Рішення № 10001319, 09.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.06.10 р.                     Справа № 14/88пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34990580

до Відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

за участю Прокурора Донецької області

про: визнання права на набуття земельної ділянки в оренду шляхом укладання прямого договору оренди

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Перекатова Н.Ю.(за довіреністю № 3 від 07.06.2010р.);

від Відповідача – Головченко О.І. (за довіреністю № 01/13-909 від 13.03.2010р.);

від Прокурора – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 29.04.2010р. на 25.05.2010р., з 25.05.2010р. на 09.06.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост” права на набуття земельної ділянки в оренду строком на 49 років для розміщення будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією між вул. Данилевського та вул. Антропова в Будьонівському районі м. Донецька шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі”, які діяли на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост” до Донецького міського голови про надання зазначеної земельної ділянки в оренду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наявність у нього права на отримання спірної земельної ділянки в оренду на умовах та в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент його звернення у зв’язку із наявними погодженнями в межах визначеної відповідними нормами процедури виділення земельної ділянки та укладеного договору резервування земельної ділянки.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає заяву на виділення земельної ділянки №02/03/07 від 19.03.2007р., клопотання №01-12-550 від 23.04.2007р., акт вибору земельної ділянки для розміщення об’єкту, розпорядження Донецького міського голови №1018 від 06.09.2007р.; висновки №05/1366 від 15.08.2007р., №01-1/1251з від 14.08.2007р., №12/1/3177 від 15.08.2007р.; повідомлення №9/1126дн від 14.08.2007р., лист №1590/07 від 16.07.2007р., висновки про погодження міста розташування об’єкту, договір резервування земельної ділянки №дк3/640 від 17.07.2007р., довідка №Ю-37818/2007р., правоустановчі документи, завдання на розробку містобудівного обґрунтування.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 58 Конституції України та ст.ст. 1, 2, 12, 15, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач під час первісного розгляду справи надав відзив на позовну заяву №01/15-4116 від 03.07.2008р. (а.с.а.с.59-61 т.1), в якому проти позову заперечив, посилаючись на запроваджені зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", згідно яких отримання права оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, відбувається виключно на аукціонах, та можливість набуття в оренду комунальної земельної ділянки виключно на підставі рішення сесії.

Під час нового розгляду справ Позивач наполягав на задоволені заявлених вимог з викладених у позові підстав (а.с.125 т.1) та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.128-159 т.1, а.с.а.с.1 -13 т.2) і пояснення від 08.06.2010р. (а.с.а.с.15-17 т.2) з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2010р., в яких наголосив на неврахуванні касаційною інстанцією факту виникнення правовідносин з Відповідачем з моменту подання заявки на виділення земельної ділянки.

Відповідач у судовому засіданні 25.05.2010р. надав відзив на позовну заяву (а.с.а.с.114-119 т.1), в якому, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2010р. проти позову заперечив, вказуючи на: можливість, з огляду на законодавчі зміни, визнання Донецькою міської радою на законних підставах спірне право тільки за результатами проведення земельних торгів; відсутність обов’язку у Донецької міської ради приймати рішення про надання земельної ділянки на підставі наявних у Позивача погоджень; визначення діючим законодавством та позицією Вищого господарського суду України рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування у якості єдиної підстави для набуття певною особою права користування комунальною земельною ділянкою, яке (рішення) є обов’язковою умовою для укладання договору оренди; Позивачем не надано доказів відмови у наданні земельної ділянки, що вказує на відсутність предмету спору.

Відповідачем також надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.120, 121 т.1).

Прокурор, який листом від 30.04.2010р. №05/1-03-10 (а.с.110 т.1) повідомив суд в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України про вступ у справу, надав письмові пояснення №05/1-03-10 від 25.05.2010р. (а.с.а.с.112, 113 т.1), в яких проти позову заперечив, вказуючи на відсутності рішення Відповідача щодо надання Позивачу земельної ділянки, і спонукання до передання земельної ділянки без означеного рішення є порушенням виключного конституційного повноваження органу місцевого самоврядування на здійснення права власності та управління землями.

У судових засіданнях під час нового розгляду присутні представники учасників справи підтримали свою позицію, а 09.06.2010р. представники сторін підтвердили відсутність рішення міської ради про укладання договору оренди.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого прокурора не перешкоджає вирішенню справи по суті з огляду на доведення останнім своєї позиції по суті спору до відома суду у письмовому вигляді.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2007р. Позивач звернувся до Донецького міського голови з заявкою №02/03/07 (а.с.11 т.1) про надання строком на 49 років земельної ділянки, розташованої між вулицею Данилевського та вулицею Антропова в Будьонівському районі м. Донецька, для розміщення будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією.

