Рішення № 10001325, 10.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.10 р. Справа № 37/92пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

позовною заявою Прокурора м. Дружківка в інтересах держави в особі Дружківської міської ради, м. Дружківка, ідентифікаційний код34686563

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7331,61грн., розірвання договору оренди від 18.11.2008р., звільнення орендованого приміщення.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора - Гармашова І.В. (посвідчення №1004);

від Позивача Радченко О.О. (за довіреністю №28 від 31.05.2010р.), Солдатенкова Н.Б. (за довіреністю №27 від 28.05.2010р.)

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 31.05.2010р. на 10.06.2010.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Дружківка (далі Заявник позову) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Дружківської міської ради, м. Дружківка (далі Позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медикор”, м. Маріуполь (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7331,61грн., розірвання договору оренди від 18.11.2008р., звільнення орендованого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на систематичне неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди комунального майна від 18.12.2008р. нездійснення поточних платежів за період з 10.11.2009р. по 01.04.2010р. та платежів за попередні періоди, а також на продовження дії договору оренди після закінчення його строку на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди комунального майна від 18.12.2008р. з додатками та додатковою угодою, рішення Виконавчого комітету Дружківської міської ради, рішення Господарського суду Донецької області по справах №44/192 та №40/372, постанови про відкриття виконавчого провадження, повідомлення №10-173/02 від 23.03.2010р., №10-184/02 від 25.03.2010р., розрахунок суми боргу, акт звіряння взаєморозрахунків, рішення Дружківської міської ради №5/28-32 від 26.11.2008р.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”.

Заявником позову та Позивачем були подані спільні письмові пояснення №85 від 28.05.2010р. (а.с.а.с.32, 33) щодо заявлених вимог, якими підтверджено їх обґрунтованість, а також додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с. 34).

Крім того, Позивачем 10.06.2010р. були надані пояснення з підтверджуючими доказами (а.с.а.с.41-58) відносно перебування обєкту оренди в комунальній власності.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, доказів сплати стягуваних сум не надав, процесуальним правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.34), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб.

У судовому засіданні 10.06.2010р. Прокурор та представник Позивача підтримали заявлені вимоги та вказали, що примусове звільнення обєкту оренди має здійснюватися шляхом його повернення Відповідачем за актом приймання-передачі, про що подали відповідну спільну заяву (а.с.40)

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи документи, а також неявка їх представників у судові засідання у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2008р. Виконавчим комітетом Дружківської міської ради прийняте рішення №1414 (а.с.15) про затвердження протоколу засідання комісії з проведення конкурсу на право укладання договору оренди на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: вул.. Леніна, 28, загальною площею 228кв.м., переможцем якого (конкурсу) визнано фізичну особу підприємця ОСОБА_1.

18.12.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди комунального №б/н (а.с.а.с. 11-13), згідно п.п.1.1., 1.3, 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади, загальною площею 228,8 кв. м., розташоване за адресою: м. Дружківка, вул. Леніна, 28, для використання під сервісний центр, строком до 17.12.2009р.

Як вбачається із змісту технічного паспорту (а.с.а.с.46,47), рішення Виконавчого комітету Дружківської міської ради від 07.10.1992р. №374 (а.с.а.с.48, 49), рішення Дружківської міської ради від 16.04.2003р. №4/8-19 (а.с.а.с.50, 51), повідомлення №4 від 24.04.2003р. та акту приймання-передачі житлового фонду (а.с.а.с.53-57), обєкт оренди перебуває у комунальній власності Дружківської міської ради.

Відповідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 спірного договору орендна плата становить 2200 грн. на місяць без ПДВ, яка підлягає інфляційній індексації та сплачується Орендарем до 20 числа щомісяця на бюджетний рахунок 33213850700040, код 22080402, УДК у Донецькій області, ОКПО 34686563, МФО 834016.

Умовами пунктів 2.2.-2.4. договору сторони визначили, що у випадку припинення дії даного договору майно повертається Орендарем Орендодавцеві в строк 30 днів аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендареві. При цьому, майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктом 3.5 договору сторони встановили відповідальність Орендаря за прострочення орендної плати у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення.

Положеннями розділу 5 спірного договору оренди, серед інших, передбачені наступні обовязки Орендаря:

-вносити своєчасно і в повному обсязі Орендодавцю орендну плату;

-проводити звірку розрахунків та сплати орендної плати з Орендодавцем;

-повернути приміщення Орендодавцю в належному стані в строк 30 днів, не гіршому чим на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу.

18.12.2008р. обєкт оренди відповідно до п. 2.1. був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт (а.с.14).

Додатковою угодою від 01.04.2009р. (а.с.17) внесені зміни щодо площі переданого в оренду майна, зменшивши її до 134,5кв.м. відповідно до рішення Виконавчого комітету Дружківської міської ради від 01.04.2009р. №303 (а.с.16).

В перебігу орендних правовідносин за позовом прокурора м. Дружківки в інтересах Дружківської міської ради рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2009р. № 44/192 (а.с.18) з Відповідача було стягнуто 5100,8грн. заборгованості за вказаним договором оренди за період з березня по травень 2009р. включно, а рішенням Господарського суду Донецької області від 12.01.2010р. №40/372 заборгованість в сумі 6966,49грн., яка була наявна станом на 01.11.2009р. За вказаними судовими актами державною виконавчою службою були відкриті виконавчі провадження (а.с.а.с.21, 22).

Позивач неодноразово звертався (а.с.25) до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості та повернення орендованого майна (а.с.а.с.23, 24).

Виходячи із наданого розрахунку (а.с.28) Позивачем, за період листопада 2009р. березень 2010р. у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 7331,61 грн., розмір якої підтверджується за змістом складеного станом на 01.04.2010р. актів звірення розрахунків (а.с.а.с.29, 45), підписаних Відповідачем без зауважень.

За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, уточнивши у судовому засіданні 10.06.2010р. сутність вимоги про примусове звільнення приміщення у світлі положень спірного договору орнеди.

Позивач вимоги прокурора підтримав у повному обсягу.

Відповідач процесуальним правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві прокурора, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобовязань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення обєкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді розірвання договору та звільнення (повернення) орендованого майна.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору про оренду комунального майна від 18.12.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про оренду комунального майна від 18.12.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Враховуючи визначену в п. 10.1. договору дату закінчення строку його дії 17.12.2009р. пояснення Позивача №85 від 28.05.2010р. (а.с.32, 33), а також приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 Цивільного кодексу України, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів заперечень сторін проти автоматичного продовження орендних правовідносин, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично продовжилися і після 17.12.2009р. на той же строк і на тих же умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Заявником періоду стягнення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати до не пізніше 20 числа місяця відповідно до умов п. 3.3 договору про оренду комунального майна від 18.12.2008р. щодо періоду з 01.11.2009р. по 01.04.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним привалом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем за змістом представлених актів звірення розрахунків (а.с.а.с.29, 45) не заперечується, внаслідок невиконання грошових зобовязань за період з 01.11.2009р. по 01.04.2010р. включно утворилась та має місце заборгованість за договором про оренду комунального майна від 18.12.2008р. у сумі 7331,61 грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення з боку Відповідача, а сам Відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочи виконання грошового зобовязання не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання ним та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості, умовам договору, суді дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсягу - в сумі 7331,61 грн.

Відносно вимог Прокурора про розірвання спірного договору та повернення обєкту оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав цих вимог позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, спірного договору у вигляді (порушення) невиконання обовязку щодо оплати орендної плати.

Означені доводи судом розцінюються як обґрунтовані з огляду на таке:

Як вже зазначалося, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобовязання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Умови про сплату орендної плати ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання зазначених умови є обовязковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Виходячи з наявних матеріалів справи, попередніх висновків суду відносно заборгованості з орендних платежів, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, суд за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

При цьому судом також враховується встановлені судом під час розгляду № 44/192 та №40/372 факти порушення Орендарем грошових зобовязань за спірним договором і за попередні періоди. За змістом ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України означені факти мають преюдиціальне значення для розглядуваної справи і не можуть бути спростовані або піддані сумніву за умов чинності відповідних судових актів.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди. Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п.13 Розяснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

За таких обставин, вимоги Прокурора про розірвання спірного договору також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктами 2.2.-2.4. та 5.14. спірного договору оренди встановлений обовязок Орендаря у разі припинення договору повернути обєкт оренди в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у звязку із розірванням договору є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про примусове звільнення відповідачем орендованого приміщення шляхом зобовязання останнього повернути орендоване майно за актом приймання-передачі також підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку повернути обєкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк визначений умовами договору, суд, задля забезпечення належних умов для звільнення Орендарем обєкту від власних речей, дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету (як за майновою, так і немайновою вимогою), оскільки Заявник позову у встановленому порядку звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора м. Дружківка в інтересах держави в особі Дружківської міської ради, м. Дружківка (ідентифікаційний код34686563) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7331,61грн., розірвання договору оренди від 18.11.2008р., звільнення орендованого приміщення задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дружківської міської ради, м. Дружківка, (ідентифікаційний код34686563) заборгованість в сумі 7331,61грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір оренди комунального майна від 18.12.2008р., укладений між Дружківською міською радою, м. Дружківка, (ідентифікаційний код 34686563) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Дружківка, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Дружківській міській раді, м. Дружківка, (ідентифікаційний код34686563) за актом приймання-передачі нежитлове приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади, загальною площею134,5кв. м., розташоване за адресою: м. Дружківка, вул. Леніна, 28.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету державне мита в сумі грн. 187грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.06.2010р. оголошений та підписаний повний текст рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя