Рішення № 10001321, 07.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.10 р.                     Справа № 37/326                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький економіко-гуманітарний інститут”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 20348136

про: стягнення неустойки в сумі 107720,28грн.

із залученням у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача:

·          Третя особа 1 - Український науково - дослідний, проектно – конструкторський та технологічний інститут вибухозахищеного та рудникового електрообладнання з дослідно – експериментальним виробництвом”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00217159

·          Третьої особи 2 - Донецький окружний адміністративний суд, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35099148

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Манжула А.М. (за довіреністю № 70 від 29.07.2009р.);

від Відповідача - Жевняк М.М. (за довіреністю № 130/1-01 від 09.12.2009р.);

від Третьої особи 1 – Писаченко Л.П. (за довіреністю №1/28 від 14.01.2010р.);

від Третьої особи 2 – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 21.12.2009р. на 18.01.2010р., 18.01.2010р. суд зупинив провадження у справі. 20.04.2010р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений на 27.04.2010р. 27.04.2010р. розгляд справи відкладався на 17.05.2010р., та з 17.05.2010р. на 01.06.2010р., у судовому засіданні оголошено перерву до 07.06.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький економіко-гуманітарний інститут”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення неустойки в сумі 193831,76грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди майна №1236/2004 від 30.06.2004р. за закінченням строку та відмовою Орендодавця від подальшого їх продовження, ухиленням Відповідача від своєчасного повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №1236/2004 від 30.06.2004р. з додатками та додатковою угодою, листи на адресу Відповідача з доказами отримання Відповідачем; розрахунок неустойки, правоустановчі документи, наказ №270-р від 16.11.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 611, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 188, 193, 232, 287 Господарського кодексу України, ст. 27 Закону України „про оренду державного та комунального майна”.

Заявою б/н, поданою через канцелярію суду 21.12.2009р. (а.с.45 т. 1) Позивач уточнив період нарахування неустойки, визначивши її проміжком часу з 28.07.2009р. по 25.09.2009р., а заявою №10-14-14072 від 17.12.2009р. (а.с.46 т. 1), наданою у судовому засіданні 21.12.2009р. Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із перерахуванням неустойки, зменшив суму позовних вимог, заявивши до стягнення 121010,52грн.

Позивачем надані додаткові документи (а.с.а.с.47-50, 80, 81, 121-124 т.1, а.с.а.с.1-8 т.2) для залучення до матеріалів справи, у тому числі письмові пояснення:

-          від 21.12.2009р. відносно продовження договірних правовідносин після 24.06.2005р. та дати їх остаточного припинення;

-          письмові пояснення, надані 12.05.2010р., відносно періоду нарахування неустойки;

Заявою про зменшення позовних вимог №10-14-04985 від 11.05.2010р. (а.с.127 т. 1), Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із визначенням в межах справи №16/392 розміру орендної плати за базовий місяць (січень 2007р.) остаточно визначив розмір позовних вимог у сумі 107720,28грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №135/1-01 від 11.12.2009р. (а.с.а.с.27, 28 т. 1), в якому проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість через об’єднання у позові двох різних підстав для предмету, з приводжу яких Господарським судом Донецької області порушено справи №16/392 та 16/393, а також надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.30-42, 60-79, 89-115, 134-142 т.1), у тому числі –клопотання про зупинення провадження у справі та у подальшому – про поновлення, за результатами розгляду яких судом приймалися відповідні ухвали в перебігу розгляду справи, а також – клопотання про вихід за межі позовних вимог та врахування фактичних даних поетапної передачі приміщень.

У відзиві №43/1-01 від 31.05.2010р. (а.с.а.с.161-161 т.1) Відповідач просив суд встановити факт поетапного передання орендованої площі, як підтверджений, враховуючи те, що балансоутримувач залишив його без підпису, а позовні вимоги розглянути з урахуванням фактичного терміну прострочення і повернення залишеної частини орендованої площі у межах строку від 27.07.2009р. по 23.09.2009р.; крім того, Відповідач надав власний розрахунок неустойки (а.с.161 т.1).

