Постанова № 10002006, 01.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 315

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.06.2010Справа №2-5/2766-2006 Господарський суд АР Крим у складі:

Головуючого судді - Гаврилюк М.П.,

за участю: секретаря Бєлан О.О.

представників сторін:

Від позивача – Сіроткіна О.М., предст., дов. пост.

Від відповідача – не з’явився

у відкритому судовому засіданні, розглянувши адміністративну справу:

За позовом ВАТ «Крименерго», м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6.

До відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9.

Про визнання недійсним рішення.

Сутність спору:

Позивач - ВАТ «Крименерго» у травні 2000р. звернувся до господарського суду із позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі від 12.05.2000р. за № 83-22-1/00131400 «Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення валютного законодавства» у сумі 27082,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що висновки акту перевірки від 10.05.2000р. за № 159/22-1-05, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не відповідають положенням діючого законодавства та фактичним обставинам та, як слід, вказане рішення підлягає визнанню недійсним.

Відповідачем позовні вимоги не визнавались по мотивах наведених у відзиві на позов, зокрема вказує на те, що договори на транзит електроенергії б\н від 28.12.95 р. між ДАЕК «Крименерго», санаторієм «Південний» і корпорацією «Wellesley Inc.», № 4-Г від 01.04.1996 р. № Р-1 від 23.10.96р. між ДАЕК «Крименерго» і фірмою «Raven Trading Corp.» на підставі яких в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем Закону» № 185\94-ВР від 23.09.94 р., є зовнішньоекономічними контрактами, що відповідають вимогам нормативних актів у сфері зовнішньоекономічної діяльності і виключає можливість нарахування фінансових санкцій згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185\94-ВР від 23.09.94 р., з огляду на що відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем валютного законодавства.

Провадження у справі двічі зупинялось до розгляду пов’язаної справи № 2-25/117.1-2006 (попередній № 2-1/3995), востаннє ухвалою господарського суду АР Крим від 21.03.2006р.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.02.2010р. провадження у справі поновлено та призначено до слухання.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27 квітня 2010 року здійснено заміну відповідача по справі на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі.

Відповідач у судове засідання яке відбулося 01.06.2010р. повторно не прибув, про причини неявки суду не повідомлялося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі була проведена планова перевірка Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» з питань дотримання валютного законодавства.

За результатами перевірки було складено акт за № 159/22-1-05 від 10.05.2000р.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994р.

На підставі встановлених у вказаному акті порушень, 12.05.2000р. ДПІ у м.Сімферополі прийнято рішення за № 83-22-1/00131400 «Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення валютного законодавства», яким до позивача застосовано фінансові санкцій у сумі 27082,00 грн. за порушення строків розрахунків по експортних операціях.

Позивач просить суд визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі від 12.05.2000р. за № 83-22-1/00131400 «Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення валютного законодавства» у сумі 27082,00 грн.

Суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки підставою для нарахування фінансових санкцій з'явилося порушення строків розрахунків, встановлених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94р. № 185\94-ВР.

Проте, суд вважає, що вказані висновки Держаної податкової інспекції в м.Сімферополі є помилковими з огляду на наступне:

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185\94-ВР від 23.09.94 р. передбачено, що виручка резидентів в іноземній валюті повинна бути зарахована на їх валютні рахунки в уповноважених банках в терміни виплати заборгованості, вказані в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності –з моменту підписання акту або іншого документа, підтверджуючого виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Порушення резидентами термінів, встановлених статтею 1 цього Закону, передбачає стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митній вартості продукції, що недопостачає) в іноземній валюті, перерахованій в грошову одиницю України по валютному курсу Національного банку України на день виникнення заборгованості (стаття 4 Закони України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185\94-ВР від 23.09.94 р.)

Указом Президента України «Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у області зовнішньоекономічної діяльності» № 84\95 від 27.01.95 встановлено: товари, які імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України в терміни, визначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати виписки вивізної митної декларації) товарів, які фактично експортовані за бартерним договором, а у разі експорту за бартерним договором робіт, послуг –з дати підписання акту або іншого документа, який засвідчує виконання робіт, надання послуг. Цей термін не уривається і не поновлюється у разі зміни предмету бартерного договору (стаття 11 Указу Президента України «Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у області зовнішньоекономічної діяльності»).

Судовим рішенням у справі 2-25/117.1-2006А за позовом ВАТ «Крименерго» до відповідача ДПІ у м. Сімферополі, про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 437-22-0-00131400\2376 від 04.06.1999р., яке було залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2006р., встановлено, що договори на транзит електроенергії б\н від 28.12.95 р. між ДАЕК «Крименерго», санаторієм «Південний» і корпорацією «Wellesley Inc.», № 4-Г від 01.04.1996 р. № Р-1 від 23.10.96р. між ДАЕК «Крименерго» і фірмою «Raven Trading Corp.» на підставі яких в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем Закону № 185\94-ВР від 23.09.94 р., не є зовнішньоекономічними контрактами, що відповідають вимогам згаданих нормативних актів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що виключає можливість нарахування фінансових санкцій згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185\94-ВР від 23.09.94 р. що підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи № 1875 від 12.11.2001р. яка була проведена в рамках справи 2-25/117.1-2006А.

Також вказаним судовим актом було встановлено, що між ДАЕК "Крименерго" і АТ "АМП" 20.01.96р. був укладений договір № 1-26\16, предметом якого було надання ДАЕК "Крименерго" послуг АТ "АМП" з транзиту електроенергії і потужності узгодженого об'єму, від межі балансової приналежності підприємств, організацій і установ Республіки Крим (споживачі) через енергетичні мережі ДАЕК "Крименерго".

Відповідно до п.2.1.6. договору № 1-26\16 від 20.01.96 р. сторони домовилися, що за транзит електроенергії і відповідної потужності споживачам через мережі ДАЕК "Крименерго" АТ "АМП" сплачує вартість транзиту відповідно до умов розрахунку за транзит, визначених в Додатку, який є невід'ємною частиною Договору № 1-26\16 від 20.01.96 р. Вартість транзиту електроенергії в натуральному виді сторони визначили в Додатку № 1 від 26.01.96 р. до Договору № 1-26\16: АТ "АМП" повинне було сплатити ДАЕК "Крименерго" вартість транзиту у розмірі 15 % від об'єму постачань споживачам.

Листом № 21\2673 від 02.02.96р. АТ "АМП" повідомило ДАЕК "Крименерго", що електроенергія, яка транспортується АТ "АМП" в адресу підприємств Криму в 1996р. відповідно до договору № 2-01\65 від 01.06.95 р. належить корпорації "Wellesley Inc."

Договором № 2-01\65 від 01.06.95р. між АТ “АМП” і корпорацією “Wellesley Inc.” передбачено, що АТ “АМП” забезпечує корпорації “Wellesley Inc.” впродовж 1995р. щомісячне постачання електроенергії і відповідної потужності в об'ємах, на умовах і в терміни, обумовлені по кожному періоду постачання у відповідних Додатках, які є невід'ємною частиною Договору № 2-01\65 від 01.06.95р., а корпорація “Wellesley Inc.” зобов'язується прийняти і сплатити вартість електроенергії і потужності. Пунктами 2.1.3. і 2.1.4. договору № 2-01\65 від 01.06.95р. передбачені зобов'язання АТ “АМП” відносно рішення з НДЦ України (або його правонаступником) питань, пов'язаних з транспортуванням.

АТ «АМП» і корпорація «Wellesley Inc.» визначили, що договір № 2-01\65 від 01.06.95 р. вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.95 р. (п.11.1 Договору), крім того Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо яка-небудь із сторін впродовж 3-х останніх місяців терміну дії договору не заявить іншій стороні про свою незгоду на пролонгацію договору (п.11.2 Договори).

На підставі вищевикладених умов договору № 2-01\65 від 01.06.95 р. та листа АТ «АМП» № 21\2673 від 02.02.96 р. на адресу ДАЕК «Крименерго», зроблено висновок про продовження строку дії договору № 2-01\65 від 01.06.95 р. між АТ “АМП” і корпорацією “Wellesley Inc.” на 1996 р., згідно якого АТ “АМП” оплачувало ДАЕК “Крименерго” фактичні витрати на транспортування електроенергії у розмірі 15 % від об'єму постачань споживачам, як це передбачено в Додатку № 1 від 26.01.96 р. до Договору № 1-26\16 від 20.01.96 р., укладеному АТ “АМП” і ДАЕК «Крименерго».

Згідно визначення зовнішньоекономічної діяльності, приведеного в статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХII від 16.04.1991р., зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України і іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаєминах між ними, яка має місце як на території України, так і за її межами.