23.04.2007р. Виконавчий комітет Будьоннівського району звернувся до голови Донецької міської ради про надання Товариству з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост” земельної ділянки для розміщення складських приміщень, оскільки він бере участь у соціально-економічному розвитку району (а.с.12 т.1).

В межах розпочатої процедури виділення земельної ділянки 05.07.2007р. був складений акт вибору земельної ділянки (а.с.13 т.1) для розміщення будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією, в якому містить висновок комісії про те, що земельна ділянка площею 1,8 га по вулиці Данилевського та вулиці Антропова в Будьонівському районі м.Донецька є придатною для розміщення будівлі.

З метою попереднього погодження місця розташування будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією Позивачем були отримані наступні висновки та погодження відповідних органів та посадових осіб:

- 12.07.2007р. висновок №01/35-4702 Донецького міського управління земельних ресурсів (а.с.20 т.1);

- 16.07.2007р. висновок №1590/07 Донецької санітарно-епідеміологічної станції (а.с.19 т.1);

- 16.07.2007р. висновок №01/14-3808 Головного управління містобудування та архітектури (а.с.22 т.1);

- 14.08.2007р. погодження №9/1126 дн Управління державної автомобільної інспекції в Донецькій області Головного управління МВС України в Донецькій області (а.с.18 т.1);

- 14.08.2008р. висновок №01-1/1251з відділу культури Донецької міської ради (а.с.16 т.1);

- 15.08.2007р. висновок №05/1366 відділу регуляторної політики державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області (а.с.15 т.1);

- 15.08.2007р. висновок №12/1/3177 управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Головного управління МНС України в Донецькій області (а.с.17 т.1).

17.07.2007р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради та Позивачем було укладено договір резервування земельної ділянки №зк 3/640 (а.с.23 т.1), за умовами якого Позивач зарезервував земельну ділянку орієнтовною площею 5,676 га для розміщення будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією по вулиці Данилевській у Будьонівському районі м. Донецька.

Розпорядженням Донецького міського голови №1018 від 06.09.2007р. (а.с.14 т.1) скасоване попереднє розпорядження №193 від 15.03.2004р. про погодження Байсарову С.Л. місця розташування будівлі торгового комплексу.

У листі №144 від 18.06.2008р. Донецька міська рада повідомила позивача про неможливість передачі в оренду спірної земельної ділянки (а.с.10 т.1) зважаючи на внесені до ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України „Про оренду землі” зміни згідно Закону України від 03.06.2008р. №309-VI.

За таких обставин Позивач 24.06.2008р. звернувся до суду з розглядуваними позовом.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.08.2008р. задоволені позовні вимоги ТОВ „НВО „Пром-Ост” м. Донецьк та визнано право на отримання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 1,8 га для розміщення будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією між вулицею Данилевського та вулицею Антропова в Будьонівському районі м. Донецька, шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", які діяли на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Пром-Ост", м.Донецьк з заявкою до Донецького міського голови.

На підставі означеного судового рішення Донецькою міською радою 21.11.2008р. було прийняте рішення №25/195 (а.с.120 т.1), яким Товариству з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост” узгоджено місце розташування будівлі оптово-роздрібного складу з реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування на земельній ділянці орієнтовною площею 1,8га між вулицями Данилевського та Антропова у Будьонівському районі та дозволено розробку проекту землеустрою з відведення означеної земельної ділянки.

Не погоджуючись з винесеним у справі рішенням, заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, за результатами розгляду якого постановою від 21.01.2010р. (а.с.а.с.95-99 т.1) Вищого господарського суду України скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 26.08.2008р., а справу було передано на новий розгляд до місцевого суду. При цьому, Вищим господарським судом України зазначено, що з аналізу наведених норм Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі” та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України „Про оренду землі”. Разом із тим, судом першої інстанції не було встановлено, чи приймалося рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання або відмову у наданні спірної земельної ділянки. Принагідно касаційною інстанцією зауважено, що оформлення документів згідно ст. 123 Земельного кодексу України не зобов’язує власника земельної ділянки у подальшому до прийняття позитивного рішення про передачу земельної ділянки у користування.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.04.2010р. справу було призначено до розгляду на 29.04.2010 р. о 14:00 годині (суддя Джарти В.В.).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.04.2010 р. справа № 14/88пн була передана на розгляд судді Попкова Д.О.

Протягом нового розгляду сторони підтримали свою позицію, викладену письмово.

