Рішення № 10001117, 10.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.10 р.                     Справа № 9/76                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-будівельна компанія АВТОБАН”, м.Донецьк

про стягнення 17511грн.63коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Євтєхова С.І. – представник (за довіреністю вих.№399 від 23.04.2010р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-будівельна компанія АВТОБАН”, м.Донецьк, заборгованості в розмірі 17511грн.63коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 16433грн.16коп., 3% річних в розмірі 156грн.60коп. та інфляційних витрат в розмірі 921грн.87коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №РН-0004951 від 03.09.2009р., №РН-0005159 від 10.09.2009р., №РН-0005206 від 11.09.2009р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОЦ №950481 від 01.09.2009р., ЯОЦ №950482 від 08.09.2009р., ЯОЦ №950483 від 11.09.2009р., лист-вимогу вих.№1108 від 04.12.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 14.04.2010р., 13.05.2010р. та 27.05.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5815654 Товариство з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-будівельна компанія АВТОБАН”, м.Донецьк станом на 23.04.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-будівельна компанія АВТОБАН”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 16433грн.16коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-0004951 від 03.09.2009р., №РН-0005159 від 10.09.2009р., №РН-0005206 від 11.09.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 14.04.2010р., 13.05.2010р. та 27.05.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток відповідача на видаткових накладних №РН-0004951 від 03.09.2009р., №РН-0005159 від 10.09.2009р., №РН-0005206 від 11.09.2009р. та щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОЦ №950481 від 01.09.2009р., ЯОЦ №950482 від 08.09.2009р., ЯОЦ №950483 від 11.09.2009р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №РН-0004951 від 03.09.2009р., №РН-0005159 від 10.09.2009р., №РН-0005206 від 11.09.2009р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОЦ №950481 від 01.09.2009р., ЯОЦ №950482 від 08.09.2009р., ЯОЦ №950483 від 11.09.2009р. (копії довіреностей залучені до матеріалів справи), а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Щодо посилання у наведених видаткових накладних на договір №ДГ-0000460 від 02.04.2008р., позивачем надана довідка №459 від 11.05.2010р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м.Донецьк, відповідно до якої зазначено, що між позивачем та відповідачем у період з 01.01.2008р. по 11.05.2010р. не було укладено жодного договору та розбіжності у видаткових накладних №РН-0004951 від 03.09.2009р., №РН-0005159 від 10.09.2009р., №РН-0005206 від 11.09.2009р., підписаних сторонами, у графі „заказ” стосовно нумерації та дати договору викликані технічними особливостями бухгалтерської програми „1С”. Оскільки заперечень відповідача щодо вказаного факту не надано, суд приймає до уваги наведену довідку позивача та вважає, що спірна продукція прийнята відповідачем на підставі усної домовленості між сторонами.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

За твердженням позивача, вартість отриманого товару відповідач не сплатив, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 16433грн.16коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

Так, у зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача 04.12.2009р. був надісланий лист-вимога вих.№1108 від 04.12.2009р. (докази направлення наявні в матеріалах справи) з вимогою на протязі 7 днів з моменту отримання зазначеної вимоги сплатити отриману за видатковими накладними №РН-0004951 від 03.09.2009р., №РН-0005159 від 10.09.2009р., №РН-0005206 від 11.09.2009р. продукцію на загальну суму 16433грн.16коп. Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Виходячи з вищенаведеного, строк оплати продукції, отриманої за видатковими накладними №РН-0004951 від 03.09.2009р., №РН-0005159 від 10.09.2009р., №РН-0005206 від 11.09.2009р. – настав.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 16433грн.16коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 16433грн.16коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 16433грн.16коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 156грн.60коп. та інфляційні витрати в розмірі 921грн.87коп.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 156грн.60коп. та інфляційні витрати - 921грн.87коп. за період прострочення з 11.12.2009р. по 07.04.2010р.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

Оскільки, як зазначено вище, строк сплати за поставлений товар сторонами не встановлювався, тому відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних повинно здійснюватися після спливу 7-ми денного строку з моменту пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, лист-вимога про сплату отриманої продукції на протязі 7 днів з моменту отримання зазначеної вимоги був надісланий відповідачу 04.12.2009р., про що свідчить фіскальний чек поштового відділення зв’язку №5217 від 04.12.2009р. Тобто, з урахуванням поштового обігу, відповідач повинен був виконати вимогу позивача в строк до 14.12.2009р. включно.

Таким чином, на підставі наведеного, 3% річних за період прострочення з 15.12.2009р. по 07.04.2010р. становлять суму в розмірі 152грн.63коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м.Донецьк в частині стягнення 3% річних в розмірі 156грн.60коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 152грн.63коп.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми інфляційних витрат, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 921грн.87коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч.2 п.1 ст.11, ч.ч.1, 2 ст.205, ч.1 ст.206, ст.218, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, ч.2 ст.530, ч.2 ст.625, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м.Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-будівельна компанія АВТОБАН”, м.Донецьк, заборгованості в розмірі 17511грн.63коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 16433грн.16коп., 3% річних в розмірі 156грн.60коп. та інфляційних витрат в розмірі 921грн.87коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-будівельна компанія АВТОБАН” (за адресою: вул.Терешкової, б.37, кв.71, м.Донецьк, 83120, р/р 26000172487000 у АКІБ „УкрСібБанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35730005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР” (за адресою: вул.Артемівська, 379, м.Донецьк, 83077, р/р 26008959969660 в ЗАО ПУМБ Донецька філія, МФО 335537, код ЄДРПОУ 32794459) суми основного боргу в розмірі 16433грн.16коп., 3% річних в розмірі 152грн.63коп. та інфляційних витрат в розмірі 921грн.87коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 175грн.08коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.95коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 10.06.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя