівської місцевої прокуратури Костянтинівською міською радою здійснено розрахунок суми коштів, одержавних відповідачем за безпідставне збереження майна по АДРЕСА_3 в період з 01.01.2017 по 21.03.2019 в розмірі 361661,47грн., після чого надіслано на адресу відповідача лист – повідомлення з пропозицією в добровільному порядку їх відшкодувати, яке залишилося без належного реагування.

Неповернення Костянтинівській міській раді безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Костянтинівки в особі Костянтинівської міської ради в частині можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу у значній сумі коштів, а саме 361661,47грн., який може бути використаний для задоволення нагальних потреб територіальної громади.

Недоотримання коштів місцевим бюджетом у свою чергу, призводить до невиконання програм про охорону і збереження земельних ресурсів, порушення бюджетного законодавства тощо. Оскільки, внаслідок бездіяльності органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, а саме на здійснення контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території та отримання плати за використання земель територіальної громади, місцевим бюджетом Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі у сумі 361661,47грн.

Однак, не дивлячись на це, Костянтинівська міська рада до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно збережених коштів не зверталась. Як вбачається, земельна ділянка тривалий час використовувалась фізичною особою без оформлення будь - яких документів, кошти до місцевого бюджету не надходили, а міська рада при здійсненні власних законодавчо визначених повноважень обмежилась лише листуванням із боржником. Зазначене свідчить про неналежний захист державних інтересів Костянтинівською міською радою та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру прокурором.

Так, у відповідача з моменту початку користування земельною ділянкою (з період з 17.02.2012) виник обов`язок сплачувати кошти до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою. Костянтинівська міська рада лише у 2014 році повідомила ОСОБА_2 про необхідність оформлення права на користування земельною ділянкою до моменту припинення користування нею. У подальшому Костянтинівська міська рада обмежилась щорічним листуванням із ОСОБА_2 , сума добровільно до міського бюджету не сплачена.

Таким чином, у Костянтинівської міської ради право позовної вимоги виникло з 17.02.2012 (з моменту набуття права власності ОСОБА_2 ), тобто в період часу терміном понад 7 років Костянтинівська міська рада не вживала жодних належних заходів, спрямованих на відновлення порушеного права.

Костянтинівська міська рада могла скористатись правом відстрочення та розстрочення судових витрат, передбачених цивільним процесуальним законодавством при поданні позовної заяви на захист порушених інтересів до суду, втім в судовому порядку за захистом власних порушених інтересів не звернулась, обмежившись формальним листуванням, яке було фактично проігноровано відповідачем.

Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18 від 15.10.2019.

Вищезазначені порушення інтересів держави га інтересів територіальної громади м. Костянтинівки свідчать про неналежне виконання своїх повноважень Косгяіп и нівською міською радою у розумінні ст.23 Закону України «Про прокуратуру» га надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Таким чином, Костянтинівська місцева прокуратура Донецької області звертається з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч.3 ст.56 ЦПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з нездійсненням Косгянтинівською міською радою інтересів держави в суді, як суб`єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Разом з цим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

На виконання п.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення до суду, Костянтинівською місцевою прокуратурою направлено до Костянгинівської міської ради Донецької області повідомлення про представництво їх інтересів в суді.

Просять суд:

1. Стягнути з відповідачки ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) на користь Костянтинівської міської ради (Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 260; код СДРПОУ отримувача 37890775, рахунок ІМ 468999980000033215815005058, код платежу 18010900, отримувач Костянтин УК./ м. Костянтинівка, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998) безпідставно збережені кошти від користування земельною ділянкою комунальної форми власності без правовстановлюючих документів у сумі 361661,47грн.

2. Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) на користь прокуратури Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи 25707002; юридична адреса: вул. Університетська, 6, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, розрахунковий рахунок №35216066016251, Держказначейська служба України, МФО - 820172, отримувач - прокуратура Донецької області) сплачений судовий збір у розмірі 5424,92грн.

В судовому засіданні прокурор Янюк Я.Ю. підтримала заявлені вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник позивача Костянтинівської міської ради Барабаш Т.Ю. заявлені вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Надала письмові пояснення на позов, в яких зазначає (том 2 а.с.28-30), що у провадженні судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Левчук О.О. перебуває цивільна справа №233/9097/19 за позовом прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі позивача Костянтинівської міської ради до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.

1. З метою повното, об`єктивною та всебічного розгляду даної справи надаємо на адресу суду письмові пояснення щодо порядку та загальних засад розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у сумі 361661,47грн., заявленої позивачем до стягнення.

Період, в межах якого триває порушення прав позивача як власника земельної ділянки, визначений позивачем як період з 01.01.2017 по 21.03.2019.

За даний період розмір безпідставно збережених відповідачами коштів орендної плати складає 361661,47грн.

Даний розрахунок стягуваної суми (збережених відповідачем за рахунок позивача коштів) складено з урахуванням відомостей, що містяться у витягах з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, враховуючи мінімальний розмір річної орендної плати, визначеної п.п.288.5.1 Податкового кодексу України (3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), а також рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 №6/7-144 «Про Положення про розміри орендної плати за землю».

Згідно із вказаним рішенням міської ради визначені конкретні розміри орендної плати у % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки залежно від її цільового призначення. Так. для земельних ділянок категорії промисловості (як у випадку з відповідачем), розмір орендної плати складає 3% від нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки.

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, долучених до матеріалів справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки протягом 2017-2019 років складала: у 2017 році 5172550,65грн.; у 2018 році – 5172550,65грн.; у 2019 році 7758825,98грн.

Відповідно у 2017-2019 роках, враховуючи вказану вище ставку орендної плати, визначену рішенням міської ради від 26.05.2011 №6/7-144, щорічна орендна плата за користування спірною земельною ділянкою складала: у 2017 році: 5172550,65грн. * 3% - 155176,56грн.; у 2018 році: 5172550,65грн. * 3% - 155176,56грн.; у 2019 році: 7758825,98грн. * 3% - 232764,78грн.

Щомісячна орендна плата у 2017-2019 роках становить: у 2017 році: 155176,52грн./12міс. 12931,38грн.; у 2018 році: 155176,52грн./12міс. 12931,38грн.; у 2019 році: 232764,78грн./12міс. = 19397,06грн.

Таким чином, за 2017 рік позивачем нараховано відповідачу суму безпідставно збережених коштів у розмірі 155176,56грн.; у 2018 році - 155176,56грн.; з 01.01.2019 по 21.03.2019 – 51308,35грн.

Виходячи з вищенаведеного розрахунку, сума коштів, безпідставно збережених відповідачем, за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим №1412600000:00:023:0554 без належних на те правових підстав, у розмірі орендної плати за спірний період з 01.01.2017 но 21.03.2019 складає 361661,47грн.

2. Щодо принципів розрахунку нормативної грошової оцінки з коефіцієнтами Кф 2,0; 3,0 та 1,0:

До матеріалів позовної заяви додано 3 витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, де коефіцієнт Кф зазначений на рівні: -2,0 у 2017 році; 2,0 у 2018 році; 3,0 у 2019 році.

Згідно з пунктом 176 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (зі змінами) витяг з Державною земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 24 зазначеного Порядку до ДЗК вносяться відомості, зокрема, про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель): категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку, цільове призначення згідно з документацією із землеустрою, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України: відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зокрема, значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Під час розрахунку розміру нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів використовується формула, наведена у пункті 3 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489 (зі змінами) (далі - Порядок). До складу даної формули входить коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф).

Згідно з пунктом 5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф). встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 (зі змінами) (далі - Класифікація).

Як вбачається із пункту 1.2 Класифікації, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Так для земель з цільовим призначенням «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» Класифікацією передбачений код 12.04. У такому разі Кф згідно з додатком 1 до Порядку має складати 1.0.

При цьому згідно зі змінами, які внесені до додатку 1 до Порядку наказами Міністерства аграрної політики та продовольства №261 від 23.05.2017, №162 від 27.03.2018 (чинні станом на період існування спірних правовідносин) зазначено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, або у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2.0 відповідно у 2017-2018 роках та 3.0 - з 2019 року.

У відомостях ДЗК щодо спірної земельної ділянки з кадастровим №1412600000:00:023:0554 у 2017-2018 роках та станом на 01.01.2019 був відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель «12.04».