Клопотанням №46/1-01 від 03.06.2010р. (а.с.а.с.21-23 т.2) Відповідач, посилаючись на вжиття заходів з повернення об’єкту оренди, статус навчального закладу та необхідність витрачання доходу від основної діяльності на розвиток матеріально-навчальної бази, оплати праці працівників та виконання обов’язків за колективним договором, просив зменшити нарахований позивачем розмір неустойки до 8608,6грн., на обґрунтування чого надав додаткові документи (а.с.а.с.24 - 54 т.2).

У заяві, наданій у судовому засіданні 07.06.2010р. (а.с. 56 т.2), Відповідач визнав обґрунтованість розрахунку стягуваної неустойки в сумі 107720,28грн. та просив її зменшити з урахуванням понесених ним витрат з облаштування нового приміщення для організації навчального процесу.

Ухвалою від 21.12.2009р. суд в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучив у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Український науково - дослідного, проектно – конструкторського та технологічного інституту вибухозахищеного та рудникового електрообладнання з дослідно – експериментальним виробництвом”, м. Донецьк (далі – Третя особа 1).

Третьою особою 1 надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.83-85 т.1), а судовому засіданні 07.06.2010р. пояснення (а.с.55 т.2), згідно яких остання підтвердила припинення орендних правовідносин між Позивачем і Відповідачем та звільнення Орендарем окремих приміщень, площу яких визначити не вбачається за можливе, до складання кінцевого акту від 25.09.2009р.

Ухвалою від 27.04.2010р. суд в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучив у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Донецький окружний адміністративний суд, м. Донецьк (далі – Третя особа 2).

Третьою особою 2 надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.144-154 т. 1), у тому числі – пояснення від 14.05.2010р. №4714, згідно яких зазначив, що Відповідач після закінчення навчального року 24.06.2009р. почав звільнювати приміщення інженерного корпусу Третьої особи 1 і більша частина приміщень, які призначалися до подальшої передачі Донецькому окружному адміністративному суду, була звільнена протягом червня – липня 2009р.

Ухвалами суду від 27.04.2010р. та від 17.05.2010р. задля формування достатньої доказової бази і встановлення фактичних обставин в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликав у судове засідання посадову особу – помічника директора УкрНДІВЕ з безпеки Подгайного В.Я., яким були надані письмові пояснення (а.с.55 т.2), з яких виливає вжиття Відповідачем заходів зі звільнення орендованих приміщень та складання 25.09.2009р. акту про повернення об’єкту оренди.

Представники учасників справи у судових засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово, а представник Третьої особи 1 підтвердив (а.с.117 т.1) здійснення Відповідачем фактичного поетапного звільнення об’єкту оренди із подальшим складанням про це єдиного акту приймання-передачі від 25.09.2009р., тоді як Відповідач 07.06.2010р. визнав заявлені позовні вимоги.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди № 1236/2004 (а.с.а.с.5-8 т.1), згідно п.п. 1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення у інженерному корпусі, загальною площею 2137,3кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, що знаходиться на балансі „Українського науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту вибухозахищеного та рудникового електрообладнання з дослідно-експериментальним виробництвом” (Балансоутримувач), з метою розміщення закладу освіти, на 360 днів строком до 24.06.2005р. Майно передається в оренду з метою розміщення закладу освіти.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - травень 2004р. – становить 1489,91 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. та 5.7. договору у разі його припинення (розірвання) Орендар зобов’язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання, обов’язок щодо складання якого у такому випадку покладається на Орендаря.

У пункті 10.6. договору сторони визначили, що за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором. В свою чергу, за змістом п. 10.8 договору серед підстав припинення його чинності сторони визначили і закінчення строку, на який його було укладено.

30.06.2004р. об’єкт оренди відповідно до п.2.1. договору був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.11 т.1).

13.06.2007р. сторонами була підписана додаткова угода №1 (а.с.12 т.1), якою були внесені зміни та доповнення до істотних умов договору, зокрема: Річна орендна ставка за використання нерухомого державного майна склала 10% річних від вартості за незалежною оцінкою яка застосовується з 01.01.2007р. Пункт 3.1 доповнений наступним текстом – „Орендна плата визначається на підставі змін, внесених постановою КМУ від 27.12.2006р. №18-16 до постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 „Про методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна” і становить за базовий місяць розрахунку січень 2007р. – 17717,81грн.без індексу інфляції за січень 2007р. який має бути врахований при сплаті орендної плати. Пункт 3.8 – „різниця по сплаті орендної плати що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом місяця після її підписання”.

