Рішення № 10002017, 17.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2010Справа №2-22/1334-2010 За первісним позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15

до відповідача Фізичної особи – підприємця Поліщука Анатолія Олександровича, м. Сімферополь, вул. Мате Залкі, 9, кв. 7

про стягнення 4272,40 грн.

за зустрічним позовом – Фізичної особи – підприємця Поліщука Анатолія Олександровича, м. Сімферополь, вул. Мате Залкі, 9, кв. 7

до – Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15

про визнання договору недійсним

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача за первісним позовом – Халаімов В.Г., представник, дов від 19.02.2010 року

від відповідача за первісним позовом – не з'явився

Обставини справи:

Позивач – Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи – підприємця Поліщука Анатолія Олександровича, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4272,40 грн., у тому числі: сума боргу згідно договору від 02.12.2008 року про участь в розвитку соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури міста в сумі 3884,00 грн., 388,40 грн. – штрафу, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору від 02.12.2008 року не здійснював належним чином внесення платежів на розвиток соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури міста.

20.04.2010 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20.04.2010 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2010 року до суду надійшов зустрічний позов Фізичної особи – підприємця Поліщука Анатолія Олександровича до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, просить суд визнати недійсним договір про участь у розвитку соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури міста від 02.12.2008 року, мотивуючі вимоги зустрічного позову тим, що оспорюваний правочин суперечить приписам статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 25.05.2010 року до спільного розгляду з первісним прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи – підприємця Поліщука Анатолія Олександровича до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання недійсним договору.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти заявлених вимог зустрічного позову, просить суд в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

Відповідно до п. 7 статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень Виконавчого комітету Симферопольської міської ради відноситься залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста.

Порядок участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста Сімферополя регламентовано рішенням позачергової 11-ої сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання від 15.07.2003 року № 177 «Про затвердження Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної і соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради».

Між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Відповідачем було укладено договір від 02.12.2008 року про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є участь Фізичної особи – підприємця Поліщука А.О. у розвитку соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури міста по земельній ділянці, наданій рішенням 40-ої сесії міської ради 5-го скликання від 16.10.2008 року № 645 у короткострокову оренду строком на 5 років до 16.10.2013 року, площею 0,0500 га по вул. Мате Залкі, 19-21, для завершення будівництва магазину з об’єктами побутового обслуговування.

Відповідно до п. 2.1.1. договору відповідач зобов'язався протягом місяця з моменту підписання Договору перерахувати на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста кошти у сумі 3884,00 грн.

Але, як вказує позивач за первісним позовом, строк виконання зобов'язання настав, однак, до теперішнього часу відповідач за первісним позовом свої зобов'язання не виконав.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення платежу згідно пункту 2.1.1 цього Договору відповідач сплачує штраф у розмірі 10% від суми платежу, що складає 388,40 грн.

Але, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, в обґрунтування поданого до суду зустрічного позову Фізична особа – підприємець Поліщук А.О. посилається на те, що оспорюваний правочин – договір про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 02.12.2008 року не відповідає приписам чинного законодавства України, порушуючи приписи частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, як такий правочин, зміст якого суперечить законодавству України, зокрема Закону України «Про планування та забудову територій».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про планування та забудову територій» (редакція, яка діяла з 14.10.2008 року по 14.01.2009 року) інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

Згідно до статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» (редакція, яка діяла з 14.10.2008 року по 14.01.2009 року на момент укладення спірного договору між сторонами) створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування.

Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Граничний розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не може перевищувати:

10 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель і необхідних інженерних мереж та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення);

5 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення з необхідними інженерними мережами та/або спорудами.

Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення

замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, згідно з положеннями статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову території» у договорі на участь забудовника у створенні інженерно транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту розмір пайової участі (внеску) повинен визначатись у відсотковому відношенні від вартості будівництва (реконструкції) об’єкта містобудування. Вартість об’єкта містобудування може бути визначена на підставі розробленої та затвердженої проектно-кошторисної документації, з якої можливо встановити техніко-економічні показники об’єкту будівництва та вартість будівельних робіт з будівництва об’єкту.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, договір від 02 грудня 2008 року між про участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста укладався з порушенням порядку визначення розміру пайового внеску на підставі Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної і соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради, затвердженого рішенням позачергової 11-ї сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання №177 від 15.07.2003 року.

Відповідно до пункту 5 зазначеного положення залучення коштів на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста здійснюється на підставі договорів про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста між виконавчим комітетом міської ради і суб’єктами підприємницької діяльності.

Підготовка проектів договорів здійснюється управлінням економіки і регіональної політики міської ради. Договори затверджуються рішенням виконавчого комітету при внесенні пропозиції міській раді по наданню суб’єктам підприємництва земельних ділянок у користування, видачі дозволів на будівництво, реконструкцію, розширення діючих об’єктів на раніше наданих земельних ділянках.

В додатку №1 до зазначеного вище рішення «Нормативи для укладення договорів про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста з суб’єктами підприємницької діяльності» (пункт 3) зазначено, що при наданні суб’єктам підприємництва земельних ділянок в користування для розміщення, будівництва або реконструкції об’єктів розрахунки проводяться відповідно до додатків №2, 3 до цього Положення в залежності від функціонального використання землі, місцезнаходження земельної ділянки за економіко-планувальними зонами відповідно із затвердженої грошовою оцінкою земель міста.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З матеріалів справи вбачається, що Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної і соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради, затвердженого рішенням позачергової 11-ї сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання №177 від 15.07.2003 року а також договір від 02 грудня 2008 року, укладений між сторонами на підставі цього Положення, прямо суперечать частинам 5, 6, 8 статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» в редакції, що діяла на момент укладення договору, оскільки згідно Положення розмір пайового внеску визначено не у відсотковому відношення до вартості будівництва, а виходячи з нормативів визначених в односторонньому порядку Сімферопольською міською радою в залежності від функціонального використання землі, місцезнаходження земельної ділянки за економіко-планувальними зонами відповідно із затвердженої грошовою оцінкою земель міста.

Крім того, граничні розміри пайових внесків, зазначені у пунктах 1, 2 Нормативів для укладення договорів про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста з суб’єктами підприємницької діяльності прямо суперечать граничним розмірам цих внесків, закріпленим у частині 6 статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій».

Господарський суд звертає увагу сторін на те, що положення статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» мають імперативний характер і не дозволяються органу місцевого самоврядування встановлювати та застосовувати під час укладення договору на участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту інший підхід для визначення розміру пайового внеску.

Такий висновок суду підтверджується також практикою Вищого господарського суду України (постанова від 18.03.2010 року у справі 2-24/3171-2009), який погодився з доводами місцевого та апеляційного господарського суду про необхідність визначення розміру пайового внеску у відсотках від вартості будівництва на підставі розробленої проектно-кошторисної документації.

          Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

          Згідно пояснень представника - ФОП Поліщук А.О. не мав можливості брати участь у визначені умов спірного договору, оскільки він укладався Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради на підставі Положення, відповідно до типової форми договору, розмір внеску також визначається в односторонньому порядку позивачем за первісним позовом на підставі нормативів і не погоджувався з іншою стороною договору.

          Однак, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради був не позбавлений можливості визначити розмір пайового внеску відповідно до статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій», оскільки як вбачається із дозволу на виконання будівельних робіт №4 від 12.01.2007 року, на момент укладення договору ФОП Поліщук А.О. вже була розроблена проектна документація на об’єкт будівництва, яка була зареєстрована Управлінням містобудівництва та архітектури Сімферопольської міської ради за №55 від 17.05.2006 року.

          Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно статті 214 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

          З урахуванням викладених обставин та наведених норм господарський суд вважає зустрічних позов таким, що підлягає задоволенню.

          Доводи ФОП Поліщук А.О. щодо відсутності у нього взагалі обов’язку укладати спірних договір у зв’язку з тим, що він лише здійснює добудову об’єкту суд вважає неспроможними, оскільки, на думку суду, положення статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» слід тлумачити розширено та виходити з того, що будь-яка особа, яка створює або реконструює об’єкт будівництва повинна брати участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а ФОП Поліщук А.О. не надано доказів того, що до початку будівництва магазину з об’єктами побутового обслуговування по вул. Мате Залки, 19-21 такого роду договір вже укладався.

          Також суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що при обґрунтуванні зустрічних позовних вимог ним використано редакцію статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» яка почала діяти з 14 січня 2009 року, в той час як суд вирішує питання щодо недійсності правочину на підставі законодавства, яке діяло на момент його вчинення, тобто на 02 грудня 2008 року (відповідно до статті 58 Конституції України, частини 2 статті 5 ЦК України), у зв’язку з чим доводи, які ґрунтуються на положеннях статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» в редакції, яка діяла з 14.01.2009 року підлягають відхиленню.

          У зв’язку з визнанням недійсним договору на участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 02 грудня 2008 року, у Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради втрачає правові підстави вимагати стягнення з відповідача суми пайового внеску та штрафу, тому у задоволені первісного позову слід відмовити.

В той же час, господарський суд звертає увагу позивача за первісним позовом, що оскільки відповідно до положень статті 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» укладення договору є обов’язковим для замовника будівництва, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради не позбавлений можливості вимагати від ФОП Поліщук А.О. укладення договору на участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста відповідно до вимог закону, а у разі ухилення ФОП Поліщук А.О. від укладення договору, звернутися із відповідним позовом до господарського суду.

Згідно статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача за зустрічним позовом.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17 червня 2010 року.

З огляду на викладене, статті 44-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                    вирішив:

1.          В задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

2.          Зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

3.          Визнати недійсним договір про участь у розвитку соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури міста від 02.12.2008 року, укладений між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) та Фізичною особою – підприємцем Поліщуком Анатолієм Олександровичем (м. Сімферополь, вул. Мате Залкі, 9, кв. 7, ІІН 2900814192).

4.          Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 31514931700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 04055630) на користь Фізичної особи – підприємця Поліщука Анатолія Олександровича (м. Сімферополь, вул. Мате Залкі, 9, кв. 7, банківські реквізити невідомі, ІІН 2900814192) 85,00 грн. державного мита.

5.          Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 31514931700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 04055630) на користь Фізичної особи – підприємця Поліщука Анатолія Олександровича (м. Сімферополь, вул. Мате Залкі, 9, кв. 7, банківські реквізити невідомі, ІІН 2900814192) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.