Матеріальне оформлення угоди двох або більш суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і їх іноземних контрагентів, направленою на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов'язків в зовнішньоекономічній діяльності повинно здійснюватися в зовнішньоекономічному договорі (контракті), що витікає з визначення поняття «Зовнішньоекономічного договору (контракту)», приведеного в статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХII від 16.04.1991 р.

Частина друга статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» містить положення відносно форми зовнішньоекономічного договору і порядку його підписання. Такий договір полягає у письмовій формі, якщо інше не встановлене законом або міжнародним договором України, і підписується двома особами. Його типова форма приведена в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України № 75 від 05.10.95 р.

Згідно цьому положенню в договорі обов'язково повинні бути передбачені: назва, номер договору, дата і місце його висновку, преамбула, предмет договору, кількість і якість товарів (об'єм виконання робіт, надання послуг), ціна і загальна вартість договору (контракту), умови платежів, базисні умови постачання товарів (прийому-здачі виконаних робіт або послуг), умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг), упаковка і маркіровка, форс-мажорні обставини, санкції і рекламації, арбітраж, юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін, додаткові (факультативні) умови (за угодою сторін).

Статтею 4 Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено види зовнішньоекономічної діяльності, серед яких, - товарообмінні (бартерні) операції і інша діяльність, яка здійснюється на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Указом Президента України «Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у області зовнішньоекономічної діяльності» № 84\95 від 27.01.95 р. встановлено, що бартерна (товарообмінна) операція у області зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених єдиним договором між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України і іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом грошових коштів у готівковій або безготівковій формі. У бартерному договорі вказується загальна вартість товарів, які експортуються, і загальна вартість товарів, які імпортуються за цим договором, виражені в іноземній валюті з обов'язковим виразом її в доларах США. (п.1 Указу Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у області зовнішньоекономічної діяльності» № 84\95 від 27.01.95р.)

Акти прийому-передачі електроенергії, підписані корпорацією "Wellesley Inc.", споживачами Республіки Крим і ДАЕК "Крименерго" не відповідають вимогам чинного законодавства України відносно форми, змісту і реквізитів, передбачених для зовнішньоекономічних договорів (угод), у зв'язку з чим немає підстав вважати ці акти зовнішньоекономічними договорами (угодами), укладеними ДАЕК "Крименерго" і корпорацією "Wellesley Inc."

Транзит електроенергії до адреси споживачів Республіки Крим здійснювався ДАЕК "Крименерго" на підставі договору № 1-26\16 від 20.01.96 р., який був укладений ДАЕК "Крименерго" і АТ "АМП", - резидентом України, що виключає можливість нарахування пені за порушення термінів стрічних постачань товарів (виконання робіт, надання послуг) за бартерним договором, як це передбачено ст.13 Указу Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у області зовнішньоекономічної діяльності" № 84\95 від 27.01.95р.

На момент проведення перевірки позивача діяв «Порядок оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами», затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.06.1998р. № 266, згідно п. 1.4 і п.п. а-б п.1 розділу II якого встановлено, що факти порушень податкового і валютного законодавства повинні бути викладені в акті перевірки ясно, об'єктивно, повно, з посиланням на докази, які зафіксовані в податкових, бухгалтерських регістрах і достовірно підтверджують наявність вказаних фактів.

Цим же пунктом вказано, що до доказів, які використовуються для підтвердження встановлених перевіркою фактів податкових порушень, відносяться: письмові докази (первинні документи, звіти, розрахунки і інші документи, в яких викладені або зафіксовані обставини, для правильного ухвалення рішення за результатами перевірки; оформлені у письмовій формі пояснення посадовців і інших працівників підприємства, яке перевіряється).

Акт відповідача покладений в основу спірного рішення складений з порушенням вказаного порядку, оскільки відсутні які-небудь посилання на вищеназвані докази.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності, обґрунтованості спірного рішення відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

Таким чином суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем валютного законодавства, тоді як такий обов’язок покладений на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, перелік постанов, які може прийняти суд, не є виключним, оскільки суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Тим самим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі відповідно до задоволених вимог на підставі ч. 3 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Постанова оформлена у відповідності зі ст. ст. 162, 163 КАС України та підписана 02 червня 2010 року.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 12.05.2000р. за № 83-22-1/00131400 «Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення валютного законодавства» у сумі 27082,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Крименерго» (м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6) судовий збір у сумі 3,40 грн.

4. Повернути ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6) з державного бюджету зайве сплачене державне мито у сумі 166,60 грн.

Сторони мають право на апеляційне оскарження даної постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у відповідності зі ст. 186 КАС України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гаврилюк М.П.