Листом від 02.07.2009р. №11-06-04-07099 (а.с.а.с. 14, 15 т.1) Позивач повідомив Відповідача про закінчення строку дії договору 24.06.2009р., та про те, що зазначений договір оренди на новий термін продовжено не буде, у зв’язку з чим необхідно повернути орендоване майно Балансоутрмувачу за актом прийому-передачі, лист був отриманий Відповідачем 27.07.2009р., що вбачається з повідомлення пошти про отримання кореспонденції (а.с.16 т.1).

Листом від 25.09.2009р. (а.с.18 т.1) Позивач повідомив що станом на 01.09.2009р. у Відповідача виникла заборгованість перед державним бюджетом у сумі 74589,61грн. з орендної плати, 343,94грн. – пені та неустойки в сумі 69393,55грн., яку необхідно сплатити.

У відповіді на зазначений вище лист від 25.09.2009р. (а.с.а.с. 19, 20 т.1) Відповідач відмовився від сплати заборгованості.

20.11.2009р. Позивач направив Відповідачу акт звірки заборгованості (а.с.а.с.21-23 т.1), який не був підписаний останнім, за змістом листа Відповідача №124/1-01 від 02.12.2009р. (а.с.30 т.1), у зв’язку із тим, що орендоване приміщення поверталося Балансоутримувачу поетапно, а акт приймання-передачі був направлений супровідним листом №115/1-01 від 18.11.2009р. (а.с.а.с 32-35 т.1).

25.09.2009р. орендоване майно в повному обсягу було повернуто Балансоутримувачу, про що був складений та підписаний відповідний акт прийому-передачі (а.с.48 т.1). Разом із тим, згідно пояснень Третіх осіб та викликаної посадової особи Відповідач фактично звільнив частину приміщень, що становлять об’єкт оренди до 25.09.2009р., проте відповідних документів про це підписано не було.

Як вбачається із змісту договору оренди №3910/2009р. (а.с.а.с.148 - 152 т.1), так акту приймання-передачі до нього від 05.10.2009р. (а.с.154 т.1) частинна звільнений Відповідачем приміщень у подальшому була передана Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області в оренду Донецькому окружному адміністративному суду. При цьому, ще листом № 1/620 від 05.08.2009р. (а.с.17 т.2) Балансоутримувач повідомляв Донецький окружний адміністративний суд про наявність можливості виділити на правах оренди нежитлові приміщення загальною площею 1495,6кв.м., які розташовані в інженерному корпусі за адресою: 83052, м. Донецьк, вул.. 50-ї Гвардійської дивізії, 17.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.02.2010р. (з урахуванням ухвали від 17.02.2010р.) припинено провадження у справі № 16/393пн за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна до Приватного вищого навчального закладу „Донецький економіко-гуманітарний інститут” про зобов’язання повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі у зв’язку із відсутністю предмету спору саме через повернення Відповідачем об’єкту оренди за договором оренди №1236/2004 від 30.06.2004р. згідно акту приймання-передачі від 25.09.2009р. (а.с.а.с.91,92 т.1)

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.02.2010р. у справі №16/392 (а.с.а.с.93-97 т.1), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2010р. (а.с.а.с.111-113 т.1), встановлена відсутність несення змін до договору стосовно розміру орендної плати, яка згідно додаткової угоди № 1 від 13.06.2007р. за базовий місяць розрахунку – січень 2007р. становить 17717,81грн.

За таких обставин, у зв’язку з порушенням термінів повернення орендованого майна, Позивач остаточно заявою №10-14-04985 від 11.05.2010р . (а.с.127 - 128 т. 1), наполягає на стягненні з Відповідача неустойки у розмірі 107720,28грн., нарахованої за період з 28.07.2009р. по 25.09.2009р.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах №135/1-01 від 11.12.2009р. (а.с.а.с.27, 28 т. 1) та №43/1-01 від 31.05.2010р. (а.с.а.с.160 - 161 т.1). Проте остаточно заявою, поданою у судовому засіданні 07.06.2010р. (а.с.а.с.56 т.2), заявлені позовні вимоги визнав у повному обсягу та просив зменшити стягувану неустойку.

Суд розглядає справу відносно остаточних вимог, визначених у заяві від №10-14-04985 від 11.05.2010р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити суму позовних вимог і таке зменшення судом приймається оскільки зумовлено усуненням недоліків у розрахунку.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у зв’язку із закінченням строку дії договору та відмовою Орендодавця від його подальшого автоматичного продовження. Аргументи Відповідача про те, що позов заявлено з різних несумісних підстав судом відхиляється, оскільки не відповідає дійсності.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №1236/2004 від 30.06.2004р. При цьому суд наголошує, що можливість застосування до розглядуваних господарських правовідносин положень Цивільного кодексу України зумовлено відповідним застереженням в ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Частина 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України також визначає право орендаря (наймача) користування майном обмеженим у часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов’язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №1236/2004 від 30.06.2004р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування об’єктом оренди та обов’язку із повернення цього об’єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі – користуватися об’єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин, що також відображено і в п. 10.8 договору оренди.

Враховуючи визначену в п. 10.1. договору дату закінчення строку його дії – 24.06.2005р. –пояснення Позивача від 21.12.2009р. (а.с.50), додаткову угоду №1 від 13.06.2007р., а також – приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 Цивільного кодексу України і умови п. 10.6 договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами декілька автоматично продовжувалися і після 24.01.2005р. – на той же строк (по 360 днів) і на тих же умовах, а в останнє – по 03.06.2009р.

Наразі, подальше фактичне продовження користування майном після 03.06.2009р. з боку Відповідача не призвело до автоматичного провадження орендних правовідносин в порядку ст.764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, зважаючи на сформульоване Орендодавцем протягом 1 місяця після закінчення строку договору (тобто до 03.07.2009р.) у листі від 02.07.2009р. №11-06-04-07099 (а.с.14, 15 т.1) заперечення проти такого продовження, надісланому (листі) 02.07.2009р. Суд наголошує, що фактичне отримання цього листа Орендарем лише 27.07.2009р. не вливає на факт припинення орендних правовідносин саме у зв’язку із закінченням 03.06.2009р. строку договору, оскільки діюче законодавство визначальним визначає саме своєчасне (до завершення місячного строку з моменту закінчення строку дії договору) висування Орендодавцем заперечень проти продовження, а не отримання Орендарем таких заперечень у цей період, на відміну, від процедури односторонньої відмови від договору в порядку ст.782 Цивільного кодексу України.

Таким чином, орендні правовідносини між сторонами за договором №1236/2004 від 30.06.2004р. припинились 04.06.2009р. (наступного дня після закінчення строку дії договору, враховуючи правла ст. 254 Цивільного кодексу України) і саме з цієї дати Відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування об’єктом оренди та мав вжити заходів з його повернення балансоутримувачу або визначений Орендодавцем особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обов’язок орендаря повернути об’єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов’язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.

Таким чином, Відповідач на мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються належним виконанням. Втім, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі (а.с.48 т.1), який у світлі приписів ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України та змісту п. 2.4. договору оренди може бути (акт) єдиним належним у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказом повернення майна, орендоване майно було повернуте лише 25.09.2009р.

Посилання Відповідача на поетапну передачу приміщень до уваги не приймається, адже належних доказів цієї обставини у вигляді відповідних актів, підписаних належною приймаючою стороною, до матеріалів справи не представлено. Лист Третьої особи 1 №1/620 від 05.08.2009р. про можливість виділення на правах оренди нежитлові приміщення загальною площею 1495,6кв.м. вказує лише на позицію Балансоутримувача щодо можливості укладання відповідного договору (що цілком логічно, адже на цей момент договір із Відповідачем як попереднім орендарем вже припинився), але не свідчить здійснення у встановленому порядку повернення відповідних площ Відповідачем. Більш того, жодних застережень з боку Відповідача про те, що до 25.09.2009р. відбулося повернення частини приміщень, не містить відповідний акт приймання-передачі. Окрім того, об’єкт оренди за умовами договору визначається загальною площею 2137,3кв.м., і саме у такому розмірі, з огляду на відсутність двосторонніх угод про інше, він і мав повертатися Орендарем.

Таке неналежне виконання зобов’язання щодо повернення майна, є їх порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – вважається таким, що прострочив виконання обов’язку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає настання передбачених законом або договором наслідків порушення зобов’язань. В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 785 цього Кодексу у разі невиконання наймачем обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення – тобто до моменту складання акту про повернення від 25.09.2009р.

За змістом ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі невиконання наймачем обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи наведену позицію і встановлені обставини, перевіривши правильність арифметичних розрахунків позовних вимог відносно визначеного Позивачем періоду нарахування неустойки, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість в сумі 107720,28грн., враховуючи, при цьому остаточну позицію (а.с. 56 т.2) Відповідача, оголошену у судовому засідання 07.06.2010р., про визнання позову, яка згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України розцінюється судом у якості самостійної підстави для задоволення позовних вимог, з огляду на відповідність такого визнання встановленим обставинами справи та відсутність порушення прав та інтересів інших осіб.

Водночас, відносно можливості стягнення означеної суми неустойки з урахування поданого Відповідачем клопотання № 46/1-01 від 03.06.2010р. (а.с.а.с. 21-23 т.2) про її зменшення, суд зазначає, що оскільки:

·          зважаючи на надані пояснення Третіх осіб та викликаної посадової особи, суд вважає доведеним факт вжиття Відповідачем до підписання акту приймання-передачі від 25.09.2009р. заходів зі звільнення певної частини приміщень, які входять до об’єкту оренди, що вказує на наявність намірів самостійно усунути наявне порушення відносно повернення майна;

·          Відповідач є навчальним закладом і момент повернення об’єкту оренди співпав із закінченням навчального року, що зумовило необхідність врахування прав та інтересів студентів, пов’язаних із можливістю належного закінчення навчального процесу в орендованих приміщення;

·          Позивачем не представлено жодних доказів, а із матеріалів справи не вбачається несення ним додаткових збитків у зв’язку із несвоєчасністю повернення майна;

·          Відповідач не заперечує проти позовних вимог;

·          розмір заявленої до стягнення неустойки є істотним,

відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та в порядку п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про можливість часткового задоволення означеного клопотання з метою дотримання балансу майнових інтересів сторін та зменшення суми належної до сплати неустойки на 50%, стягуючи, таким чином, 53860,14грн. Суд, враховуючи заперечення Позивача, наголошує на неприйнятності вимог клопотання про зменшення неустойки до самостійно розрахованої Відповідачем суми 8608,6грн., оскільки таке зменшення значною мірою звільняє Орендаря, що прострочив повернення майна у встановленому порядку, від відповідальності за вчинене порушення та порушує майнові інтереси держави як отримувача стягуваної неустойки.

Суд відхиляє клопотання Відповідача про вихід за межі позовних вимог, оскільки за змістом п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заінтересованою особою, управленою ініціювати такий вихід задля захисту прав і законних інтересів Позивача, є сам Позивач. Більш того, вихід за межі позовних вимог полягає у вирішенні питання про задоволення більших за обсягом, ніж заявлено Позивачем, вимог, що не відповідає змісту сформульованого Відповідачем клопотання.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пропорційні співвідношенню між первісною сумою позовних вимог та їх розміром, визначених судом обґрунтованим, підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, скільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький економіко-гуманітарний інститут”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20348136) про стягнення неустойки в сумі 107720,28грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький економіко-гуманітарний інститут”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20348136) на користь державного бюджету (р/р №31113094700005, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, УДК у Калінінському районі м. Донецька ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34687090) суму неустойки в розмірі 53860,14грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог відмовити у зв’язку із зменшенням судом суми неустойки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький економіко-гуманітарний інститут”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 20348136) в доход державного бюджету державне мита в сумі 1077грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 131 грн. 15 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.06.2010р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписаний 07.06.2010р.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя