Рішення № 100014388, 29.09.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2125/21

Провадження № 2/307/570/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 вересня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Голубка Н.І., представника позивача Пархоменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" та виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

І. Виклад позиції сторін.

Позивач звернулася до суду з позовом до філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" та виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 26 грудня 2018 року він працював на посаді заступника начальника виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця ". З 08 січня 2020 року на нього покладалось виконання обов`язків начальника вказаного виробничого підрозділу. З 15 квітня 2021 року його було звільнено з роботи, на підставі наказу філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" від 09 квітня 2021 року №69-ос/тр та наказу про звільнення по виробничому підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" від 12 квітня 2021 року №16/ос, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України "у зв`язку із скороченням кількості працівників". Вважає своє звільнення незаконним та необґрунтованим, і таким що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його право на працю.

Так, під час виконання ним обов`язків начальника виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" до підрозділу надходив лист філії "Центр управління промисловістю " акціонерного товариства "Українська залізниця " від 25 травня 2020 року №ЦУП-8/2447 про скорочення помад заступників керівників виробничих підрозділів (в тому числі і у виробничому підрозділі "Королівський кар`єр"). Він, як особа, яка виконувала обов`язки керівника, був ознайомлений з ним. Окрім цього, згідно наказу по виробничому підрозділу "Королівський кар`єр" від 27 травня 2020 року №124/ОД з 01 серпня 2020 року у виробничому підрозділі посади заступників начальника виведено із штатного розкладу. Після виведення з штатного розкладу та скорочення вказаних посад заступників начальника він продовжував виконувати обов`язки начальника. При цьому, від 25 травня 2020 року до моменту звільнення (15 квітня 2021 року) його про можливе звільнення ніхто не попереджав. Також, у вказаний період йому ніким (ні усно ні письмово) не пропонувались інші посади як у філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" так і безпосередньо у виробничому підрозділі "Королівський кар`єр". Вказує на те, що у період з 25 травня 2020 року по 15 квітня 2021 року у філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" була значна кількість вакантних як керівних так і інших посад, а деякі посади є вакантними і на даний час.

Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, визначених п. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на цьому підприємстві.

В порушення норм трудового законодавства йому жодних вакантних посад відповідачами запропоновано не було, хоча такі були в наявності у штаті філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця ".

Згідно ч. 1 ст. 42 КЗпП, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Пункт 3 частини 2 цієї норми закону встановлює, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника, (п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів ").

Окрім цього, чинним законодавством, на роботодавця покладається обов`язок по працевлаштуванню працівників у разі звільнення на підстав положень п. 1 ст. 40 КЗпП України з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Власник (роботодавець) вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. З ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як вбачається зі змісту наказів від 25 травня 2020 року №ЦУП-8/2447, від 09 квітня 2021 року №69-ос/тр, від 12 квітня 2021 року №16/ос вони не містить жодного посилання на зміни, які заплановано запровадити на підприємстві, причини цих змін, їх обґрунтованість і необхідність, а містить лише розпорядження щодо виключення зі штатного розкладу посади заступників керівників виробничих підрозділів.

Окрім цього, його звільнення не погоджувалося у визначеному порядку з профспілковою організацією, яка діє на підприємстві та у виробничому підрозділі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 235 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Після незаконного звільнення він змушений докладати додаткових зусиль до організації свого життя, оскільки звичні для нього контакти з оточуючими були втрачені. Також, вимушений шукати додаткових заробітків, оскільки має двох неповнолітніх дітей, належний життєвий рівень яких він зобов`язаний забезпечувати матеріально.

Окрім цього, раптовість звільнення, відсутність завчасної інформації про нього не дали йому змоги своєчасно здійснити пошук інших місць працевлаштування, що на даний час призводить до напружених відносин у родині, матеріальних труднощів, які негативно впливають на його моральний стан та відносини з оточуючими.

Свої моральні страждання оцінює у 30000 гривень, тобто, приблизно по 500 гривень за кожен день, що минув від моменту звільнення до подання даного позову.

Просить поновити йому строк звернення до суду; визнати незаконним та скасувати наказ директора філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" від 09 квітня 2021 року за №69-ос/тр та наказ виконувача обов`язків начальника виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" від 12 квітня 2021 року за №16/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця"; поновити ОСОБА_1 на попереднє місце роботи заступником начальника виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця"; стягнути з Філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди; рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити до негайного виконання; вирішити питання про розподіл судових витрат.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року справу за позовом прийнято до розгляду, відкрито провадження у ній та призначено судове засідання.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 відомо, що його 26 грудня 2018 року призначено заступником начальника виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця"; з 27 травня 2019 року до 23 жовтня 2019 року на нього покладено виконання обов`язків начальника цього ж виробничого підрозділу до призначення начальника виробничого підрозділу; 08 січня 2020 року на нього покладено виконання обов`язків начальника цього ж виробничого підрозділу до призначення начальника виробничого підрозділу; 15 квітня 2021 року його звільнено з роботи у зв`язку з скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.13-14).

Згідно наказу філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" № 124/од від 27 травня 2020 року, з 01 серпня 2020 року виведено з штатного розпису посади заступників виробничого підрозділу в кількості двох одиниць (а.с.59).

Із витягу з протоколу профспілкового комітету виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" № 05-2020 від 27 травня 2020 року відомо, що профспілковий комітет виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" надав згоду на скорочення посад заступників виробничого підрозділу (а.с.74).

Згідно списку працівників виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця", що підлягають вивільненню у зв`язку з скороченням штату заступників начальника підрозділу від 27 травня 2020 року, вивільненню підлягають заступники начальника виробничого підрозділу. Даний список складений ОСОБА_1 та підписаний ним як виконуючим обов`язки начальника виробничого підрозділу та як заступником начальника виробничого підрозділу (а.с. 60).

Із наказу виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" № 16/ос від 12 квітня 2021 року відомо, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника виробничого підрозділу з 15 квітня 2021 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 18).

Згідно наказу філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця " № 69-ос/тр від 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" з 15 квітня 2021 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.69).

Із інформації відділу кадрів відомо, що станом на 01 квітня 2021 року у виробничому підрозділі "Королівський кар`єр " філії "Центр управління промисловістю " АТ "Українська залізниця " було 2 вакансії (а.с.78).

Згідно довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 від 07 липня 2021 року відомо, що заробітна плата ОСОБА_1 за квітень 2020 року становила 6 773 грн. 65 коп., за травень 2020 року становила 8 664 грн. 35 коп., за червень 2020 року становила 9 668 грн. 97 коп., за липень 2020 року становила 8 862 грн. 98 коп., за серпень 2020 року становила 9 138 грн. 87 коп., за вересень 2020 року становила 7 786 грн. 63 коп., за жовтень 2020 року становила 4 474 грн. 52 коп., за листопад 2020 року становила 3 677 грн. 88 коп., за грудень 2020 року становила 3 466 грн. 74 коп., за січень 2021 року становила 3 505 грн. 03 коп., за лютий 2021 року становила 2 287 грн. 50 коп., за березень 2021 року становила 2 312 грн. 34 коп., за квітень 2021 року становила 19 989 грн. 62 коп. (а.с.75).

Із довідки ТОВ "Клініка імені Гальченко В.В." від 22 травня 2021 року відомо, що ОСОБА_1 з 20 квітня 2021 року по 22 травня 2021 року знаходився на лікуванні в умовах денного стаціонару (а.с.29).

V. Оцінка Суду.

Виходячи з приписів ст.4 ЦПК України, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Так, відповідно до ч.1 та 2 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

В силу ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ч.4 ст.87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч.3 ст.95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Як зазначалось вище, позивач, звертаючись до суду з позовом, визначив відповідачами філію "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" та виробничий підрозділ "Королівський кар`єр" акціонерного товариства "Українська залізниця", які є відокремленими структурними підрозділами Акціонерного товариства "Українська залізниця " та діють від її імені.

Позивач не заявив жодних позовних вимог до юридичної особи Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Зазначене підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.01.2019 року у справі № 2-797/2008.

Відповідно до принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема, фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша і третя статті 13 ЦПК України).

Відповідачем є особа чи держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №552/6381/17.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у справі № 642/6181/16-ц, висловленого у постанові від 29 серпня 2019 року.

Відповідно до вимог ч.1 і ч.2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Однак, всупереч вищезазначеним положенням закону позивач, до початку першого судового засідання, не звернувся до суду із клопотанням про залучення до справи співвідповідача чи заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Крім цього слід зазначити, що виходячи із принципу диспозитивності, суд з власної ініціативи не зобов`язаний спонукати позивача заявити клопотання про залучення до справи співвідповідача чи заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Суд вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з поважних причин, оскільки позивач до суду звернувся 23 червня 2021 року, накази про своє звільнення отримав 15 квітня 2021 року, а з 20 квітня 2021 року по 22 травня 2021 року він знаходився на лікуванні в умовах денного стаціонару, а тому був позбавлений можливості в місячний строк оскаржити наказ про своє звільнення.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із пред`явленням позову до неналежних відповідачів.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 10-13, 18, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 80, 87, 91, 95 ЦК України,суд, -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" та виробничого підрозділу "Королівський кар`єр" акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Тячівський районний суд Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідачі: філія "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця", юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Санаторна, 12/1, ідентифікаційний код 40081389;

виробничий підрозділ "Королівський кар`єр" акціонерного товариства "Українська залізниця", юридична адреса: 90336, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Веряця, вул. Карпатської Січі, б/н.

Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2021 року.

Суддя В.В. Ніточко