Таким чином, у зв`язку з цим у відомостях ДЗК, які програмним забезпеченням ДЗК були застосовані для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнт Кф застосовувався автоматично із значенням відповідно 2,0 та 3,0.

Водночас 21.03.2019 за №6/92-1784 Костянтинівською міською радою прийнято рішення про надання згоди ОСОБА_2 на відновлення меж спірної земельної ділянки шляхом розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. У зв`язку з цим 30.07.2019 під час внесення даних з розробленої технічної документації до відомостей ДЗК внесені зміни в частині зазначення коду КВЦІІЗ «12.04», у зв`язку з чим значення Кф автоматично після 30.07.2019 змінилось з 3.0 на 1.0.

При цьому слід зазначити, що спірним періодом, в межах якого тривало порушення прав позивача, визначено період з 01.01.2017 но 21.03.2019, в межах якого діяли відповідні коефіцієнти Кф зі значенням 2.0 та 3.0 відповідно.

У зв`язку з цим позивачем для розрахунку суми безпідставно збережених коштів обґрунтовано та правомірно застосовано розміри нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, зазначені у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку, з урахуванням коефіцієнту Кф на рівні 2.0 та 3.0 відповідно (у 2017 році 5172550,65грн., станом на 01.01.2018р. – 5172550,65грн., станом на 01.01.2019р. - 7758825,98грн.), що повністю узгоджується із вимогами законодавства, чинними станом на період існування спірних правовідносин.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_5 позов визнав частково, вважаючи, що позивачем надано розрахунок яким суму доходу завищено в два рази. Заперечує проти стягнення з ОСОБА_2 суми доходу в розмірі 361661,47грн. де застосовано коефіцієнт Кф в розмірі 3,0, не заперечує проти стягнення з ОСОБА_2 суми доходу в розмірі 172279,35грн. де застосовано коефіцієнт Кф в розмірі 1,0.

Надали письмовий відзив на позов, в якому зазначають (том 1 а.с.102-104), що ОСОБА_2 14 лютого 2018 року отримала ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області разом з позовною заявою в.о. керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Костянтинівської міської рада до ОСОБА_2 про стягнення доходу, одержаного від безпідставно збереженого майна.

Відповідач вважає позовну заяву безпідставною, необгрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до позовних вимог Позивача останній просить суд стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти від користування земельною ділянкою комунальної форми власності бе: правовстановлюючих документів в сумі 361661,47грн. на користь Костянтинівської міської ради та витрати по сплаті судового збору в сумі 5424,92грн. на користь прокуратури Донецької області.

З позовними вимогами Відповідач не згодна з наступних підстав.

Позивачем вказано, що Відповідач за період з 01.01.2017 по 21.03.2019 повинен сплатити суму безпідставно збережених коштів в розмірі 361661,47грн. Як вказано в листі Костянтинівської міської ради від 15.10.2019 №2557/26 вказана сума розрахована на підставі Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки комунальної власності за кадастровим №1412600000:00:023:0554. Сума нормативної грошової оцінки розраховувалась у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів з урахуванням коефіцієнту Кф, який встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 із змінами. Як вказує Позивач, то при розрахунку вони застосували коефіцієнт Кф у 2017 та 2018 роках із значенням 2,0, а в 2019 - 3,0, посилаючись на те, що такі коефіцієнти застосовувались в зв`язку з тим, що інформація про спірну земельну ділянку не була внесена до відомостей Державного земельного кадастру або в зв`язку з тим, що у відомостях Державного земельного кадастру був відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки.

Але з вшценаведеним погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до листа Костянтинівської міської ради від 15.10.2019 № 2557/26 вказано, що розрахунок може бути проведено двома способами. Відповідно до першого способу виходить сума безпідставно збережених коштів як вказано в позовній заяві. А відповідно до другого способу, де коефіцієнт Кф береться в розмірі 1,0, сума - 172279,35грн.

Вважаю у вказаному випадку необхідно було застосовувати другий спосіб розрахунку, тому що в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Автовокзали Донбасу» (попередній власник нерухомого майна та орендар земельної ділянки) для обслуговування автовокзалу по АДРЕСА_3 мається витяг про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, де коефіцієнт Кф має значення 1,0.

Також відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.10.2019 №2209/0/203-19 з урахуванням коефіцієнту Кф 1,0 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 2586275,33грн. В зв`язку з цими даними сума орендної плати повинна бути 172279,35грн.

Вважає, що заявлена Позивачем сума стягнення з відповідача не доведена Позивачем належним чином.

Таким чином розрахунок розміру збитків складений з порушенням законодавства не можливо враховувати як доказ у справі.

Вислухавши сторін по справі, допиставши свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст.12 ЦПК України, та у відповідності з ч.1 ст.81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу, обравши передбачений законом або умовами договору спосіб захисту.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 ЦПК України учасник справи, на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, а суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.11.2019 № 189149546, право власності на будівлі по АДРЕСА_3 з 22.03.2012 зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2012 (а.с.46-50).

Відповідно до вищезазначеної інформації, листа Костянтинівської міської ради №1347 від 17.12.2014, №1137 від 02.11.2015, та інші, речові права відповідачки ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_3 за період з 01.01.2017 по 21.03.2019 зареєстровані не були.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав за період з 01.01.2017 по 21.03.2019 та приймаючи до уваги вимоги ст.ст.12, 80, 83 ЗК України земельна ділянка по АДРЕСА_3 протягом вищезазначеного періоду часу перебувала у власності територіальної громади міста Костянтинівка.

Таким чином, протягом періоду з 01.01.2017 по 21.03.2019 відповідачка використовувала земельну ділянку для експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці комунальної форми власності, не оформивши належним чином правовідносин щодо користування земельною ділянкою, не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберігла у себе майно - грошові кошти.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 по АДРЕСА_3 , а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст.14.1.72 Податкового кодексу України).

Костянтинівською міською радою у подальшому складено розрахунок розміру збитків у вигляді неотриманих доходів за користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 площею 0,8550га з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554.

Вказаний розрахунок був складений на підставі Положення про розміри орендної плати за землю на території Костянтинівської міської ради, яке було затверджено Рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 №6/7-144. Відповідно до зазначеного Положення, ставки орендної плати (п.5) за землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оброни та іншог о призначення встановлюються в межах 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Так, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1412600000:00:023:0554 у 2017 році складала 5172550,65грн., відповідно орендна плата за 2017 рік становить 155176,56грн. У 2018 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1412600000:00:023:0554 складала 5172550,65грн., відповідно орендна плата за 2018 рік становить 155176,56грн. Станом на 01.01.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 7758825,98грн. та за ігеріод з січня по 21 березня 2019 року орендна плата складає 51308,35грн.

Тобто загальний розмір неотриманих доходів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 площею 0,8550га з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 за період з 01.01.2017 по 21.03.2019 склав 361661,47грн.

24.10.2019 вказаний розрахунок був направлений на адресу відповідача рекомендованим листом, до теперішнього часу збитки Костянтинівській міській раді не відшкодовані.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Тобто, відповідачка в період з 01.01.2017 по 21.03.2019 не була власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу). Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Таким чином, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст.1212-1214 ЦК України.

З аналізу змісту норм ст.1212-1214 ЦК випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови.

Щодо першої - відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_3 . Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі за вказаною адресою. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набуті відповідачем будівлі, будучи згідно зі ст.181 ЦК нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі (договору купівлі-продажу) має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Щодо другої - правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст.206 ЗК України, п.14.1.136 ч.14.1 ст.14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

Щодо третьої - відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки по АДРЕСА_3 протягом вищезазначеного періоду часу була територіальна громада міста Костянтинівки в особі позивача відповідно до ст.83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдана очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, який підлягає відшкодуванню відповідачем, розрахований Костянтинівською міською радою в сумі 361661,47грн., виходячи з розміру орендної плати за землю.

Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем не на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_3 не сформована як об`єкт цивільних прав, вищевказаній земельній ділянці не присвоєний кадастровий номер та відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру, а був складений на підставі Положення про розміри орендної плати за землю на території Костянтинівської міської ради, яке було затверджено Рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 №6/7-144.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримують для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Вказаний витяг можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої, відповідно до вимог чинного законодавства, технічної документації на конкретну земельну ділянку.

Враховуючи те, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, а між позивачем та відповідачем склались позадоговірні кондиційні правовідносини, розрахунки Костянтинівської міської ради зроблені не для укладання з ОСОБА_2 угоди щодо земельної ділянки, а застосовуються в якості цивільного елементу та як доказу обґрунтування розміру грошових коштів, які відповідач безпідставно зберіг, не сплачуючи за використання цієї ділянки.

Отже, для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельної ділянки комунальної власності - та вирішення справи по суті не потрібен Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідач не заперечує факт користування земельною ділянкою, з розрахунку площі якої нарахований розмір збитків, але не надала доказів на підтвердження чи спростування цього з огляду на те, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_2 виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку, однак цього обов`язку відповідач в продовж тривалого часу не виконав.

Також відповідачем не надано доказів та не доведено, що наданий позивачем розрахунок суми боргу є незаконним або протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової падати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 по справі № 638/13423/ 18.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, зазначивши в постанові від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17, що суди, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, правильно взяли до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки, договори дарування із зазначенням площі нерухомого майна, та вирахували цю суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведення, проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Костянтинівка станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується.

Встановлено, що ОСОБА_2 17.02.2012придбала за договором купівлі - продажу у ТОВ «Автовокзали Донбасу» об`єкт нерухомості - будівлю автовокзалу по АДРЕСА_3 , яка розташована на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 площею 0,8550га.

Земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554, на якій розташований придбаний ОСОБА_2 об`єкт нерухомості - будівля автовокзалу до 2012 року перебувала в оренді ТОВ «Автовокзали Донбасу».

Рішенням Костянтинівської міської ради від 29.11.2012 №6/24-467 на підставі заяви ТОВ «Автовокзали Донбасу» було припинено останньому право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 площею 0,8550 га.

Враховуючи відсутність у відповідача оформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 1412600000:00:023:0554 по АДРЕСА_3 , то з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 ЗК України, земельна ділянка за вказаною адресою перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Костянтинівки.

21.03.2019 рішенням Костянтинівської міської ради №6/92 -1784 ОСОБА_2 була надана згода на відновлення меж шляхом розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

При цьому встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації Костянтинівської міської ради у період (в межах строку позовної давності) з 01.01.2017 по 21.03.2019 відповідач не мала прав ні власника, ні землекористувача щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , тобто у порушення ст.125 ЗК України користувалась земельною ділянкою за цією адресою без документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою.

Внаслідок використання відповідачкою вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі (договору купівлі-продажу) протягом періоду з 01.01.2017 по 21.03.2019, територіальна громада міста Костянтинівки в особі Костянтинівської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позов В.о. керівника Костянтинівської окружної прокуратури діючого в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Костянтинівської міської ради підлягає задоволення та стягує з відповідачки ОСОБА_2 на користь Костянтинівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 361661 грн. 47 коп.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 5424 грн. 92 коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79, 88, 141, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст.82, 83, 181, 319, 1212-1214 Цивільного кодексу України, ст.ст.93, 120, 125, 126, 152, 156, 206 Земельного кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов В.о. керівника Костянтинівської окружної прокуратури діючого в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Костянтинівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення доходу, одержаного від безпідставно збереженого майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Костянтинівської міської ради (код ЄДРПОУ 37890775, рахунок UA 468999980000033215815005058, код платежу 18010900, отримувач Костянтин УК./ м. Костянтинівка, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 361661 грн. 47 коп. (триста шістдесяти однієї тисячі шістсот шістдесяти однієї грн. 47 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Донецької області (ідентифікаційний код юридичної 25707002, розрахунковий рахунок №35216066016251, Держкащначейська служба України, МФО 820172, отримувач прокуратура Донецької області, юридична адреса: 87500 Донецька область м. Маріуполь, вул. Університетська, 6) сплачений судовий збір у розмірі 5424 грн. 92 коп. (п`яти тисяч чотириста двадцяти чотирьох грн. 92 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 01.10.2021 року.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду: О.О. Левчук