На виконання обов’язкових згідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівок Вищого господарського суду України судом були витребувані відповідні документи (а.с.а.с.128-159 т.1, а.с.а.с. 1-13 т.2) та пояснення (викладені у відзиві - а.с.а.с.114-119 т.1), з яких вбачається, що Донецькою міською радою на пленарному засіданні сесії не приймалося рішення про виділення спірної земельної ділянки Позивачу, так само, як і рішення про відмову у виділені такої земельної ділянки.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, враховуючи вказівки та висновки Вищого господарського суду України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовних вимог та приведеного Позивачем обґрунтування сутність розглядуваного спору полягає у встановленні наявності/відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост” права на набуття визначеної земельної ділянки в оренду шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, який передбачався положеннями відповідного законодавства в редакції на момент ініціації Позивачем процедури виділення земельної ділянки.

Виходячи із статусу учасників справи та характеру розглядуваних правовідносин, останні регламентуються, насамперед, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, в контексті яких судом і оцінюється обґрунтованість розглядуваних позовних вимог.

За змістом положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявності у позивача певного суб’єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Сукупність означених елементів і становить предмет доказування і спростування для сторін та предмет дослідження для суду.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок юридичним особам в оренду визначений ст. 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

В свою чергу, відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

Відтак, сукупний аналіз означених норм дає суду підстави для однозначного висновку про те, що єдиною належною підставою для укладання між юридичною особою та міською радою договору оренди комунальної земельної ділянки є рішення такої ради про укладання цього договору, що у повній мірі узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою як у постанові від 21.01.2010р. по цій справі, так і в п. 4 Оглядового листа „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок” від 30.11.2007 р. N 01-8/918. На виключності права ради надавати земельну ділянку у користування як суб’єкта права власності на землю зазначено і в абз. 1 п. 2 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування” від 27.06.2001 р. N 02-5/743.

Втім, як було встановлено судом, рішення про укладання з Позивачем договору оренди спірної земельної ділянки, Донецькою міської радою не приймалося, що унеможливлює існування передбаченої законодавством підстави для виникнення захищуваного в межах цієї справи суб’єктивного права Товариства з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост” на набуття земельної ділянки шляхом укладання такого договору оренди, про що справедливо вказують Прокурор та Відповідач. Наразі, зміни предмету спору і обраного судового захисту Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі не здійснювалися.

Відсутність захищуваного суб’єктивного права у світлі згаданих вище положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України унеможливлює його порушення та вжиття заходів судового захисту проти такого відсутнього порушення, адже в матеріалах справи відсутні докази відмови Донецької міської ради у виділенні земельної ділянки Позивачу в оренду. В свою чергу, наявні в матеріалах справи отримані Позивачем в процедурі виділення земельної ділянки погодження за змістом діючого законодавства не призводять до виникнення у Донецької міської ради обов’язку із прийняття позитивного рішення про укладання договору оренди, на чому також безпосередньо наголошено у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2010р.

Поряд із цим суд звертає увагу Позивача на те, що у світлі приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України повноваження суду із застосування відповідних способів захисту мають здійснюватися у цілковитій відповідності до вимог Конституції та законів України та у визначених межах. Отже, якщо приведені норми законодавства України передбачають обов’язкове прийняття рішення місцевою радою про укладання договору оренди земельної ділянки комунальної власності для виникнення у майбутнього землекористувача права на набуття в оренду такої земельної ділянки шляхом укладання договору, то намагання Товариства з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост” у судовому порядку встановити за собою таке право без попереднього прийняття рішення уповноваженим органом місцевого самоврядування розцінюються як спонукання суду до перебирання на себе виключних повноважень міської ради, що є неприйнятним.

Аргументи Позивача, викладені в поясненнях від 08.06.2010р. (а.с.а.с.15-17 т.2), судом відхиляються, оскільки фактично відтворюють доводи позовної заяви, оцінка яких вже надана чинною постановою Вищого господарського суду України по цій справі.

При визначені підвідомчості цієї справи суд виходив з того, що суб’єктивний склад сторін відповідає вимогам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України і між сторонами існує спір про право Позивача на отримання в оренду земельної ділянки.

Тобто правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у Позивача права на оренду носять договірний характер, який є наслідком наявних між сторонами господарських відносин у сфері землеустрою.

При цьому, Відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкт господарських відносин, що за змістом ч. 1 ст.2 , п.п. 1, 6, 7 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює віднесення цього спору до компетенції адміністративного суду.

Таким чином, цей спір в контексті п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарському суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005р. № 3.2.-2005, та позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.п. 5.2., 5.3., 15 Рекомендації Президії „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. № 04-5/120, адже норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять безпосереднього застереження про віднесення цієї справи до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок і компенсації не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34990580) до Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26502957) про визнання права на набуття земельної ділянки в оренду строком на 49 років для розміщення будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією між вул. Данилевського та вул. Антропова в Будьонівському районі м. Донецька шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі”, які діяли на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „НВО „Пром-Ост” до Донецького міського голови про надання зазначеної земельної ділянки в оренду.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.06.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя